Постанова

від 08.10.2014 по справі 822/2876/14

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Копія

Справа № 822/2876/14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 жовтня 2014 року м. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд

в складі:головуючого-суддіФелонюк Д.Л. при секретаріНетичай Ю.В. за участі:представників позивача - Мельника О.Д. за довіреністю №173 від 27.06.2014 Клімчук С.П. за довіреністю №188 від 16.07.2014 представників відповідача - Ткачук М.П. за довіреністю №556/22-14-10 від 31.01.2014 Пака Т.В. за довіреністю №21/14 від 30.09.2014 розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом приватного акціонерного товариства "Об'єднання "Прогрес", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача приватне підприємство виробничо-комерційна фірма "Верхбуд" до Славутської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 04.04.2014 №0001381500, -

У судовому засіданні проголошено вступну і резолютивну частини постанови згідно ст.160 Кодексу адміністративного судочинства України.

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство "Об'єднання "Прогрес" (далі - позивач, ПрАТ "Об'єднання "Прогрес") звернулось в суд з позовом до Славутської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області (далі - Славутська ОДПІ, відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 04.04.2014 №0001381500, яким зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі 116345,00 за листопад 2013 року та застосовано штрафні (фінансові) санкції (штраф) в розмірі 58173,00 грн..

В обґрунтування позовних вимог вказує, що зазначене податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню, оскільки базується на необґрунтованих висновках документальної позапланової виїзної перевірки, які зафіксовані у акті перевірки від 25.02.2014 року №128/15/03587448. Висновки відповідача, що позивачем порушено п.198.1, п.198.6 ст.198, п.200.1, п.200.3 ст.200 Податкового кодексу України (далі - ПК України) вважає безпідставними з огляду на поверхневість проведення перевірки позивача по ланцюгу взаємозв'язків. Звертає увагу на надуманість та необґрунтованість висновків відповідача щодо не підтвердження реальності здійснення операцій по ланцюгу продажу товарів (робіт, послуг) від ПП ВКФ "Верхбуд" з ПрАТ "Об'єднання "Прогрес", оскільки вони не відповідають дійсним обставинам справи, не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства. Вважає, що має всі первинні документи, оформлення яких передбачене законодавством України, необхідні для формування податкового кредиту жовтня 2013 року по операціях з ПП ВКФ "Верхбуд", а висновки щодо відсутності реального виконання господарських договорів, укладених з зазначеним вище господарюючим суб'єктом, суперечать вимогам Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та Господарського кодексу України (далі - ГК України). Зазначає, що акт не містить посилань на відсутність на час перевірки податкових накладних, первинних документів, які були оформлені ПП ВКФ "Верхбуд" при здійсненні господарських операцій з надання будівельно-монтажних робіт і послуг позивачу, або наявність недоліків таких документів. Вважає, що позивачем правомірно віднесено до податкового кредиту суми податку на додану вартість, сплаченого при придбанні у ПП ВКФ "Верхбуд" робіт (послуг) за договором підряду №01-08-13 від 01.08.2013 та договором про надання послуг №09-04-13 від 29.05.2013.

Представники позивача в судовому засіданні та додаткових обґрунтуваннях заявлених позовних вимог (вх.№31393 від 08.10.2014) позов підтримали та підтвердили обставини на які посилаються у позовній заяві, просять суд задоволити позовні вимоги в повному обсязі.

Представники відповідача в судовому засіданні та поданих письмових запереченнях (вх.№26222 від 22.07.2014) просять відмовити в задоволенні позовних вимог. Зазначають, що результати проведеної документальної позапланової виїзної перевірки ПрАТ "Об'єднання "Прогрес" оформлені актом від 25.02.2014 №128/15/03587448, відповідно до висновків якого встановлено порушення позивачем вимог п.198.1, п.198.6 ст.198, п.200.1, п.200.3, абз. "а" п.200.4 ст.200 ПК України, в результаті чого завищено суму бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних звітних (податкових) періодів за листопад 2013 року в сумі 116345,00 грн.. Вказане завищення суми бюджетного відшкодування в декларації з ПДВ за листопад 2013 року стало наслідком віднесення до складу податкового кредиту ПДВ згідно податкових накладних, виписаних ПП ВКФ "Верхбуд" на загальну суму податку на додану вартість 117828,00 грн. при фактичному не здійсненні господарських операцій між позивачем і ПП ВКФ "Верхбуд" та формальному складенні первинних документів. Зазначають, що з врахуванням інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 №742/11/13-11, будь-які первинні документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. З врахуванням зазначеного вказують на невиконання контрагентом позивача ПП ВКФ "Верхбуд" власними силами робіт, які передбачені договорами №09-04-13 від 29.05.2013 та №01-08-13 від 01.08.2013. Зазначає, що на підставі даних актів ДПІ в Оболонському районі ГУ Міндоходів у м.Києві від 17.10.2013 №586/26-54-22-03/38556614 "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Альянсгрупп" (код за ЄДРПОУ 38556614), щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.03.2013 по 30.09.2013 року" та від 15.11.2013 №701/26-54-22-02/38398399 "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Укрметалтрейдінг" (код за ЄРПОУ 38556614), щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період 01.11.2012 по 30.09.2013" (відсутність ТОВ "Альянсгрупп" за юридичною адресою, тому неможливо встановити наявність майна та трудових ресурсів, які б дали змогу визначити спроможність субпідрядника виконати роботи по улаштуванню пазогребневої плити; відсутність ТОВ "Укрметалтрейдінг" за юридичною адресою, тому немає можливості встановити наявність майна та трудових ресурсів, які б дали змогу визначити спроможність субпідрядника виконати роботи по поліпшене штукатурення стін, колон та відкосів гіпсовим розчином), відповідач приходить до висновку про те, що субпідрядні організації ТОВ "Укрметалтрейдінг" та ТОВ "Альянсгрупп" не виконували будівельні роботи по реконструкції санаторію "Товтри" в смт.Сатанів Городоцького району Хмельницької області, а лише здійснювали операції пов'язані з наданням податкової вигоди ПП ВКФ "Верхбуд", тобто тільки документально підтверджували виконання робіт.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, приватне підприємство виробничо-комерційна фірма "Верхбуд" (далі - ПП ВКФ "Верхбуд", залучена до участі в справі ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 09.09.2014, в судове засідання не з'явилась, належним чином повідомлена про дату, час та місце судового розгляду. В поданих письмових поясненнях (вх.№29639 від 23.09.2014) підтримує заявлені позивачем позовні вимоги. Зазначає, що висновки перевірки, викладені в акті від 25.02.2014 №128/15/03587448, на підставі яких прийняте оскаржуване податкове повідомлення-рішення, не відповідають вимогам чинного податкового законодавства, а також дійсним обставинам господарських правовідносин, які виникли між ПрАТ "Об'єднання "Прогрес" та ПП ВКФ "Верхбуд". Вказує на неправомірність висновків відповідача щодо наявності в ПП ВКФ "Верхбуд" ознак фіктивності, відсутності можливості здійснювати будівельно-монтажні роботи, проводити діяльність, спрямовану на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам. Вказує на реальне виконання договору підряду №01-08-13 від 01.08.2013 та договору про надання послуг №09-04-13 від 29.05.2013, укладених між позивачем та ПП ВКФ "Верхбуд", що підтверджується актами приймання виконаних будівельних робіт (типова форма КБ-2в), довідками про вартість виконаних будівельних робіт (примірна форма КБ-3), видатковими накладними та податковими накладними. Крім того, звертає увагу на тривалий характер правовідносин між позивачем та ПП ВКФ "Верхбуд", які не обмежуються однією чи кількома господарськими операціями.

Зазначає, що будівельно-монтажні роботи і послуги, які виконувалися (надавалися) на підставі договору підряду №01-08-13 від 01.08.2013 та договору про надання послуг №09-04-13 від 29.05.2013 здійснювалися силами працівників підприємства, фізичних осіб, які залучалися ПП ВКФ "Верхбуд" на підставі цивільно-правових договорів, а також юридичних осіб - субпідрядників ТОВ "Укрметалтрейдінг" і ТОВ "Альянсгрупп". Відсутність вказаних юридичних осіб за місцем свого знаходження, про що зазначається в акті перевірки ПП ВКФ "Верхбуд", не може бути підставою для висновку про їх фіктивність та неможливість виконання будівельно-монтажних робіт по реконструкції об'єктів санаторію "Товтри" в смт.Сатанів. Щодо кількості працівників ПП ВКФ "Верхбуд", задіяних для виконання робіт по реконструкції об'єктів санаторію "Товтри", зазначає, що ПП ВКФ "Верхбуд" подано до ДПІ у м.Чернівцях уточнюючий податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум отриманого з них податку (форма 1ДФ) за 4-й квартал 2014 року, відповідно до якого кількість працюючих у штаті працівників становить 4 особи, а працюючих за цивільно-правовими договорами - 7 осіб.

Звертає увагу на те, що за результатами проведених ДПІ у м.Чернівцях зустрічних звірок фінансово-господарської діяльності ПП ВКФ "Верхбуд" по господарських взаємовідносинах з ПрАТ "Об'єднання "Прогрес" за періоди з 01.06.2013 по 30.09.2013 та з 01.11.2013 по 31.12.2013 (довідки №88/24-12-22-02/30430843 від 11.04.2014 та №83/24-12-22-02/30430843 від 02.04.2014) не встановлено розбіжностей з відомостями, отриманими від ПрАТ "Об'єднання "Прогрес", яке мало правові відносини з платником податків за перевірені періоди. Цими звірками встановлено відображення в податковому обліку результатів господарських відносин відповідно до відомостей отриманих від ПрАТ "Об'єднання "Прогрес".

Враховуючи думку представників позивачів, представників відповідача, суд вважає за можливе розглянути справу у відсутності представника третьої особи на стороні відповідача - ПП ВКФ "Верхбуд", оскільки його явка не визнавалася судом обов'язковою.

Заслухавши представників позивача, представників відповідача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази в їх взаємному зв'язку і сукупності, суд вважає, що позовні вимоги належать до задоволення на підставі наведеного нижче.

Суд встановив, що приватне акціонерне товариство "Об'єднання "Прогрес" (код ЄДРПОУ 03587448), як суб'єкт підприємницької діяльності - юридична особа зареєстроване 03.11.1989, що підтверджується копією довідки управління статистики у Славутському районі Головного управління статистики у Хмельницькій області з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (ЄДРПОУ) АБ №502915. Взято на податковий облік в органах державної податкової служби 17.07.1997 року за №013, перебуває на обліку в Славутській ОДПІ.

Основними видами діяльності позивача за КВЕД-2010 є: будівництво житлових і нежитлових будівель (41.20); виробництво інших меблів (31.09); виготовлення виробів із бетону для будівництва (23.61); неспеціалізована оптова торгівля (46.90); діяльність у сфері інжинірингу, геології та геодезії, надання послуг технічного консультування в цих сферах (71.12); інша професійна, наукова та технічна діяльність, н.в.і.у. (74.90).

У період часу з 12.02.2014 по 18.02.2014 працівниками Славутської ОДПІ, на підставі наказу Славутської ОДПІ від 11.12.2012 №131, направлень від 12.02.2014 №74, №75 та №76, п.п.78.1.8 п.78.1 ст.78 ПК України, відповідно до п.200.11 ст.200 ПК України, проведено документальну позапланову виїзну перевірку правомірності нарахування ПРАТ "Об'єднання "Прогрес", код ЄДРПОУ 03587448 бюджетного відшкодування податку на додану вартість у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних звітних (податкових) періодів у сумі 116916 грн., відображених у податковій декларації з ПДВ листопад 2013р. (вх.№9082744888 від 20.12.2013), з урахуванням уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з ПДВ (вх.№9084773885 від 30.12.2013) та (вх.№9005877773 від 11.02.2014).

У період, за який проводилась перевірка, ПрАТ "Об'єднання "Прогрес" було платником податку на додану вартість (свідоцтво від 02.08.2011 №100346056, видане Славутською ОДПІ, індивідуальний податковий номер 35874422148).

За результатами перевірки відповідачем складено акт від 25.02.2014 №128/15/03587448 "Про результати документальної позапланової виїзної перевірки правомірності нарахування ПрАТ "Об'єднання "Прогрес", код ЄДРПОУ 03587448 бюджетного відшкодування податку на додану вартість у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних звітних (податкових) періодів за листопад 2013р." (далі - акт перевірки), відповідно до висновків якого: на дату складання акту перевірки не можливо підтвердити суму податкового кредиту та відповідно від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту за листопад 2013 року в сумі 26816 грн. внаслідок дослідження ланцюга постачання по постачальнику ПП ВКФ "Верхбуд"; в порушення п.198.1, п.198.6 ст.198, п.200.1, п.200.3, абз. "а" п.200.4 ст.200 ПК України №2755-VІ від 02.12.2010 із змінами та доповненнями підприємством завищено суму бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних звітних (податкових) періодів по декларації за листопад 2013 року у сумі 116345,00 грн.; на порушення п.198.6 ст.198, п.200.3 ст.200, п.п.201.1, 201.10 ст.201 ПК України №2755-VІ від 02.12.2010 (із змінами та доповненнями), ПрАТ "Об'єднання "Прогрес" завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту за листопад 2013р. на 1483,00 грн..

27.03.2014 ПрАТ "Об'єднання "Прогрес" не погоджуючись з висновками викладеними перевіряючими в акті перевірки подало заперечення на акт №128/15/03587448 від 25.02.2014.

За результатами розгляду заперечення відповідачем надано відповідь від 03.04.2014 №1860/10/22-14-15, відповідно до якої Славутська ОДПІ вважає, що факти викладені в акті позапланової документальної перевірки від 25.02.2014 №128/15/03587448 обгрунтовані та залишено без змін висновок акту перевірки.

На підставі висновків акту перевірки від 25.02.2014 №128/15/03587447 відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 04.04.2014 №0001381500, яким зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі 116345,00 за листопад 2013 року та застосовано штрафні (фінансові) санкції штраф в розмірі 58173,00 грн..

Не погоджуючись з податковим повідомленням-рішенням від 04.04.2014 №0001381500, позивач оскаржив його в адміністративному порядку до Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області (скарга від 25.04.2014 №110) та до Міністерства доходів і зборів України (скарга від 02.06.2014 №135). За результатами розгляду первинної скарги Головним управлінням Міндоходів у Хмельницькій області винесене рішення про результати розгляду первинної скарги від 15.05.2014 №6422/10/22-01-10-0314, відповідно до якого податкове повідомлення-рішення Славутської ОДПІ від 04.04.2014 №0001381500 залишено без змін, а скаргу ПрАТ "Об'єднання "Прогрес" - без задоволення. За результатами розгляду повторної скарги Міністерством доходів і зборів України прийнято рішення про результати розгляду повторної скарги від 17.06.2014 №10719/6/99-99-10-01-15, відповідно до якого залишено без змін податкове повідомлення-рішення Слдавутської ОДПІ ГУ Міндоходів у Хмельницькій області від 04.04.2014 №0001381500 та рішення, прийняте за результатами розгляду первинної скарги, а скаргу - без задоволення.

Не погоджуючись з податковим повідомленням-рішенням від 04.04.2014 №0001381500, позивач оскаржив його в судовому порядку.

Підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення форми "В1" від 04.04.2014 №0001381500 слугували висновки відповідача, що позивачем в порушення п.198.1, п.198.6 ст.198, п.200.1, п.200.3 ст.200, ст.201 ПК України №2755-VІ від 02.12.2010 із змінами та доповненнями, завищено суму бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних звітних (податкових) періодів за листопад 2013 року в сумі 116345,00 грн. за рахунок віднесення до складу податкового кредиту жовтня 2013 року ПДВ згідно податкових накладних, виписаних ПП ВКФ "Верхбуд" на суму 117828,00 грн. по операціях реальність здійснення яких підтвердити неможливо.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, досліджуючи правомірність зазначених вище висновків відповідача, суд встановив та враховує наступне.

Відповідно до пп.14.1.181 п.14.1 ст.14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п.198.1, п.198.2 ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними.

Згідно з пп.14.1.18 п.14.1 ст.14 ПК України бюджетне відшкодування - відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню) визначено ст.200 ПК України.

Відповідно до п.200.1, п.200.2, п.200.3, п.200.4 ст.200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Суд встановив, що згідно з поданою ПрАТ "Об'єднання "Прогрес" податковою декларацією з ПДВ за листопад 2013 року (вх.№9082744888 від 20.12.13), з урахуванням уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з ПДВ (вх.№9084773885 від 30.12.13) та (вх.№9005877773 від 11.02.2014), від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту, відображене у рядку 19 податкової декларації, складає 1178240 грн. та сума бюджетного відшкодування податку на додану вартість у зменшення податкових зобов'язань платежів з ПДВ наступних звітних періодів у рядку 23.2 декларації, яку сформовано з урахуванням залишку від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту, нарахованої за попередні звітні (податкові) періоди, а саме: жовтень 2013 року, складає 116916 грн..

Досліджуючи правомірність висновків відповідача про неправомірність формування податкового кредиту жовтня 2013 року позивачем за рахунок податкових накладних, складених ПП ВКФ "Верхбуд" на суму ПДВ 117828 грн., в тому числі за жовтень 2013 - на суму 116345 грн. та за листопад 2013 - на 1483 грн., суд встановив наведене нижче.

22.09.2012 між ТОВ "Арден Палац" (замовник) та ПрАТ "Об'єднання "Прогрес" (генеральний підрядник) укладено договір генерального підряду на виконання будівельних робіт №22-09-12, відповідно до якого замовник доручає генпідряднику, а генпідрядник зобов'язується відповідно до проектної документації, чинних нормативно-правових актів (Державних будівельних норм, правил, стандартів, законодавства: земельного, природоохоронного, лісового, водного тощо) та умов договору виконати роботи по об'єкту "Реконструкція об'єктів санаторію "Товтри" в смт.Сатанів Городоцького району Хмельницької області, передати об'єкт замовнику, а замовник зобов'язується прийняти від генпідрядника закінчені роботи з будівництва об'єкта та оплатити їх у визначеному договором порядку (п.1.4 договору); генпідрядник повинен розпочати виконання робіт за договором протягом десяти календарних днів з дня підписання договору сторонами і завершити виконання робіт та передати його замовнику відповідно до умов договору не пізніше "01" травня 2015 року (п.2.1 договору); генпідрядник може залучати до виконання робіт інших осіб (субпідрядників (п.8.1 договору); генпідрядник несе відповідальність перед субпідрядниками за невиконання або неналежне виконання замовником своїх зобов'язань за договором, а перед замовником - за невиконання зобов'язань субпідрядниками (п.8.2 договору); генпідрядник координує виконання робіт субпідрядниками на будівельному майданчику, створює умови та здійснює контроль за виконанням ними договірних зобов'язань (п.8.3 договору); передача закінчених робіт генпідрядником і приймання їх замовником оформлюється актом приймання-передачі (п.13.2 договору).

Так, відповідно до умов договору (п.8.1 договору) ПрАТ "Об'єднання "Прогрес" звернулось до замовника з листом №88/1 від 20.05.2013 щодо надання згоди на залучення до виконання будівельних робіт, передбачених договором №22-09-12 від 22.09.2012, ПП ВКФ "Верхбуд", на що отримав відповідь ТОВ "Арден Палац" №58 від 28.05.2013, відповідно до якої ТОВ "Арден Палац" погоджує залучення до виконаня окремих будівельно-монтажних робіт на об'єкті "Реконструкція об'єктів санаторію "Товтри" в смт.Сатанів Городоцького району Хмельницької області по вул.Курортній 40 субпідрядника - ПП ВКФ "Верхбуд", за умови, що ПрАТ "Об'єднання "Прогрес", як генеральний підрядник, нестиме повну відповідальність перед ТОВ "Арден Палац" за результати робіт, які будуть виконуватися вказаним субпідрядником.

Отримавши зазначене погодження, ПрАТ "Об'єднання "Прогрес" уклало з ПП ВКФ "Верхбуд" наступні договори.

29.05.2013 між ПрАТ "Об'єднання "Прогрес" (замовник) та ПП ВКФ "Верхбуд" (виконавець) укладено договір про надання послуг №09-04-13, відповідно до якого виконавець зобов'язується за завданням замовника надати йому послуги, а замовник зобов'язується надати виконавцю будівельний майданчик (фронт робіт) та прийняти від виконавця закінчені надані послуги на об'єкті будівництва (п.2.1 договору); предметом договору є послуги по улаштуванню цементно-піщаних стяжок та гіпсокартонних перегородок на об'єкті будівництва - "Реконструкція об'єктів санаторію "Товтри" в смт. Сатанів Городоцького району Хмельницької області (п.2.2 договору); датою початку надання послуг вважається дата останньої із подій, пов'язаної з виконанням замовником своїх зобов'язань, а саме: оплата авансового платежу; передача проектної документації (п.3.1 договору); датою закінчення надання послуг вважається дата їх прийняття замовником (п.3.2 договору); загальна орієнтовна вартість робіт становить 2627010 грн. (п.4.4 договору); виконавець має право залучати за погодженням з замовником до виконання договору про надання послуг третіх осіб (п.5.3 договору); даний договір набуває юридичної сили з моменту підписання його належним чином уповноваженими на те представниками сторін, являється базовим і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань (п.12.1 договору).

01.08.2013 між ПрАТ "Об'єднання "Прогрес" (генпідрядник) та ПП ВКФ "Верхбуд" (субпідрядник) укладено договір підряду №01-08-13, відповідно до якого субпідрядник зобов'язується за завданням генпідрядника виконати та здати йому закінчені роботи згідно до договірної ціни, а генпідрядник зобов'язується надати субпідряднику будівельний майданчик (фронт робіт), передати дозвільну документацію, а також затверджену в установленому порядку проектну документацію, прийняти від субпідрядника закінчені роботи на об'єкті будівництва (п.2.1 договору); предметом договору підряду є будівельно-монтажні роботи на об'єкті будівництва "Реконструкція об'єктів санаторію "Товтри" в смт.Сатанів Городоцького району Хмельницької області (п.2.2 договору); датою закінчення робіт вважається дата їх прийняття генпідрядником (п.3.2 договору); договірна ціна у договорі визначається на основі кошторису (п.4.1 договору); загальна орієнтовна вартість робіт становить 937000,00 грн., в тому числі ПДВ за ставкою 20% 156166,67 грн. (п.4.4 договору); розрахунки за виконані роботи проводяться на підставі документів про фактичні обсяги виконаних робіт та їх вартість (форма №КБ-2В, форма №КБ-3) (п.4.5 договору); субпідрядник має право залучати за погодженням генпідрядника до виконання договору підряду третіх осіб (п.5.3 договору); даний договір набуває юридичної сили з моменту підписання його належним чином уповноваженими на то представниками сторін, являється базовим і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань (п.12.1 договору).

Виконання умов договорів, зокрема, здійснення субпідрядником позивача в жовтні 2013 року будівельних робіт для ПрАТ "Об'єднання "Прогрес" на загальну суму 706969,30 грн., в т.ч. ПДВ в сумі 117828,22 грн. підтверджується актом приймання-здачі наданих послуг від 31.10.2013 (вартість послуг становить 156969,30 грн., в т.ч. 26161,55 грн. ПДВ); актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-000292 від 31.10.2013 (загальна вартість робіт (послуг) становить 4709,08 грн., в т.ч. 784,85 грн. ПДВ), актами приймання виконаних будівельних робіт за жовтень 2013 року №438 (загальна вартість 228077,58 грн., в т.ч. 38012,93 грн. ПДВ), №437 (загальна вартість 184636,94 грн., в т.ч. 30772,82 грн. ПДВ), № 436 (загальна вартість 66582,50 грн., в т.ч. 11097,08 грн. ПДВ), №435 (загальна вартість 56544,48 грн., в т.ч. 9424,08 грн. ПДВ), №434 (загальна вартість 5261,80 грн., в т.ч. 876,97 грн. ПДВ); довідками про вартість виконаних будівельних робіт за жовтень 2013 року (форма №КБ-3); актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-000314 від 31.10.2013 (загальна вартість робіт (послуг) 6842,33 грн., в т.ч. 1140,39 грн. ПДВ), №ОУ-000312 від 31.10.2013 (загальна вартість робіт (послуг) 9390,77 грн., в т.ч. 1565,13 грн. ПДВ), №ОУ-000303 від 31.10.2013 (загальна вартість робіт (послуг) 11207,45 грн., в т.ч. 1867,91 грн. ПДВ).

ПрАТ "Об'єднання "Прогрес" здійснило оплату ПП ВКФ "Верхбуд" за виконані роботи згідно зазначених договорів, що підтверджується копіями платіжних доручень: №2646 від 03.10.2013 (200000,00 грн.), №108 від 16.10.2013 (150000,00 грн.), №176 від 25.10.2013 (40000,00 грн.), №207 від 30.10.2013 (160000,00 грн.); журналом-ордером і відомістю по рахунку 631 Розрахунки з вітчизняними постачальниками за жовтень 2013р..

Отримавши довідки про вартість виконаних робіт, підписавши акти виконаних робіт, прийнявши виконані роботи ПП ВКФ "Верхбуд", які засвідчують факт виконання будівельних робіт, та оплативши їх вартість, позивач відніс податок на додану вартість, сплачений в його ціні - до податкового кредиту звітного періоду по податкових накладних виписаних ПП ВКФ "Верхбуд": №25 від 25.10.2013 на загальну суму 40000,00 грн., в т.ч. 6666,67 грн. ПДВ, №26 від 29.10.2013 на загальну суму 200000,00 грн., в т.ч. 33333,33 грн. ПДВ, №27 від 30.10.2013 на загальну суму 150000,00 грн.. в т.ч. 25000,00 грн. ПДВ, №28 від 31.10.2013 на загальну суму 160000,00 грн., в т.ч. 26666,67 грн. ПДВ, №29 від 31.10.2013 на загальну суму 148072,60 грн., в т.ч.24678,77 грн. ПДВ, №34 від 31.10.2013 на загальну суму 8896,70 грн., в т.ч. 1482,78 грн. ПДВ.

Суд встановив, що будівельно-монтажні роботи і послуги, які виконувалися (надавалися) на підставі договору підряду №01-08-13 від 01.08.2013 та договору про надання послуг №09-04-13 від 29.05.2013 здійснювалися силами працівників підприємства ПП ВКФ "Верхбуд", фізичних осіб, які залучалися ПП ВКФ "Верхбуд" на підставі цивільно-правових угод (копії яких містяться в матеріалах справи), а також юридичних осіб - субпідрядників ТОВ "Укрметалтрейдінг" і ТОВ "Альянсгрупп", що не заборонено умовами вищезазначених договорів.

Суд також враховує, що підтвердженням факту виконання робіт саме ПП ВКФ "Верхбуд" та наявності працівників є: рахунки приватних підприємців смт. Сатанова, що надавали послуги по харчуванню та проживанню працівників даного підприємства в період виконання робіт, а саме: №292 від 31.10.2014 (ФОП ОСОБА_7), №315 від 31.10.2013 (ФОП ОСОБА_8), а також податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (форма №1 ДФ) за IV квартал 2013 року.

Крім того, всі роботи і послуги, які були виконані на об'єкті реконструкції ПП ВКФ "Верхбуд", передавалися позивачем замовнику реконструкції - ТОВ "Арден Палац", що підтверджується копіями актів виконаних робіт (форма КБ-2в).

Положеннями ч.1 ст.875 ЦК України визначено, що за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.

Відповідно до ч.1 ст.877 ЦК України, підрядник зобов'язаний здійснювати будівництво та пов'язані з ним будівельні роботи відповідно до проектної документації, що визначає обсяг і зміст робіт та інші вимоги, які ставляться до робіт та до кошторису, що визначає ціну робіт.

За змістом ч.4 ст.882 ЦК України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами.

Відповідно до ст.838 ЦК України підрядник має право, якщо інше не встановлено договором, залучити до виконання роботи інших осіб (субпідрядників), залишаючись відповідальним перед замовником за результат їхньої роботи. У цьому разі підрядник виступає перед замовником як генеральний підрядник, а перед субпідрядником - як замовник. Генеральний підрядник відповідає перед субпідрядником за невиконання або неналежне виконання замовником своїх обов'язків за договором підряду, а перед замовником - за порушення субпідрядником свого обов'язку.

Аналізуючи вказані вище норми ЦК України та зміст вищезазначених договорів, суд приходить до висновку, що генеральний підрядник - це організація, яка є головним виконавцем договору підряду. В даному випадку ПП ВКФ "Верхбуд" є субпідрядником ПрАТ "Об'єднання "Прогрес", в той же час останній є генпідрядником.

В процесі судового розгляду судом не встановлено та не доведено відповідачем невідповідності змісту договору про надання послуг №09-04-13 від 29.05.2013 та договору підряду №01-08-13 від 01.08.2013 вимогам ЦК України.

Згідно ч.1 ст.323 ГК України, договори підряду (субпідряду) на капітальне будівництво укладаються і виконуються на загальних умовах укладання та виконання договорів підряду в капітальному будівництві, затверджених Кабінетом Міністрів України, відповідно до закону.

Загальними умовами укладення та виконання договорів підряду в капітальному будівництві, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2005 №668 (надалі - Загальні умови №668), врегульовано порядок укладення та виконання договорів підряду на проведення робіт з нового будівництва, реконструкції будівель і споруд та технічного переоснащення діючих підприємств (далі - капітальне будівництво об'єктів), а також комплексів і видів робіт, пов'язаних із капітальним будівництвом об'єктів.

Відповідно до п.2 Загальних умов №668, загальні умови є обов'язковими для врахування під час укладення та виконання договорів підряду в капітальному будівництві незалежно від джерел фінансування робіт, а також форми власності замовника та підрядника (субпідрядників).

Частиною 2 ст.180 ГК України передбачено, що господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Пунктом 5 Загальних умов №668 встановлено, що істотними умовами договору підряду, зокрема, є порядок залучення субпідрядників.

Відповідно до п.30 Загальних умов №668 підрядник має право залучати до виконання договору підряду третіх осіб (субпідрядників) за згодою замовника.

Порядок залучення до виконання робіт субпідрядників передбачений пунктами 61-65 Загальних умов №668. Так, згідно п.61 Загальних умов №668, підрядник може, якщо інше не встановлено договором підряду, залучати до виконання робіт інших осіб (субпідрядників). При цьому, договори субпідряду укладаються та виконуються з дотриманням вимог, визначених цими Загальними умовами. Підрядник відповідає за результати роботи субпідрядників і виступає перед замовником як генеральний підрядник, а перед субпідрядниками - як замовник.

Генеральний підрядник у порядку, встановленому договором підряду, погоджує із замовником питання про залучення до виконання робіт субпідрядників. Замовник може відмовити у такому погодженні з письмовим обґрунтуванням свого рішення (п.63 Загальних умов №668).

Згідно із п.2 ст.319 ГК України, підрядник має право за згодою замовника залучати до виконання договору як третіх осіб субпідрядників, на умовах укладених з ними субпідрядних договорів, відповідаючи перед замовником за результати їх роботи. У цьому випадку підрядник виступає перед замовником як генеральний підрядник, а перед субпідрядниками - як замовник.

З огляду на викладені правові норми, предметом договору підряду є індивідуальний результат праці підрядника, який набуває тієї чи іншої матеріалізованої форми, придатної для оцінки.

Договором підряду №01-08-13 від 01.08.2013 та договором про надання послуг №09-04-13 від 29.05.2013 (п.5.3 договорів) визначено право ПП ВКФ "Верхбуд" залучати за погодженням з замовником до виконання зазначених договорів третіх осіб, що свідчить про узгодження між сторонами (ПрАТ "Об'єднання "Прогрес" та ПП ВКФ "Верхбуд") порядку залучення субпідрядників до виконання робіт, передбачених даними договорами. В той же час законодавством України не передбачено обов'язкового письмового погодження залучення до виконання робіт субпідрядника.

Разом з тим позивачем дотримано письмовий порядок погодження залучення субпідрядника ПП ВКФ "Верхбуд" із замовником ТОВ "Арден Палац" (відповідь ТОВ "Арден Палац" №58 від 28.05.2013, копія якої міститься в матеріалах справи). Письмового порядку погодження залучення ПП ВКФ "Верхбуд" фізичних осіб на підставі цивільно-правових договорів, ТОВ "Укрметалтрейдінг", ТОВ "Альянсгрупп" із позивачем здійснено не було.

Отже, висновки відповідача щодо ненадання для перевірки погодження для залучення ПП ВКФ "Верхбуд" субпідрядників до виконання робіт, а, відтак, непогодження однієї із істотних умов договору підряду, а саме порядку залучення субпідрядників, є необґрунтованим, оскільки договором не передбачено обов'язковість письмового погодження щодо залучення субпідрядників.

Відповідно до п.44.1 ст.44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту. У випадках, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України, платники податків мають право вносити відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 цього Кодексу.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.99 №996-XIV (далі - Закон №996-XIV) визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ст.9 Закону №996-XIV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частиною 2 вказаної статті закріплено перелік вимог до первинних документів. Так, первинні та зведені облікові документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п.2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88 (далі - Положення №88), первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити, визначені п.2.4 Положення №88, а саме: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Аналогічну позицію викладено в ухвалі Вищого адміністративного суду України по справі №К/9991/47202/11 від 28.03.2013р..

Згідно із пунктами 2.15, 2.16 вказаного Положення, забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Зі змісту зазначених приписів чинного законодавства вбачається, що для підтвердження правомірності включення витрат на виконання робіт (надання послуг) до складу валових витрат та податкового кредиту підприємством має бути складено первинний бухгалтерський документ, який повинен містити необхідні відомості, у тому числі про зміст господарської операції та її обсяги.

Отже, суд погоджується з твердженням податкового органу, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі ст.1 Закону №996-XIV господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Про відсутність факту здійснення господарської операції можуть свідчити, зокрема, такі обставини:

- всупереч даним податкового обліку будь-кого з учасників операції відсутні зміни активів, зобов'язань чи власного капіталу принаймні в одного з таких учасників (наприклад, збільшення статутного капіталу особи за рахунок активів, що не мають ринкової вартості, зокрема фіктивних цінних паперів, тобто цінних паперів, обіг яких на момент вчинення операції був припинений після оприлюднення даних щодо скасування свідоцтва про реєстрацію їх випуску);

- отримання майнової вигоди чи права на таку вигоду будь-кого з учасників операції виключно шляхом зменшення бази оподаткування з певного податку та/або отримання коштів із Державного бюджету за одночасної відсутності об'єктивної можливості отримати майнову вигоду від цієї операції в інший спосіб (наприклад, експорт товару на підставну особу, яка не має відповідної реєстрації чи не веде будь-якої господарської діяльності, виключно з метою отримання документів, що підтверджують право на бюджетне відшкодування з податку на додану вартість;

- "тимчасова" поставка товару (тобто з подальшим поверненням того самого товару без обґрунтованої економічної причини в наступних податкових періодах постачальнику від покупця безпосередньо або через ланцюг посередників) тим платником податку, в якого за результатами певного податкового періоду наявне від'ємне значення податкових зобов'язань із податку на додану вартість тому учаснику, який має зобов'язання до сплати в бюджет тощо);

- результати, відображені у даних податкового обліку будь-кого з учасників господарської операції, фактично не настали внаслідок відсутності відповідних дій будь-кого з учасників такої операції (наприклад, відображення отримання послуг без їх фактичного надання або в разі їх надання іншою особою, ніж та, що вказана у даних податкового обліку чи первинних документах; імітація купівлі товару в особи, яка ніколи його не продавала тощо).

Така правова позиція викладена, зокрема, в Листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 №742/11/13-11.

Суд, під час розгляду справи, повинен ретельно перевіряти всі доводи сторін, документи та інші дані, що спростовують реальність господарської операції, яка відображена в податковому обліку, які повинні оцінюватися з урахуванням специфікації кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються тощо. Аналогічна правова позиція викладена в листі Вищого адміністративного суду України від 01.11.2011 року вих. №1936/11/13-11.

Таким чином, враховуючи наведені норми чинного законодавства України, суд дійшов висновку, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій позивача з його контрагентом ПП ВКФ "Верхбуд" є належні первинні документи, які фіксують факт здійснення даної господарської операції.

Документальне оформлення договірних відносин між позивачем та ПП ВКФ "Верхбуд" дозволяють зробити висновок про сутність послуг, що надавались, порядок визначення їх вартості, подальшу реалізацію в господарській діяльності позивача.

Відповідно до п.14.1.181 ст.14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду.

Згідно з п.198.2 ст.198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пункт 198.3 ст.198 ПК України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п.198.6. ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Відповідно до ст.201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: у паперовому вигляді; в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платник як платники податку в порядку, передбаченому ст.183 цього Кодексу. Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшла на поточний рахунок як попередня оплата (аванс). Податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця.

Отримавши від ПП ВКФ "Верхбуд" вищезазначені податкові накладні, які засвідчують факт придбання товару (робіт, послуг) (будівельних робіт), та оплативши їх вартість, позивач відніс податок на додану вартість, сплачений в його ціні - до податкового кредиту звітного періоду.

Суд вважає висновки відповідача про невиконання субпідрядниками ПП ВКФ "Верхбуд" ТОВ "Альянсгрупп" та ТОВ "Укрметалтрейдінг" будівельних робіт по реконструкції санаторію "Товтри" в смт.Сатанів Городоцького району Хмельницької області, а здійснення ними операцій пов'язаних з наданням податкової вигоди ПП ВКФ "Верхбуд", з огляду на їх (ТОВ "Альянсгрупп" та ТОВ "Укрметалтрейдінг") відсутність за юридичною адресою, зроблених на підставі даних актів ДПІ в Оболонському районі ГУ Міндоходів у м.Києві від 17.10.2013 №586/26-54-22-03/38556614 "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Альянсгрупп" (код за ЄДРПОУ 38556614), щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.03.2013 по 30.09.2013 року" та від 15.11.2013 №701/26-54-22-02/38398399 "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Укрметалтрейдінг" (код за ЄРПОУ 38556614), щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період 01.11.2012 по 30.09.2013", викладеними в акті перевірки від 25.02.2014 №128/15/03587447, на підставі якого прийнято спірне податкове повідомлення-рішення, необґрунтованими, оскільки всупереч вимогам гл.8 ПК України та Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженим наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010 №984, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 12.01.2011 за №34/18772, базується не лише на дослідженні первинних або інших документів, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку позивача, що підтверджують фактичне здійснення господарських операцій з ПП ВКФ "Верхбуд".

Крім того, суд зазначає, що акти про неможливість проведення зустрічних звірок не є тим самим, що і результати проведених зустрічних звірок, які є джерелом отримання податкової інформації, що положеннями ст.83 ПК України визначена в якості підстави для висновків під час проведення перевірок. Сама по собі неможливість реалізації контролюючими органами визначеної законодавством компетенції щодо проведення зустрічних звірок вказаних контрагентів не може вважатись доказом вчинення порушень податкового законодавства ПрАТ "Об'єднання "Прогрес". Аналогічна правова позиція міститься в постанові Вищого адміністративного суду України №К/800/41631/13 від 27.02.2014.

При цьому безпідставними є висновки відповідача щодо не підтвердження господарських операцій ПП ВКФ "Верхбуд" з ТОВ "Альянсгрупп" та ТОВ "Укрметалтрейдінг", оскільки згідно актів ДПІ в Оболонському районі ГУ Міндоходів у м.Києві від 17.10.2013 №586/26-54-22-03/38556614 та від 15.11.2013 №701/26-54-22-02/38398399 внаслідок відсутності ТОВ "Альянсгрупп" за юридичною адресою неможливо встановити наявність майна та трудових ресурсів, які б дали змогу визначити спроможність субпідрядника виконати роботи по улаштуванню пазогребневої плити, а внаслідок відсутності ТОВ "Укрметалтрейдінг" за юридичною адресою немає можливості встановити наявність майна та трудових ресурсів, які б дали змогу визначити спроможність субпідрядника виконати роботи по поліпшене штукатурення стін, колон та відкосів гіпсовим розчином.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Суд відхиляє як необґрунтовані доводи відповідача, викладені в акті перевірки, щодо відсутності у контрагентів ПП ВКФ "Верхбуд" (ТОВ "Альянсгрупп" та ТОВ "Укрметалтрейдінг") необхідних умов для ведення господарської діяльності, а, відтак, імітаційних характер їх діяльності, оскільки, відповідач не довів, а суд не встановив наявність будь яких визначених нормативно-правовими актами нормативів кількості працюючих, необхідної для укладання певних видів господарських договорів. Тому висновки відповідача щодо відсутності достатньої кількості працюючих та основних засобів суперечать ст.ст.6, 12 ГК України.

Крім того, приміщення та необхідні необоротні активи могли бути орендовані у інших осіб, а робочі активи могли залучатись на умовах підряду з суб'єктами підприємницької діяльності, або на інших умовах і т.п.. Суд враховує, що за наслідками ретельного дослідження наявних у справі доказів встановлено дійсний рух активів позивача, ПП ВКФ "Верхбуд" у процесі здійснення господарських операцій. За умови реального виконання спірних операцій (про що зазначалось вище) питання щодо правомірності реєстрації постачальників позивача та дотримання ними умов провадження господарської діяльності не може впливати на порядок відображення результатів цих операцій у податковому обліку позивача, а відтак, не має правового значення для вирішення цього спору. Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 01.03.2012 №К/9991/76143/11.

На час здійснення позивачем господарських операцій з ПП ВКФ "Верхбуд" та на час розгляду судом зазначеного спору ПП ВКФ "Верхбуд" (код ЄДРПОУ 30430843) перебуває в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (зареєстроване 02.09.1999), що підтверджується копією виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, копією свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи серії А01 №176341; є платником ПДВ, що підтверджується копією свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість 100255234 (індивідуальний податковий номер - 304308424129); має право здійснювати господарську діяльність, пов'язану із створенням об'єктів архітектури (за переліком робіт згідно з додатком), що підтверджується копією ліцензії серії АВ №488933.

Статтею 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" встановлено, що якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

За таких обставин, позивач не може нести відповідальність за можливу недостовірність відомостей про ПП ВКФ "Верхбуд", наведених у зазначеному реєстрі.

Відповідно до вимог ст.218 ГК України підставою господарської відповідальності учасника господарських відносин є вчинене таким суб'єктом господарське правопорушення. У силу частини другої зазначеної статті учасник господарських відносин відповідає за порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним ужито всіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. При цьому слід ураховувати, що елементами правопорушення є вина та наявність причинного зв'язку між самим порушенням та його наслідками. Вважається, що застосування принципу вини як умови відповідальності пов'язане з необхідністю доведення порушення зобов'язання.

Відповідачем не наведено та не подано будь-яких доказів, які б могли свідчити про недобросовісність позивача як платника податків або про наявність обставин, що виключають обґрунтованість формування податкового кредиту - як-от безтоварний та/або фіктивний характер здійснених операцій, завідоме придбання товарів у осіб, діяльність яких має ознаки фіктивного підприємництва, спрямування операцій на одержання прибутку виключно за рахунок податкової вигоди тощо.

Суд звертає увагу на те, що за результатами проведених ДПІ у м.Чернівцях зустрічних звірок фінансово-господарської діяльності ПП ВКФ "Верхбуд" по господарських взаємовідносинах з ПрАТ "Об'єднання "Прогрес" за періоди з 01.06.2013 по 30.09.2013 та з 01.11.2013 по 31.12.2013 (довідки №88/24-12-22-02/30430843 від 11.04.2014 та №83/24-12-22-02/30430843 від 02.04.2014) не встановлено розбіжностей з відомостями, отриманими від ПрАТ "Об'єднання "Прогрес", яке мало правові відносини з платником податків за перевірені періоди.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про хибність твердження відповідача про наявність ознак фіктивності у контрагента позивача ПП ВКФ "Верхбуд".

Частиною 2 ст.71 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на припис наведеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків відмовлено у наданні податкових вигод, презюмується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.

Слід зазначити, що у чинному законодавстві України відсутнє визначення поняття "добросовісний платник податків". Так само законодавство не містить певних критеріїв добросовісності платника податків. Водночас, суд вважає за необхідне визнати обґрунтованим застосування цього підходу, оскільки подібне розмежування платників податків дозволяє індивідуалізувати юридичну відповідальність особи та забезпечити дотримання правопорядку в галузі оподаткування навіть за наявності певних прогалин у законодавстві. ПК України не ставлять в залежність виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання. (ухвали Вищого адміністративного суду України від 11.11.2010 у справі №К-23404/07, від 28.10.2010 у справі №К-19470/07, від 08.07.2010 у справі №К-23280/07).

У разі, якщо на час здійснення господарських операцій, за якими податкова інспекція не визнає обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, ПП ВКФ "Верхбуд" був включений до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також мав свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, ПрАТ "Об'єднання "Прогрес" не може нести відповідальність ні за несплату податків контрагентом, ні за можливу недостовірність відомостей про нього, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

За законом платник податків, не може нести відповідальність за дії контрагентів при відсутності вини, інакше порушуються основні конституційні засади: дотримання принципу справедливості як невід'ємного елемента верховенства права (ст.8 Конституції України), індивідуальний характер відповідальності - тобто, що відповідати має саме той, хто припустився порушення (ст.61 Конституції України), забезпечення доведеності вини (ст.129 Конституції України).

Несплата продавцем чи його контрагентом податку на додану вартість до бюджету, у разі фактичного здійснення господарської операції, не впливає на формування податкового кредиту покупцем та не є підставою для позбавлення останнього права на відшкодування цього податку, якщо він виконав усі передбачені законом умови отримання такого відшкодування і має всі документальні підтвердження розміру заявленого податкового кредиту (рішення Верховного Суду України від 29.10.2010 у справі №21-14-а10).

Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту (рішення Верховного Суду України від 31.01.2011 у справі №21-47а10).

Позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту у зв'язку з невиконанням своїх обов'язків його контрагентами (контрагентами контрагентів позивача), в тому числі не нарахування і несплата податкових зобов'язань останніми, порушує право особи мирно володіти своїм майном, що міститься у Першому Протоколі до Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини від 20.03.1952 р. (надалі - Протокол 1 до Конвенції), яка є частиною національного законодавства згідно із ст.9 Конституції України. Зокрема, ст.1 Протоколу до конвенції так визначає підстави, за яких особа може бути позбавлена свого майна: "Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права". Роз'яснення цієї норми містяться в рішеннях Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), які згідно з ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" вiд 23.02.2006 року №3477-IV є джерелом права. Так, у п. 53 рішення в справі "Булвес" АД проти Болгарії ЄСПЛ визначив поняття власності, указавши, що "власність" може включати як існуючу власність, так і активи, включаючи вимоги стосовно яких заявник може стверджувати, що у нього чи у неї є принаймні "правомірні очікування" отримати ефективне здійснення свого майнового права. У рішенні в справі Щокін проти України (п. 49) ЄСПЛ вказав, що збільшення податковим органом зобов'язання особи з податку безперечно є втручанням до майнових прав заявника, гарантованих ст.1 Протоколу 1 до Конвенції. Таке втручання за Конвенцією може бути визнане тільки якщо здійснене на умовах, передбачених законом. Так, у пп.50-51 згаданого рішення ЄСПЛ зазначає: "Найпершою та найбільш важливою вимогою ст.1 Протоколу 1 до Конвенції є те, що будь-яке втручання державних органів у мирне володіння майном повинне бути законним: друге речення першого параграфу наділяє правом позбавляти майна лише "на умовах, передбачених законом" і другий параграф визначає, що Держава має право контролювати використання майна шляхом введення в дію "законів". Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, притаманний всім статтям Конвенції. Це поняття (поняття "закону") вимагає, перш за все, щоб заходи, що застосовуються, ґрунтувалися на національному законодавстві. Воно також посилається на якість закону, що застосовується, вимагаючи його доступності для осіб, яких він стосується, точності та передбачуваності в його застосуванні". Таким чином, будь-які дії, спрямовані на позбавлення особи її майна є незаконними, якщо контролюючі органи діють не у відповідності до закону. Неприпустимість притягнення до відповідальності однієї компанії, у випадку за неправомірні дії іншої компанії підтверджується численними рішеннями Європейського суду з прав людини. Так, п.71 рішення у справі "Булвес" АД проти Болгарії ЄСПЛ дійшов такого висновку: "... Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності". Вищенаведений висновок ЄСПЛ повторно підтвердив у рішенні по справі Бізнес Сепорт Сентре проти Болгарії. У п.23 даного рішення ЄСПЛ наголошує, що у разі виявлення податковими органами невиконання постачальником своїх обов'язків як платника ПДВ, вони могли б розпочати податкову перевірку цього постачальника, з тим щоб стягнути з нього належні платежі та штрафні санкції. Утім, зазначив Суд, прямого впливу на оподаткування організації-заявника (Бізнес Сепорт Сентре) це не мало б.

Відповідно до рішення ЄСПЛ від 09.01.2007 у справі "Інтерсплав проти України", якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку. Таким чином, ЄСПЛ чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення з боку його контрагентом.

Податковий орган не надав жодних доказів на підтвердження того, що позивач, як платник податку, діяв без належної обачності й обережності і йому було відомо про можливі порушення, які допускав його контрагент ПП ВКФ "Верхбуд", або що самостійною діловою метою здійснення господарських операцій з даними підприємствами було одержання позивачем податкової вигоди.

Враховуючи факт підтвердження належними первинними бухгалтерськими документами фактичного виконання договорів, укладених між ПП ВКФ "Верхбуд" та ПрАТ "Об'єднання "Прогрес", суд дійшов висновку про фактичне підтвердження наявності у позивача підстав для віднесення суми сплаченого останнім ПДВ до податкового кредиту.

Завданням адміністративного судочинства, згідно ч.1 ст.2 КАС України, є завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Згідно ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ст.ст.11, 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Положення ч.2 ст.71 КАС України передбачають, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

Всупереч наведеним вимогам, відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав суду достатніх та беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення та не довів правомірність прийняття податкового повідомлення-рішення від 04.04.2014 №0001381500, яким зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі 116345,00 за листопад 2013 року та застосовано штрафні (фінансові) санкції (штраф) в розмірі 58173,00 грн..

Під час прийняття постанови суд, зокрема, вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати (ст.161 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України)).

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Суд встановив, що за подання позовної заяви до суду, позивачем сплачено судовий збір в сумі 349,04 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №1065 від 01.07.2014 (232,69 грн.) та №1069 (116,35 грн.) та належить стягненню з Державного бюджету України на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 6, 7, 8, 9, 11, 71, 86, 94, 104, 158-163, 167, 254 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Славутської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області форми "В1" №0001381500 від 04.04.2014.

Присудити з Державного бюджету України на користь приватного акціонерного товариства "Об'єднання "Прогрес" понесені судові витрати в розмірі 349,04 грн. (триста сорок дев'ять гривень 04 коп.).

Постанова суду може бути оскаржена до Вінницького апеляційного адміністративного суду через Хмельницький окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її отримання.

Постанова набирає законної сили в порядку статті 254 КАС України.

Повний текст постанови виготовлено 13 жовтня 2014 року

Суддя /підпис/ "Згідно з оригіналом" Суддя Д.Л. Фелонюк