Постанова

від 20.10.2014 по справі 904/6179/14

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.10.2014 року Справа № 904/6179/14

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Березкіної О.В. ( доповідач)

Суддів: Дарміна М.О., Чус О.В.

При секретарі Литвин А.П.

За участю представників сторін:

від позивача: Непорада А.Г., довіреність №1 від 15.07.14, представник;

представник відповідача у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Дніпропетровської міської ради на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 16 вересня 2014 року у справі № 904/6179/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР АНТ КОНСАЛТІНГ ЛТД», м. Дніпропетровськ

до Дніпропетровської міської ради, м. Дніпропетровськ

про розірвання договору оренди земельної ділянки № 225 від 19.04.2001 року

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 16 вересня 2014 року (суддя Кармазіна Л.П.) позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР АНТ КОНСАЛТІНГ ЛТД» - задоволені.

Суд розірвав договір оренди земельної ділянки від 19.04.2001р., укладений між Дніпропетровською міською радою та товариством з обмеженою відповідальністю "УКР АНТ КОНСАЛТІНГ ЛТД", посвідчений нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_3, за реєстром №225, та який зареєстровано у книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі 19.04.2001 року за №921.

Не погодившись з рішенням суду відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив рішення суду скасувати та відмовити у позові.

В обґрунтування своєї скарги апелянт посилається на те, що рішення суду прийнято з порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального права, а обставини, які встановив суд, що мають значення для справи - є недоведеними.

Зокрема, суд не врахував, що позивачем не доведено розташуванням нерухомого майна саме на орендованій земельній ділянці, оскільки факт знаходження нерухомого майна на орендованій земельній ділянці не може підтверджуватись витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, договором купівлі-продажу, схематичним планом земельної ділянки. Інших належним та допустимих доказів, на думку апелянта, позивачем не надано.

Ухвалюючи означене рішення, суд першої інстанції порушив виключне право міської ради на розпорядження землями, оскільки не з'ясував, чи розглядалося спірне питання на сесії міської ради та порушив право міської ради на отримання орендної плати, оскільки достроково розірвав договір оренди.

Крім того, суд першої інстанції неправильно застосував норми ст.141 ЗК України до спірних правовідносин, оскільки добровільна відмова від права користування земельною ділянкою не розповсюджується на правовідносини з оренди земельної ділянки.

Всі ці обставини на думку відповідача, є підставами для скасування рішення суду та відмови у позові.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 02.10.2014 року апеляційна скарга була прийнята до розгляду, розгляд справи було призначено у судовому засіданні на 20.10.2014 року.

До початку судового засідання на адресу суду надійшло клопотання відповідача про відкладення розгляду справи у зв"язку із участю повноважного представника в іншому судовому засіданні.

Колегія суддів залишила дане клопотання без задоволення з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Однак, це є правом суду, а не обов'язком, при цьому суд враховує вимоги статті 69 Господарського процесуального кодексу України щодо строків розгляду справи.

Згідно з частиною третьою статті 22 Господарського процесуального кодексу України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Враховуючи відсутність в зазначеному клопотанні обґрунтованих доводів щодо неможливості вирішення спору в даному судовому засіданні та доказів зайнятості відповідача в іншому судовому засіданні, колегія суддів вважає можливим здійснити перевірку рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, перевіривши відповідність оскаржуваного рішення нормам діючого законодавства, Дніпропетровський апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 19.04.2001р. між сторонами було укладено договір оренди земельної ділянки, за умовами якого відповідач надав в строкове платне володіння і користування позивачу земельну ділянку, яка зареєстрована в Державному земельному кадастрі м. Дніпропетровська за кодом 66150014, площею 0,0291га, і знаходиться за адресою: м. Дніпропетровськ, Бабушкінський район, пр. Карла Маркса, 55, для фактичного розміщення торговельних та складських приміщень, строком до 15.02.2016р. (п.п. 1.1., 2.1. договору, з урахуванням змін внесених рішенням Дніпропетровської міської ради №192/32 від 23.12.2005р. а.с.14)

Торгівельні складські приміщення (нежитлове приміщення, яке знаходиться за адресою м. Дніпропетровськ, Бабушкінський район, пр. Карла Маркса, 55, у житловому будинку літ. А-5 у підвалі №93 поз. 1-21, загальною площею -510,5 кв.м., №94 поз. 1-8, загаьною площею -66,9 кв.м., приміщення на І поверсі №126 поз. 1-36, загальною площею - 721,6 кв.м., №127 поз. 1-7, загальною площею - 71,8 кв.м., №128 поз. 1-6, загальною площею - 77,4 кв.м., ганки - літ. а 7 , а 8 , а 9 , а 10 , а 11 , а 12 , приямки - літ. а 13 , а 14 , а 15 , а 16 , а 17 , а 18 , а 19 , а 20 ), перебували у приватній власності позивача на підставі рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації "Левлекс" м. Дніпропетровська від 11.06.2007 року. Державну реєстрацію права власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно проведено 20.12.2013 року, індексний номер витягу: 15061631, номер запису про право власності: 3964262, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 249386212101.

Звертаючись із позовом до Дніпропетровської міської ради про розірвання договору оренди земельної ділянки, позивач посилався на те, що він фактично припинив використовувати земельну ділянку з 29.07.2014 року - з дати продажу нерухомого майна, задля розташування якого було укладено договір оренди землі.

Судом встановлено, що 29.07.2014р. між товариством з обмеженою відповідальністю "УКР АНТ КОНСАЛТІНГ ЛТД" (продавець) та товариством з обмеженою відповідальністю "ССЛ Консалтинг" (покупець) укладено договір купівлі-продажу, відповідно до умов якого продавець передав, а покупець прийняв у приватну власність, об'єкт нерухомого майна, який значиться згідно правовстановлюючого документу як - нежитлове приміщення №93,94,126,127,128, яке знаходиться за адресою: м. Дніпропетровськ, Бабушкінський район, пр. Карла Маркса, 55. Опис об'єкта: у житловому будинку літ. А-5 у підвалі №93 поз. 1-21, загальною площею -510,5 кв.м., №94 поз. 1-8, загальною площею -66,9 кв.м., приміщення на І поверсі №126 поз. 1-36, загальною площею - 721,6 кв.м., №127 поз. 1-7, загальною площею - 71,8 кв.м., №128 поз. 1-6, загальною площею - 77,4 кв.м., ганки - літ. а 7 , а 8 , а 9 , а 10 , а 11 , а 12 , приямки - літ. а 13 , а 14 , а 15 , а 16 , а 17 , а 18 , а 19 , а 20 . (а.с.11-12)

Задовольняючи позовні вимоги, господарський суд першої інстанції виходив з того, що законом України "Про оренду землі" передбачено такий спосіб припинення договору оренди землі як його дострокове розірвання за рішенням суду на вимогу однієї із сторін договору. Оскільки право власності на нерухоме майно, яке розташовано на орендованій земельній ділянці перейшло до іншої особи, відповідно до неї перейшло і право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності за №24885239 від 29.07.2014 року, об'єкт нерухомого майна (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 249386212101) - нежитлові приміщення №93,94,126,127,128 у житловому будинку літ. А-5 у підвалі №93 поз. 1-21, загальною площею -510,5 кв.м., №94 поз. 1-8, загальною площею - 66,9 кв.м., приміщення на І поверсі №126 поз. 1-36, загальною площею - 721,6 кв.м., №127 поз. 1-7, загальною площею - 71,8 кв.м., №128 поз. 1-6, загальною площею - 77,4 кв.м., ганки - літ. а 7 , а 8 , а 9 , а 10 , а 11 , а 12 , приямки - літ. а 13 , а 14 , а 15 , а 16 , а 17 , а 18 , а 19 , а 20 , які розташовані за адресою: м. Дніпропетровськ, Бабушкінський район, пр. Карла Маркса, 55 - належать товариству з обмеженою відповідальністю "ССЛ Консалтинг" на праві приватної власності, на підставі договору купівлі-продажу, № 2976 від 29.07.2014р. Підставою внесення запису, є рішення про державну реєстрацію прав та обтяжень, індексний номер: 14770334 від 29.07.2014р. (а.с.13)

Відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про оренду землі" оренда землі це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Пунктами "а", "е" ч. 1 ст. 141 ЗК України визначено, що підставами припинення права користування земельною ділянкою є, у тому числі, добровільна відмова від права користування земельною ділянкою та набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці.

Договір оренди землі припиняється, зокрема, у разі набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій іншою особою земельній ділянці. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом (ч. ч. 1, 3 ст. 31 Закону України "Про оренду землі").

У випадку, коли жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача (ч. 2 ст. 120 ЗК України).

Статтею 32 Закону України "Про оренду землі" передбачено такий спосіб припинення договору оренди землі як його дострокове розірвання за рішенням суду на вимогу однієї із сторін договору.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 377 ЦК України до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Виходячи із наведених норм законодавства, у разі переходу права власності на об'єкт нерухомого майна до набувача цього майна відбувається перехід тих прав на відповідну земельну ділянку, на яких вона належала відчужувачу, - права власності або права користування.

У зв'язку з тим, що фактичне користування земельною ділянкою та зведеною на ній будівлею здійснює її новий власник, попередній землекористувач - позивач добровільно відмовився від права користування зазначеною земельною ділянкою, а законодавством передбачено можливість дострокового розірвання договору оренди за рішенням суду на вимогу однієї із сторін договору, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для задоволення позову.

Доводи апелянта про те, що суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права, зокрема, статтю 141 ЗК України до спірних правовідносин, оскільки добровільна відмова від права користування земельною ділянкою не розповсюджується на правовідносини з оренди земельної ділянки, є безпідставними.

Так, право користування землею регулюється главою 15 Земельного кодексу України, яка включає в себе норми, які регулюють право постійного користування, так і право оренди земельної ділянки, тому висновки суду першої інстанції в цій частині є правильними, такими, що узгоджуються з нормами земельного законодавства.

Також є необґрунтованими доводи апеляційної скарги про те, що позивачем не доведено розташуванням нерухомого майна саме на орендованій земельній ділянці, оскільки спірна земельна ділянка надавалась позивачу саме для обслуговування фактично розташованих на ній торговельних та складських приміщень.

Означене підтверджується рішенням виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради від 15.02.2001 року № 379 про надання земельної ділянки по проспекту К.Маркса 55 у м. Дніпропетровську, схемою земельної ділянки до означеного рішення, планом нежитлових приміщень у будинку № 55 по проспекту К.Маркса у м.Дніпропетровську.

За таких обставин та зважаючи на фактичне припинення спірного договору оренди землі з моменту переходу до ТОВ «ССЛ КОНСАЛТІНГ» права власності на об'єкти нерухомого майна, які належали орендарю ТОВ «УКР АНТ КОНСАЛТІНГ ЛТД», а також враховуючи наявність добровільної відмови останнього від права користування земельною ділянкою, оскільки фактичне користування нею і розташованими на ній будівлями здійснює новий власник цієї нерухомості, висновок господарського суду першої інстанції про наявність підстав для припинення земельних відносин сторін за спірним договором оренди та про задоволення позовних вимог, колегія визнає правомірним та обґрунтованим.

Аналогічна правова позиція міститься в Постанові Верховного Суду України від 20 серпня 2013 року, прийнятій внаслідок перегляду постанови Вищого господарського суду України від 25 грудня 2012 року з підстав неоднакового застосування судом касаційної інстанції норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

Інші доводи апеляційної скарги є безпідставними і висновків суду першої інстанції вони не спростовують.

Таким чином, суд першої інстанції повно, всебічно і об'єктивно з'ясував всі обставини справи, дав їм належну правову оцінку, правильно застосував норми матеріального та процесуального права, що у відповідності до ст. 103 ГПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду - без змін.

Оскільки судом апеляційної інстанції було відстрочено сплату судового збору до винесення постанови по справі, колегія суддів вважає за необхідне стягнути з відповідача судовий збір за подачу апеляційної скарги.

Стягнення відповідних сум судового збору здійснюється в доход державного бюджету України у розмірі, визначеному згідно з частиною першою статті 4 Закону України "Про судовий збір", виходячи з розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня того календарного року, в якому відповідна заява або скарга подавалася до суду (пункт 4.6. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013р. №7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України").

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Дніпропетровської міської ради - залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 16 вересня 2014 року у справі № 904/6179/14 - залишити без змін .

Стягнути з Дніпропетровської міської ради в доход державного бюджету України 609,00 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

Доручити суду першої інстанції видати наказ.

Постанова набирає чинності з дня її оголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України через Дніпропетровський апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дати її прийняття.

Повний текст виготовлено 23.10.2014 року.

Головуючий суддя О.В. Березкіна

Суддя М.О.Дармін

Суддя О.В.Чус