Ухвала

від 22.01.2015 по справі 804/13176/14

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

22 січня 2015 рокусправа № 804/13176/14

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Бишевської Н.А.

суддів: Добродняк І.Ю Семененка Я.В.

за участю секретаря судового засідання: Новошицької О.О.,

без представників сторін;

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Новомосковської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06 жовтня 2014 р. у справі № 804/13176/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЦЕНТР-ПРОДУКТ"

до Новомосковської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

про визнання недійсним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0002821502 від 13 серпня 2014 року на суму 1 591 260,44 грн., податкове повідомлення-рішення № 0002811502 від 13 серпня 4014 року на суму 32 307, 13 грн., -

ВСТАНОВИВ:

"28" серпня 2014 р. Товариство з обмеженою відповідальністю "ЦЕНТР-ПРОДУКТ" звернулось до суду з адміністративним позовом до Новомосковської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення форми «Р» від 13.08.2014 р.:

№0002821502, відповідно до якого ТОВ «Центр-Продукт» визначено податкове зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 1 273 008,35 грн. - за основним платежем та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 318 252,09 грн.;

№0002811502, відповідно до якого ТОВ «Центр-Продукт» визначено податкове зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі - 25 845,7 грн. - за основним платежем та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 6 461,43 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані безпідставністю та необґрунтованістю висновків податкового органу щодо нереальності господарських операцій позивача по взаємовідносинам з ТОВ «ТБ «Богодухівська птахофабрика», ПАТ «Крос-п/ф «Зоря», ТОВ «Інкор-сервіс», ПП «Еталон-Партнер», ТОВ «Гранд Груп технолоджис», оскільки реальність здійснення укладених правочинів підтверджено належним чином оформленою первинною документацією.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06 жовтня 2014 р. у справі № 804/13176/14 адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ЦЕНТР-ПРОДУКТ" до Новомосковської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання недійсним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0002821502 від 13 серпня 2014 року на суму 1 591 260,44 грн., податкове повідомлення-рішення № 0002811502 від 13 серпня 4014 року на суму 32 307, 13 грн. - задоволено.

Постанову суду мотивовано не доведенням відповідачем власних висновків щодо нереальності господарської діяльності ТОВ «Центр-Продукт». Судом зазначено, що реальний характер господарських операцій та правомірність відображення її результатів в податковому обліку підтверджено належним чином оформленою первинною документацією.

Не погодившись з постановою суду, Новомосковською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області подано апеляційну скаргу, згідно якої особа, яка подає апеляційну скаргу просить скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06 жовтня 2014 р. у справі № 804/13176/14, як таку що винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права. Вважає, що суд задовольняючи позовні вимоги, виходив з наявності первинних документів, що підтверджують реальність здійснення господарської діяльності, не приділив уваги тому, що первинні документи, не містять необхідних реквізитів, а тому не можуть вважатись первинною документацією через власну юридичну дефектність.

Сторони по справі про час і місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення.

До судового засідання не з'явились представники сторін. Жодних клопотань, повідомлень про причини неявки до суду не надходило, підстави відсутності представників сторін суду не повідомлені.

З урахуванням наявних в справі матеріалів, нез'явлення в судове засідання представників сторін не перешкоджає розгляду скарги.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги, внаслідок наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, у період з 25.06.2014 р. по 14.07.2014 року фахівцями Новомосковської ОДПІ проведено позапланову виїзну документальну перевірку фінансово-господарської діяльності ТОВ «Центр-Продукт» з питань правомірності дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства з 27.09.2012 року по 31.03.2014 року.

За результатами перевірки відповідачем складено акт від 21 липня 2014 р. №331/221/38231657, в якому зафіксовано виявлені перевіркою порушення, а саме:

- порушення п.п. 135.5.4 п.135.5 ст.135 розд.III, п.п. 138.10.02. п.138.10 ст.138 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток на 1 273 008,35 грн., у тому числі: за 4 квартал 2012 року - на 27 138,00 грн.; за 2013 рік - на 1 245 870,35 грн.;

- встановлено нереальність господарських операцій по взаємовідносинам із наступними контрагентами: постачальниками - ТОВ «ТБ «Богодухівська птахофабрика» (код ЄДРПОУ 32611873); ПАТ «Крос-п/ф «Зоря» (код ЄДРПОУ 31214525); покупцями - ТОВ «Інкор-сервіс» (код ЄДРПОУ 36482593); ПП «Еталон-Партнер» (код ЄДРПОУ 36482626); ТОВ «Гранд Груп технолоджис» (код ЄДРПОУ 38592956).

Висновки податкового органу щодо порушень норм податкового законодавства ТОВ «Центр-Продукт» ґрунтуються на встановленій податковим органом юридичній дефектності наданих первинних документів, а саме відсутність необхідних реквізитів на видаткових та товарно-транспортних накладних. За таких обставин податковий орган дійшов висновку, що надані Товариством первинні документи не мають юридичної сили, а отже не можуть підтвердити реальність здійснюваних господарських операцій та правомірність формування витрат та податкового кредиту за ними.

На підставі висновків акту перевірку від 21 липня 2014 р. №331/221/38231657, Новомосковською ОДПІ прийняті податкові повідомлення-рішення форми «Р» від 13.08.2014 р.:

№0002821502, яким позивачу визначено податкове зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 1 273 008,35 грн. - за основним платежем та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 318 252,09 грн.,

№0002811502, яким позивачу визначено податкове зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі - 25 845,7 грн. - за основним платежем та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 6 461,43 грн.

Не погодившись з діями податкового органу, вважаючи висновки перевірки необґрунтованими, а винесені податкові повідомлення-рішення протиправними та такими, що порушують права та інтереси суб'єкту господарювання, позивач звернувся до суду.

Дослідивши обставини по справі, колегія суддів вважає за можливе погодитись з висновками суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог з наступних підстав.

Як вбачається з акту перевірки, за перевіряємий період позивач мав господарські відносини з ТОВ «ТБ «Богодухівська птахофабрика», ПАТ «Крос-п/ф «Зоря», ТОВ «Інкор-сервіс», ПП «Еталон-Партнер», ТОВ «Гранд Груп технолоджис», ТОВ «Дніпропетровська торговельна компанія».

Так відповідно до матеріалів справи, між ТОВ «Центр Продукт» (Постачальник) та ТОВ «Інкор Сервіс» (Покупець) укладено договір поставки №31/13 від 01.03.2013 року, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується поставити, а продавець прийняти та оплатити передбачений умовами угоди товар (продукти харчування). Відповідно до видаткових накладних позивачем відвантажено товару на загальну суму 3 618 842,79 грн. (без ПДВ).

01.07.2013 року між ТОВ «Центр Продукт» (Постачальник) та ТОВ «Еталон-Партнер» (Покупець) укладено договір поставки №71/13, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується поставити, а продавець прийняти та оплатити передбачений умовами угоди товар (продукти харчування). Відповідно до видаткових накладних позивачем відвантажено товару на загальну суму 2 534 676,309 грн. (без ПДВ).

01.06.2013 року між ТОВ «Центр Продукт» (Постачальник) та ТОВ «Гранд груп Технолоджис» (Покупець) укладено договір поставки №61/13, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується поставити, а продавець прийняти та оплатити передбачений умовами угоди товар (продукти харчування). Відповідно до видаткових накладних позивачем відвантажено товару на загальну суму 795 555,62 грн. (без ПДВ).

У наданих до перевірки видаткових накладних відсутні прізвище та ініціали осіб, які видавали та отримували продукти харчування. Крім того, не зазначено по яким довіреностям отримана дана продукція. Податковим органом також встановлено відсутність сертифікатів якості та походження товару, товарно-транспортних накладних. За таких обставин відповідач дійшов висновку про не підтвердження позивачем реальності здійснення зазначених господарських операцій, та у зв'язку з не підтвердженням факту передачі товару покупцям, позивачем завищено суму доходу від операційної діяльності на загальну суму 6 949 074,71 грн. за 2013 рік.

Податковим органом встановлено, що позивачем у перевіряємий період за платіжними дорученнями від ТОВ «Інкор-Сервіс», ТОВ «Еталон-Партнет» та ТОВ «Гранд груп технолоджис» отримано кошти в розмірі 6 555 212,36 грн. З огляду на те, що операції реалізації продукції податковим органом не визнано такими, що мали реальний характер, то дані кошти, на думку відповідача товариство повинно було віднести до складу «Інших доходів». Не відображення отриманих доходів у зазначеній графі призвело до заниження суми інших доходів за 2013 рік.

Між ТОВ «Торговельний будинок «Богодухівська птахофабрика» (Постачальник) та ТОВ «Центр продукт» (Дистриб'ютор) укладено дистриб'юторські договори №116/10 від 14.10.2013 року та №5-ЦП від 03.01.2014 року, відповідно до умов яких, дистриб'ютор зобов'язується здійснити продаж від свого імені та за власний рахунок продукції постачальника, що визначена в додатках до договору (яйця курячі) по цінам, що визначені постачальником, а постачальник зобов'язується здійснити поставку та передати у власність дистриб'ютора продукцію на оплатній основі. Відповідно до наданих актів прийому-передачі товару та видаткових накладних позивачем отримано товару на загальну суму 458 604 грн.

Між ПАТ «Кросс-п/ф «Зоря» (Постачальник) та ТОВ «Центр продукт» (Дистриб'ютор) укладено дистриб'юторські договори №115/9 від 14.01.2013 року та №2-ЦП від 03.01.2014 року, відповідно до умов яких, дистриб'ютор зобов'язується здійснити продаж від свого імені та за власний рахунок продукції постачальника, що визначена в додатках до договору (яйця курячі) по цінам, що визначені постачальником, а постачальник зобов'язується здійснити поставку та передати у власність дистриб'ютора продукцію на оплатній основі. Відповідно до наданих актів прийому-передачі товару та видаткових накладних позивачем отримано товару на загальну суму 5 368 869,35 грн.

З огляду на те, що надані позивачем товарно-транспортні накладні не містять повної адреси пунктів навантаження та розвантаження, а також не встановлено місце збереження товару, податковий орган дійшов висновку про відсутність фактичного постачання товару.

Крім того, у період, що перевірявся податковим органом позивачем отримано маркетингові послуги від ТОВ «Дніпропетровська торгівельна компанія», ТОВ «Інтервенто», ФОП ОСОБА_3 на загальну суму 1 004 074,2 грн. Наданими до перевірки первинними документами не підтверджено зміст та обсяг наданих послуг, а отже встановлено відсутність реального характеру здійснення даних господарських операцій.

04.11.2013 року між ТОВ «Центр продукт» (Замовник) та ТОВ «Укравтотранс-Н» укладено договір перевезення №4-11/13 щодо транспортування та експедирування вантажу замовника різними видами транспорту в межах України. Згідно до актів виконаних робіт встановлено отримання ТОВ «Центр Продукт» транспортно-експедиційних послуг на загальну суму 251 900 грн. З огляду на відсутність в товарно-транспортних накладних зазначення номеру накладної та подорожного листа, податковий орган дійшов висновку про відсутність реального характеру даної господарської операції.

Внаслідок виявлених порушень податковим органом встановлено завищення витрат, що розраховуються при визначенні об'єкту оподаткування та відповідно заниження задекларованого податку на прибуток на загальну суму 1 273 008,35 грн.

Також відповідачем встановлено завищення податкового кредиту за грудень 2012 року, оскільки останній сформований ТОВ «Центр Продукт» на підставі податкових накладних виписаних ТОВ «Дніпропетровська торговельна компанія» на загальну суму 25 845,70 грн., на виконання умов угоди про надання маркетингових послуг, яка визнана такою, що не мала реального характеру.

Дослідивши надані позивачем матеріали та письмові пояснення сторін щодо обставин по справі, колегія суддів не погоджується з висновками податкового органу з наступних підстав.

Так, згідно п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134 ПК України у цьому розділі об'єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Відповідно до п.135.1, п.135.2 ст.135 ПК України доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з:

доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті;

інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

За положеннями п.137.4 ст.137 ПК України датою отримання доходів, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, є звітний період, у якому такі доходи визнаються згідно з цією статтею, незалежно від фактичного надходження коштів (метод нарахувань), визначений з урахуванням норм цього пункту та статті 159 цього Кодексу.

Не включаються до складу витрат: витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності, а саме витрати на: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (п.п.139.1.9. п.139.1 ст.139 ПК України).

У відповідності до п.198.2. ст.198 ПК України (в редакції, що діяла на момент формування позивачем податкового кредиту) датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше;

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п.198.3. ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно положень п.198.6. ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

За приписами статей 183 та 184 ПК України про реєстрацію особи платником податку на додану вартість їй органом державної служби надається свідоцтво про реєстрацію як платника податку. Реєстрація особи як платника податку на додану вартість діє до дати її анулювання.

Системний аналіз правових норм свідчить про те, що податкова накладна як звітний податковий документ, що є підставою для включення покупцем у податковому обліку до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених (нарахованих) у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), що підлягають використанню в його господарській діяльності, має таке юридичне значення при обов'язковій умові нарахування податку та виписування податкової накладної особою, яка зареєстрована як платник податку на додану вартість у порядку, встановленому Податковим кодексом України.

Докази, які б свідчили про відсутність у контрагента позивача статусу платника ПДВ на момент здійснення господарських операцій, відповідачем суду не надані.

Матеріалами справи підтверджується і не спростовується відповідачем, що на момент проведення перевірки Товариство мало необхідні, належним чином оформлені первинні документи, якими підтверджуються реальність господарської операції, а саме: договори поставки, дистриб'юторські угоди, угоди про надання послуг, акти виконаних робіт, акти прийому-передачі товару, видаткові накладні, податкові накладні, товарно-транспортні накладні, платіжні доручення тощо.

Оплата поставленого товару також не заперечується відповідачем.

При цьому, посилання скаржника на порушення складання видаткових накладних (не зазначено посаду особи ТОВ "Центр продукт", яка відповідала за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, відсутні № та дата довіреності на отримання товару, дата і місце складання), колегією суддів до уваги не приймається з огляду на відсутність нормативно-правового акту, який би висував вимоги щодо складання саме видаткових накладних, і про порушення цих приписів позивачем.

Положення ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», порушенням якої обґрунтовує податковий орган невідповідність видаткових накладних, носять загальний характер, і відсутність у видатковій накладній посади та № і дати довіреності на отримання товару, не може свідчити про нікчемність правочину.

Використання позивачем отриманого від ТОВ «Центр Продукт» товарів (робіт, послуг) у власній господарській діяльності відповідачем не заперечується.

Частиною 2 статті 71 КАС України обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається саме на відповідача (якщо він заперечує проти адміністративного позову).

Доказів порушень відображення вищевказаної господарської операції в бухгалтерському та податковому обліку позивача матеріали справи не містять. Також податковим органом не надано суду доказів недійсності угоди (договору поставки), використання придбаних товарів у неоподатковуваних операціях.

Щодо посилань скаржника на нікчемність правочинів, то проаналізувавши норми Цивільного кодексу України, колегія суддів дійшла висновку, що відповідно до презумпції правомірності правочину всі укладені між сторонами правочини є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). В усіх інших випадках питання про недійсність правочину має бути встановлена судом на підставі заяви зацікавленої особи після розгляду питання про недійсність такого правочину. Тобто, про недійсність правочину має ухвалюватись відповідне судове рішення.

Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, на якого покладено обов'язок доказування правомірності свого рішення згідно приписів ст.71 КАС України, не надано суду рішень, які б визнавали недійсними вказані вище правочини.

Норми закону, якими би прямо встановлювалась нікчемність правочинів, укладених між позивачем та його контрагентами, скаржником не наведена.

Стаття 203 ЦК України, на яку посилається скаржник, як на підставу для нікчемності вищевказаних правочинів, містить загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину і не містить «прямого» положення про те, що наслідком недодержання саме цих вимог може бути нікчемність правочину.

Також хибним є посилання на ч.1 ст.215 ЦК України, оскільки даною нормою передбачені підстави недійсності правочину, а не його нікчемності.

Крім того, відповідно до ст.41 ПК України органи державної податкової служби є контролюючими органами щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби.

Відповідачу відповідно до покладених на нього функцій та повноважень не надано право щодо встановлення висновків в актах перевірки про нікчемність правочинів, укладених суб'єктами господарювання при перевірці їх господарської діяльності. Жодним законом України на органи податкової служби не покладається повноважень щодо здійснення контролю за додержанням цивільно-правового законодавства України.

Відповідно до пункту 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 р. № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" при кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Крім того, відповідно до ст.41 ПК України органи державної податкової служби є контролюючими органами щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби.

Відповідачу відповідно до покладених на нього функцій та повноважень не надано право щодо встановлення висновків в актах перевірки про нікчемність правочинів, укладених суб'єктами господарювання при перевірці їх господарської діяльності. Жодним законом України на органи податкової служби не покладається повноважень щодо здійснення контролю за додержанням цивільно-правового законодавства України.

Так, податковий орган не надав жодних доказів на підтвердження того, що позивач, як платник податку, діяв без належної обачності й обережності і йому було відомо про можливі порушення, які допускали його контрагенти, або що самостійною діловою метою здійснення господарських операцій з даними підприємствами було одержання позивачем податкової вигоди.

Скаржник також ставить під сумнів реальність господарської операції через відсутність сертифікатів, посвідчень якості на товар, які б свідчили про загальні характеристики та якість поставленого товару. Однак, зазначені документи не є документами первинного бухгалтерського обліку, які враховуються при формуванні податкового обліку платника податків. Тому їх неподання під час перевірки не може слугувати підставою для висновку про нереальність спірних господарських операцій

Крім того, колегія суддів вважає необґрунтованими доводи скаржника стосовно відсутності всіх необхідних реквізитів у товарно-транспортних накладних, наданих позивачем, на приписи Наказу Міністерства транспорту України, Міністерства статистики України від 29.12.95 р. №488/346 «Про затвердження типових Форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля», оскільки даний Наказ не пройшов реєстрацію в Міністерстві юстиції України у і тому відповідно до приписів Указу президента України «Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади» від 03.10.199 2р. №493/92 не є обов'язковим до виконання для всіх суб'єктів господарської діяльності.

Наведені податковим органом обставини щодо відсутності реальної можливості зберігати товар в установленому порядку, як того вимагає ст.ст.70, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, не доведені.

Судом встановлено, що позивачем як отримувачем товару, робіт виконані всі законодавчо передбачені умови для віднесення вартості товару, робіт до валових витрат, сум податку на додану вартість - до складу податкового кредиту у відповідних (податкових) періодах.

Отже у відповідача відсутні правові підстави для зменшення витрат, коригування доходу та податкового кредиту з податку на додану вартість.

Виходячи з наведених вище норм, колегія суддів вважає позовні вимоги обґрунтованими, оскаржувані податкові повідомлення-рішення підлягають визнанню протиправними та скасуванню.

Суд першої інстанції під час розгляду справи в повному обсязі дослідив обставини, які мають значення для справи, ухвалив законне та обґрунтоване рішення про задоволення позовних вимог.

Передбачених статтею 202 Кодексу адміністративного судочинства України підстав для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення не вбачається, у зв'язку з чим колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст.ст. 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Новомосковської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06 жовтня 2014 р. у справі № 804/13176/14 - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06 жовтня 2014 р. у справі № 804/13176/14 - залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України та може бути оскаржена відповідно до ст. 212 КАС України.

Головуючий: Н.А. Бишевська

Суддя: І.Ю. Добродняк

Суддя: Я.В. Семененко