Рішення

від 14.04.2014 по справі 330/1480/13-ц

ЯКИМІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Якимівський районний суд Запорізької області

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

2/330/18/2014

Справа № 330/1480/13-ц

"14" квітня 2014 р. Якимівський районний суд Запорізької області у складі:

головуючого - Куценко О.О.

при секретарі - Павленко Н.В.

за участю прокурора Василяускас В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні залу суду смт. Якимівка цивільну справу за позовною заявою прокурора Якимівського району Запорізької області в інтересах держави до Кирилівської селищної ради Якимівського району Запорізької області, ОСОБА_2 про визнання незаконним та скасування п.1, 2 рішення Кирилівської селищної ради №13 від 25 лютого 2010 року, визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку, скасування його державної реєстрації та повернення земельної ділянки,

в с т а н о в и в :

В позові зазначено, що Кирилівською селищною радою 25.02.2010 року прийнято рішення № 13 "Про затвердження технічних документацій із землеустрою щодо виготовлення державних актів на право власності на земельні ділянки громадянам для дачного будівництва», п. 1, 2 якого затверджено технічну документацію із землеустрою щодо виготовлення державних актів на право власності на земельну ділянку та надано ОСОБА_2 у власність земельну ділянку площею 0,10 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 для індивідуального дачного будівництва в межах норм безоплатної приватизації.

На підставі зазначеного рішення 23.03.2010 року за ОСОБА_2 проведена державна реєстрація за реєстраційним номером 011026400126 державного акту на право власності серії ЯИ №798655 на зазначену земельну ділянку кадастровий номер 2320355400:11:001:0408.

Вважають, що проект відведення земельної ділянки для індивідуального дачного будівництва ОСОБА_2 погоджено та затверджено з порушенням водного, земельного та містобудівного законодавства, а тому рішення Кирилівської селищної ради в частині прийнятих пунктів 1, 2, а також державний акт на право власності серії ЯИ №798655 підлягають визнанню недійсними, реєстрацію державного акта необхідно скасувати, а земельну ділянку - повернути за належністю територіальній громаді смт. Кирилівка.

Позов обґрунтовують тим, що спірна земельна ділянка, відповідно до ст.. 51 ЗК України , відноситься до земель рекреаційного призначення.

Статтею 9 Закону України «Про державну експертизу землевпорядної документації» передбачено, що проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок вказаної категорії підлягають обов'язковій державній експертизі землевпорядної документації.

У той же час зазначена вимога виконана не була, проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки затверджено без проведення зазначеної експертизи.

Крім того, відповідно до схеми місцезнаходження земельної ділянки, кадастрового плану проекту землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки, остання знаходиться в межах смт. Кирилівка, на території Коси Федотової в межах двокілометрової зони прибережної захисної смуги Азовського моря, а тому вважають, що при виділенні земельної ділянки було порушено вимоги норм Водного кодексу України

Таким чином, з наведених норм закону вбачається, що спірна земельна ділянка не могла бути передана у приватну власність.

Викладене підтверджується актом перевірки дотримання вимог земельного законодавства Державної інспекції сільського господарства в Запорізькій області від 08 травня 2013 року, матеріалами проекту землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки.

Крім того, спірним рішенням міської ради порушено вимоги містобудівного законодавства.

Так, відповідно до Законом України «Про планування та забудову території», режим забудови та іншого використання земель, визначених для містобудівних потреб, встановлюється у генеральних планах населених пунктів або місцевих правилах забудови. Режим забудови та іншого використання земель, визначених для містобудівних потреб, враховується при розробленні землевпорядної документації.

Враховуючи вищезазначені норми законодавства, забудова та використання території населених пунктів повинні відповідати Генеральному плану відповідного населеного пункту.

Відповідно до проектних рішень генерального плану розвитку смт. Кирилівка будівництво нових дачних районів в межах смт. Кирилівка не передбачено. Заборона на будівництво нових дачних районів в міських населених пунктів, також передбачена пунктом 3.39 ДБН 360-92 «Планування і забудова міських і сільських поселень».

Крім того, статтями 48, 52 Земельного кодексу України забороняються передача земельних ділянок оздоровчого призначення у власність і надання у користування громадянам для діяльності, несумісної з охороною природних лікувальних властивостей і відпочинком населення.

Однак, у порушення вищенаведених норм законодавства та Генерального плану сит. Кирилівка, спірним рішенням Кирилівською селищною радою ОСОБА_2 передано у власність земельну ділянку для індивідуального дачного будівництва.

Таким чином, Кирилівською селищною радою при прийнятті рішення № 13 від 25.02.2010 року порушено вимоги земельного, водного та містобудівного законодавства, тому зазначене рішення є незаконним.

У зв'язку з наведеним вважають, що є підстави стверджувати, що ОСОБА_2 незаконно набув право власності на земельну ділянку по АДРЕСА_1.

Посилаючись на положення ст. 1212, ст. 1213 ЦК України, рахують що ОСОБА_2 зобов'язаний повернути безпідставно отримане майно в натурі.

В зв'язку з викладеними обставинами просили суд визнати незаконним та скасувати п.1,2 рішення тридцять шостої сесії Кирилівської селищної ради Якимівського району Запорізької області п'ятого скликання №13 від 25 лютого 2010 року "Про затвердження технічних документацій із землеустрою щодо виготовлення державних актів на право власності на земельні ділянки громадянам для дачного будівництва». Визнати недійсним державний акт на право власності серії ЯИ №798655 на земельну ділянку площею 0,10 га виданого на ім`я ОСОБА_2 для ведення індивідуального дачного будівництва в АДРЕСА_1. Визнати незаконною та скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на земельну ділянку з кадастровим номером 2320355400:11:001:0408, розташовану в АДРЕСА_1. Зобов`язати ОСОБА_2 повернути земельну ділянку площею 0,10 га, яка знаходиться в АДРЕСА_1, межі якої визначені в державному акті на право власності на землю серії ЯИ №798655.

В судовому засіданні прокурор Василяускас В.В. позов підтримав та просив задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача Кирилівської селищної ради в судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, про день час та місце судового розгляду повідомлявся належним чином.

Відповідач та його представник в судове засідання не з`явився від відповідача в матеріалах справи є письмові заперечення та надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, проти позову заперечує та просить відмовити в його задоволенні в повному обсязі.

Суд вислухавши пояснення прокурора по суті позову, дослідивши письмові докази приходить до наступного.

Судом встановлено, що п.1, 2 рішення Кирилівської селищної ради №13 від 25.02.2010 року "Про затвердження технічних документацій із землеустрою щодо виготовлення державних актів на право власності на земельні ділянки громадянам для дачного будівництва», затверджено технічну документацію із землеустрою щодо виготовлення державних актів на право власності на земельну ділянку та надано ОСОБА_2 у власність земельну ділянку площею 0,10 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 для індивідуального дачного будівництва в межах норм безоплатної приватизації.

На підставі зазначеного рішення 23.03.2010 року за ОСОБА_2 проведена державна реєстрація за реєстраційним номером 011026400126 державного акту на право власності серії ЯИ №798655 на зазначену земельну ділянку кадастровий номер 2320355400:11:001:0408.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

На обгрунтування позовних вимог, посилався, що спірна земельна ділянка, відноситься до земель рекреаційного призначення та відповідно до статті 9 Закону України «Про державну експертизу землевпорядної документації» передбачено, що проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок вказаної категорії підлягають обов'язковій державній експертизі землевпорядної документації. Разом з цим, проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_2 затверджено без проведення зазначеної експертизи.

Разом з цим прокурором не надано суду належних доказів в обґрунтування зазначених обставин, а саме із якого складу земель була виділена спірна земельна ділянка ОСОБА_2

Так відповідно до наданих копій рішень ради надана у власність ОСОБА_2 спірна земельна ділянка площею 0,10 га, розташована за адресою: АДРЕСА_1, за рахунок земель, раніше наданих в оренду ОСОБА_2, проте не надано доказів, щодо цільового призначення вказаної земельної ділянки та чи проводилась по ним державна експертиза землевпорядної документації.

Крім того, в позові прокурор зазначає, що земельна ділянка відноситься до земель водного фонду та знаходиться в межах двокілометрової зони прибережної захисної смуги Азовського моря і тому не може передаватися у приватну власність громадян.

Однак такі доводи прокурора не підтверджені належними і допустимими доказами.

Статтею 59 ЗК України передбачено, що землі водного фонду можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності.

Згідно із ч. 1 ст. 58 ЗК України до земель водного фонду належать землі, зайняті: морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водними об'єктами, болотами, а також островами, не зайнятими лісами; прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм, крім земель, зайнятих лісами; гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них; береговими смугами водних шляхів.

Частиною 2 ст. 58 ЗК України визначено, що для створення сприятливого режиму водних об'єктів уздовж морів, навколо озер, водосховищ та інших водойм встановлюються водоохоронні зони, розміри яких визначаються за проектами землеустрою.

Відповідно до ч. 3 ст. 60 ЗК України у редакції, яка була чинна на час передачі ОСОБА_2 у власність спірної земельної ділянки, уздовж морів та навколо морських заток і лиманів встановлюється прибережна захисна смуга шириною не менше двох кілометрів від урізу води. Прибережні захисні смуги встановлюються за окремими проектами землеустрою. Межі встановлених прибережних захисних смуг і пляжних зон зазначаються в документації з землеустрою, кадастрових планах земельних ділянок, а також у містобудівній документації.

Згідно із ст. 88 Водного кодексу України у редакції, яка була чинна на час передачі ОСОБА_2 у власність вказаної земельної ділянки, з метою охорони поверхневих водних об'єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм в межах водоохоронних зон виділяються земельні ділянки під прибережні захисні смуги. Прибережні захисні смуги встановлюються за окремими проектами землеустрою. Проекти землеустрою щодо встановлення меж прибережних захисних смуг (з установленою в них пляжною зоною) розробляються в порядку, передбаченому законом. Уздовж морів та навколо морських заток і лиманів встановлюється прибережна захисна смуга шириною не менше двох кілометрів від урізу води.

Відповідно до ч. 5 ст. 87 Водного кодексу України зовнішні межі водоохоронних зон визначаються за спеціально розробленими проектами.

Порядок визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режим ведення господарської діяльності в них встановлюються Кабінетом Міністрів України (ч. 6 ст. 87 Водного кодексу України ).

Згідно з п. п. 1, 5 Порядку визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режиму ведення господарської діяльності в них, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 травня 1996 року № 486 (у редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин) (далі - Порядок), розміри і межі водоохоронних зон визначаються проектом на основі нормативно-технічної документації. Проекти цих зон розробляються на замовлення фізичних та юридичних осіб, узгоджуються з власниками землі, землекористувачами, Мінприроди, Держводагентством та територіальними органами Держземагентства, а на території Автономної Республіки Крим - з органами виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань екології та природних ресурсів, водного господарства та земельних ресурсів і затверджуються відповідними місцевими органами виконавчої влади або виконавчими комітетами рад.

За змістом пунктів 4, 5 Порядку проекти водоохоронних зон розробляються на замовлення органів водного господарства та інших спеціально уповноважених органів, узгоджуються з органами Мінекоресурсів, Держводгоспу, Держкомзему, власниками землі, землекористувачами і затверджуються відповідними місцевими органами державної виконавчої влади та виконавчими комітетами Рад.

Пунктом 11 Порядку передбачено, водоохоронна зона морів, морських заток і лиманів, як правило, збігається з прибережною захисною смугою і визначається шириною не менш як 2 кілометри від урізу води..

Статтею 87 Водного кодексу України визначено, що контроль за створенням водоохоронних зон прибережних захисних смуг, а також за додержанням режиму використання їх територій покладено на місцеві органи державної виконавчої влади, виконавчі комітети рад, органи охорони навколишнього природного середовища. Проекти цих зон розробляються на замовлення органів водного господарства та інших спеціально уповноважених організацій за рахунок різних джерел фінансування, узгоджуються з органами охорони навколишнього природного середовища, використання земельних ресурсів, власниками землі, землекористувачами та затверджуються відповідними місцевими органами державної виконавчої влади та виконавчими комітетами рад.

Межі земельних ділянок, на які розповсюджуються права будь-яких фізичних чи юридичних осіб або органів місцевого самоврядування, у тому числі, зони спеціальних обмежень щодо використання земель, повинні бути визначені у відповідності до існуючих вимог. За відсутності встановлених меж земельних ділянок спеціального обмеження (меж прибережних захисних смуг) порушення або перетин таких меж є неможливим.

Відповідно до ч. 7 ст. 87 Водного кодексу України саме виконавчі комітети місцевих рад зобов'язані доводити до відома населення, всіх заінтересованих організацій рішення щодо меж водоохоронних зон і прибережних захисних смуг, а також водоохоронного режиму, який діє на цих територіях.

Отже, фактичні розміри і межі прибережних захисних смуг існують не в силу їх законодавчого закріплення, а для визначення, встановлення та закріплення меж прибережної захисної смуги, та як наслідок віднесення цієї території до земель водного фонду, законодавством України передбачений відповідний порядок, який полягає у розробці відповідного проекту та виділення на його підставі земель водоохоронних зон та прибережних захисних смуг.

У матеріалах справи відсутні відомості, які б свідчили, що на дату прийняття рішення селищною радою з дотриманням вказаного порядку були визначені розмір та межі водоохоронної зони з прибережною захисною смугою.

Віднесення спірних земельних ділянок до земель прибережної захисної смуги та категорії земель водного фонду, без відповідних доказів, що підтверджували б існування таких обставин, є порушенням ст. 60 ЦПК України .

На думку суду наданий прокурором доказ в обґрунтування позовних вимог, як копія акту перевірки дотримання вимог земельного законодавства державної інспекції сільського господарства в Запорізькій області від 08 травня 2013 року не можна вважати допустимим доказом, оскільки прокурора за клопотанням осіб які беруть участь у справі було зобов'язано надати суду оригінал документу або його належним чином засвідчену копію. Разом з цим в порушення вимог ч.2 ст. 64 ЦПК України, зазначені вимоги виконані не були, а в копії наданій прокурором відсутній підпис особи яка склала зазначений акт (та будь які інші підписи осіб), що викликає сумнів в допустимості зазначеного письмового доказу.

За таких обставин, на підставі зазначеного письмового доказу суд не може встановлювати наявність або відсутність обставин, які обґрунтовують вимоги прокурора, щодо порушення вимог водного та земельного законодавства, при прийняття оскаржуваного рішення.

Разом з цим, матеріали проекту відведення земельної ділянки не є належними доказами які б підтверджували факт знаходження (належність) спірної земельної ділянки на землях водного фонду.

Таким чином, прокурор не надав належних та допустимих доказів на підтвердження того, що спірна земельна ділянка належить до земель водного фонду, відповідно до вищезазначеного Порядку.

За таких обставин, територія розташування спірної земельної ділянки не віднесена до земель водного фонду у відповідності до вищевказаного та передбаченого законодавством України відповідного порядку, за яким підлягав розробці відповідний проект та виділення на його підставі земель водоохоронних зон та прибережних захисних смуг в натурі.

Крім того, позивач вказує, що спірним рішенням порушено вимоги містобудівного законодавства, а саме ст. 21 У «Про основи містобудування» та відповідно проектних рішень генерального плану розвитку смт. Кириллівка та п.3.39 ДБН 360-92 «Планування і забудови міських і сільських поселень»та положень ст..48,52 Земельного кодексу України.

Однак в порушення ст. 60 ЦПК України, прокурор не надав жодних доказів в обґрунтування зазначених обставин, а тому зазначені твердження прокурора є безпідставні.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку про необґрунтованість заявлених вимог.

Керуючись ст.ст. 48,51,52,58,59,60,116,118 Земельного кодексу України, ст.ст.85,87, 89,90 Водного кодексу України, ст.ст. 1212,1213 ЦК України, ст. ст. 10,11,60,61, ч.3 ст. 209, ст.ст. 212,213-215 ЦПК України, суд-

в и р і ш и в :

В задоволенні позову прокурора Якимівського району Запорізької області в інтересах держави до Кирилівської селищної ради Якимівського району Запорізької області, ОСОБА_2 про визнання незаконним та скасування п.1, 2 рішення Кирилівської селищної ради №13 від 25 лютого 2010 року, визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку, скасування його державної реєстрації та повернення земельної ділянку - відмовити в повному обсязі.

На рішення може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Запорізької області через Якимівський районний суд Запорізької області протягом 10 днів з дня проголошення рішення.

Суддя: