Рішення

від 14.10.2014 по справі 910/17736/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/17736/14 14.10.14

За первісним позовом Публічного акціонерного товариства «Київська кондитерська

фабрика «Рошен»

До Товариства з обмеженою відповідальністю «ДКЛ»

Про стягнення 125 703,00 грн.

За зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДКЛ»

До Публічного акціонерного товариства «Київська кондитерська

фабрика «Рошен»

Про стягнення 58 485,21 грн.

Суддя Сівакова В.В.

Представники сторін:

від позивача Грушовець Є.А. - по дов. № б/н від 10.06.2014

від відповідача Щербаков В.О. - по дов. № 1/09 від 19.09.2014

СУТЬ СПОРУ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Публічного акціонерного товариства «Київська кондитерська фабрика «Рошен» про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «ДКЛ» 125 703,00 грн., з яких: 111 720,00 грн. основного боргу - сплачена частина вартості отриманого обладнання за договором № ІМ 13/0606 від 06.06.2013, яке виявилось таким, що не відповідає технічному завданню, 13 983,00 грн. штрафу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.08.2014 порушено провадження у справі № 910/17736/14 та призначено справу до розгляду на 09.09.2014.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/17736/14 від 09.09.2014, у зв'язку з неявкою представників сторін в судове засідання та невиконанням сторонами вимог ухвали про порушення провадження у справі від 27.08.2014, розгляд справи був відкладений на 23.09.2014.

22.09.2014 Товариство з обмеженою відповідальністю «ДКЛ» звернулась до Господарського суду міста Києва із зустрічною позовною заявою до Публічного акціонерного товариства «Київська кондитерська фабрика «Рошен» про стягнення 58 485,21 грн., з яких: 47 880,00 грн. основного боргу - остаточна вартість обладнання, переданого згідно договору № ІМ 13/0606 від 06.06.2013, 3 049,95 грн. пені, 6 449,43 грн. збитків від зміни індексу інфляції, 1 105,83 грн. - 3% річних.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/17736/14 від 23.09.2014 прийнято зустрічну позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ДКЛ» для спільного розгляду з первісним позовом у справі № 910/17736/14.

Відповідач за первісним позовом у поданому 22.09.2014 до відділу діловодства суду відзиві на позовну заяву проти позову заперечує та просить в задоволенні позову відмовити повністю.

В судовому засідання 23.09.2014 на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України було оголошено перерву до 02.10.2014.

Відповідач за зустрічним позовом у поданому 01.10.2014 до відділу діловодства суду відзиві на позовну заяву проти позову заперечує та просить в задоволенні позову відмовити повністю.

Позивач за первісним позовом в судовому засіданні 02.10.2014 позовні вимоги підтримав повністю.

Відповідач за первісним позовом в судовому засіданні 02.10.2014 проти позову заперечував повністю.

Позивач за зустрічним позовом в судовому засіданні 02.10.2014 позовні вимоги підтримав повністю.

Відповідач за зустрічним позовом в судовому засіданні 02.10.2014 проти позову заперечував повністю.

В судовому засідання 02.10.2014 на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України було оголошено перерву до 14.10.2014.

В судовому засіданні 14.10.2014, відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

06.06.2013 між Публічним акціонерним товариством «Київська кондитерська фабрика «Рошен» (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ДКЛ» (постачальник) було укладено договір № ІМ 13/0606 (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1. договору замовник сплачує та приймає, а постачальник поставляє та передає у власність замовника систему оптичного контролю VS2 (далі - обладнання) у відповідності до специфікації (додаток № 1 до договору) та технічним завданням (додаток № 2 до договору).

Згідно з п. 1.2. договору постачальник разом з замовником розробляє та узгоджує технічну документацію (технічне завдання (додаток № 2). Програму випробувань (додаток №3), протокол випробувань (додаток № 4).

Відповідно до п. 1.4. договору постачальник виконує шеф-монтаж, пуско-наладку обладнання на місці його експлуатації, навчання персоналу замовника (далі за текстом - роботи), а також ремонт обладнання в гарантійний період.

Спір за первісним позовом виник в зв'язку з тим, що відповідачем встановлене обладнання не налаштовано у відповідності до технічного завдання та не було у визначені строки здійснено виконання робіт, в зв'язку з чим позивач звернувся до відповідача з вимогою забрати обладнання та повернути сплачені кошти в розмірі 111 720,00 грн. за неналежне виконання зобов'язань позивачем нарахований штраф в розмірі 13 983,00 грн.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача за первісним позовом підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Згідно з ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до п. 8.1. договору договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами та діє до моменту його остаточного виконання.

Пунктом 2.1. визначено, що загальна вартість цього договору складає 159 600,00 грн. згідно додатку № 1 до цього договору, що є невід'ємною частиною договору.

Згідно з п. 2.2. договору оплата за цим договором здійснюється поетапно. Порядок оплати:

2.2.1. Попередня оплата в розмірі 10% від загальної вартості договору здійснюється замовником після підписання обома сторонами цього договору протягом 3 (трьох) банківських днів.

2.2.2. Оплата в розмірі 60% від загальної вартості договору здійснюється Замовником протягом трьох банківських днів після виконання першого етапу робіт. Датою виконання першого етапу робіт вважати дату, яка зазначена у акті виконаних робіт першого етапу, що підписується обома сторонами.

2.2.3. Оплата в розмірі 30% від загальної вартості договору здійснюється замовником протягом трьох банківських днів після проведення другого етапу робіт. Датою виконання другого етапу робіт вважати дату, яка зазначена у акті виконаних робіт другого етапу, що підписується обома сторонами.

11.06.2013 на виконання умов п. 2.2.1. договору позивачем було відповідачу перераховано попередню оплату в сумі 15 960,00 грн., що підтверджується наявною в матеріалах справи банківською випискою.

Згідно з п. 3.1. договору строк поставки обладнання необхідного для проведення випробувань - 10 червня 2013 року.

Відповідно до п. 3.2. договору поставка обладнання здійснюється постачальником на умовах DDP склад замовника в м. Київ, Україна згідно правил ІНКОТЕРМС 2010.

Відповідно до п. 3.3. договору після поставки обладнання постачальник та замовник складають акт приймання-передачі обладнання на відповідальне зберігання на строк проведення технічних випробувань обладнання.

У будь-якому випадку строк технічних випробувань обладнання не може перевищувати термін, який зазначений у п.3.4. та п.3.5. цього договору.

Згідно акту прийому-передачі обладнання на відповідальне зберігання від 10.06.2013 замовник прийняв, а постачальник передав обладнання відповідно до наведеного в ньому переліку, який містить 14 (чотирнадцять) найменувань.

Відповідно до п. 3.4. договору перший етап робіт триватиме з 10.06.2013 по 01.07.2013 та включає в себе такий об'єм робіт згідно програми випробувань (додаток № 3 до цього договору): шеф-монтаж обладнання та проведення технічних випробувань на всіх видах продукції, які замовник зможе забезпечити у вказаний вище термін з переліку зазначеного у технічному завданні (додаток № 2 до цього договору). Датою виконання першого етапу робіт вважати дату, яка зазначена у акті виконаних робіт першого етапу, що підписується обома сторонами. Акт виконаних робіт першого етапу вважається підписаним, якщо замовник не висуне постачальнику обґрунтованих зауважень по роботі обладнання протягом трьох календарних днів після фактичного завершення технічних випробувань та надання акту замовнику постачальником.

Відповідно до технічного завдання (додаток № 2 до договору) система відбракування повинна відстежувати всі шоколадні плитки, які виробляються на виробничій лінії Вінклер-4. У кожній плитці система відбракування повинна аналізувати кількість цілих горіхів. При відхиленні цієї кількості від нижче вказаної нормативної кількості система видає керуючий сигнал, синхронізований з пристроєм відбракування для відбракування цієї продукції шляхом усунення з виробничого конвеєра. При цьому необхідно використовувати існуючу систему відбракування яка керується металодетектором установленим на вихідному транспортері лінії Вінклер-4.

Після відбракування плитки шоколаду повинні відокремлюватись на два потоки в залежності від того за яким чинником вони були відбраковані - наявність металу чи неналежна кількість горіхів (виконується силами замовника).

Цілими горіхами, кількість яких аналізує система, вважають горіхи, що виступають над поверхнею шоколадки не менш ніж на 2 мм, та мають діаметр виступаючої частини не менше 4 мм.

Під час проведення випробування обладнання по першому етапу виконання робіт було виявлено недоліки в роботі обладнання, про що складені наступні протоколи

- протокол від 29.08.2013: при виникненні пробілів у лінії за формою з шоколадом система ДКЛ розсинхронізується (перестає вірно працювати), для відновлення синхронізації потребується новий цикл в лінії з 30 форм;

- протокол від 05.09.2013: при зміні швидкості лінії система ДКЛ розсинхронізується (працює некоректно). Аналіз плиток, що пройшли систему ДКЛ не проводився у зв'язку зі збоєм в роботі системи ДКЛ під час проведення експерименту (роз синхронізація кисетами);

- протокол від 19.11.2013: плитки шоколаду, що пройшли систему ДКЛ не відкладались для проведення переконтроля. З відбракованої системою кількості плиток від 47,1% до 66,7% відбракована невірно. При не вибиванні з форми однієї з плиток шоколаду відбувається збій синхронізації системи. З урахуванням отриманих даних відбраковки за 11 хвилин, при змінному виробітку у кількості 7 833 кг шоколаду системою було б відбраковано 114,7 кг шоколаду;

- протокол від 21.11.2013: з відбракованої системою кількості плиток і по першому і по другому підходах аналізу 30% відбраковано невірно. Шоста за рахунком плитка на формі не бралася під контроль. Відключення світлоіндикаторних кнопок проводилось із затримкою сигналу після спрацювання. Плитки шоколаду, що пройшли систему ДКЛ не відкладались для проведення пере контролю;

З урахуванням викладеного додатковою угодою № 1 від 12.08.2013 сторони вирішили продовжити строк виконання робіт по першому етапу робіт, встановленому в п. 3.4. договору до 01.12.2013.

01.12.2013 сторонами складено акт виконаних робіт, відповідно до якого сторони засвідчили, що виконавцем були виконані роботи з шеф-монтажу обладнання та проведення технічних випробувань першого етапу, згідно п. 3.4. договору. Замовник претензій по обкому, якості та строкам виконаних робіт не має.

26.12.2013 на виконання умов п. 2.2.2. договору позивачем було відповідачу перераховано 30% вартості договору в сумі 95 760,00 грн., що підтверджується наявною в матеріалах справи банківською випискою.

Однак, в подальшому під час випробувань обладнання, про що були складені наступні протоколи було також виявлено недоліки, а саме

- протокол від 06.12.2013: шоста за рахунком плитка на формі не бралася під контроль. Плитки шоколаду, що пройшли систему ДКЛ не відкладались для проведення переконтролю.

- протокол від 17.12.2013: шоста за рахунком плитка на формі не бралася під контроль. Системою не відбраковувалась одна з п'яти спеціально відлитих для тестування плиток з кількістю 11 горіхів;

- протокол від 18.03.2014: системою не відбраковувалися спеціально відлиті плитки з будь-якою невідповідною кількістю горіхів. При зміні швидкості лінії у роботі системи відбувалися збої по рядах форм з плитками шоколаду. При спрацюванні світлоіндикаторівплитки знаходились в іншому ряду;

- протокол від 19.03.2014: системою при тестуванні не відбраковувалися спеціально відлиті плитки з будь-якою невідповідною кількістю горіхів. При зміні швидкості лінії у роботі системи відбувалися збої по рядах форм з плитками шоколаду. При спрацюванні світлоіндикаторівплитки знаходились в іншому ряду.

Згідно з п. 3.5. договору другий етап робіт триватиме з 01.08.2013 по 19.08.2013 та включає в себе такий об'єм робіт згідно програми випробувань (додаток № 3 до цього договору): проведення технічних випробувань на всіх видах продукції, які Замовник зможе забезпечити у вказаний вище термін (з 01.08.2013 по 19.08.2013) з переліку зазначеного у технічному завданні (додаток № 2 до цього договору). Під час другого етапу робіт не виконуються випробування на видах продукції, які пройшли випробування під час першого етапу робіт. Датою виконання другого етапу робіт вважати дату, яка зазначена у акті виконаних робіт другого етапу, що підписується обома сторонами. Акт виконаних робіт другого етапу вважається підписаним, якщо замовник не висуне постачальнику обґрунтованих зауважень по роботі обладнання на протязі трьох календарних днів після фактичного завершення технічних випробувань та надання акту замовнику постачальником.

Додатковою угодою № 1 від 12.08.2013 сторони вирішили змінити строк виконання робіт по другому етапу робіт, зокрема встановлено з 01.12.2013 по 16.12.2013.

Відповідачем не заперечується та обставина, що роботи по другому етапу не були виконані у встановлений договором строк - до 16.12.2013.

Умовами п. 3.11. договору визначено, що якщо обладнання по результатах технічних випробувань не відповідає технічному завданню, то замовник повертає постачальнику обладнання в об'ємі згідно акту приймання-передачі обладнання на відповідальне зберігання, про що сторонами складається відповідний акт приймання-передачі обладнання.

Згідно з п. 3.12. договору обладнання має бути повернене постачальнику протягом трьох робочих днів у тому ж стані та упаковці, у якому воно було передано замовнику.

Відповідно до п. 3.13. договору умови повернення обладнання - самовивіз постачальником зі складу замовника, або відправлення транспортною компанією постачальнику за рахунок останнього.

Відповідно до п. 3.14. договору у випадку повернення обладнання постачальнику у порядку, передбаченому пунктами 3.11. - 3.13 цього договору, постачальник повертає замовнику фактично перераховані замовником кошти у розмірі, зазначеному у п. 2.2. цього договору, потягом 3 (трьох) банківських днів з моменту підписання сторонами відповідного акту.

Позивач звернувся до відповідача з вимогою № 06/208 від 24.03.2014, в якій з посиланням на п. 3.11. та 3.14. договору просив в найкоротший термін підписати акт приймання-передачі обладнання, здійснити вивезення обладнання та повернути замовнику фактично перераховані кошти в розмірі 111 720,00 грн. Також позивач запропонував укласти додаткову угоду про розірвання договору.

В матеріалах справи наявний лист відповідача від 23.06.2014, в якому відповідач повідомив позивача, що не заперечує проти розірвання договору на умовах повернення обладнання проте без повернення отриманої оплати. При цьому відповідач готовий продовжити виконання договору та заробити решту коштів. Повідомив, що відповідачем будуть здійснені роботи по супроводженню роботи ПО системи, настройка системи підрахунку кількості горіхів, а також виправлення збоїв роботи системи, що пов'язані з нестандартними ситуаціями, яку можуть виникнути під час випробовування. Запропонував провести дані роботи з 01.07.2014 по 31.07.2014.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з п. 4.1.1. договору постачальник зобов'язався своїми силами і засобами виконати роботу у відповідності з вимогами технічного завдання, в обсязі і строки, передбачені цим договором.

Статтею 610 Цивільного кодексу України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Проте, матеріали справи свідчать, що постачальник в порушення взятих на себе зобов'язань за договором роботи у визначений договором строк повністю не виконав.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як визначено абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про наявність передбачених чинним законодавством правових підстав для стягнення з відповідача вартості сплачених коштів в загальному розмірі 111 720,00 грн.

Пункт 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Матеріалами справи підтверджується те, що відповідач, в порушення умов договору, у визначені строки роботи в повному обсязі не виконав, а отже є таким, що прострочив виконання зобов'язання.

Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частина 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Сторони можуть домовитись про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків передбачених законом.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Пунктом 6.2. договору передбачено, що за порушення термінів поставки обладнання та виконання робіт по цьому договору відповідач сплачує замовнику штраф у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості обладнання або прострочених робіт за кожен день прострочення.

Отже, з урахуванням встановленого статтею 549 Цивільного кодексу України визначення, пунктом 6.2. договору сторонами передбачена відповідальність за порушення зобов'язання щодо строків виконання робіт у вигляді пені.

Оскільки, матеріали справи свідчать, що прострочення виконання робіт мало місце, суд приходить до висновку про задоволення вимог про стягнення з відповідача суми пені в розмірі 13 983,00 грн. (за обґрунтованим розрахунком на суму вартості 159 600,00 грн. за період прострочення з 17.12.2013 по 15.06.2014).

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав.

Зважаючи на вищевказане, позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Київська кондитерська фабрика «Рошен» є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

За зустрічним позовом

Позивач в обґрунтування зустрічних вимог посилається на те, що відповідач виявивши дефекти в роботі обладнання мав надіслати до 16.12.2013 (до завершення проведення другого етапу з монтажу системи) претензію з пропозицією повернути обладнання, а в іншому випадку сплатити - 30% вартості обладнання, що прямо передбачено 2.2.3. договору. Претензію направлено лише 12.03.2014. Випробування в порушення умов договору було здійснено лише за участю відповідача. Відповідач мав повідомляти позивача про недоліки в системі для усунення їх постачальником. Проте, відповідач повідомив про такі недоліки позивача лише 12.03.2014. Зазначає про неможливість виконання п. 3.12. договору щодо повернення обладнання у тому ж стані та упаковці, у якому було воно передано, а тому вважає, що відповідач має сплатити 30% вартості договору - 47 880,00 грн. та за прострочення виконання грошового зобов'язання нараховані пеня в розмірі 3 049,95 грн., збитки від зміни індексу інфляції в розмірі 6 449,43 грн. та 3% річних в сумі 1 105,83 грн.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача за зустрічним позовом не підлягають задоволенню з наступних підстав.

За приписами ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Пункт 1 статті 902 Цивільного кодексу України встановлює, що виконавець повинен надати послугу особисто.

Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України передбачений обов'язок замовника оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Тобто, обов'язковою підставою для здійснення замовником свого обов'язку щодо оплати послуг є надання цих послуг.

Як встановлено судом позивачем зобов'язання з виконання робіт не виконані.

За умовами п. 2.2.3. договору підставою для оплати решти 30% вартості договору є підписаний акт виконаних робіт другого етапу робіт.

Отже, за відсутності відповідного акту у позивача відсутній обов'язок сплати зазначених коштів.

З огляду на те, що строк виконання зобов'язання по сплаті другого етапу робіт не настав, в позові в частині стягнення з відповідача суми їх вартості в розмірі 47 880,00 грн. слід відмовити.

Стаття 610 Цивільного кодексу України визначає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до п. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 6.5. договору за порушення термінів оплати згідно з п. 2.2.2., 2.2.3. цього договору замовник сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від неоплаченої суми за кожен день прострочення.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання , на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки строк виконання зобов'язання по сплаті робіт другого етапу не настав, відповідач не є таким, що прострочив виконання зобов'язання, а тому вимоги про стягнення з відповідача 3 049,95 грн. пені, 6 449,43 грн. збитків від зміни індексу інфляції та 1 105,83 грн. - 3% річних необґрунтовані та задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Отже, розподіл тягаря доказування визначається предметом спору. За загальним правилом обов'язок (тягар) доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.

Згідно ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Належність доказів - спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, що входять до предмета доказування, слугувати аргументами (посилками) у процесі встановлення об'єктивної істини. При цьому питання про належність доказів остаточно вирішується судом.

Допустимість доказів означає, що у випадках, передбачених нормами матеріального права, певні обставини повинні підтверджуватися певними засобами доказування або певні обставини не можуть підтверджуватися певними засобами доказування.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Позивачем належними засобами доказування не доведено порушення прав позивача з боку відповідача щодо несплати другого етапу робіт.

Стаття 16 Цивільного кодексу України встановлює, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Обов'язок доказування та подання доказів відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Це стосується позивача за зустрічним позовом, який мав довести наявність тих обставин, на підставі яких він звернувся до господарського суду з позовними вимогами.

Зважаючи на вищенаведене, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ДКЛ» є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача.

Керуючись ст. 49, ст.ст. 82-85 ГПК України,-

В И Р І Ш И В:

1. Первісний позов Публічного акціонерного товариства «Київська кондитерська фабрика «Рошен» задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ДКЛ» (м. Київ, Луначарського, 24, кв. 1, код ЄДРПОУ 32106073) на користь Публічного акціонерного товариства «Київська кондитерська фабрика «Рошен» (м. Київ, пр. Науки, 1, код ЄДРПОУ 00382125) 111 720 (сто одинадцять тисяч сімсот двадцять) грн. 00 коп. боргу, 13 983 (тринадцять тисяч дев'ятсот вісімдесят три) грн. 00 коп. пені, 2 514 (дві тисячі п'ятсот чотирнадцять) грн. 06 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. В задоволенні зустрічного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «ДКЛ» відмовити повністю.

Повне рішення складено 21.10.2014.

СуддяВ.В. Сівакова