Постанова

від 07.10.2014 по справі 2а-1335/12/0970

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня 2014 року № 9104/129326/12

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Гінди О.М.

суддів: Качмара В.Я., Ніколіна В.В.

за участю секретаря судових засідань: Щерби С.Б.

представника позивача - Стрельчук Л.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Долинської об'єднаної державної податкової інспекції Івано-Франківської області Державної податкової служби на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 20 червня 2012 року у справі за адміністративним позовом Релігійної організації «Релігійна громада Свідків Єгови в місті Долині Івано-Франківської області» до Долинської об'єднаної державної податкової інспекції Івано-Франківської області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

встановив:

16.05.2012 позивач - РО «Релігійна громада Свідків Єгови в місті Долині Івано-Франківської області» звернувся в суд з позовом до відповідача - Долинської ОДПІ у якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 09.02.2012 № 0000221503.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є протиправним, оскільки декларація з плати за землю подається до податкового органу до 1 лютого поточного року, а тому позивач подавши декларацію за 2011 рік 01.02.2011, не допустив порушень строків подання податкової звітності. Крім того, відповідачем безпідставно застосовано до позивача штрафні санкції у розмірі 1020 грн, так як це суперечить п.п. 6-7 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідні положення Податкового кодексу України (далі - ПК України).

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 20.06.2012 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Долинської об'єднаної державної податкової інспекції Івано-Франківської області від 09.02.2012 № 0000221503.

Із цією постановою не погодився відповідач та оскаржив її в апеляційному порядку. Вважає, що така прийнята з неповним з'ясуванням судом обставин, що мають значення для справи та з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а тому просить її скасувати та у задоволенні позову відмовити.

Обґрунтовуючи апеляційні вимоги апелянт посилається на те, що у процесі судового розгляду було встановлено, що до позивача уже застосовувались фінансові санкції.

Представник відповідача у судове засідання не прибув, хоча належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду, що підтверджується наявною у справі розпискою, а тому у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України це не перешкоджає апеляційному розгляду.

Представник позивача у судовому засіданні апеляційну скаргу заперечив та просить залишити її без задоволення.

Суд апеляційної інстанції, заслухав доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, перевірив матеріали справи та обговорив підстави і межі апеляційних вимог, вважає, що апеляційну скаргу належить задовольнити частково.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 09.02.2012 Долинською ОДПІ проведено камеральну перевірку податкової звітності по земельному податку за 2011 рік РО «Релігійна громада Свідків Єгови в місті Долині Івано-Франківської області», за результатами якої складено акт № 183/1503/20541459 (а.с. 7-8).

Проведеною перевіркою встановлено, що позивачем несвоєчасно подано податкову декларацію з плати за землю за 2011 рік - 01.01.2011, граничний строк подання якої - 31.01.2011, внаслідок чого допущено порушення п. 49.8 ст. 49 та п. 2 ст. 286 ПК України. Разом з тим, у цьому акті зазначено про те, що до позивача уже застосовувались штрафні (фінансові) санкції згідно податкового повідомлення-рішення від 09.02.2010 № 0000221503.

На підставі вказаного акта перевірки та пункту 120.1 статті 120 ПК України відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 09.02.2012 за № 0000221503, яким застосовано штрафну санкцію в розмірі 1020 грн (а.с. 9).

Не погоджуючись із зазначеним податковим повідомленням-рішення, позивач оскаржував його у адміністративному порядку, зокрема, до ДПА України. Однак, його скарги залишені без задоволення, а податкове повідомлення-рішення без змін.

Суд першої інстанції виходив з того, що позов належить задовольнити, оскільки виходячи з системного аналізу положень ст. 120 ПК України, що необхідною умовою застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 1020 грн є наявність повторності, тобто встановлений та підтверджений факт вчинення тих самих правопорушень платником податків, за які протягом року до нього було застосовано штрафні санкції. Однак, відповідач не надав будь-яких доказів наявності повторності вчинення платником податків порушень, за які протягом року до нього було застосовано штрафні санкції, а також наявність податкового - повідомлення рішення, про яке зазначалося у акті камеральної перевірки № 183/1503/20541459 від 09.02.2012. Згідно заяви податкового органу від 20.06.2012 податкове повідомлення рішення № 0000221503 від 09.02.2010 не приймалося. З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідачем безпідставно зроблено висновок про повторність вчиненого порушення, а відтак відсутні підстави для застосування п. 120.1 ПК України.

Суд апеляційної інстанції з такими висновками суду першої інстанції погоджується частково, з огляду на таке.

За змістом пункту 49.1 та 49.2 статті 49 Податкового кодексу України податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків.

Платник податків зобов'язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є, відповідно до цього Кодексу незалежно від того, чи провадив такий платник податку господарську діяльність у звітному періоді.

Згідно п. 285.1 ст. 285 ПК України, базовим податковим (звітним) періодом для плати за землю є календарний рік.

Відповідно до п. 286.2 ст. 286 цього Кодексу, платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій.

Отже, з аналізу наведених норм вбачається до декларація з плати за землю подається до 1 лютого поточного року. При цьому, вжите значення прийменника «до» слід розуміти, що останнім днем подання деклараціє є день який передує 1 лютому, тобто 31 січня, оскільки відсутнє уточнення через слово «включно».

Як вбачається із матеріалів справи, позивачем декларацію з плати за землю за 2011, до податкового органу подано 01.02.2011, тобто з порушенням визначених законодавством строків, а тому висновки відповідача про порушення РО «Релігійна громада Свідків Єгови в місті Долині Івано-Франківської області» п. 286.2 ст. 286 ПК України є правильними.

Фінансова відповідальність платників податків за неподання або несвоєчасне подання податкової звітності або невиконання вимог щодо внесення змін до податкової звітності визначена ст. 120 ПК України, якою і керувався відповідач під час винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Згідно п. 120.1 вказаної статті, неподання або несвоєчасне подання платником податків або іншими особами, зобов'язаними нараховувати та сплачувати податки, збори податкових декларацій (розрахунків), - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 170 гривень, за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.

Ті самі дії, вчинені платником податків, до якого протягом року було застосовано штраф за таке порушення, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 1020 гривень за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.

Суд першої інстанції вірно вказав, що виходячи з системного аналізу положень ст. 120 ПК України, необхідною умовою застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 1020 грн є наявність повторності. Однак, відповідач не надав будь-яких доказів наявності повторності вчинення платником податків порушень, за які протягом року до нього було застосовано штрафні санкції. Зокрема, у акті камеральної перевірки № 183/1503/20541459 від 09.02.2012 зазначено, що до позивача застосувались штрафні (фінансові) санкції згідно податкового - повідомлення рішення від 19.02.2010 № 0000221503. Однак, згідно заяви відповідача від 20.06.2012 податкове повідомлення-рішення № 0000221503 від 09.02.2010 не приймалося.

Не обґрунтованим є також посилання апелянта на те, що до позивача застосовувались штрафні (фінансові) санкції згідно податкових повідомлень-рішень від 12.08.2011 № 0001671503, оскільки доказів цьому відповідачем не надано, хоча у відповідності до ч. 2 ст. 71 КАС України, у цій категорії справ обов'язок доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача.

Крім того, з огляду на приписи частин 2-3 статті 195 КАС України суд апеляційної інстанції може дослідити докази, які не досліджувалися у суді першої інстанції, з власної ініціативи або за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до суду першої інстанції або необґрунтованим відхилення їх судом першої інстанції. Суд апеляційної інстанції може дослідити також докази, які досліджувалися судом першої інстанції з порушенням вимог цього Кодексу. Суд апеляційної інстанції може встановити нові обставини, якщо вони не встановлювались судом першої інстанції у зв'язку з порушенням норм матеріального права.

Як вбачається із матеріалів справи, судом першої інстанції досліджувались обставини щодо повторності притягнення позивача до фінансової відповідальності за несвоєчасне подання звітності, зокрема, витребовувались у відповідача відповідні докази. Однак, листом від 20.06.2012 № 1789/10/10-010/897 відповідач повідомив, що податкове повідомлення-рішення № 0000221503 від 09.02.2010 не приймалося (а.с. 36). При цьому, у процесі судового розгляду, відповідач не зазначав про наявність інших доказів, а тому з огляду на це, підстави для дослідження нових обставин чи доказів, відсутні.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що відповідачем безпідставно зроблено висновок про повторність вчиненого порушення.

Однак, з огляду на те, що у процесі судового розгляду встановлено факт допущення позивачем несвоєчасного подання декларації, суд першої інстанції безпідставно скасував податкове повідомлення-рішення на всю суму, оскільки помилковість визначення податковим органом розміру штрафу не може бути підставою для звільнення платника податків від відповідальності, за наявності доказів вчинення ним відповідних порушень.

Суд апеляційної інстанції дослідивши вказані обставини, дійшов висновку, що податковим органом під час визначення розміру штрафу не враховано положення пункту 7 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України згідно якого штрафні санкції за порушення податкового законодавства за період з 1 січня по 30 червня 2011 року застосовуються у розмірі не більше 1 гривні за кожне порушення.

З аналізу п. 120.1 ст. 120 ПК України вбачається, що правопорушення, відповідальність за яке визначена цією статтею, є закінченим після спливу граничного строку подання податкової декларації, а тому днем вчинення позивачем порушення є 01.02.2011, що свідчить про те, що порушення податкового законодавства в частині несвоєчасного подання податкової декларації мало місце у період з 01 січня по 30 червня 2011 року.

Враховуючи те, що порушення позивачем податкового законодавства мало місце у період з 01.01.2011 року по 30.06.2011 року, відповідач під час визнання розміру штрафних (фінансових санкції) повинен був виходити з положень пункту 7 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України, тобто застосувати штраф у розмірі 1 грн.

Проте, вказаних положень Податкового кодексу України відповідачем враховано не було та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 1020 грн згідно ст. 120 ПК України, у зв'язку з чим таке податкове повідомлення-рішення в сумі 1019 грн є протиправними, а тому в цій частині підлягає скасуванню.

Суд апеляційної інстанції не приймає до уваги посилання відповідача на те, що положення пункту 7 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України стосуються виключно випадків застосування штрафних санкцій за порушення податкового законодавства при обчисленні податкових зобов'язань, оскільки згідно п. 3.1 ст. 3 ПК України, положення Податкового кодексу України складають систему податкового законодавства, а тому в розумінні пункту 7 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України під порушенням податкового законодавства слід розуміти порушення будь-якої норми ПК України за яке передбачено фінансову відповідальність. При цьому, єдиним критерієм визначення є: «порушення податкового законодавства в період з 01 січня по 30 червня 2011 року».

Враховуючи те, що оскаржувана постанова прийнята з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про її скасування та прийняття нової постанови про часткове задоволення позову.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд -

постановив:

апеляційну скаргу Долинської об'єднаної державної податкової інспекції Івано-Франківської області Державної податкової служби - задовольнити частково.

Постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 20 червня 2012 року у справі № 2а-1335/12/0970 - скасувати.

Позов Релігійної організації «Релігійна громада Свідків Єгови в місті Долині Івано-Франківської області» - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Долинської об'єднаної державної податкової інспекції Івано-Франківської області від 09.02.2012 № 0000221503 в частині на суму 1019 грн.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення.

На постанову протягом двадцяти днів, з дня її складення у повному обсязі, може бути подана касаційна скарга безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий: О.М. Гінда

Судді: В.Я. Качмар

В.В. Ніколін

Постанова у повному обсязі складена та підписана 10.10.2014.