Ухвала

від 02.10.2014 по справі 2а-4880/12/1370

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 жовтня 2014 року Справа № 9104/181015/12

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі :

головуючого - судді Большакової О.О.,

суддів Глушка І.В., Макарика В.Я.,

з участю секретаря судового засідання Баранкевич А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу Приватного підприємства «Центр безпеки «Гарант» на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2012 року в адміністративній справі за позовом Приватного підприємства «Центр безпеки «Гарант» до Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова про скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

5 червня 2012 року Приватне підприємство «Центр безпеки «Гарант» звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0006581502 від 21.10.2011 року.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2012 року у задоволенні позову ПП «Центр безпеки «Гарант» відмовлено.

Не погодившись з таким судовим рішенням, його оскаржило ПП «Центр безпеки «Гарант», подавши апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просило скасувати постанову та прийняти нову про задоволення позову. Аргументуючи свою незгоду із оскаржуваним судовим рішенням, апелянт вказав, що суд першої інстанції безпідставно не взяв до уваги, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення не відповідає вимогам чинного законодавства, оскільки відповідач донарахував податок на додану вартість в сумі 13909 гривень неправомірно, базуючись на висновках акту перевірки, які не відповідають фактичним обставинам фінансово-господарської діяльності позивача. Апелянт зазначив, що отримував консультаційні послуги від контрагента ТзОВ «Галицькі інвестиції» у відповідності до умов договору №12/11/10. Факт реальності їх виконання підтверджується відповідними актами приймання-передачі наданих послуг та податковими накладними. Разом з тим, податковий оран належним чином не дослідив та не дав відповідної оцінки первинним документам, які відповідають вимогам чинного законодавства.

Заперечень на апеляційну скаргу подано не було.

Представник апелянта Жидков Ю.В. у судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу та надав пояснення аналогічні доводам, що в ній викладені. Зазначив також, що належними доказами, які містяться в матеріалах справи, підтверджено факт оплати позивачем отриманих консультативних послуг, факт реальності господарських відносин доведено належним чином, тому у податкової інспекції не було жодних підстав для донарахування підприємству податкових зобов'язань.

Представник відповідача в судове засідання для розгляду апеляційної скарги не прибув, хоча був належним чином повідомлений про час та місце слухання справи. Про причини неявки суду повідомлено не було.

Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до переконання, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до п.п. 78.1.1. п. 78.1 ст. 78, ст. 79 Податкового кодексу України ДПІ у Залізничному районі м.Львова було проведено документальну невиїзну перевірку ПП «Центр безпеки «Гарант», за результатами якої складено акт № 3079/15-2/34306304 від 10 жовтня 2011 року.

Згідно висновків податкового органу встановлено порушення позивачем пп. 7.4.1, пп. 7.4.4, пп. 7.4.5 п. 7.4, п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 р. та завищення податкового кредиту в декларації з податку на додану вартість за жовтень 2010 р. у сумі 4300,2 грн., за листопад 2010 р. у сумі 5633,4 грн., за грудень 2010 р. у сумі 2766,6 грн., що призвело до заниження суми ПДВ, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за підсумками поточного звітного періоду у сумі 12700,2 грн..

На підставі цього акта перевірки відповідно до пп. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 та п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України ДПІ у Залізничному районі м.Львова прийнято податкове повідомлення-рішення № 0006581502 від 21 жовтня 2011 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 13909 грн., в тому числі за основним платежем 11127,2 грн. та штрафні (фінансові) санкції у сумі 2781,8 грн..

Не погоджуючись з прийнятим податковим повідомленням-рішенням, позивач його оскаржив до ДПА у Львівській області. Рішенням про результати розгляду первинної скарги ДПА у Львівській області від 20 грудня 2011 року №33550/10/25-005/2753 скарга ПП «Центр безпеки» Гарант» залишена без задоволення, а податкове повідомлення-рішення № 0006581502 від 21 жовтня 2011 року - без змін.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками суду першої інстанції про правомірність оскаржуваного рішення податкової інспекції з таких підстав.

Згідно з пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відносить до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Відповідно до пп. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплачена у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

З аналізу ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» випливає, що визначальною підставою для формування податкового кредиту є достовірне встановлення обставин щодо реальності господарської операції, наявності правових та фактичних підстав для витрат з придбання товарів, робіт, послуг.

Господарська операція може бути підтверджена лише тими документами, які свідчать про реальність виконання договору, зміст і обсяг наданих операцій та їх вартість.

Отже, умовами реалізації права платника на податковий кредит є, зокрема фактичне придбання товарів (робіт, послуг) з наміром одержати економічний ефект від їх використання у господарській діяльності та підтвердженість цих витрат необхідними документами, оформленими з дотриманням вимог чинного законодавства.

Податковим законодавством не встановлено конкретного переліку первинних документів, складенням яких мають опосередковуватись ті чи інші господарські операції. Однак критерієм є можливість на підставі наявних документів зробити беззаперечний висновок про те, що витрати фактично понесені, послуги реально отримані та використані в господарській діяльності для отримання доходу. А відтак, на підтвердження витрат, понесених у зв'язку з оплатою інжинірингових, інформаційно-консультаційних послуг, послуг з розробки технічної документації, позивач повинен був надати, зокрема, документи, що свідчать про фактичне виконання постачальниками конкретних видів послуг, про результат виконання кожної послуги у вигляді звіту, висновку тощо, що дозволяли б встановити виробничий характер результатів цих послуг для платника (позивача у справі).

Наявність податкових накладних є обов'язковою обставиною для здійснення господарської операції, але не очевидним доказом її виконання. Сам по собі факт сплати коштів не є безумовним свідченням виконання господарської операції.

З огляду на викладене, за відсутності інших достатніх та належних доказів, які б підтверджували фактичне надання послуг, податкові накладні, на підставі яких сформований податковий кредит за спірними господарськими операціями, самі по собі не підтверджують право позивача на його формування.

Таким чином, суд дійшов висновку про неможливість реального виконання господарської операції між позивачем та ТзОВ «Галицькі інвестиції». При цьому, виключно обставини щодо розрахунку за надані послуги не можуть братися судом як доказ реального виконання господарської операції.

Судом встановлено, що між ПП «Центр безпеки «Гарант» та ТзОВ «Галицькі інвестиції» укладено договір про надання послуг №12/11/10 від 01 листопада 2010 року.

Відповідно до п. 1.1 вказаного договору Виконавець (ТзОВ «Галицькі інвестиції») за завданням Замовника (ПП «Центр безпеки» Гарант») зобов'язується надавати консультаційні та посередницькі послуги, в порядку, визначеному договором.

Згідно розділу 2 договору Виконавець надає Замовнику консультаційні (бухгалтерські, юридичні, кадрові) та посередницькі послуги.

Розділ 2 договору передбачає, що вартість послуг визначається по факту їх надання по результатам кожного календарного місяця та фіксується в актах по наданих послуг. Акт за надані послуги підписується сторонами до 31 числа місяця, наступного за календарним місяцем, в якому фактично надавалися послуги. Замовник зобов'язується перераховувати авансову оплату для надання послуг протягом поточного місяця, в якому надаються послуги.

Відповідно до п. 6.1 договір набуває чинності з моменту його підписання Сторонами і діє до моменту повного виконання Сторонами своїх зобов'язань за цим договором.

На підтвердження виконання умов договору про надання послуг №12/11/10 від 01 листопада 2010 року, позивач надав наступні документи: договір про надання послуг №12/11/10 від 01 листопада 2010 року, акти приймання-передачі наданих послуг: №11/10-01 від 11.10.2010 р., №15/10-01 від 15.10.2010 р., №21/10-01 від 21.10.2010 р., №25/10-01 від 25.10.2010 р., №28/10-03 від 28.10.2010 р., №30/11-05 від 30.11.2010 р., 30/12-07 від 30.12.2010 р., податкові накладні: №78 від 11.10.2010 р., №144 від 21.10.2010 р., №106 від 15.10.2010 р., № 163 від 25.10.2010 р., №194 від 28.10.2010 р., №229 від 01.11.2010 р., №268 від 15.11.2010 р., № 429 від 29.11.2010 р., №526 від 02.12.2010 р.

Суми податку на додану вартість, згідно з отриманими від ТзОВ «Галицькі інвестиції» податковими накладними ПП «Центр безпеки «Гарант» включило до складу податкового кредиту за період жовтень-грудень 2010 р. у сумі 20991 грн., в тому числі ПДВ у сумі - 12700,2 грн..

Суд першої інстанції правильно визнав, що ці документи не є належними доказами реальності існування господарських правовідносин позивача з його контрагентом і відповідно для віднесення сплчених коштів до податкового кредиту, виходячи з наступного.

Як вбачається з договору про надання послуг такий був укладений позивачем з ТзОВ «Галицькі інвестиції» 01 листопада 2010 року (а.с. 32-33).

Разом з тим, на підтвердження його виконання позивачем надано акти приймання-передачі наданих послуг за жовтень 2010 року, а саме: №11/10-01 від 11.10.2010 р., №15/10-01 від 15.10.2010 р., №21/10-01 від 21.10.2010 р., №25/10-01 від 25.10.2010 р., №28/10-03 від 28.10.2010 р., тобто до укладення договору.

Також згідно з п. 3.1. вищевказаного договору акти приймання-передачі наданих послуг складаються помісячно.

Однак, в матеріалах справи містяться декілька актів приймання-передачі послуг, що були підписані у жовтні 2010 року - №11/10-01 від 11.10.2010 р., №15/10-01 від 15.10.2010 р., №21/10-01 від 21.10.2010 р., №25/10-01 від 25.10.2010 р., №28/10-03 від 28.10.2010 р., тобто з інтервалом в декілька днів.

Таким чином, має місце невідповідність між домовленостями, викладеними у договорі та наданими актами доказами на підтвердження надання послуг.

Крім того, відповідно до розділу 2 договору виконавець (ТзОВ «Галицькі інвестиції») надає замовнику консультаційні (бухгалтерські, юридичні, кадрові) та посередницькі послуги. Проте, позивач не надав суду доказів фактичного надання таких послуг, зокрема будь-яких звітів, висновків, пропозицій, рекомендацій, доказів участі у посередництві, тощо.

Також не вказано, які конкретно послуги і, в якій формі надавались, та чи використовувались ці послуги саме в господарській діяльності позивача і, якщо так, то яким чином.

У наданих актах приймання-передачі наданих послуг не зазначено фактичної кількості витраченого часу на надання послуг, не наведені одиниці виміру. Також відсутня будь-яка калькуляція, фіксація ціни послуг, а вказана лише загальна вартість.

Слід зазначити, що в самому договорі також відсутня одна із основних умов, за якою сторони домовляються при укладанні угоди - ціна.

Також, з акту перевірки вбачається, що у ТзОВ «Галицькі інвестиції» відсутні працюючі особи, що дає підстави стверджувати, що надання позивачу послуг, вказаних в акті, не узгоджується з потенційними можливостями контрагента.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, ТзОВ «Галицькі інвестиції» було зареєстровано лише в кінці серпня 2010 року, тобто майже за місяць до підписання актів, тобто не мало ще сталої ділової репутації, постійних партнерів, напрацьованих ділових зв'язків, що також свідчить про відсутність реальних господарських операцій.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції при вирішенні спору правильно врахував, що надані позивачем акти, не узгоджуються з умовами договору, доказів реального надання позивачу послуг не надано, а тому підстави для формування податкового кредиту за рахунок сплачених ТОВ «Галицькі інвестиції» коштів відсуті.

Доводи апелянта щодо неправомірності податкового повідомлення-рішення у зв'язку з тим, що дії ДПІ у Шевченківському районі м.Львова по проведенню перевірки та висновки акту перевірки фінансово-господарської діяльності ТзОВ «Галицькі інвестиції» в судовому порядку визнані протиправними, не заслуговують на увагу, оскільки судовими рішеннями, на які посилається позивач не встановлено жодних обставин, що стосуються саме його фінансово-господарської діяльності. Вказаними судовими рішеннями визнано протиправними дії та висновки лише з підстав порушення податковим органом вимог, передбачених п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України, а тому не впливають на правову оцінку фінансово-господарських операцій між позивачем та ТзОВ «Галицькі інвестиції».

За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та прийняв постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, тому оскаржувану постанову слід залишити без змін.

Керуючись ч. 3 ст. 160, ст. ст. 195, 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. 206 КАС України, суд,

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу Приватного підприємства «Центр безпеки «Гарант» - залишити без задоволення, постанову Львівського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2012 року по справі № 2а-4880/12/1370 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання у повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя О.О. Большакова

Судді І.В. Глушко

В.Я. Макарик

Повний текст ухвали підписано 7 жовтня 2014 року.