Постанова

від 25.09.2014 по справі 823/2931/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 823/2931/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Паламар П.Г.

Суддя-доповідач: Кучма А.Ю.

ПОСТАНОВА

Іменем України

25 вересня 2014 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого-судді: Кучми А.Ю.

суддів: Аліменка В.О., Безименної Н.В.,

при секретарі: Козловій І.І.

розглянувши за відсутності осіб, які беруть участь в справі, без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до ст. 41 КАС України у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу Кам`янської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Черкаській області на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 01.10.2013 у справі за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Кам`янської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Черкаській області про скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И Л А:

ФОП ОСОБА_2 звернувся до Черкаського окружного адміністративного суду з позовом до Кам`янської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Черкаській області про скасування податкових повідомлень-рішень № 0000291700 та № 0000301700 від 18.05.2013.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 01.10.2013 вищевказаний адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись з судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального права, та ухвалити нову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Особи, які беруть участь в справі в судове засідання не з'явилися, про дату та час слухання справи були повідомлені належним чином.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржувана постанова суду - скасуванню з наступних підстав.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 198, п. 4 ч. 1 ст. 202 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Суд першої інстанції дійшов висновку про необхідність задоволення позовних вимог, з чим не погоджується колегія суддів, з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач - фізична особа - підприємець ОСОБА_2 зареєстрований Камянською районною державною адміністрацією 13.01.1998 та перебуває на податковому обліку з 13.01.1998.

Відповідачем проведено позапланову виїзну перевірку дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 за період з 01.01.2012 по 09.04.2013.

За результатами перевірки складено акт № 111/17-1992106276 від 22.04.2013, яким встановлено порушення:

- п. п. 138.1.1 п. 138.1 та 138.2 ст. 138 п. 177.2 177.4 ст. 177 Податкового кодексу України № 2755-VІ від 02.12.2010 (далі - ПКУ), в результаті чого встановлено недоплату податку з фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності в період, що перевірявся, а загальному розмірі 50644,9 грн, у т. ч. за 2012 рік в сумі 50388,05 грн та за 2013 рік 256,85 грн;

- п. 187.1 ст. 187, п.198.1 та п. 198.6 ст. 198, п. 201.11ст. 201 ПКУ, в результаті чого встановлено заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість в загальному розмірі 59666 грн, в т. ч. за вересень 2012 року в сумі 17765 грн, за жовтень 2012 року в сумі 28004 грн, за листопад 2012 року в сумі 13495 грн, за грудень 2012 року в сумі 402 грн.

Позивач 07.05.2012 року направив відповідачу заперечення на акт перевірки, яке згідно відповіді № 2279/17-021 від 14.05.2013 залишено без розгляду.

За наслідками проведеної перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення № 0000301700 від 16.05.2013, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в сумі 63306 грн 13 коп., з якої за основним платежем 50644 грн 90 коп. та штрафній (фінансовій) санкції в сумі 12661 грн 23 коп. та № 0000291700 яким збільшено податок на додану вартість на суму 74582 грн 50 коп., з яких 59666 грн за основним платежем та штрафній (фінансовій) санкції в сумі 14916 грн 50 коп.

Згідно акту перевірки підставою для висновку про завищення позивачем податкового кредиту та заниження податку на доходи фізичних осіб, слугували взаємовідносини з ТОВ «Кронт», метою яких було надання позивачу робіт та послуг.

Відповідач вважає, що позивач по взаємовідносинах з ТОВ «Кронт» не здійснювало господарської діяльності, в розумінні п. п. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України.

В зв'язку з наведеним, податковий орган вказує, що позивачем в порушення Податкового кодексу України віднесено до складу податкового кредиту за податковими накладними, які не можуть підтверджувати право платника податку на податковий кредит та занижено податок на прибуток внаслідок вищевикладених фактів щодо контрагента ТОВ «Кронт», відповідно до первинних документів.

Так, між позивачем та ТОВ «Кронт», в особі директора Бондаренко Л.Є. укладений договір на виконання підрядних робіт № 31/08/12 від 31.08.2012.

Відповідно до податкових накладних № 23 від 28.09.2012 на суму 87360, 00 грн, в т.ч. ПДВ 14560, 00 грн, № 31 від 31.10.2012 на суму 80540, 00 грн, в т.ч. ПДВ 13423, 33 грн, № 80 від 30.11.2012 на суму 102000, 00 грн, в т.ч. ПДВ 17000, 00 грн, № 25 від 27.12.2012 на суму 90600, 00 грн, в т.ч. ПДВ 15100, 00 грн, наданих для перевірки (акти виконаних робіт за вересень 2012 року на суму 87360 грн, за жовтень 2012 року на суму 80540, 00 грн, за листопад 2012 року на суму 102000, 00 грн, за грудень на суму 90600 грн), ТОВ «Кронт» проводив роботи по благоустрою території на об'єкті житлової забудови, улаштування території та улаштування території каналізаційної станції по вул. Лобановського, с. Чайки, Києво-Святошинського району, м. Києва.

Відповідно до Книги обліку доходів та витрат, наданої для перевірки, протягом вересня-грудня 2012 року до валових витрат ФОП ОСОБА_2 включено вартість оплачених послуг ТОВ «Кронт» по благоустрою території на об'єкті житлової забудови, улаштування території каналізаційної станції в сумі без ПДВ 300416, 67 грн, в тому числі 28.09.2012 - 72800, 00 грн, 31.10.2012 - 67116, 67 грн, 30.11.2012 - 85000, 00 грн, 27.12.2012 - 75500, 00 грн. Крім того, протягом вересня-грудня 2012 року ФОП ОСОБА_2 віднесено до податкового кредиту податок на додану вартість з вартості виконаних робіт в сумі 60083, 33 грн, в т.ч. у вересні 2012 року 14560, 00 грн, в жовтні 2012 року 13423, 33 грн, в листопаді 2012 року 17000, 00 грн та в грудні 2012 року 15100, 00 грн.

Однак, згідно виписки по рахунку № НОМЕР_1 за період з 01.01.2012 по 31.12.2012 рух коштів між ФОП ОСОБА_2 (замовник) та ТОВ «Кронт» відсутні.

На дату складання акта перевірки, відповідно до даних Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПС України рахується розбіжність між податковим кредитом, який задекларований ФОП ОСОБА_2 та податковими зобов'язаннями, задекларованими ТОВ «Кронт», за вересень 2012 року на суму 14560, 00 грн, за жовтень 2012 року на суму 13423, 33 грн, за листопад 2012 року 17000, 00 грн та за грудень 15100, 00 грн.

Стан платника податків - ТОВ «Кронт», код за ЄДРПОУ 37824545 - «до ЄДР внесено запис про відсутність за місцем знаходження».

Крім того, згідно висновку ГВПМ Алчевської ОДПІ № 1419/7/087-3214 від 19.03.2013 визначено спеціальний статус директора ТОВ «Кронт» Бондаренко Л.Є.: 11.08.2006 вироком Ленінського районного суду директор ТОВ «Кронт» Бондаренко Л.Є. визнана винною за скоєння злочину, передбаченого частиною першою ст. 205, частини другої ст. 15, частини п'ятої ст. 191 КК України, саме фіктивного підприємництва в частині створення ТОВ «Онікс-Трейд» та «Юнітек» з метою прикриття незаконної діяльності, пов'язаної з незаконним відшкодуванням ПДВ з бюджету.

З метою встановлення наявності управлінського або технічного персоналу у ТОВ «Кронт», необхідних для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності, ГВПМ Алчевської ОДПІ Луганської області ДПС направлено службову записку № 910/7/07-3214 від 27.02.2013 до управління адміністрування податків фізичних осіб з проханням надати інформацію щодо найманих працівників згідно форми 1-ДФ.

Листом № 35/173 від 01.03.2013 управління адміністрування податків фізичних осіб надано відповідь, згідно якої загальна чисельність працюючих на ТОВ Кронт» за період з 01.07.2012 по 31.08.2012 складала 2 особи-сумісника, за період з 01.09.2012 по 31.12.2012 - 3 особи.

Вищенаведене свідчить, ТОВ «Кронт» не мало можливості виконувати операції з придбання, продажу, зберігання та відвантаження товарно-матеріальних цінностей та надання послуг чи здійснення робіт в силу відсутності відповідного персоналу, транспортних засобів, приміщень, матеріальних ресурсів та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення господарських операцій.

Тобто, перевіркою вірно встановлено, що ФОП ОСОБА_2 здійснював правові взаємовідносини з суб'єктом господарювання без мети реального настання правових наслідків.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем не підтверджено факт надання послуг ТОВ «Кронт» позивачу, що свідчить про те, що правочин укладений між позивачем та ТОВ «Кронт» здійснено без мети настання реальних наслідків.

Відповідно до вимог п.п. 1, 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарських операцій, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Пункт 2.1. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95року № 88, передбачає, що "первинні документи" - це письмові свідоцтва, які фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження і дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

До того ж, ч. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначає перелік обов'язкових реквізитів первинних бухгалтерських документів, які є підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій. Такими реквізитами є: назва документу; дата та місце складання документу; назва підприємства, від імені якого складений документ; зміст та об'єм господарської операції; одиниця виміру господарської операції; посада осіб, відповідальних за здійснення господарської операції та правильності її оформлення; особистий підпис або інші дані, які дозволяють ідентифікувати особу, яка бере участь у здійсненні господарської операції.

Реальність господарських операцій за договорами позивач не підтвердив первинними бухгалтерськими документами.

Відповідно до п.п. 177.2, 177.4 статті 177 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця. До переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III цього Кодексу.

Пунктом 138.1.1 ст. 138 ПКУ передбачено, що витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 ПКУ, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.

Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

Згідно п.п. 138.4, п. 138.6 статті 138 ПКУ, витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг. Собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу.

Відповідно до п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПКУ, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пункт 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України визначає, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

В силу п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.6.2 Наказу Міністерства фінансів України № 1379 від 01.11.2011 , зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 22.11.2011 за № 1333/20071 "Про затвердження форми податкової накладної та Порядку заповнення податкової накладної", податкова накладна є підставою для віднесення до податкового кредиту витрат зі сплати податку на додану вартість у покупця, зареєстрованого як платник податку.

Пункт 198.3 ст. 198 КАС України визначає, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

В силу п. 198.6 ст. 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної.

В силу п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Колегія суддів вважає, що в даному випадку надані позивачем податкові накладні не є звітними документами, які посвідчують виконання робіт, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним.

Із наданих позивачем документів не вбачається, які критерії використовувались для визначення вартості послуг та, відповідно, необхідність та доцільність використання їх в господарській діяльності позивача і правомірність формування податкового кредиту. Позивачем не доведено економічну доцільність витрат без визначення конкретних послуг та причинного зв'язку між придбаними послугами та отриманням економічної вигоди, та наміру придбання позивачем послуг для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Колегія суддів зазначає, що наявність у позивача належно оформлених документів, які відповідно до Податкового кодексу України необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема, виданих виконавцем податкових накладних, не є безумовною підставою для формування податкового кредиту, якщо податковий орган доведе, що відомості в таких документах не відповідають дійсності.

Відповідно до частини другої ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, колегія суддів вважає, що контролюючим органом як суб'єктом владних повноважень доведено, що зазначений вище правочин спрямований на нереальне настання правових наслідків.

Проаналізувавши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції невірно надана правова оцінка обставинам справи, а тому апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду - скасуванню.

Керуючись ст. ст. 159, 160, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Кам`янської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Черкаській області - задовольнити .

Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 01.10.2013 - скасувати та постановити нову, якою у задоволенні позову Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Кам`янської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Черкаській області про скасування податкових повідомлень-рішень відмовити .

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Повний текст постанови виготовлено: 30.09.2014.

Головуючий-суддя: А.Ю. Кучма

Судді: В.О. Аліменко

Н.В. Безименна

Головуючий суддя Кучма А.Ю.

Судді: Аліменко В.О.

Безименна Н.В.