Ухвала

від 16.10.2014 по справі 802/1874/14-а

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 802/1874/14-а

Головуючий у 1-й інстанції: Альчук М.П.

Суддя-доповідач: Смілянець Е. С.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 жовтня 2014 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Смілянця Е. С.

суддів: Залімського І. Г. Сушка О.О.

при секретарі: Копійчук О.В.

за участю представників сторін:

апелянта - Міровський В.А.

позивача - Князєв Р.В., Князєв В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів і зборів України у Вінницькій області на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 24 липня 2014 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю колективна телефонна компанія "Веко" до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів і зборів України у Вінницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В :

В серпні 2014 року до Вінницького окружного адміністративного суду звернулось товариство з обмеженою відповідальністю Колективна телефонна компанія "ВЕКО" з адміністративним позовом до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції ГУ Міндоходів у Вінницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Позовні вимоги мотивовані тим, що податковим органом в ході проведення камеральної перевірки встановлено порушення позивачем п. 203.2 ст. 203 та п. 50.1 ст. 50 Податкового кодексу України, що призвело до несвоєчасної сплати суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість згідно поданих податкових декларацій з ПДВ, і слугувало підставою для винесення податкових повідомлень-рішень за № 0002731501 від 11.02.2014р., за № 0008651505 від 10.04.2014р. та за № 0009191501 від 14.04.2014р.

Вінницький окружний адміністративний суд постановою від 24.07.2014 року вказаний позов задовольнив повністю.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу з підстав невідповідності висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, у зв'язку з чим, апелянт просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити позивачу в задоволенні позову.

Обгрунтовуючи апеляційні вимоги скаржник наголошував, що загальна сума штрафних санкцій включала також санкції за прострочення сплати податкових зобов'язань щодо яких рішення про розстрочення не приймалось, що не враховано судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови.

У судовому засіданні представник відповідача вимоги апеляційної скарги підтримав у повному обсязі та просив суд їх задовольнити.

Представники позивача проти доводів апеляційної скарги заперечив та просив у задоволенні апеляційної скарги відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача та думку учасників процесу, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 198 Кодексу адміністративного судочинства (далі-КАС) України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Як досліджено з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ТОВ Колективна телефонна компанія "Веко" 10.08.2004р. зареєстроване за адресою вул. Карла Маркса, 24, м. Вінниця, ідентифікаційний код 23107433 (а.с.54).

29.01.2014р. податковим органом проведено камеральну перевірку щодо порушення позивачем правил сплати (перерахування) податку на додану вартість, за результатами якої виявлено порушення позивачем п. 203.2 ст. 203 та п. 50.1 ст. 50 Податкового кодексу України, та в подальшому винесено оскаржувані податкові повідомлення-рішення.

Суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови виходив з протиправності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень №0002731501 від 11.02.2014р., №0008651505 від 10.04.2014р. та №0009191501 від 14.04.2014р., а відтак наявності правових підстав для задоволення адміністративного позову.

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів апеляційної інстанції погоджується, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 14.1.39 ч.14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Згідно з ч. 100.1. ст. 100 Податкового кодексу України, розстроченням, відстроченням грошових зобов'язань або податкового боргу є перенесення строків сплати платником податків його грошових зобов'язань або податкового боргу під проценти, розмір яких дорівнює розміру пені, визначеному пунктом 129.4 статті 129 цього Кодексу.

У відповідності до ч. 100.2 ст. 100 Податкового кодексу України, платник податків має право звернутися до контролюючого органу із заявою про розстрочення та відстрочення грошових зобов'язань або податкового боргу. Платник податків, який звертається до контролюючого органу із заявою про розстрочення, відстрочення грошових зобов'язань, вважається таким, що узгодив суму такого грошового зобов'язання.

Згідно з ч. 100.4 ст. 100 Податкового кодексу України, підставою для розстрочення грошових зобов'язань або податкового боргу платника податків є надання ним достатніх доказів існування обставин, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, що свідчать про наявність загрози виникнення або накопичення податкового боргу такого платника податків, а також економічного обґрунтування, яке свідчить про можливість погашення грошових зобов'язань та податкового боргу та/або збільшення податкових надходжень до відповідного бюджету внаслідок застосування режиму розстрочення, протягом якого відбудуться зміни політики управління виробництвом чи збутом такого платника податків.

Розстрочені суми грошових зобов'язань або податкового боргу (в тому числі окремо - суми штрафних (фінансових) санкцій) погашаються рівними частками починаючи з місяця, що настає за тим місяцем, у якому прийнято рішення про надання такого розстрочення, що визначено ч. 100.6 ст. 100 Податкового кодексу України.

Частина 100.7 статті 100 Податкового кодексу України визначено, що відстрочені суми грошових зобов'язань або податкового боргу погашаються рівними частками починаючи з будь-якого місяця, визначеного відповідним контролюючим органом чи відповідним органом місцевого самоврядування, який згідно із пунктом 100.8 цієї статті затверджує рішення про розстрочення або відстрочення грошових зобов'язань або податкового боргу, але не пізніше закінчення 12 календарних місяців з дня виникнення такого грошового зобов'язання або податкового боргу, або одноразово у повному обсязі.

Пунктом 1.9 Порядку розстрочення (відстрочення) грошових зобов'язань (податкового боргу) платників податків, затвердженого Hаказом Міністерства доходів і зборів України 10.10.2013 № 574, строк дії розстрочення (відстрочення) грошового зобов'язання починається з дати, визначеної законом для сплати податку, збору, платежу, які передбачено розстрочити (відстрочити), та закінчується датою, зазначеною у договорі, за винятком випадків дострокового погашення такого грошового зобов'язання.

У розрізі наведених правових положень судова колегія зауважує, що законодавець надає право платнику податку звернутись до податкового органу з метою розстрочення сплати грошового зобов'язання, про що необхідно укласти відповідний договір, при цьому строки їх сплати, визначені Податковим кодексом України, переносяться на строки, визначені договором про розстрочення.

Як свідчать матеріали справи, з причин наявності загрози виникнення або накопичення податкового боргу, 30.01.2013р. позивачем до податкового органу подано заяву щодо надання розстрочення грошового зобов'язання по сплаті податкового боргу з податку на додану вартість та штрафних санкцій в сумі 116 436, 73 грн. (а.с. 43).

Рішенням Вінницької ОДПІ Вінницької області ДПС від 31.01.2013р. за № 22 про розстрочення податкового боргу, позивачу надано розстрочення податкового боргу під проценти на загальну суму 121 484, 73 грн., 109 679,10 за основним платежем та пені в сумі 11 805, 63 грн. (а.с. 39), визначивши строки і суми його сплати: 25.02.2013р. - 11 044, 07 грн., 25.03.2013р. - 11 044, 07 грн., 25.04.2013р. - 11 044, 07 грн., 25.05.2013р. - 11 044, 07 грн., 25.06.2013р. - 11 044, 07 грн., 25.07.2013р. - 11 044, 07 грн., 25.08.2013р. - 11 044, 07 грн., 25.09.2013р. - 11 044, 07 грн., 25.10.2013р. - 11 044, 07 грн., 25.11.2013р. - 11 044, 07 грн., 25.12.2013р. - 11 044, 03 грн. Про що 31.01.2013р. між ТОВ Колективною телефонною компанією "Веко" та відповідачем укладено договір про розстрочення (відстрочення) грошових зобов'язань (податкового боргу) (а.с. 39-42).

Відповідно до зазначеного договору, орган державної податкової служби надає позивачу розстрочення сплати податкового боргу під проценти на період з 31.01.2013р. по 25.12.2013р.

В подальшому, на адресу податкового органу 13.05.2013р. від позивача надійшла заява щодо надання розстрочення грошового зобов'язання по сплаті податкового боргу з податку на додану вартість, штрафних санкцій та пені в сумі 32 712, 60 грн. (а.с. 48).

Рішенням Вінницької ОДПІ Вінницької області ДПС від 20.05.2013р. про розстрочення грошових зобов'язань за № 52, позивачу надано розстрочення сплати грошових зобов'язань під проценти на загальну суму 31 991, 86 грн., з яких 30 852, 07 грн. основного платежу та пеня в сумі 1 139, 79 грн. (а.с. 44).

У зв'язку з чим, між Вінницькою ОДПІ Вінницької області ДПС та позивачем укладено договір про розстрочення (відстрочення) грошових зобов'язань (податкового боргу) від 20.05.2013р. за № 52, відповідно до якого орган державної податкової служби надає позивачу розстрочення сплати податкового боргу під проценти з 20.05.2013р. по 25.12.2013р., який сплачується 25.06.2013р. - 4 570, 27 грн., 25.07.2013р. - 4 570, 27 грн., 25.08.2013р. - 4 570, 27 грн., 25.09.2013р. - 4 570, 27 грн., 25.10.2013р. - 4 570, 27 грн., 25.11.2013р. - 4 570, 27 грн., 25.12.2013р. - 4 570, 24 грн. (а.с. 45-47).

Таким чином, як свідчать матеріали справи, нарахування штрафних санкцій Вінницькою ОДПІ здійснене на узгоджений, проте не сплачений станом на 30.01.2013р. податковий борг в загальному розмірі 116 435, 73 грн., розстрочений договором від 31.01.2013р.

Крім того, ТОВ Колективна телефонна компанія "ВЕКО" здійснювала сплату розстроченого грошового зобов'язання у строки, передбачені договорами про їх розстрочення у повному обсязі, що підтверджується розрахунком погашення заборгованості про розстрочення грошових зобов'язань за період з 31.01.2013р. по 25.12.2013р. Факт сплати даних платежів підтверджується також платіжними дорученнями, що містяться в матеріалах справи, що спростовує доводи відповідача наведені в апеляційній скарзі.

Більше того, відповідно до акту від 14.01.2014р. № 7373-20, за результатами проведеної звірки розрахунків платника з бюджетом за період з 01.01.2013р. по 31.12.2013р., станом на 31.12.2013р. позивач має позитивне сальдо розрахунків з бюджетом в сумі 509, 46 грн.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції, що відповідач невірно визначив кількість днів затримки сплати грошового зобов'язання, оскільки днем виникнення заборгованості з узгодженого грошового зобов'язання є день, який визначений самим договором про його розстрочення.

Відповідно до ч. 126.1 ст. 126 Податкового кодексу України, у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання та/або авансових внесків з податку на прибуток підприємств протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Як встановлено судом вище, фактична кількість затримки сплати позивачем грошових зобов'язань по податку на додану вартість розрахована не вірно, відтак неправомірно застосовано штрафні санкції.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалах Вищого адміністративного суду України від 25.03.2013 р. (справа № К-58319/09) та від 15.04.2013 р. (справа № К/9991/49449/12) та ухвалі Вінницького апеляційного адміністративного суду від 13.09.2012р. (справа № 2270/3268/12).

Отже, наведені в апеляційній скарзі доводи не викликають сумнівів щодо правильності висновків суду першої інстанції та застосування норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ч.1 ст.200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Зважаючи на те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів і зборів України у Вінницькій області залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 24 липня 2014 року - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст. 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 21 жовтня 2014 року .

Головуючий Смілянець Е. С.

Судді Залімський І. Г.

Сушко О.О.