Рішення

від 22.10.2014 по справі 903/1006/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

22 жовтня 2014 р. Справа № 903/1006/14 за позовом фізичної особи- підприємця ОСОБА_1, м. Луцьк

до товариства з обмеженою відповідаьністю "Вторма-Луцьк", м. Луцьк

про стягнення 58168,37 грн.

Суддя Якушева І.О.,

при секретарі судового засідання Хомич О.В.

за участю представників:

від позивача: ОСОБА_2 - адвокат (договір про надання правової допомоги від 01.09.2014р.),

від відповідача: н/з

Суть спору: позивач в позовній заяві просив стягнути з відповідача 58168,37 грн., з них: 50000 грн. заборгованості за договором про надання фінансової допомоги на зворотній основі № 05/10/12 від 05.10.2012р., 49,14 грн. пені за період з 26.02.2013р. по 26.08.2014р., 2605,74 грн. процентів річних за період з 04.01.2013р. по 29.09.2014р., 5513,49 грн. збитків, завданих інфляцією, за період лютий 2013р. - серпень 2014р., 2500 грн. витрат на правову допомогу.

На обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання позичальником - ТзОВ "Вторма-Луцьк" зобов'язання щодо повернення фінансової допомоги за договором про надання фінансової допомоги на зворотній основі № 05/10/12 від 05.10.2012р.

В судовому засіданні 22.10.2014р. представник позивача від позову в частині стягнення 49,14 грн. пені відмовився, підтримавши позовні вимоги про стягнення з відповідача 50000 грн. заборгованості, 2605,74 грн. процентів річних, 5513,49 грн. збитків, завданих інфляцією, 2500 грн. витрат на правову допомогу.

Часткова відмова позивача від позову - процесуальне право сторони у справі, передбачене ст. 22 ГПК України.

Відповідно до ст.22 ГПК України господарський суд не приймає відмови від позову, зменшення розміру позовних вимог, визнання позову відповідачем, якщо ці дії суперечать законодавству або порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси.

Оскільки відмова позивача від позову в частині стягнення пені не суперечить вимогам законодавства, не порушує прав та інтересів відповідача, відмову судом прийнято, правові наслідки її відповідно до ч.2 ст.80 ГПК України роз'яснено.

Відповідач в судове за сідання повноважного представника не направив.

Враховуючи те, що неявка представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, суд вважає за можливе розглянути спір за відсутності представника відповідача, зважаючи на те, що відповідач належним чином був повідомлений про судовий розгляд, за наявними у справі матеріалами згідно з положеннями статті 75 Господарського процесуального кодексу України. Факт належного повідомлення відповідача про судовий розгляд підтверджується поштовим повідомленням про те, що ухвалу суду представник відповідача отримав 15.10.2014р.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд

в с т а н о в и в:

05 жовтня 2012 року між позивачем - фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 як кредитором і ТзОВ "Вторма-Луцьк" як позичальником було укладено договір про надання фінансової допомоги на зворотній основі № 05/10/12, згідно з п.1 якого кредитор надає позичальникові фінансову допомогу на зворотній основі з метою поповнення оборотних коштів позичальника.

Згідно з п.п. 2, 3 договору фінансова допомога надається в безготівковому порядку шляхом перерахування необхідної суми на розрахунковий рахунок позичальника за листом-звернення.

Розмір фінансової допомоги становить 50000 грн.

Згідно з п. 3 договору про надання фінансової допомоги на зворотній основі № 05/10/12 від 05.10.2012р. строк на який надається фінансова допомога складає 90 календарних днів з моменту підписання цього договору.

Як передбачено п. 5 договору повернення фінансової допомоги може здійснюватися частинами або в повному об'ємі до закінчення строку дії даного договору, а також по вимозі кредитора до закінчення строку користування фінансовою допомогою. В такому разі позичальник повідомляється в письмовій формі .

На виконання умов договору позивачем на поточний рахунок відповідача на підставі листа-звернення б/н від 05 жовтня 2012 року було перераховано 50000 грн., що підтверджується копією платіжного доручення №356 від 05.10.2012 року.

Претензією від 22.09.2014р. позивач звертався до відповідача з вимогою про повернення 50000 грн. заборгованості за договором про надання фінансової допомоги на зворотній основі № 05/10/12 від 05.10.2012р.

Факт надіслання претензії підтверджується фіскальним чеком від 22.09.2014р., описом вкладення, що міститься в матеріалах справи (а.с. - 12-13).

Відповідач відповіді на претензію не надав, заборгованості не перерахував, що спричинило звернення позивача з позовом до суду.

У відповідності із ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст.ст. 526, 599 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч.1 ст. 1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Статтею 1049 Цивільного кодексу України визначено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

У відповідності із ч. 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

За таких обставин, коли встановлено, що відповідач порушив умови договору про надання фінансової допомоги на зворотній основі № 05/10/12 від 05.10.2012р. щодо повернення позичкових коштів, вимога позивача про стягнення з відповідача 50000 грн. обґрунтована і підлягає до задоволення.

У відповідності із ст.ст.610, 611, ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного Кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

У зв'язку з тим, що відповідач не виконав зобов'язання за договором про надання фінансової допомоги на зворотній основі № 05/10/12 від 05.10.2012р. і не повернув протягом 90 календарних днів з моменту підписання цього договору фінансової допомоги, позивач просить стягнути з відповідача 2605,74 грн. процентів річних за період з 04.01.2013р. по 29.09.2014р., 5513,49 грн. збитків, завданих інфляцією, за період лютий 2013р.-серпень 2014р.

Перевіркою розрахунку збитків, завданих інфляцією, встановлено, що позивач нарахував їх невірно, оскільки не врахував, що в березні 2014р. існував індекс інфляції 102,2% річних, а не 100,2% річних, як зазначено в розрахунку.

З огляду на викладене, є правові підстави для стягнення з відповідача 6621,54 грн. збитків, завданих інфляцією, виходячи з розрахунку: 50000х(99,9/100 х 100/100 х 100/100 х 100,1/100 х100/100 х 99,9/100 х 99,3/100 х100/100 х 100,4/100 х100,2/100 х100,5/100 х100,2/100 х100,6/100 х102,2/100 х 103,3/100 х103,8/100 х101/100 х100,4/100 х100,8/100).

Відповідно до ст.22 ГПК України позивач, зокрема, має право збільшити розмір позовних вимог.

Позивач не заявляв про збільшення розміру позовних вимог в частині стягнення інфляційних.

Відтак, враховуючи порушення відповідачем строку повернення фінансової допомоги, до стягнення з відповідача підлягає лише 5513,49 грн. збитків, завданих інфляцією, заявлених позивачем до стягнення в позовній заяві.

Перевіркою розрахунку процентів річних встановлено, що позивач, застосувавши вірну формулу розрахунку, невірно обчислив кінцеву суму.

Враховуючи порушення відповідачем строку повернення фінансової допомоги, з нього за період з 04.01.2013р. по 29.09.2014р. слід стягнути 2605,48 грн. процентів річних, виходячи з розрахунку: 50000 грн. х 3% х 634 дні / 365 /100 = 2605,48 грн., (а не 2605,74 грн., як зазначено в розрахунку).

У зв'язку з цим в позові про стягнення 0,26 грн. процентів річних слід відмовити.

Відповідно до розділу VІ Господарського процесуального кодексу України судовими витратами є витрати сторін та інших учасників судового процесу в господарському суді, які пов'язані з розглядом справи і складаються з: сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом; витрат, пов'язаних з оглядом і дослідженням речових доказів у місці їх знаходження; оплати послуг перекладача, адвоката; інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Як роз'яснив Пленум Вищого господарського суду України в п.6.3. постанови №7 від 21.02.2013 року "Про деякі питання практики застосування розділу VІ Господарського процесуального кодексу України" витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною 5 ст.49 ГПК.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от: угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного документа або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригінала ордеру адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його права на вчинення окремих процесуальних дій.

У разі неподання відповідних документів у господарського суду відсутні підстави для покладення на іншу сторону зазначених сум.

Позивачем до позовної заяви додано необхідні документи для відшкодування витрат на оплату послуг адвоката: копію договору про надання правової допомоги від 01.09.2014р., копію рахунку-фактури № СФ-22-01-09/2014 від 22.09.2014р. на ім'я відповідача на суму у розмірі 2500 грн., акт виконаних робіт до договору про надання правої допомоги від 29.09.2014р., копію платіжного доручення №279 від 23.09.2014р., копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю №421 від 25.06.2009р., виданого на ім'я ОСОБА_2, ордер на надання правової допомоги серії ВЛ №000826 від 22.10.2014р.

Однак, вирішуючи питання щодо розміру відшкодування витрат позивача на оплату послуг адвоката, судом враховано нескладний характер спору, ту обставину, що на розгляд справи не було затрачено багато часу, а також взято до уваги невірний розрахунок позивачем інфляційних, процентів річних, що призвело до їх перерахунку, невірне нарахування пені.

У зв'язку з цим суд вважає за необхідне обмежити розмір заявленої до стягнення з відповідача суми витрат на оплату послуг адвоката і стягнути її в розмірі 1000 грн.

У зв'язку із частковим задоволенням позову на відповідача відповідно до ст. ст. 44,49 Господарського процесуального кодексу України слід покласти судові витрати по справі пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 173, 193, 232 Господарського кодексу України, ст.ст. 526, 599, 610, 611, 612, 1048, 1049 Цивільного кодексу України, п. 1 ч. 1 ст. 80, ст.ст. 44, 49, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

в и р і ш и в :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Вторма-Луцьк» (43020, м. Луцьк, вул. Електроапаратна, 5Б, код ЄДРПОУ 31572027) на користь фізичної особи- підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ НОМЕР_1) 50000 грн. фінансової допомоги, 5513 грн. 49 коп., збитків, завданих інфляцією, 2605 грн. 48 коп. процентів річних, 1000 грн. витрат на оплату послуг адвоката, 1825 грн. 54 коп. витрат, пов'язаних з оплатою судового збору.

3. Провадження у справі в частині стягнення 49 грн. 14 коп. пені припинити.

4. В позові про стягнення 0,26 грн. процентів річних відмовити.

5. У стягненні 1500 грн. витрат на правову допомогу відмовити.

Повне рішення складено: 23.10.014р.

Суддя І. О. Якушева