Постанова

від 16.06.2016 по справі 810/5490/14

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 червня 2016 року 810/5490/14

Суддя Київського окружного адміністративного суду Лапій С.М., розглянувши в м. Києві у порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ТОВ «Янг Штеф» до Білоцерківської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Янг Штеф" (надалі - позивач) з адміністративним позовом до Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області (надалі - відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 18.03.2014 року: №0002221501 - частково на суму 245040, 00 грн. та № НОМЕР_1 - повністю.

На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідач, приймаючи висновки щодо не віднесення до податкового кредиту заявленої суми лише з огляду на те, що до реєстрів податкових накладних включені не ті номери декларацій.

Представник відповідача надав суду письмові заперечення проти позову, в яких вказав, що неподання до податкового органу податкових накладних та непідтвердження митними деклараціями господарської діяльності, а також при не правильно оформлених первинних документах не можна віднести до податкового кредиту суму податку, сплаченого у зв'язку з придбанням товарів чи послуг, а тому позовні вимоги не визнає та просить суд відмовити у задоволенні позову.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 10.10.2014 у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 16.12.2014 апеляційну скаргу ТОВ «Янг Штеф» залишено без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 10.10.2014 - без змін.

У свою чергу, позивач, не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просив їх скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 17.05.2016 постанову Київського окружного адміністративного суду від 10.10.2014 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 16.12.2014 скасовано, справу направлено до суду першої інстанцій на новий розгляд.

Скасовуючи рішення судів першої та апеляційної інстанцій, колегія Вищого адміністративного суду України зауважила, що судами попередніх інстанцій не враховано наявних в матеріалах справи вантажно-митних декларацій на підтвердження імпортованих операцій та відповідних первинних бухгалтерських документів, які фіксують факти здійснення господарських операцій, необхідних для вчинення дій, що становлять зміст відповідних операцій, надходження товару, тощо.

Представник позивача звернувся до суду з письмовим клопотанням, яким підтримав позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві, просив позов задовольнити та розглядати справу за його відсутності.

Відповідач про причини неявки свого представникасуд не повідомив, з клопотанням про відкладення засідання до суду не звертався.

На підставі ч. 4 ст. 122, ч. 6 ст. 128 КАС України судом прийнято рішення про розгляд справи у порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши їх у сукупності, судом встановлено наступне.

У березні 2014 року податковим органом була проведена документальна позапланова виїзна перевірка позивача, за результатами якої складено Акт від 06.03.2014 № 532/15-1/37865948 В«Про результати документальної позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю В«Янг ШтефВ» (код за ЄДРПОУ 37865948) з питань правомірності нарахування від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту за березень, травень, липень, листопад та грудень 2013 року (надалі - Акт перевірки).

У ході перевірки встановлено порушення позивачем п. 198.6 ст. 198, п. 200.1., п. 200.2, п. 2003.3 ст. 200 ПК України, п. 4 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженої Наказом Міністерства фінансів України від 25.11.2011 року № 1491, у результаті чого безпідставно завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту за окремі місяці 2013 року на загальну суму 246 902, 00 грн. Також позивачем безпідставно занижено суму, яка підлягає нарахуванню та сплаті до державного бюджету за квітень 2013 року у розмірі 3 390,00 грн., та безпідставно завищено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту.

Як слідує з матеріалів справи та Акту перевірки, висновку про такі порушення відповідач дійшов у зв'язку з тим, що позивачем не було надано податкову накладну, оформлену належним чином, яка підтверджує податковий кредит з податку на додану вартість по контрагентах ФОП ОСОБА_1 та ПрАТ В«КиївстарВ» .

З акта перевірки слідує,що документи були надані не у повному обсязі, а саме ТОВ В«Янг ШтефВ» не надано оформлені відповідно до вимог чинного законодавства вантажно-митні декларації №125130006/2013/17161 від 26.03.13 року на суму ПДВ 153 981,29 грн., №125130006/2013/191612 від 27.11.13 року на суму ПДВ 48 787,01 грн., №2625 від 16.12.13 року на суму ПДВ 16578,68 грн., №2640 від 27.12.13 року на суму ПДВ 16526,75 грн., №2642 від 27.12.13 року на суму ПДВ 16526,75 грн., а також податкову накладну №1086 від 10.05.2013 року на суму 1 784,42 грн. по контрагенту ФОП ОСОБА_1 (іпн НОМЕР_2) та податкову накладну №10743/6 від 01.11.2013 року на суму 78,43 грн. по контрагенту ПрАТ В«КиївстарВ» (іпн 216738326059).

На підставі Акту перевірки відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення від 18.03.2014 № НОМЕР_3 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 246 902 грн. та від 18.03.2014 року № НОМЕР_1 про сплату 3 390 грн. податку на додану вартість та штрафних санкцій у розмірі 848 грн.

Позивач, не погоджуючись із прийнятими відповідачем податковими повідомленнями-рішеннями, звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, які складають предмет позову в даній справі, суд виходить з наступного.

Відповідно до п.14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п. 198.1. ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, і з придбання товарів.

Згідно з п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної.

Відповідно до п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п. 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Також відповідно п. 200.3 ст. 200 Податкового кодексу України при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця.

Відповідно до п. 2 ст. 3 ЗУ В«Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в УкраїніВ» податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку, що ведеться підприємством.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що містять відомості про господарські операції та підтверджують їх здійснення.

Аналіз положень податкового законодавства дозволяє дійти висновку, що право на формування витрат і податкового кредиту з податку на додану вартість виникає у платника податків за наявності сукупності таких елементів: (1) наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник ПДВ); (2) фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій постачальником на користь покупця; (3) наявності причинно-наслідкового зв'язку між операцією з придбання товарів чи послуг і потребою використання в господарській діяльності; (4) документального підтвердження факту здійснення господарської операції сукупністю належним чином складених (оформлених) первинних та інших документів (у т.ч. платіжних), які зазвичай супроводжують операції певного виду та підтверджують їх фактичне виконання; (5) наявності у покупця належним чином складеної видаткової і податкової накладної (має усі обов'язкові реквізити).

Відсутність хоча б одного з наведених елементів, навіть за наявності певних первинних документів, виключає можливість формування платником податків витрат і податкового кредиту з податку на додану вартість.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 ЗУ В«Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в УкраїніВ» метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

Згідно ч. 1 ст. 9 ЗУ В«Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в УкраїніВ» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Так, єдиною підставою для винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень було те, що позивачем під час перевірки не були надані оформлені відповідно до вимог чинного законодавства вантажно-митні декларації №125130006/2013/17161 від 26.03.13 року на суму ПДВ 153 981,29 грн., №125130006/2013/191612 від 27.11.13 року на суму ПДВ 48 787,01 грн., №2625 від 16.12.13 року на суму ПДВ 16578,68 грн., №2640 від 27.12.13 року на суму ПДВ 16526,75 грн., №2642 від 27.12.13 року на суму ПДВ 16526,75 грн., отже відповідачем не заперечується факт надання вантажно-митних декларацій, однак податковий орган вказує на те, що вони не були оформлені відповідно до вимог чинного законодавства, а саме в реєстрі податкових накладних були зазначені довідкові номера даних вантажно-митних декларацій.

Як слідує з вантажно-митних декларації, у них зазначено як загальний номер так і довідковий (короткий) номер.

Також листом від 13.01.2015 року заступник начальника митниці повідомив, що у відділі митного оформлення № 4 митного посту «Святошин» здійснене у повному обсязі зі сплатою митних платежів митне оформлення декларацій:

від 26.03.2013 № 125130006/2013/171612 (внутрішній номер - 6527);

від 27.11.2013 № 125130006/2013/177515 (внутрішній номер - 2606);

від 16.12.2013 № 125130006/2013/ 177869 (внутрішній номер - 2625);

від 27.12.2013 № 125130006/2013/178178 (внутрішній номер - 2640);

від 27.12.2013 № 125130006/2013/178180 (внутрішній номер - 2642).

Таким чином, вантажно-митні декларації, на підставі яких позивач формував податковий кредит та які були надані до перевірки, є тими ж самими деклараціями, які були зазначені з довідковими номерами в реєстрі податкових накладних.

Відповідно до п. 201.12 ст. 201 ПК України у разі ввезення товарів на митну територію України документом, що посвідчує право на віднесення сум податку до податкового кредиту, вважається митна декларація , оформлена відповідно до вимог законодавства, яка підтверджує сплату податку.

Отже, позивачем до перевірки були надані всі необхідні первинні бухгалтерські документи, які фіксували факти здійснення господарських операцій.

Крім того, на виконання умов договору позивачем (платник ПДВ з 25.12.2012 року) отримано тепличний комплекс із-зі кордону, придбано комплектуючі до тепличного комплексу, що підтверджується вантажно-митними деклараціями, виписками з розрахункового рахунку позивача, паспортом зовнішнього опорядження.

Таким чином, податкові повідомлення-рішення Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Київській області від 18.03.2014 № НОМЕР_1 та №0002221501 у сумі 245 040, 00 грн. є протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 3 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до вимог ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Всупереч наведеним вимогам відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів правомірності своїх дій.

Суд, дослідивши матеріали справи та оцінивши їх у сукупності, дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими, відповідно, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

У матеріалах справи містяться докази сплати позивачем судового збору згідно платіжних доручень від 01.09.2014 № 306 у розмірі 73,08 грн. та від 09.09.2014 № 308 у розмірі 487,20 грн.

Отже, на користь позивача підлягають присудженню за рахунок бюджетних асигнувань Білоцерківської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області судові витрати у розмірі 560, 28 грн.

Керуючись ст. ст. 69-72, 86, 94, 98, 122, 158-163, 167, 186, 254 КАС України, суд,-

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Київській області від 18.03.2014 року: №0002221501 - частково на суму 245 040, 00 грн. та № НОМЕР_1 - повністю.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Янг Штеф» судові витрати зі сплати судового збору у сумі 560 (п'ятсот шістдесят) грн. 28 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Київській області.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Лапій С.М.