Постанова

від 10.10.2014 по справі 810/5490/14

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

10 жовтня 2014 року 810/5490/14

Суддя Київського окружного адміністративного суду Терлецька О.О. розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "Янг Штеф" доБілоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 26.09.2013 №0006552202 та № 0006542202, ВСТАНОВИВ:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Янг Штеф" (надалі - позивач) з адміністративним позовом до Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області (надалі - відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 18.03.214 №0002221501 та № 0002241501.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 18.09.2014 відкрито провадження у справі, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

10 жовтня 2014 року уповноважені представники сторін у судове засідання не з'явились. Від представників сторін до суду надійшли клопотання про розгляд справи у їх відсутності в порядку письмового провадження.

Відповідно до ч. 4 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Згідно з ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про розгляд справи за відсутності належним чином повідомлених сторін та у порядку письмового провадження.

Представник позивача у позовній заяві просив суд скасувати податкові повідомлення-рішення від 18.03.2014 №0002221501 та № 0002241501, (надалі - оскаржувані рішення). Обґрунтовуючи позовні вимоги представник позивача пояснив, що відповідач приймаючи висновки щодо не віднесення до податкового кредиту лише з огляду на те, що до реєстрів податкових накладних включені не ті номери декларації у зв'язку з чим представник позивача просив скасувати оскаржувані податкові повідомлення-рішення.

Представник відповідача надава до суду письмові заперечення проти позову, в яких вказав, що позовні вимоги не визнає та просить суд відмовити у задоволенні позову.

Заперечення проти позову відповідач обґрунтовував тим, що неподання до податкового органу податкових накладних та не підтвердження митними деклараціями господарської діяльності, а також при не правильно оформлених первинних документах - не можна віднести до податкового кредиту суми податку, сплаченого у зв'язку з придбанням товарів чи послуг.

Дослідивши обставини справи та наявні у справі докази, суд встановив наступне.

У березні 2014 року податковим органом була проведена документальна позапланова виїзна перевірка позивача, за результатами якої складено Акт перевірки від 06.03.2014 № 532/15-1/37865948 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Янг Штеф» (код за ЄДРПОУ 37865948) з питань правомірності нарахування від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту за березень, траветь, липень, листопад та грудень 2013 року (надалі - Акт перевірки).

У ході перевірки встановлено наступні порушення вчинені позивачем, а саме:

- п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України;

- п. 200.1., п. 200.2, п. 2003.3 ст. 200 Податкового кодексу України;

- п. 4 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженої Наказом Міністерства фінансів України від 25.11.2011 року № 1491;

В результаті чого, позивачем безпідставно завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту за окремі місяці 2013 року в загальній сумі 246 902 грн. Також, позивачем безпідставно занижено суму, яка підлягає нарахуванню та сплаті до державного бюджету за квітень 2013 року у розмірі 3 390 грн. А також, підприємством безпідставно завищено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту.

Як слідує з матеріалів справи та Акту перевірки, висновку про такі порушення відповідач дійшов у зв'язку з тим, що позивачем не було надано податкову накладну, оформлену належним чином, яка підтверджує податковий кредит з податку на додану вартість по контрагентам ФОП ОСОБА_1, та ПрАТ «Кивстар».

Так, з акта перевірки слідує,що документи були надані не у повному обсязі, а саме ТОВ «Янг Штеф» не надано оформлені відповідно до вимог чинного законодавства вантажно-митні декларації №125130006/2013/17161 від 26.03.13 року на суму ПДВ 153 981,29 грн., №125130006/2013/191612 від 27.11.13 року на суму ПДВ 48 787,01 грн., №2625 від 16.12.13 року на суму ПДВ 16578,68 грн., №2640 від 27.12.13 року на суму ПДВ 16526,75 грн., №2642 від 27.12.13 року на суму ПДВ 16526,75 грн., а також податкову накладну №1086 від 10.05.2013 року на суму 1 784,42 грн. по контрагенту ФОП ОСОБА_1 (іпн НОМЕР_3) та податкову накладну №10743/6 від 01.11.2013 року на суму 78,43 грн. по контрагенту ПрАТ «Київстар» (іпн 216738326059). Ці обставини не були спростовані позивачем у судовому засіданні.

На підставі вказаного Акту перевірки відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення від 18.03.2014 № 0002221501 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 246 902 грн., та від 18.03.2014 року № 0002241501 про сплату 3 390 грн. податку на додану вартість та штрафних санкцій у розмірі 848 грн.

Позивач не погоджуючись із прийнятими відповідачем податковими повідомленнями-рішеннями, звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, які складають предмет позову в даній справі, суд виходить з наступного.

Щодо правового регулювання спірних правовідносин з приводу визначення позивачу грошового зобов'язання за платежем - податок на додану вартість, суд зазначає наступне.

Відповідно до п.14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п. 198.1. ст. 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема і з придбання товарів.

Згідно з п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної.

Відповідно до п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п. 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Також, відповідно п. 200.3 ст. 200 Податкового кодексу України при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України, податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця.

Відповідно до п. 2 ст. 3 Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку, що ведеться підприємством.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що містять відомості про господарські операції та підтверджують їх здійснення.

Аналіз положень податкового законодавства дозволяє дійти висновку, що право на формування витрат і податкового кредиту з податку на додану вартість виникає у платника податків за наявності сукупності таких елементів: (1) наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник ПДВ); (2) фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій постачальником на користь покупця; (3) наявності причинно-наслідкового зв'язку між операцією з придбання товарів чи послуг і потребою використання в господарській діяльності; (4) документального підтвердження факту здійснення господарської операції сукупністю належним чином складених (оформлених) первинних та інших документів (у т.ч. платіжних), які зазвичай супроводжують операції певного виду та підтверджують їх фактичне виконання; (5) наявності у покупця належним чином складеної видаткової і податкової накладної (має усі обов'язкові реквізити).

Відсутність хоча б одного з наведених елементів, навіть за наявності певних первинних документів, виключає можливість формування платником податків витрат і податкового кредиту з податку на додану вартість.

Відповідно до частини першої статті 3 Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

Згідно з частиною першою статті 9 Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до статей 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Однак, позивач не спростував обставини, викладені відповідачем у Акті перевірки та в запереченнях, та не надав суду достатніх доказів віднесення до податкового кредиту у своїй господарській діяльності, у зв'язку з чим, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову.

Відповідно до ч. 2 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.

Згідно з пп. 1 п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону України від 08.07.2011 № 3674-УІ «Про судовий збір», за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру справляється судовий збір у розмірі 2% розміру майнових вимог, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 4 розмірів мінімальної заробітної плати.

Відповідно до ч. 3 ст. 4 вказаного Закону, під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

Як слідує із матеріалів справи, позивачем при поданні вказаного позову до суду було сплачено судовий збір у розмірі 560,28 грн., що становить не більше 10% суми яка підлягає сплаті за подання до суду вказаного позову.

Керуючись статтями 11, 69-71, 94, 128, 160-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -

п о с т а н о в и в:

1. У задоволенні адміністративного позову, - відмовити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Янг Штеф» судовий збір у розмірі 4 311 (чотири тисячі триста одинадцять) грн. 72 коп.

3. Копію постанови надіслати сторонам.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Терлецька О.О.