Постанова

від 06.10.2014 по справі 804/13176/14

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 жовтня 2014 р. Справа № 804/13176/14 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Жукової Є.О.

при секретарі судового засідання Риженко О.В.

за участю:

представника позивача Шестерні Н.О.

представника позивача Трет`яка О.Т.

представника відповідача Гагарського А.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр-Продукт» до Новомосковської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 13.08.2014 року №0002821502, №0002811502,-

ВСТАНОВИВ:

28 серпня 2014 р. до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр-Продукт» до Новомосковської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлення-рішення від 13.08.2014 року №0002821502, №0002811502.

Позовні вимоги обґрунтовано наступним.

У період з 25.06.2014 р. по 14.07.2014 року Новомосковською ОДПІ ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області проводилась позапланова виїзна документальна перевірка фінансово-господарської діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр-Продукт» з питань правомірності дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства з 27.09.2012 року по 31.03.2014 року, за результатами якої складено акт від 21 липня 2014 р. №331/221/38231657 «Про результати позапланової виїзної документальної перевірки ТОВ «Центр-Продукт» код ЄДРПОУ 38231657 з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 27.09.2012 р. по 31.03.2014 р.».

В акті перевірки від 21 липня 2014 р. №331/221/38231657 відповідачем зроблено висновок про порушення: 1)п.п. 135.5.4 п.135.5 ст.135 розд.III, п.п. 138.10.02. п.138.10 ст.138 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI (зі змінами та доповненнями), в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток на 1 273 008,35 грн., у тому числі: за 4 квартал 2012 року - на 27 138,00 грн.; за 2013 рік - на 1 245 870,35 грн.; 2)встановлено нереальність господарських операцій по взаємовідносинам із наступними контрагентами: постачальниками - ТОВ «ТБ «Богодухівська птахофабрика» (код ЄДРПОУ 32611873); ПАТ «Крос-п/ф «Зоря» (код ЄДРПОУ 31214525); покупцями - ТОВ «Інкор-сервіс» (код ЄДРПОУ 36482593); ПП «Еталон-Партнер» (код ЄДРПОУ 36482626); ТОВ «Гранд Груп технолоджис» (код ЄДРПОУ 38592956).

На підставі висновків, викладених в акті перевірки від 21 липня 2014 р. №331/221/38231657, Новомосковською ОДПІ ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області прийняті податкові повідомлення-рішення форми «Р» від 13.08.2014 р.: №0002821502, відповідно до якого ТОВ «Центр-Продукт» визначено податкове зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 1273008,35 грн. - за основним платежем та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 318252,09 грн., та за №0002811502, відповідно до якого ТОВ «Центр-Продукт» визначено податкове зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі - 25845,7 грн. - за основним платежем та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 6461,43 грн.

Позивач висновки вищевказаного акту перевірки вважає неправомірними та незаконними, а тому відповідно і податкові повідомлення-рішення такими, що підлягають скасуванню.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 серпня 2014 р. по справі було відкрито провадження та справа призначена до розгляду в судовому засіданні.

Представники позивача в судовому засіданні підтримали позовні вимоги та просили суд задовольнити позов в повному обсязі за викладених у ньому підстав.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти адміністративного позову та просив відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на заперечення від 22.09.2014 року, в яких зазначив наступне.

Новомосковською ОДПІ ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області отримано постанову слідчого СВ Харківського РВ ГУМВС України в Харківській області старшого лейтенанта міліції Галян Д.М. від 28.05.2014 року та на підставі направлень від 24.06.2014 р. №301, 302, відповідно до наказу Новомосковської ОДПІ ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області від 24.06.2014 р. №355 року, на виконання постанови слідчого відділу Харківського РВ (з обслуговування Харківського району та м.Люботин) ГУМВС України в Харківській області, старшого лейтенанта міліції Галяна Д.М. від 28.03.2014 року щодо призначення по кримінальному провадженні №42013220430000119 від 02.08.2013 р. комплексної перевірки фінансово-господарської діяльності ТОВ «Центр-Продукт» (код ЄДРПОУ 38231657) з питань правильності дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства з 27.09.2012 року по 31.03.2014 року, відповідно до пп.75.1.2. п.75.1 ст.75, ст.20 та на підставі п.п.78.1.11.п.78.1 ст. 78 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI (зі змінами та доповненнями) проведена позапланова виїзна документальна перевірка фінансово-господарської діяльності Товариства з обмеженою відповідальності «Центр-Продукт» з питань правильності дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства з 27.09.2012 року по 31.03.2014 року.

Під час проведення перевірки податковим органом досліджено ланцюг постачання товару по якому в подальшому ТОВ «Центр-Продукт» його реалізовано ТОВ «Інкор-Сервіс», ПП «Еталон-партнер», ТОВ «Гранд Груп Технолоджис», а саме: ТОВ «Торгівельний будинок «Богодухівська птахофабрика» (код ЄДРПОУ 32611873, Харківська обл., с.Хроли) на підставі дитриб`юторських договорів від 14.01.2013 року №116/10, від 03.01.2014 року № 5-ЦП. На підставі наданих до перевірки видаткових накладних на відвантаження продуктів ТОВ «Центр-Продукт» податковим органов встановлено відсутність обов`язкових реквізитів, у зазначених первинних документах. У наданих до перевірки товарно-транспортних накладних на відвантаження продукції на ТОВ «Центр-Продукт» також відсутні обов`язкові реквізити.

Взаємовідносини ТОВ «Центр-Продукт» та ПАТ «Кросс-п/ф «Зоря» (код ЄДРПОУ 31214525, с.Хроли, Харківська обл.) підтверджуються дистриб`юторськими договорами від 14.01.2013 р. №115/9, від 03.01.2014 р. №2-ЦП.

Згідно наданих до перевірки видаткових накладних на відвантаження продуктів на ТОВ «Центр-Продукт» перевіряючим встановлено відсутність обов`язкових реквізитів в зазначених накладних.

Транспортування продукції здійснювалось нібито на підставі товарно-транспортних накладних, в тексті яких перевіряючим встановлено відсутність обов`язкових реквізитів у зазначених видаткових накладних.

ТОВ «Центр-Продукт» під час перевірки перевіряючому не надано сертифікатів якості товарів, які є супровідними документами при трансортуванні товарів, що в свою чергу не дає можливості встановити виробника даної продукції, також не надано жодних гігієнічних паспортів, висновків Міністерства охорони здоров`я, Державного нагляду з охорони труда, Українського вантажного бюро, Санітарно-епідеміологічної служби, лабораторій та інших органів щодо дозвільних документів по перевузеню продуктів харчування.

Перевіряючим в ході перевірки було досліджено взаємовідносини ТОВ «Центр-Продукт» з ТОВ «Інкор Сервіс», ПП «Еталон-Партнер» та ТОВ «Гранд груп технолоджис».

Між ТОВ «Центр-Продукт» укладено договір поставки від 01.03.2013 р. №31/13 з ТОВ «Інкор Сервіс» (код ЄДРПОУ 36482593), відповідно до умов якого право власності на товар переходить від Продавця до Покупця на складі Продавця за адресою Дніпропетровська обл., м.Дніпропетровськ, вул. Запасна, 7, транспортні витрати у ТОВ «Центр-Продукт» відсутні. У наданих до перевірки видаткових накладних на відвантаження продуктів харчування на ТОВ «Інкор Сервіс» ( код ЄДРПОУ 36482593) відсутні обов`язкові реквізити, до перевірки також не було надано сертифікатів якості (походження, відповідності) на продукти харчування, що порушує виконання ТОВ «Центр-Продукт» умов укладених договорів поставки з контрагентами-покупцями та документів, які підтверджують перевезення товару.

Між ТОВ «Центр-Продукт» та ПП «Еталон-Партнер» (код ЄДРПОУ 36482626) укладено договір поставки від 01.07.2013 р. №71/13, за яким право власності на товар переходить від Продавця до Покупця на складі Продавця за адресою Дніпропетровська обл., м.Дніпропетровськ, вул.Запасна, 7, транспортні витрати у ТОВ «Центр-Продукт» відсутні. У наданих до перевірки видаткових накладних на відвантаження продуктів харчування на ТОВ «Інкор Сервіс» (код ЄДРПОУ 36482593) відсутні обов`язкові реквізити.

Між ТОВ «Центр-Продукт» та ТОВ «Гранд груп Технолоджис» (код ЄДРПОУ 38592956) укладено договір поставки від 01.06.2013 р. №61/13, відповідно до умов якого, право власності на товар переходить від Продавця до Покупця на складі Продавця за адресою Дніпропетровська обл., м.Дніпропетровськ, вул. Запасна, 7, транспортні витрати у ТОВ «Центр-Продукт» відсутні.

Податковий орган в своїх запереченнях зазначив, що надані ТОВ «Центр-Продукт» товарно-транспортні накладні оформленні з порушенням норм наказу від 14.10.1997 р. №363 «Про затвердження правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні», а саме: в товарно-транспортних накладних відсутній номер подорожнього листа, відсутній спосіб визначення маси, вантажно-розвантажувальні роботи, маса вантажу, відсутні ПІБ, посади осіб, які здавали/приймали товар.

Отже, на підставі вищезазначеного, податковим органом встановлено нереальність госпорадських операцій по взаємовідносинам із зазначеними вище контрагентами.

Зважаючи на викладене, Новомосковська ОДПІ ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області вважає вимоги позивача безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Дослідивши в судовому засіданні докази, наявні в матеріалах справи, заслухавши пояснення представників позивача та представника відповідача, суд встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Центр-Продукт» є юридичною особою, що підтверджується відомостями, які містяться в матеріалах справи.

Відповідно до ч.2.3 статті 2 «Цілі та предмет діяльності товариства» Статуту ТОВ «Центр-Продукт», копія якого міститься в матеріалах справи, для реалізації мети і завдань Товариство здійснює такі види діяльност, як: торгівля; ремонт автомобілів, побутових воробів та предметів особистого вжитку: інші види оптової торгівлі; оптова торгівля зерном, насінням та кормами для тварин; оптова торгівля квітами та іншими рослинами; оптова торгівля живими тваринами; оптова торгівля шкурами та шкірою; оптова торгівля необробленим тютюном; оптова торгівля фруктами та овочами; оптова торгівля м`ясом та м`ясо продуктами; оптова торгівля молочними продуктами, яйцями, олією, тваринним маслом та жирами; оптова торгівля напоями; оптова торгівля тютюновими виробами тощо.

На підставі направлень від 24.06.2014 року №301, 302, виданих Новомосковською об`єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міністерства доходів у Дніпропетровській області, заступником начальника відділу організації та супроводження перевірок платників податків управління податкового аудиту Захаревич В.П., державним інспектором відділу контрольно-перевірочної роботи доходів і зборів з фізичних осіб управління доходів і зборів фізичних осіб Черненко В.Т., відповідно до наказу Новомосковської ОДПІ ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області №355 від 24.06.2014 року, на виконання постанови слідчого слідчого відділу Харківського РВ (з обслуговування Харківського району та м.Люботин) ГУМВС України в Харківській області, старшого лейтенанта міліції Галяна Д.М. від 28.03.2014 р. щодо призначення по кримінальному провадженні №42013220430000119 від 02.08.2013 року комплексної перевірки фінансово-господарської діяльності ТОВ «Центр-Продукт» (код ЄДРПОУ38231657) з питань правильності дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства з 27.09.2012 року по 31.03.2014 року, відповідно до пп.75.1.2. п.75.1 ст.75, ст.20 та на підставі п.п.78.1.11 п.78.1 ст.78 Податкового кодексуУкраїни від 02 грудня 2010 року №2755-VI (зі змінами та доповненнями) проведена позапланова виїзна документальна перевірка фінансово-господарської діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр-Продукт» з питань правильності дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства з 27.09.2012 року по 31.03.2014 р., за результатами якої складено акт від 21.07.2014 р. №331/221/38231657.

У вищезазначеному акті податковим органом зроблено висновок про порушення підприємством: 1). п.п. 135.5.4 п.135.5 розд. III, п.п.138.10 ст.138 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI (зі змінами та доповненнями), в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток на 1 273 008,35 грн., у тому числі: за 4 квартал 2012 року - на 27138,00 грн.; за 2013 рік - на 1 245 870,35 грн.; 2). встановлено нереальність господарських операцій по взаємовідносинам із наступними контрагентами: постачальниками: ТОВ «ТБ «Богодухівська птахофабрика» (код ЄДРПОУ 32611873); ПАТ «Крос-п/ф «Зоря» (код ЄДРПОУ 31214525); покупцями: ТОВ «Інкор-сервіс» (код ЄДРПОУ 36482593); ПП «Еталон-Партнер» (код ЄДРПОУ 36482626); ТОВ «Гранд Груп технолоджис» (код ЄДРПОУ 38592956).

На підставі вищезазначеного акту від 21.07.2014 р. №331/221/38231657 Новомосковською ОДПІ ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області були прийняті податкові повідомлення-рішення форми «Р» від 13.08.2014 р.: №0002821502, відповідно до якого ТОВ «Центр-Продукт» визначено податкове зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 1273008,35 грн. - за основним платежем та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 318252,09 грн., та за №0002811502, відповідно до якого ТОВ «Центр-Продукт» визначено податкове зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі - 25845,7 грн. - за основним платежем та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 6461,43 грн.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що підставою для винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень стали наступні обставини.

За результатами проведеної позапланової виїзної докментальної перевірки ТОВ «Центр-Продукт» (код ЄДРПОУ 38231657) складено акт від 21.07.2014 р. №331/221/38231657 «Про результати позапланової виїзної документальної перевірки ТОВ «Центр-Продукт», код ЄДРПОУ 38231657 з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 27.09.2012 р. по 31.03.2014 р., валютного та іншого законодавства за період з 27.09.2012 р. по 31.03.2014 р.», у відповідності до якого податковим органом зрблено висновок про порушення підприємством: 1). п.п. 135.5.4 п.135.5 розд. III, п.п.138.10 ст.138 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI (зі змінами та доповненнями), в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток на 1 273 008,35 грн., у тому числі: за 4 квартал 2012 року - на 27138,00 грн.; за 2013 рік - на 1 245 870,35 грн.; 2). встановлено нереальність господарських операцій по взаємовідносинам із наступними контрагентами: постачальниками: ТОВ «ТБ «Богодухівська птахофабрика» (код ЄДРПОУ 32611873); ПАТ «Крос-п/ф «Зоря» (код ЄДРПОУ 31214525); покупцями: ТОВ «Інкор-сервіс» (код ЄДРПОУ 36482593); ПП «Еталон-Партнер» (код ЄДРПОУ 36482626); ТОВ «Гранд Груп технолоджис» (код ЄДРПОУ 38592956).

В акті перевірки від 21.07.2014 р. №331/221/38231657 податковим органом встановлено, що фактично у перевіряємому періоді ТОВ «Центр-Продукт» здійснювало оптову торгівлю продуктами харчування, а саме: яйцями курячими, олією соняшниковою, консервованими продуктами, м`ясними продуктами та мало взаємовідносини з ПП «Еталон-Партнер», ТОВ «Гранд Груп Технолоджис», ТОВ «Інкор Сервіс», ПАТ «Крос-п/ф «Зоря», ТОВ «Торгівельний будинок «Богодухівська птахофабрика».

Взаємовідносини ТОВ «Центр-Продукт» з ПП «Еталон-Партнер» підтверджуються договором поставки від 01.07.2013 р. №71/13, копія якого міститься в матеріалах справи, відповідно до якого ТОВ «Центр-Продукт» зобов`язувалось передати у власність ТОВ «Еталом Партнер» товар, кількість, найменування, ціна якого, визначається сторонами в видаткових накладних, а ТОВ «Еталон Партнер» зобов`язувалось прийняти товар від ТОВ «Центр Продукт» та оплатити його вартість на умовах договору, їх господарські взаємовідносини також підтверджуються відповідними первинними документами, які, безпосередньо, підтверджують взаємовідносини між підприємствами та містяться в матеріалах справи, а саме в 4-му томі стор. 1-32.

Між ТОВ «Центр-Продукт» та ТОВ «Гранд Груп Технолоджис», як вбачається з матеріалів справи укладено договір поставки від 01.06.2013 р. №61/13, копія якого міститься в матеріалах справи, відповідно до якого ТОВ «Центр Продукт» зобов`язувалось передати у власність ТОВ «Гранд Груп Технолоджис» товар, кількість, найменування, ціна якого, визначається сторонами в видаткових накладних, а ТОВ «Гранд Груп Технолоджис» зобов`язувалось прийняти товар від ТОВ «Центр Продукт» та оплатити його вартість на умовах даного договору, їх взаємовідносини підтверджуються також податковими та видатковими накладними, копї яких містяться в матеріалах справи, а саме: в 3-му томі стор. 85-200.

Взаємовідносини ТОВ «Центр-Продукт» та ТОВ «Інкор Сервіс» підтверджуються договором поставки від 01.03.2013 р. №31/13, копія якого міститься в матеріалах справи, відповідно до якого ТОВ «Центр Продукт» зобовязувалось передати у власність ТОВ «Інкор Сервіс» товар, кількість, найменування, ціна якого, визначається сторонами в видаткових накладних, а ТОВ «Інкор Сервіс» зобов`язувалось прийняти товар від ТОВ «Центр Продукт» та оплатити його вартість на умовах договору, також підтверджуються податковими, видатковими накладними та товарно-транспортними накладними, які безпосередньо підтверджують господарські взаємовідносини між підприємствами, копії яких містяться в 2-му томі на стор. 82-250 та 3-му томі на стор. 1-82.

Як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ «Центр-Продукт» та ПАТ «Крос-п/ф «Зоря» укладено дистриб`юторські договори від 14.01.2013 р. №115/9 та від 03.01.2014 р. №2-ЦП, копії яких містяться в матеріалах справи, відповідно до яких ТОВ «Центр Продукт» зобов`язувалось здійснити продаж від свого імен та за власний рахунок продукції ПАТ «Крос-п/ф «Зоря», яка визначена у додатку №1 до зазначених договорів (копія яких міститься в матеріалах справи) у роздрібних та оптових каналах збуту по цінам, які визначені у прайс-листі ПАТ «Крос-п/ф «Зоря», а останнє зобов`язувався здійснити поставку та передати у власність ТОВ «Центр Продукт» на оплатній основі зазначену продукцію. Взаємовідносини між підприємствами підтверджуються видатковими та товарно-транспортними накладними, копії яких містяться в матеріалах справи, а саме: видатковими накладними: від 11.03.2013 р. №ХП-11033-004; від 18.03.2013 р. №ХП-18033-008; ВІД 30.03.2013 Р. №ХП-30033-006; від 11.04.2013 р. №ХП-11043-003; від 15.04.2013 р. №ХП-15043-006; від 22.04.2013 р. №ХП-22043-006; від 13.05.2013 р. №2058; від 16.05.2013 р. №2119; від 04.06.2013 р. №2615; від 04.06.2013 р. №2614; від 14.06.2013 р. №2850; від 19.06.2013 р. №2937; від 20.06.2013 р. №2945; від 26.06.2013 р. №3132; від 26.06.2013 р. №3133; від 03.07.2013 р. №3219; від 03.07.2013 р. №3218; від 02.07.2013 р. №3205; від 07.07.2013 р. №3272; від 10.07.2013 р. №3342; від 10.07.2013 р. №3332; від 10.07.2013 р. №3338; від 14.07.2013 р. №3390; від 17.07.2013 р. №3441; від 18.07.2013 р. №3446; від 24.07.2013 р. №3592; від 25.07.2013 р. №3612; від 27.07.2013 р. №3633; від 11.08.2013 р. №3924; від 13.08.2013 р. №3950; від 16.08.2013 р. №4030; від 21.08.2013 р. №4137; від 26.08.2013 р. №4243; від 03.09.2013 р. №4397; від 05.09.2013 р. №4484; від 12.09.2013 р. №4631; від 17.09.2013 р. №4681; від 22.09.2013 р. №4844; від 25.09.2013 р. №4911; від 25.09.2013 р. №4917; від 02.08.2013 р. №5069; від 14.08.2013 р. №5311; від 21.08.2013 р. №5444; від 23.08.2013 р. №5494; від 28.10.2013 р. №5578; від 30.10.2013 р. №5614; від 11.11.2013 р. №5856; від 18.11.2013 р. №5983; від 05.02.2014 р. №559; від 11.02.2014 р. №686; від 23.02.2014 р. №883; від 27.02.2014 р. №953; товарно-транспортними накладними від 16.05.2013 р.; 18.07.2013 р.; від 24.07.2013 р.; від 25.07.2013 р.; від 27.07.2013 р.; від 11.08.2013 р.; від 13.08.2013 р.; 03.09.2013 р.; від 05.09.2013 р.; від 12.09.2014 р.; від 17.09.2014 р.; від 25.09.2013 р.; 25.09.2014 р.; від 02.08.2013 р.; від 14.08.2013 р.; від 21.08.2013 р.; від 23.08.2014 р.; від 28.10.2013 р.; від 30.10.2013 р; від 11.11.2013 р.; від 18.11.2013 р.; від 11.02.2014 р.; від 23.02.2014 р.; від 27.02.2014 р.; податковими накладними від 11.03.2013 р. №99/2; від 18.03.2013 р. №257/2; від 11.04.2013 р. №96/2; від 15.04.2013 р. №166/2; від 22.04.2013 р. №286/2; від 13.05.2013 р. №61/2; від 15.05.2013 р. №98/2; від 03.06.2013 р. №16/2; від 14.06.2013 р. №208/2; від 29.03.2013 р. №464/2; від 20.06.2013 р. №331/2; від 26.06.2013 р. №472/2; від 18.06.2013 р. №260/2; від 01.07.2013 р. №6/2; від 02.07.2013 р. №16/2; від 05.07.2013 р. №53/2; від 09.07.2013 р. №99/2; від 10.07.2013 р. №111/2; від 12.07.2013 р. №148/2; від 17.07.2013 р. №194/2; від 24.07.2013 р. №342/2; від 26.07.2013 р. №378/2; від 23.07.2013 р. №317/2; від 09.08.2013 р. №162/2; від 12.08.2013 р. №173/2; від 15.08.2013 р. №254/2; від 21.08.2013 р. №392/2; від 23.08.2013 р. №448/2; від 27.08.2013 р. №494/2; від 02.09.2013 р. №11/2; від 04.09.2013 р. №68/2; від 16.09.2013 р. №304/2; від 20.09.2013 р. №420/2; від 25.09.2013 р. №511/2; від 11.09.2013 р. №217/2; від 18.10.2013 р. №346/2; від 14.10.2013 р. №252/2; від 02.10.2013 р. №34/2; від 30.10.2013 р. №512/2; від 28.10.2013 р. №469/2; від 21.10.2013 р. №367/2; від 23.10.2013 р. №398/2; від 11.11.2013 р. №176/2; від 04.12.2013 р. №21/2; від 18.12.2013 р. №293/2; від 11.02.2014 р.; від 23.02.2014 р.;

Взаємовідносини між ТОВ «Центр-Продукт» та ТОВ «Торгівельний будинок «Богодухівська птахофабрика» підтверджуються дистриб`юторськими договорами від 14.01.2013 р. №116/10 та від 03.01.2014 р. №5-ЦП, копії яких містяться в матеріалах справи, відповідно до яких ТОВ «Центр Продукт» зобов`язувалось здійснити продаж від свого імені та за власний рахунок продукції ТОВ «Торгівельний будинок «Богодухівська птахофабрика», що визначені у додатках №1 до договрів (копії яких містяться в матеріалах справи) у роздрібних та оптових каналах збуту по цінам, які визначені у прайс-листі ТОВ «Торгівельний будинок «Богодухівська птахофабрика», а останнє зобов`язувалось здійснити поставку та передати у власність ТОВ «Центр-Продукт» на оплатній основі вказану продукці, їх господарські взаємовідносини також підтверджуються видатковими та товарно-транспортними накладними, які також долучені до матеріалів справи, а саме: видатковими накладними від 29.05.2013 р. №5062; від 02.06.2013 р. №5142; від 21.06.2013 р. №5899; від 21.06.2013 р. №5899; від 04.12.2013 р. №8734; від 25.12.2013 р.; від 11.01.2014 р. №83; від 13.01.2014 р. №104; від 11.01.2014 р.; від 13.01.2014 р. №104; від 21.01.2014 р.; від 26.01.2014 р. №228; від 04.02.2014 р. №352; видаткова накладна відповідно до договору від 14.01.2013 р. №116; товарно-транспортними накладними від 04.12.2013 р.; від 20.12.2013 р.; 25.12.2013 р.; 11.01.2014 р.; від 11.01.2014 р.; від 13.01.2014 р.; від 21.01.2014 р.; від 26.01.2014 р.; 04.02.2014 р.; податковими накладними від 28.05.2013 р. №729/2; від 31.05.2013 р. №845/2; 21.06.2013 р. №726/2; від 19.12.2013 р. №49/2; від 24.12.2013 р. №223/2; від 28.05.2013 р. №729/2; від 31.05.2013 р. №845/2; від 21.06.2013 р. №726/2; від 19.12.2013р.; від 24.12.2013 р. №223/2; від 11.01.2014 р.; від 13.01.2014 р.; від 21.01.2014 р.; від 11.01.2014 р. №66/2; від 13.01.2014 р. №79/2; від 17.01.2014 р. №122/2; від 20.02.2014 р. №143/2; від 21.01.2014 р. №151/2.

Правовідносини сторін, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, щодо визначення вичерпного переліку податків і зборів, що справляються в Україні, та порядку їх адміністрування, платників податків та зборів, їх прав та обов`язків, компетенції контролюючих органів, повноважень і обов`язків їх посадових осіб під час здійснення податковою контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулюються нормами Конституції України від 28.06.1996 № 254к/96-ВР, Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI, тощо.

Відповідно до ст.55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Статтями 61, 67 Конституції України встановлено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Відповідно до ст. ст. 6, 13 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року, кожен має право на справедливий розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення, а також кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинено особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

У відповідності до ч.2 ст.2 КАС України, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Одним з принципів адміністративного судочинства, передбачених ст. 7 КАС України, є принцип законності, який відповідно до ст. 9 КАС України, полягає в наступному: суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. ст.10, 11 КАС України усі учасники адміністративного процесу є рівними перед законом і судом, а розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За змістом частин 4, 5 ст. 11 КАС України суд повинен визначити характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, матеріальний закон, який їх регулює, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі вимог та заперечень; з'ясувати, які є докази на підтвердження зазначених фактів. Суд дійшов висновку, що поданих сторонами доказів достатньо для встановлення обставин справи та для ухвалення судового рішення.

Відповідно до ч.1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Відповідно до п.п.14.1.156 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Відповідно до пп. 20.1.1 та пп.20.1.28 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право: звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини; застосовувати до платників податків фінансові (штрафні) санкції, стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов'язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом, стягувати суми простроченої заборгованості суб'єкта господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитом (позикою), залученим державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під державну (місцеву) гарантію, а також за кредитом з бюджету в порядку, визначеному цим Кодексом.

Статтею 36 ПК України податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. Податковий обов'язок виникає у платника за кожним податком та збором. Податковий обов'язок є безумовним і першочерговим стосовно інших неподаткових обов'язків платника податків, крім випадків, передбачених законом. Виконання податкового обов'язку може здійснюватися платником податків самостійно або за допомогою свого представника чи податкового агента. Відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку несе платник податків, крім випадків, визначених цим Кодексом або законами з питань митної справи.

Пункт 37.3 статті 37 Податкового кодексу України визначає, що підставами для припинення податкового обов'язку, крім його виконання, є: ліквідація юридичної особи; смерть фізичної особи, визнання її недієздатною або безвісно відсутньою; втрата особою ознак платника податку, які визначені цим Кодексом; скасування податкового обов'язку у передбачений законодавством спосіб.

Відповідно до п.46.1 ст.46 ПК України податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку. Митні декларації прирівнюються до податкових декларацій для цілей нарахування та/або сплати податкових зобов'язань. Додатки до податкової декларації є її невід'ємною частиною.

Відповідно до п.п.54.3.1 - п.п. 54.3.5 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо: платник податків не подає в установлені строки податкову (митну) декларацію; дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках; 54.3.3. згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов'язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган; рішенням суду, що набрало законної сили, особу визнано винною в ухиленні від сплати податків; дані перевірок щодо утримання податків у джерела виплати, в тому числі податкового агента, свідчать про порушення правил нарахування, утримання та сплати до відповідних бюджетів податків і зборів, передбачених цим Кодексом, у тому числі податку на доходи фізичних осіб таким податковим агентом.

Згідно з п.55.1. ст.55 ПК України податкове повідомлення-рішення про визначення суми грошового зобов'язання платника податків або будь-яке інше рішення контролюючого органу може бути скасоване контролюючим органом вищого рівня під час проведення процедури його адміністративного оскарження та в інших випадках у разі встановлення невідповідності таких рішень актам законодавства.Процедура адміністративного оскарження рішень органів державної податкової служби є дворівневою.

Контролюючими органами вищого рівня є Державна податкова адміністрація України - для державних податкових адміністрацій в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, які у свою чергу є контролюючими органами вищого рівня для державних податкових інспекцій (п.55.2 ст.55 ПК України).

Порядок оскарження рішень контролюючих органів визначений у ст.56 ПК України, п. 56.1 якої визначає, що рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

У разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов'язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству або виходить за межі повноважень контролюючого органу, встановлених цим Кодексом або іншими законами України, він має право звернутися до контролюючого органу вищого рівня із скаргою про перегляд цього рішення (п.56.2 ст.56 ПК України).

Згідно з п. 56.18. ст.56 ПК України з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення - рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов'язання у будь-який момент після отримання такого рішення.

Відповідно до п.58.1 ст. 58 Податкового кодексу України у разі коли сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян), або у разі коли за результатами перевірки контролюючий орган встановлює факт невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, або зменшує розмір задекларованого від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованого платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу, такий контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення.

Податкове повідомлення-рішення містить підставу для такого нарахування (зменшення) податкового зобов'язання та/або зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість; посилання на норму цього Кодексу та/або іншого закону, контроль за виконанням якого покладено на контролюючі органи, відповідно до якої був зроблений розрахунок або перерахунок грошових зобов'язань платника податків; суму грошового зобов'язання, що повинен сплатити платник податку; суму зменшеного (збільшеного) бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення результатів господарської діяльності або від'ємного значення суми податку на додану вартість; граничні строки сплати грошового зобов'язання та/або строки виправлення платником податків показників податкової звітності; попередження про наслідки несплати грошового зобов'язання або внесення виправлень до показників податкової звітності в установлений строк; граничні строки, передбачені цим Кодексом для оскарження податкового повідомлення-рішення.

До податкового повідомлення-рішення додається розрахунок податкового зобов'язання та штрафних (фінансових) санкцій.

Форма та порядок надіслання податкового повідомлення-рішення і розрахунку грошового зобов'язання визначається центральним контролюючим органом.

Відповідно до п.п. 61.1. ст. 61 ПК України податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Способи здійснення податкового контролю перелічені у ст.62 ПК України, до них відноситься, зокрема, відповідно до п.62.1.3. ПК України здійснення податкового контролю шляхом проведення перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі переліку, зазначеного у пп.75.1.2 п.75.1 ст.75 Податкового кодексу України, документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом (п.79.1 ст.79).

Крім того, згідно з абзацами 3.4 пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

При повторному протягом 1095 днів визначенні контролюючим органом суми податкового зобов'язання з цього податку, зменшення суми бюджетного відшкодування тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Відповідно до п.п. 14.1.157 ПК України податкове повідомлення-рішення - письмове повідомлення контролюючого органу (рішення) про обов'язок платника податків сплатити суму грошового зобов'язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законодавчими актами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи, або внести відповідні зміни до податкової звітності.

Відповідно до ст.ст. 133 - 135, 137, 138 ПК України регулюються питання щодо визначення платників податку на прибуток, об`єкту оподаткування, порядку визначення доходів та їх склад, складу витрат та порядку їх визнання.

Згідно з п.135.1 ст.135 ПК України доходи, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з : доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Відповідно до ст.ст. 162 - 170 ПК України визначаються платники податку з доходу на фізичних осіб; об`єкт оподаткування; база оподаткування; доходи, які не включаються до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу; податкова знижка; ставки податку; порядок нарахування, утримання та сплати (перерахування) податку до бюджету; перерахунок податку та податкові соціальні пільги; особливості нарахування (виплати) та оподаткування окремих видів доходів.

Зокрема відповідно до пп.168.1.5 п.168.1 ст. 168 ПУ України, якщо оподатковуваний дохід нараховується податковим агентом, але не виплачується (не надається) платнику податку, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає перерахуванню до бюджету податковим агентам у строки, встановлені цим Кодексом для місячного податкового періоду.

Відповідно до ст.ст. 180 - 203 ПК України визначаються платники податку на додану вартість; порядок їх реєстрації; порядок анулювання реєстрації платників податку; об`єкт оподаткування; місце постачання товарів та послуг; дата виникнення податкових зобов`язань; порядок визначення бази оподаткування в разі постачання товарів/послуг; розмір ставок податку; операції, що не є об`єктом оподаткування; операції, звільненні від оподаткування; податковий кредит; порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків; порядок видачі, складання податкової накладної; звітні (податкові) періоди; порядок надання податкової декларації та строком розрахунків з бюджетом тощо.

Зокрема, відповідно до п. 198.1 ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст.198 ПК України).

Згідно з п. 198.3. ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку сплаченого (наоахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтвердженні податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цого Кодексу) чи не підтвердженні митними декларауіями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статі 201 цього Кодексу).

Відповідно до п.200.1. ст.200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

У п. 200.2 ст. 200 ПК України встановлено, що при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (п.200.3. ст.200 ПК України).

У п.200.4. ст.200 ПК України визначено, що якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем товарів/послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Здійснивши системний аналіз наведених вище норм чинного законодавства України та надаючи оцінку доводам сторін, як викладених в заявленному адміністративному позові та запереченнях до нього, так і в поясненнях, наданих в судовому засіданні, суд виходить з наступного.

Суд критично ставиться до позиції Новомосковської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області, яка викладена в акті перевірки від 21 липня 2014 року №331/221/38231657, на підставі якого прийняті податкові повідомлення-рішення форми «Р» від 13.08.2014 р.: №0002821502 та №0002811502, оскільки висновки, які зазначені податковим органом, не відповідають дійсним обставинам справи, зроблені без належного дослідження усіх наявних доказів у справі, що було виявлено під час судової стадії дослідження доказів та безпідставність яких підтверджується відповідними первинними документами, копії яких містяться в матеріалах справи.

Як вбачається з матеріалів справи, судом при розгляді зазначеної справи були дослідженні оригінали та долучені до матеріалів справи копії первинних документів бухгалтерського обліку, які підтверджують дійсність та товарність господарських операцій позивача із зазначеними вище контрагентами.

Вимоги до змісту первинного облікового документу встановлені ч.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», згідно з якою такий документ повинен містити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Як вбачається з матеріалів справи, первинні документи до переліку, зазначеного вище, долучені до матеріалів справи, містять усі передбачені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» реквізити та виходячи зі змісту акту перевірки від 21 липня 2014 р. №331/221/38231657, відповідачем не оскаржується їх наявність та не зазначається про їх дефектність.

Крім того, суд надаючи належну оцінку спірним правовідносинам при розгляді даної справи, встановив наступне.

Детальний аналіз сукупності всіх наданих до суду документів, які наявні в матеріалах справи ставить під сумнів висновок податкового органу щодо нереального характеру правочинів, укладених мід позивачем та його контрагентами - ТОВ «ТБ «Богодухівська птахофабрика», ПАТ «Крос-п/ф «Зоря», ТОВ «Інкор-сервіс», ПП «Еталон-Партнер», ТОВ «Гранд Груп технолоджис».

Також суд зазначає, що відсутність фактів реального здійснення господарської діяльності контрагентів позивача, встановлена відповідачем лише відповідно до висновків акту перевірки від 27.02.2014 р. №74/221/38231657 «Про результати проведення позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Центр-Продукт» (код ЄДРПОУ 38231657) з питань взаємовідносин з ТОВ «Інкор сервіс» (код ЄДРПОУ 36452593) за листопад, грудень 2013 року», та не доведенна будь-якими належними доказами в розумінні ст.70 КАС України, а саме: вжиттям відповідних належних заходів відповідними підрозділами податкової міліції щодо розшуку наведених вище контрагентів, їх посадових осіб; наявністю рішень судів відповідної юрисдикції щодо встановлення нереального характеру наведених вище правочинів, які б набрали законної сили; наявністю вироків у кримінальних справах, які б набрали законної сили; наявністю у кримінальних справа щодо посадових осіб зазначених вище контрагентів, які б набрали законної сили, не може слугувати беззаперечним доказом доведення факту укладення описаних вище правочинів з ТОВ «Центр-Продукт» без належної обачності та свідомого порушення позивачем норм чинного податкового законодавства України з огляду на фактичний та фінансово-майновий стан його контрагентів, умов ведення цими підприємствами господарської діяльності та свідомої необізнаності позивача щодо учасників цього ринку.

При цьому судом критично сприймаються надані відповідачем в обґрунтування своєї позиції щодо заявленого адміністративного позову пояснення відносно виявлених останнім порушень ст.ст. 3, 4, 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», щодо ґрунтування фінансової, податкової, статистичної та інших видів звітності, що використовують грошовий вимірник на даних бухгалтерського обліку; превалювання сутності господарських операцій над формою і облікування їх саме відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з їх юридичної форми; а також визнання первинними документами, які використовуються для бухгалтерського обліку лише тих документів, які фіксують факт здійснення господарських операцій, оскільки відповідачем жодними належними доказами в розумінні ст.70 КАС України наявність зазначених вище порушень з боку позивача підтверджена не була.

Крім того, суд зауважує, що акцентуючи увагу суду на відсутності при проведенні перевірки позивача відповідних сертифікатів якості товару, які, на думку відповідача є «підтвердженням як високої якості сировинних матеріалів, так - і персоналу, які приймали участь у виробництві конечного проукту», відповідач не пояснив, яким чином наявність чи відсутність сертифікатів якості товару може вплинути на визначення реального характеру правочинів, укладених між позивачем та наведеними вище контрагентами в контексті розгляду предмету заявленого адміністративного позову.

Також суд критично ставиться до наведених контролюючим органом пояснень з приводу відсутності окремих реквізитів у наданих позивачем до перевірки видаткових накладних та посилань відповідача при цьому на порушення ст.ст. 1, 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», які на думку відповідача мають наслідком відсутність юридичної сили зазначених первинних документів, оскільки відповідачем не було доведено причинного зв`язку між складанням зазначених документів всупереч діловій меті позивача та наявністю у позивача умислу щодо порушень чинного податкового законодавства України внаслідок укладення правочинів, зазначених вище.

Щодо посилань відповідача на надання позивачем певних документів, як-то: ТТН на підтвердження транспортування товару до покупців, договору оренди, договору транспортного експедирування, відповідних наказів на завідування складом, тощо в процесі розгляду справи, суд зауважує наступне. Враховуючи встановлення в судових засіданнях факту невчинення збоку відповідних підрозділів податкової міліції будь-яких належних дій у відповідності до норм чинного податкового законодавства щодо встановлення місцезнаходження контрагентів позивача, тощо, а також враховуючи з`ясування в судових засіданнях факту встановлення відповідачем порушень а вкті перевірки від 21.07.2014 р. №331/221/38231657 з боку позивача, основаних лише на припущеннях інших контролюючих органів, висловлених у наведених вище актах, довідках щодо контрагентів ТОВ «Центр-Продукт», судом, зважаючи на імперативний характер адміністративного судочинства та з урахуванням приписів ст.71 КАС України були вжиті всі заходи для повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин у справі, а саме: був з`ясований рух активі в процесі здійснення господарської діяльності позивачем; з`ясовано питання щодо виявлення належної обачності позивачем при укладанні правочинів з контрагентами, зазначеними в акті перевірки від 21 липня 2014 р. №331/221/38231657; особлива увага була приділена також і з`ясуванню мети господарської діяльності позивача, а також встановленню факту підтвердження реального характеру правочинів, описаних вище, в кореспонденції до змісту первинних документів, наданих на підтвердження їх вчинення.

З урахуванням викладено та зважаючи на описані вище факти підтвердження реального характеру правочинів, укладених ТОВ «Центр-Продукт» з наведеними вище контрагентами, підтверджені належним чином складеними первинними документами, суть яких повною мірою відповідає сутності зазначених правочинів не витримують будь-якої критики і посилання відповідача на нереальний характер господарських операцій по взаємовідносинах з контрагентами-постачальниками: ТОВ «ТБ «Богодухівська птахофабрика» (код ЄДРПОУ 32611873) ; ПАТ «Крос-п/ф «Зоря» (код ЄДРПОУ 31214525) та контрагентами покупцями; ТОВ «Інкор Сервіс» (код ЄДРПОУ 36482593); ПП «Еталон-Партнер» (код ЄДРПОУ 36482626); ТОВ «Гранд Груп Технолоджис» (код ЄДРПОУ 38592956).

А відтак, зазначені припущення відповідача, викладені ним безпосередньо в акті перевірки від 21.07.2014 р. №331/221/38231657 «Про результати позапланової виїзної документальної перевірки ТОВ «Центр-Продукт» код ЄДРПОУ 38231657 з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 27.09.2012 р. по 31.03.2014 р.» на підставі зазначених вище фактів сумнівної доказової спроможності, у сукупності з вільним тлумаченням норм Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»; ст.ст. 14, 135, 138, 198, 267 Податкового кодексу України, викликають обґрунтовану підозру суду щодо доцільності їх застосування у спірних правовідносинах сторін.

Судом при винесенні остаточного рішення у данній справі також була взята до уваги позиція ВАСУ, викладена в листі від 02.06.2011 р. №742/11/13-11,та особлива увага була приділена саме встановленню руху активів у процесі здійснення господарських операцій позивачем, встановленню спеціальної податкової правосуб`єктності учасників господарських операцій, встановленню зв`язку між фактом придбання товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю позивача, з`ясуванню фізичних та технологічних можливостей позивача щодо здійснення господарської діяльності ,яка була предметом перевірки контролюючим органом за період з 25.06.2014 року по 14.07.2014 року, для чого судом витребувалися письмові докази на підтвердження зазначених вище фактів як у позивача, так і належні докази в розумінні ст.70 КАС України щодо спростування зазначених фактів - у відповідача.

Суд зазначає, що відсутність фактів реального здійснення господарської діяльності позивача з вищезазначеними контрагентами відповідачем встановлена на підставі того, що в первинних документах відсутні обов`язкові реквізити, однак в матеріалах справи відсутня інформація про оскарження податковим органом таких документів у відповідності до ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», та про те, що під час перевірки по зазначеним вище контрагентам перевіряючому не було надано документів які б підтверджували реальність здійснення господарський операцій. Відтак позивачем, окрім завірених копій первинних документів до матеріалів справи на підтвердження реального характеру правочинів, укладених між ТОВ «Центр-Продукт» та контрагентами, зазначеними вище, були надані наступні докази, долучені до матеріалів справи, а саме: декларація виробника №089; декларація виробника №100; декларація виробника №138; декларація виробника №148; паспорт якості від 04.02.2014 р. №920; експертний висновок від 30 січня 2014 р. №000211 п/14; посвідчення про якість №879; паспорт якості від 26 січня 2014 р. № 879; посвідчення про якість №844; експертний висновок від 30 грудня 2013 р. №7199 п/1/13; паспорт якості від 21 січня 2014 р. №858; посвідчення про якість №826; експертний висновок від 30 грудня 2013 р. №7199/п/1/13; паспорт якості від 17 січня 2014 р. №848; посвідчення про якість №816; експертний висновок від 30.12.2013 р. №7199 п/1/13; паспорт якості від 13 січня №834; посвідчення про якість №802; експертний висновок від 30 грудня 2013 р.; паспорт якості від 12 січня 2014 р. №821; посвідчення про якість №793; експертний висновок від 30 грудня 2013 р. №7199 п/1/13; експертний висновок від 30 грудня 2013 р. №7199 п/1/13; паспорт якості №748; посвідчення про якість №725; копія експертного висновку від 06 грудня 2013 р. №6907 п/1/13; паспорт якості від 19 грудня 2013 р. №734; ветеринарне свідоцтво ВП-20 №383517; посвідчення про якість №712; експертний висновок від 06 грудня 2013 р. №6907 п/1/13; декларація виробника від 14.10.2013 р. №2133; декларація виробника №733; декларація виробника №722; декларація виробника №702; декларація виробника №633; декларація виробника №632 тощо, які додатково свідчать про здійснення господарської діяльності позивачем в межах правового поля та наявність яких не була спростована жодними належними доказами в розумінні ст.70 КАС України з боку відповідача.

При цьому, як вже було зазначено вище з урахуванням системного аналізу доказів, наявних в матеріалах справи, в поєднанні з нормами чинного податкового законодавства України, відповідачем - суб`єктом владних повноважень жодними належними доказами в розумінні ст.70 КАС України та з дотриманням ч.1 ст.71 КАС України, не були спростовані доводи позивача, викладені в заявленному адміністративному позові та не був доведений правомірний характер оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

З урахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку про незаконність та необґрунтованість зазначених тверджень відповідача, хибність зайнятої ним позиції та невідповідність її чинному законодавству України.

Оскільки відповідачем в порядку, передбаченому ч.2 ст.71 КАС України не доведено позиції, викладеної в акті від 21 липня 2014 року №331/221/38231657, що стала підставою для винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень від 13.08.2014 року №0002821502, №0002811502, суд приходить до висновку про необґрунтованість тверджень відповідача щодо порушення позивачем наведених вище норм чинного податкового законодавства України.

Суд зауважує, що зазначена позиція кореспондується позиції Вищого адміністративного суду України, викладеній в постанові Вищого адміністративного суду України від 14.11.2012р. по справі №К/9991/50772/12, в якій зазначається наступне.

Головною підставою вважати правочин нікчемним є його недійсність, встановлена законом. Саме законом, а не актами, які б факти в цьому акті не були відображені. Вказані ж в акті перевірки висновки є суто суб`єктивною думкою перевіряючих, оскільки були зроблені за відсутності інформації, яка надається в передбаченому законом порядку.

Крім того, відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.2009р. звертається увага на наступне.

Вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду у разі наявності відповідної суперечки. Такий позов може пред`являтися окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. В цьому випадку в резолютивній частині судового рішення суд вказує про нікчемність правочину або відмову в цьому. Вимога про застосування наслідків недійсності правочинів може бути заявлена як одночасно з вимогою про визнання оспорюваного правочину недійсним, так і у вигляді самостійної вимоги у разі нікчемності правочину і наявності рішення суду про визнання правочину недійсним. Наслідком визнання правочину недійсним не може бути його розірвання, оскільки це взаємовиключні вимоги. Якщо позивач посилається на нікчемність правочину для обгрунтування іншої заявленої вимоги, суд не має права посилатися на відсутність судового рішення про встановлення нікчемності правочину, а повинен дати оцінку таким аргументам позивача.

Відповідно до статей 215 і 216 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним і про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину можуть бути заявлені як однією із сторін правочину, так і іншою зацікавленою особою, права і законні інтереси якої порушені здійсненням правочину.

Таким чином, навіть за наявності ознак нікчемності правочину податкові органи мають право лише звертатися до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність.

У зв`язку з цим слід зазначити, що одним з основних завдань органів державної податкової служби є здійснення контролю дотримання податкового законодавства і надання роз`яснень законодавства з питань оподаткування платниками податків. Жодним законом не передбачено право органу державної податкової служби самостійно, в позасудовому порядку, визнати нікчемними правочини і дані, вказані платником податків в податкових деклараціях.

Крім того, Податковий кодекс України не надає права органам податкової інспекції робити висновки щодо правомірності дій платників податків на підставі припущень, зроблених в ході досудового слідства.

З аналізу вищенаведених норм чинного законодавства України, вбачається, що відповідачу відповідно до покладених на нього функцій та повноважень не надано право щодо встановлення висновків в актах перевірки про нікчемність правочинів, укладених чи неукладених суб'єктами господарювання при перевірці їх господарської діяльності, що дозволяє прийти до висновку про безпідставність доводів з зазначеного приводу.

В судовому засіданні представник податкового органу не надав суду жодних пояснень з посиланням на чинне законодавство України, які б передбачали наявність повноважень органів державної податкової служби України на встановлення факту нікчемності (фіктивності) правочинів або визнання їх такими, що не відповідають закону, в тому числі вимогам ст.ст.203, 215. 228, 662, 655, 656 ЦК України в актах перевірок суб'єктів господарювання, особливо використовуючи при цьому тільки припущення інших контролюючих органів, викладених у актах сумнівної правової позиції про неможливість проведення зустрічних звірок контрагентів позивача.

Частинами 1 та 5 ст.203 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Стаття 204 ЦК України закріплює принцип презумпції правомірності правочину: правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Частина 2 ст.215 ЦК України передбачає, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно з ч.5 ст.216 ЦК України вимогу про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути висунуто будь - якою зацікавленою особою.

До кола таких зацікавлених осіб податкові органи не відносяться, оскільки ст.1 ЦК України визначає, що цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини, що ґрунтуються на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій обособленості їх учасників. А до майнових відносин, що ґрунтуються на адміністративному або іншому владному підпорядкуванні однієї сторони іншій стороні, а також до податкових, бюджетних відносин цивільне законодавство не застосовується, якщо інше не встановлено законом.

Зі змісту ст.215 ЦК України вбачається, що нікчемним правочином визнається лише той правочин, недійсність якого встановлена законом, зокрема, ст.228 ЦК України визначено, що правочин, який порушує публічний порядок, тобто такий який був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним, є нікчемним, а відтак визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

За змістом ч.3 ст.228 ЦК України правочин, при здійсненні якого недодержуються вимоги щодо його відповідності інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, може бути визнаний недійсним судом.

Правочинами, які посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема є: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режими вилучення з обігу або обмеження в обігу об'єктів цивільного права, тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним, тощо.

При цьому як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, матеріали справи не містять будь-яких вироків суду у кримінальних справах, які б набрали законної сили щодо посадових осіб позивача або його контрагентів, зазначених вище, як не містять і будь-яких рішень відповідних судів про визнання недійсності правчинів, зазначених в акті перевірки від 02.07.2014 р. №331/221/38231657, які б набрали законної сили.

Таким чином, встановивши в судовому засіданні та підтвердивши доказами, наявними в матеріалах справи, факт прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття зазначеного рішення; недобросовісно; нерозсудливо; непропорційно, зокрема без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямовані ці рішення, що має наслідком порушення прав та законних інтересів позивача в публічно-правових відносинах з боку відповідача - суб'єкта владних повноважень, суд вважає, що належним засобом щодо поновлення такого порушеного права буде скасування податкових повідомлень - рішень Новомосковської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів і зборів у Дніпропетровській області від від 13.08.2014 року №0002821502, №0002811502.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Відповідно до ч. 7 ст. 6 Закону України «Про судовий збір» розподіл судового збору між сторонами та перевірка повноти сплати судового збору здійснюються відповідно до процесуального законодавства.

Відповідно до платіжного дорученя від 21 серпня 2014 р. №17 позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 487,20 грн., який у повному розмірі зараховано до Державного бюджету.

Враховуючи задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр-Продукт» у повному обсязі, суд вважає за необхідне стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр-Продукт» суму, сплачену у якості судового збору за подання даного адміністративного позову з Державного бюджету України в розмірі 487,20 грн. (чотириста вісімдесят сім грн., двадцять коп.).

Керуючись ст. 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр-Продукт» до Новомосковської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 13.08.2014 року №0002821502, №0002811502 - задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати податкове повідомлення-рішення №0002821502 від 13 серпня 2014 року на суму 1 591 260,44 грн. (один мільйон п`ятсот дев`яносто одна тисяча двісті шістдесят гривень 44 коп.), з яких 1 273 008,35 грн. (один мільйон двісті сімдесят три тисячі вісім грн., 35 коп.), - за основним платежем, 318 525,09 грн. (триста вісімнадцять тисяч п`ятсот двадцять п`ять грн., 09 коп.) - за штрафні (фінансові санкції).

Визначити протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0002811502 від 13 серпня 2014 року на суму 32 307,13 грн. (тридцять дві тисячі триста сім грн.. 13 коп.), з яких 25 845,07 грн. (двадцять п`ять тисяч вісімсот сорок п`ять грн.. 07 коп.) - за основним платежем, 6461,43 грн. (шість тисяч чотириста шістдесят одна грн., 43 коп.) - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр-Продукт» (код ЄДРПОУ 38231657) сплачений судовий збір у розмірі 487,20 грн. (чотириста вісімдесят сім грн., двадцять коп.).

Постанова суду набирає законної сили відповідно до ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови складено 13 жовтня 2014 року.

Суддя Є.О. Жукова