Постанова

від 20.10.2014 по справі 920/1512/13

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" жовтня 2014 р. Справа № 920/1512/13

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Лакіза В.В., суддя Бородіна Л.І., суддя Гетьман Р.А.,

при секретарі Катренко І.С.,

за участю представників:

від позивача - не з'явився,

від відповідача - Кобзар Н.В. - за довіреністю від 04.09.2014р. № 01/6356, Литвиненко Н.О. - за довіреністю від 09.04.2014р. № 22/2490,

прокурор відділу прокуратури Харківської області - Дудник В.В. - на підставі посвідчення від 13.10.2012р. № 009116,

від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу заступника прокурора Сумської області в інтересах держави в особі позивача - Державної екологічної інспекції у Сумській області (вх.№2019С/2) на рішення господарського суду Сумської області від 19.05.2014р. у справі № 920/1512/13

за позовом заступника прокурора Сумської області в інтересах держави в особі позивача - Державної екологічної інспекції в Сумській області, м. Суми,

до відповідача Комунального підприємства "Міськводоканал" Сумської міської ради, м. Суми,

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Червоненської сільської ради, с. Червоне Сумського району Сумської області,

про відшкодування шкоди в сумі 847167,02 грн.,

ВСТАНОВИЛА:

В серпні 2013р. заступник прокурора Сумської області в інтересах держави в особі позивача - Державної екологічної інспекції в Сумській області звернувся до господарського суду Сумської області з позовом, в якому просив суд стягнути з Комунального підприємства "Міськводоканал" Сумської міської ради на користь держави в особі Державної екологічної інспекції у Сумській області 847167 грн. 02 коп. збитків, завданих забрудненням вод із зарахуванням 30% - до спеціального фонду Державного бюджету України, 20% - до обласного бюджету Сумської області і 50% - до місцевого бюджету Червоненської сільської ради Сумського району.

Рішенням господарського суду Сумської області від 19.05.2014р. у справі №920/1512/13 (суддя Левченко П.І.) у позові відмовлено повністю. Стягнуто з Державної екологічної інспекції в Сумській області до Державного бюджету м.Суми судовий збір в сумі 16943,34 грн.

Місцевий господарський суд, обґрунтовуючи прийняте ним рішення, вказує на невідповідність наданого позивачем розрахунку розміру збитків, завданих державі внаслідок скиду забруднюючих речовин у водний об'єкт із зворотними водами з перевищенням граничнодопустимого скиду, вимогам пунктів 5.1 та 7.1 Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, затвердженої наказом Мінприроди України від 20.07.2009р. № 389 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 14.08.2009р. за №767/16783 (далі - Методика), що свідчить про недостовірність вказаного розрахунку завданих збитків та відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Не погодившись з рішенням місцевого господарського суду від 19.05.2014р., заступник прокурора Сумської області в інтересах держави в особі позивача - Державної екологічної інспекції в Сумській області звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення місцевим господарським судом при прийнятті оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати рішення господарського суду Сумської області від 19.05.2014р. та прийняти нове судове рішення, яким задовольнити позов заступника прокурора Сумської області в інтересах держави в особі позивача - Державної екологічної інспекції в Сумській області та стягнути з відповідача на користь держави в особі Державної екологічної інспекції у Сумській області 847167 грн. 02 коп. збитків, завданих забрудненням вод із зарахуванням 30% - до спеціального фонду Державного бюджету України, 20% - до обласного бюджету Сумської області і 50% - до місцевого бюджету Червоненської сільської ради Сумського району.

Скаржник, обґрунтовуючи апеляційні вимоги, вказує на помилковість висновку суду щодо недоведеності позивачем факту перевищення граничнодопустимого скиду забруднюючих речовин у водні об'єкти зі зворотними водами, що, на думку апелянта, підтверджується актами перевірок дотримання природоохоронного законодавства від 15.09.2010р., 02.06.2011р., 31.10.2011р., 06.07.2012р., 12.10.2012р., в яких зафіксовано порушення підприємством вимог ч.3 ст. 44, ч. 2 ст. 70, ст. 95 Водного кодексу України.

Крім того, позивач зазначає, що місцевим господарським судом надано неправильну оцінку розрахунку завданих Комунальним підприємством "Міськводоканал" збитків, у зв'язку з чим здійснено хибний висновок про встановлення позивачем лише факту перевищення граничнодопустимої концентрації забруднюючих речовину момент відбору проб стічних вод в одиницях виміру маси на одиницю об'єму.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 28.07.2014р. у справі № 920/1512/13 апеляційну скаргу прийнято до провадження, справу призначено до розгляду.

21.08.2014р. Державною екологічною інспекцією у Сумській області подано відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач просив суд скасувати рішення господарського суду Сумської області від 19.05.2014р. у справі № 920/1512/13 та прийняти нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі; справу розглянути без участі її представника (вх. № 6857).

Позивач, обґрунтовуючи свою позицію у справі, вказує на порушення відповідачем вимог чинного природоохоронного законодавства, а саме - ст.ст. 44, 70, 95 Водного кодексу України, що на його думку, підтверджується протоколами № 174-08-10 від 06.09.2010р., № 102-06-11 від 07.06.2011р., № 279-10-11 від 17.10.2011р., № 105-07-12 від 10.07.2012р.

Також, позивач зазначає, що при розрахунку розміру відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок скиду забруднюючих речовин у водний об'єкт зі зворотнім водами, дотримано вимоги, які встановлені Методикою, зокрема правильно визначені показники формули № 12, яка відповідно до п. 7.1 Методики використовується при здійсненні відповідного розрахунку, що свідчить про правильність встановлення розміру збитків, які підлягають відшкодуванню.

02.09.2014р. відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому Комунальне підприємство "Міськводоканал" просило суд залишити рішення господарського суду Сумської області від 19.05.2014р. у справі № 920/1512/13 без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення (вх. № 7158).

Відповідач, обґрунтовуючи свою позицію у справі, вказує, що акт відбору проб вод від 11.10.2011р. № 279-10-11, акт відбору проб вод від 06.07.2012р. № 105-07-12 не є належними та допустимими доказами у справі, що, на думку відповідача, свідчить про невизначеність позивачем періоду порушення водоохоронного законодавства та порушення вимог п. 2.4 Методики, якими визначено, що з моменту встановлення факту скиду зворотних вод з перевищенням встановлених нормативів ГДС до повного його припинення проби води відбираються не менше трьох разів.

Крім того, відповідач зазначає, що наданий позивачем розрахунок здійснено з порушенням вимог, встановлених Методикою, що свідчить про помилковість наданого позивачем розрахунку завданих збитків, а також не доведеність факту перевищення нормативу граничнодопустимого скиду забруднюючих речовин у водні об'єкти.

Зокрема, на думку відповідача, посилання позивача на дані довідки Комунального підприємства "Міськводоканал" від 22.04.2013р. № 05/3942 при розрахунку показника Мі, який застосовується при визначенні розміру збитків, заподіяних внаслідок скиду забруднюючих речовин у водний об'єкт зі зворотними водами, з перевищенням граничнодопустимого скиду, є необґрунтованим, оскільки містить показник об'єму стічних вод (V), та не відображає показник фактичних витрат (швидкість) зворотних вод (Qіф), який повинен бути застосований при визначенні розміру відповідних збитків.

09.09.2014р. Комунальним підприємством "Міськводоканал" надано доповнення до відзиву на апеляційну скару, в яких відповідач зазначає, що при розрахунку розміру відшкодування збитків, позивачем невірно застосовано показник Ккат - коефіцієнт, що враховує категорію водного об'єкта, а саме - замість категорії водного об'єкту господарсько-побутового використання з коефіцієнтом 1,0, застосовано категорію водного об'єкта рибогосподарського використання та коефіцієнт 1,6 (вх. №7521).

18.09.2014р. від Комунального підприємства "Міськводоканал" надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач підтримав свою позицію у справі, просив рішення господарського суду Сумської області від 19.05.2014р. у справі № 920/1512/13 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення (вх.№ 7963).

Відповідач, поряд з викладеними раніше доводами, зазначає, що позивачем при встановленні факту скидів забруднюючих речовин в водні об'єкти зі зворотними водами з перевищенням встановленого нормативу граничнодопустимого скиду не взято до уваги дані лабораторії Комунального підприємства "Міськводоканал", які зафіксовані в журналі відбору проб стічних вод, та відповідно до яких за 11.04.2011р., 02.06.2011р., 11.10.2011р. показники по сульфатам та фосфатам відповідають встановленим нормативам ГДС.

Крім того, відповідач зазначає, що позивачем не доведено факт повного припинення скиду стічних вод з понаднормативними забрудненнями 12.10.2012р., оскільки акт планової перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства від 24.09.-12.10.2012р. не містить інформації про відбір проб, наявність чи відсутність порушень при відборі проб стічних вод у зазначений період.

01.10.2014р. Державною екологічною інспекцією у Сумській області подано додаткові пояснення у справі з врахуванням відзиву відповідача на апеляційну скаргу.

Зокрема, позивач, обґрунтовуючи свою позицію у справі, посилається на проведення чотирьох відборів проб вод, які, на його думку, підтверджується факт скидання Комунальним підприємством "Міськводоканал" стічних вод з перевищенням ГДС в період з 31.08.2010р. по 06.07.2012р.

Крім того, позивачем надано додаткові пояснення щодо розрахунку розміру завданої порушенням природоохоронного законодавства шкоди, в тому числі застосування проіндексованого питомого економічного збитку від забруднення водних ресурсів, а також коефіцієнта, який застосовується до відповідної категорії водного об'єкту.

В судовому засіданні господарського суду апеляційної інстанції прокурор прокуратури Харківської області підтримав вимоги апеляційної скарги, просив рішення господарського суду Сумської області від 19.05.2014р. у справі №920/1512/13 скасувати, прийняти нове судове рішення, яким повністю задовольнити позовні вимоги. Відповідач заперечив проти вимог апеляційної скарги, просив суд рішення господарського суду Сумської області від 19.05.2014р. у справі №920/1512/13 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Представник позивача, третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача в судове засідання не з'явились, про причини неявки суд не повідомили.

Враховуючи належне повідомлення сторін про час та місце засідання суду, а також те, що участь представників сторін не була визнана судом обов'язковою, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутністю представників позивача та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, та перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи та доказів на їх підтвердження, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

19.11.2012р. на строк до 01.01.2015р. Державним управлінням охорони навколишнього природного середовища Комунальному підприємству «Міськводоканал» Сумської міської ради надано дозвіл на спеціальне водокористування УКР 4099 СУМ, відповідно до якого встановлено гранично-допустимий скид ГДС речовин із стічними водами у водний об'єкт.

Заступник прокурора Сумської області в інтересах держави в особі позивача - Державної екологічної інспекції у Сумській області звернувся до господарського суду Сумської області з позовом до Комунального підприємства «Міськводоканал» Сумської міської ради про відшкодування шкоди, завданої державі забрудненням вод в сумі 847167,02 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що за результатами перевірки встановлено факт вчинення відповідачем порушення вимог чинного природоохоронного законодавства, а саме, скиду стічних вод з перевищенням встановлених нормативів ГДС по сульфатам і фосфатам, що є порушенням вимог статей 44, 70, 95 Водного кодексу України.

Як вбачається з матеріалів справи, факт скиду стічних вод в р. Псел з перевищенням нормативів ГДС встановлений на підставі наступних актів відповідних перевірок, зокрема: акту планової перевірки, проведеної в період з 26.08.2010р. по 15.09.2010р., акту перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства від 02.06.2011р., акту планової перевірки, проведеної з 11.10.2011р. по 31.10.2011р., акт обстеження місця аварійної ситуації від 06.07.2012р., акт планової перевірки, проведеної з 24.09.2012р. по 12.10.2012р., а також актами відбору проб води від 31.08.2010р., від 02.06.2011р., від 11.10.2011р., від 06.07.2012р. та результатами вимірювань, наведених в протоколах № 174-08-10 від 06.09.2010р., № 102-06-11 від 07.06.2011р., № 279-10-11 від 17.10.2011р., № 105-01-12 від 10.07.2012р.

Крім того, прокурор, обґрунтовуючи позовні вимоги, зазначив, що згідно з вказаними протоколами встановлено перевищення граничнодопустимого вмісту фосфатів та сульфатів в місцях скиду зворотних вод в р. Псел на території Червоненської сільської ради Сумського району.

На адресу відповідача позивачем направлялися приписи від 15.09.2010р., 04.11.2011р. та 12.10.2012р. щодо усунення порушень вимог ч. 3 ст. 44, ч. 2 ст. 70 та ст. 95 Водного кодексу України та недопущення у подальшому наднормативних скидів забруднюючих речовин у водні об'єкти. А також у зв'язку з невиконанням зазначених приписів складалися протоколи про адміністративне правопорушення від 04.11.2011р., від 21.05.2012р., від 16.07.2012р., від 12.10.2012р., а також виносилися постанови про накладення адміністративного стягнення від 04.11.2011р., від 21.05.2012р., від 16.07.2012р., від 12.10.2012р.

Рішенням господарського суду від 19.05.2014р. у справі № 920/1512/13 в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погодження заступника прокурора Сумської області в інтересах держави в особі позивача - Державної екологічної інспекції у Сумській області з прийнятим рішенням і стало підставою для звернення з апеляційною скаргою до Харківського апеляційного господарського суду.

Перевіривши матеріали справи, правильність їх юридичної оцінки та застосування місцевим господарським судом норм законодавства, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на наступне.

Частина 3 статті 38 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" (далі - Закон) визначає, що в порядку спеціального використання природних ресурсів громадянам, підприємствам, установам і організаціям надаються у володіння, користування або оренду природні ресурси на підставі спеціальних дозволів, зареєстрованих у встановленому порядку, за плату для здійснення виробничої та іншої діяльності, а у випадках, передбачених законодавством України, - на пільгових умовах. Статтею 44 Закону передбачено встановлення лімітів скидів забруднюючих речовин у навколишнє природне середовище.

Пункт 3 частини 1 статті 44 Водного кодексу України відносить до обов'язків водокористувачів дотримання встановлених нормативів гранично допустимого скидання забруднюючих речовин та встановлених лімітів забору води, лімітів використання води та лімітів скидання забруднюючих речовин, а також санітарних та інших вимог щодо впорядкування своєї території.

Водокористувачі зобов'язані здійснювати заходи щодо запобігання скиданню стічних вод чи його припинення, якщо вони перевищують граничнодопустимі скиди токсичних речовин та містять збудників інфекційних захворювань (п. 5 ч. 2 ст. 70 Водного кодексу України).

Порушення водного законодавства тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно з законодавством України (ст. 110 Водного кодексу України). Підприємства, установи, організації і громадяни України, а також іноземці та особи без громадянства, іноземні юридичні особи зобов'язані відшкодувати збитки, завдані ними внаслідок порушень водного законодавства, в розмірах і порядку, встановлених законодавством України (ст. 111 Водного кодексу України).

Пунктом є) частини 2 статті 68 Закону визначено, що винні у допущенні наднормативних, аварійних і залпових викидів і скидів забруднюючих речовин та інших шкідливих впливів на навколишнє природне середовище особи несуть відповідальність за порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

Згідно із ч. 1 ст. 69 Закону шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації, як правило, в повному обсязі без застосування норм зниження розміру стягнення та незалежно від збору за забруднення навколишнього природного середовища та погіршення якості природних ресурсів.

Враховуючи приписи вказаних нормативно-правових актів, а також виходячи зі змісту роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 01.04.1994р. № 02-5/215 (зі змінами та доповненнями) колегія судів зазначає, що для застосування такої міри цивільно-правової відповідальності, як відшкодування збитків, необхідною є сукупна наявність чотирьох елементів правопорушення, а саме: протиправна поведінка винної особи, яка проявляється у невиконанні або неналежному виконанні ним зобов'язання; наявність збитків; причинний зв'язок між протиправною поведінкою та завданими збитками, що означає, що збитки мають бути наслідком саме даного порушення винною особою зобов'язання, а не якихось інших обставин; вина.

Єдині вимоги до визначення збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів суб'єктами господарювання (фізичними і юридичними особами), встановлені Методикою розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону і раціональне використання водних ресурсів, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 20.07.2009р. № 389 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 14.08.2009р. за № 767/16783 (далі - Методика).

Згідно з Методикою наднормативним скидом забруднюючих речовин у водний об'єкт є частина маси фактично скинутої речовини у зворотних водах, що перевищує масу речовини, максимально допустиму для відведення за розрахунковий період. При цьому, наднормативними скидами забруднюючих речовин у водний об'єкт з перевищенням граничнодопустимого скиду (ГДС) вважаються, зокрема, скиди зі зворотними водами забруднюючих речовин з перевищенням встановлених нормативів ГДС, що підлягають нормуванню згідно із законодавством, або таких, що не підлягають нормуванню згідно із законодавством; скиди забруднюючих речовин внаслідок порушення регламенту санкціонованого скиду зворотних вод з перевищенням за окремими показниками нормативів ГДС регламенту (п. 2.1. Методики).

Тобто, за наведеною методологією необхідною умовою визначення суми збитків є встановлення факту перевищення нормативу гранично допустимого скиду.

Пункт 2.2 Методики визначає, що факт наднормативного скиду забруднюючих речовин у водний об'єкт зі зворотними водами встановлюється державними інспекторами за результатами інструментально-лабораторних методів контролю, документальної перевірки суб'єктів господарювання та розрахунковим методом.

В силу п. 1.4. Порядку організації та проведення перевірок суб'єктів господарювання щодо дотримання вимог природоохоронного законодавства, затверджених наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 10.09.2008р. № 464 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 15.01.2009р. № 18/16034 (в редакції, яка діяла на момент складення відповідних актів) (далі-Порядок) документом, який фіксує факт проведення планових, позапланових перевірок суб'єктів господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища та його дотримання, є акт перевірки.

В свою чергу, колегія суддів зазначає, що акт перевірки не є рішенням суб'єкта владних повноважень у розумінні статті 17 Кодексу про адміністративні правопорушення, не зумовлює виникнення будь-яких прав і обов'язків для осіб, робота (діяльність) яких перевірялася, тому його висновки не можуть бути предметом спору. Відсутність спірних відносин, в свою чергу, виключає можливість звернення до суду, оскільки відсутнє право, що підлягає судовому захисту. Акт перевірки є носієм доказової інформації про виявлені контролюючим органом порушення вимог законодавства суб'єктами господарювання, документом, на підставі якого приймається відповідне рішення контролюючого органу, а тому оцінка акту (в тому числі й оцінка дій службових осіб контролюючого органу щодо його складання, викладення у ньому висновків перевірки) може бути надана судом при вирішенні спору щодо оскарження рішення, прийнятого на підставі такого акту, або у випадку можливого використання такого акту, як доказу вчинення правопорушення при розгляді відповідного спору.

Колегія суддів, перевіривши належність та допустимість фактів, які зафіксовані в актах відповідних перевірок, в якості доказів, встановила наступне.

Як вбачається з акту планової перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони та раціонального використання водних ресурсів, атмосферного повітря та поводження з відходами, проведеної в період з 26.08.2010р. по 15.09.2010р., при проведенні перевірки 21.04.2009р . були відібрані проби стічних вод , які скидаються після очисних споруд КП «Міськводоканал» та р. Псел вище і нижче скиду.

Згідно з п.п. 4.15, 4.16 Порядку в акті перевірки зазначаються виявлені порушення й недоліки. До акта перевірки додаються (за наявності) порівняльні таблиці, графіки, схеми, оформлені належним чином, підписані та надані посадовими особами суб'єкта господарювання, що перевіряється. В акті перевірки також зазначається інформація, пов'язана з проведенням інструментально-лабораторного контролю (відбір проб та вимірювання безпосередньо на об'єкті перевірки), та зазначаються посилання на акти відбору проб та протоколи вимірювань.

Актом відбору проб вод від 30.08.2010р. № 174-08-10 в присутності представника відомчої лабораторії Круподорової О.В. зафіксовано факт відбору поверхневих вод р. Псел.

Однак, як зазначено вище, зазначений акт відбору проб вод від 30.08.2010р. не відображено в акті проведення планової перевірки, що свідчить про недостовірність вказаного акту планової перевірки та відсутність підстав для застосування фактів, встановлених в даному акті, в якості доказів наявності збитків.

Крім того, відповідно до п. 4.18 Порядку у разі виявлення під час проведення перевірки порушення вимог природоохоронного законодавства, за які згідно з Кодексом України про адміністративні правопорушення передбачено адміністративна відповідальність, державні інспектори складають протокол про адміністративне правопорушення відповідно до наказу Мінприроди України від 05.07.2004р. № 264 «Про затвердження Інструкції з оформлення органами Міністерства охорони навколишнього природного середовища України матеріалів про адміністративні правопорушення», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.07.2004р. № 934/9533.

Колегією суддів встановлено відсутність в матеріалах справи протоколу про адміністративне правопорушення щодо скиду стічних вод в р. Псел з перевищенням нормативів ГДС, виявленого в ході вказаної планової перевірки, що також свідчить про не встановлення в ході вказаної планової перевірки факту завдання збитків, на які посилається позивач.

Також, колегія суддів, розглянувши акт позапланової перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства від 02.06.2011р., який міститься в матеріалах справи, встановила наступне.

Згідно з п. 3.6 Порядку позапланова перевірка проводиться за наявності, зокрема, звернення фізичних або юридичних осіб про порушення суб'єктом господарювання вимог законодавства. Позаплановий захід у цьому разі здійснюється тільки за наявності згоди центрального органу виконавчої влади на його проведення.

Пунктом 4.15 Порядку встановлено, що в акті перевірки зазначається, зокрема, номер та дата видачі наказу, на підставі якого проводилась перевірка.

Як вбачається з матеріалів справи, вказаний акт проведення позапланової перевірки по сказі не містить в собі посилань на наявність згоди центрального органу виконавчої влади на її проведення, відсутнє посилання на відібрані проби води, а також наявності порушень природоохоронного законодавства, зокрема, встановлення факту скиду стічних вод в р. Псел з перевищенням нормативів ГДС.

Крім того, в матеріалах справи відсутні належним чином завірені докази надання центральним органом виконавчої влади згоди на проведення вказаної перевірки, припис про усунення порушень вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища, а також відповідний протокол про адміністративне правопорушення.

Таким чином, на думку колегії суддів вказаний акт не встановлює факт завдання державі збитків в наслідок скиду стічних вод в р. Псел з перевищенням нормативів ГДС, оскільки не є належним доказом у справі.

Як вбачається з акту планової перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства, проведеної з 11.10.2011р. по 31.10.2011р., при проведенні вказаної перевірки 11.10.2011р. були відібрані проби стічних вод. В результаті проведеного аналізу встановлено скид стічних вод в р. Псел з перевищенням нормативів ГДС, але перевищення знаходяться в межах похибки вимірювання і не можуть свідчити про факт забруднення.

Згідно з 4.9 Порядку державні інспектори проводять перевірки об'єкта в присутності керівника суб'єкта господарювання або уповноважених ним осіб.

Як встановлено колегією суддів, акт відбору проб вод від 11.10.2011р. № 279-10-11 підписаний неуповноваженими особами підприємства - заступником начальника ВТВ ОСОБА_7, технологом споруд ОСОБА_8, що підтверджується наявними в матеріалах справи посадовими інструкціями, довідкою відділу кадрів від 19.03.2014р., копією положення про хімічну лабораторію та свідоцтвом про атестацію.

В матеріалах справи міститься припис від 04.11.2011р., виданий з метою усунення недоліків, виявлених під час перевірки дотримання в галузі охорони та раціонального використання водних ресурсів, атмосферного повітря та поводження з відходами, проведеної на Комунальному підприємстві «Міськводоканал» 11.10-31.10.2011р., із змісту якого не вбачається наявності вимоги про здійснення заходів щодо припинення скиду стічних вод після очисних споруд з перевищенням нормативів ГДС.

Крім того, в матеріалах справи відсутній відповідний протокол про адміністративне правопорушення.

Таким чином, вказаний акт не встановлює факту забруднення водного об'єкту з перевищенням ліміту скиду забруднюючих речовин, і як наслідок - відсутність збитків, завданих державі вказаним правопорушенням.

Щодо акту обстеження місця аварійної ситуації від 06.07.2012р., колегія суддів зазначає наступне.

Пунктом 4.21 Порядку визначено, що один примірник акта перевірки (з відповідними додатками) передається керівнику (уповноваженій ним особі) суб'єкта господарювання, про що на останній сторінці примірників акта робиться відповідна відмітка за підписом особи, яка отримала акт перевірки, із зазначенням посади, прізвища та ініціалів, а також дати одержання акту. Другий примірник акту зберігається в органі Мінприроди.

Згідно з п. 4.22 Порядку у разі, якщо посадова особа або уповноважений нею представник суб'єкта господарювання відмовляється від отримання акту перевірки особисто, то такий акт передається через канцелярію суб'єкта господарювання (із зазначенням вхідного реєстраційного номера) або відправляється рекомендованим листом.

Як вбачається з вказаного акту перевірки, яка проведена на підставі заяви фізичної особи, перевірку проведено без присутності керівника або його уповноваженої особи, оскільки вказаний акт не містить відмітки про відмову від його підписанні, відмітки вхідного реєстраційного номеру канцелярії КП «Міськводоканал».

Посилання Державної екологічної інспекції у Сумській області щодо присутності пробовідбірника лабораторії КП «Міськводоканал» ОСОБА_9 під час відбору проб води не є обґрунтованим, оскільки не підтверджено наявними в матеріалах справи доказами, а також не визнанням ОСОБА_9 вказаної обставини (т.1, а.с. 66).

Крім того, матеріали справи на містять доказів надання згоди центральним органом виконавчої влади на проведення відповідної перевірки.

Таким чином, акт відбору проб води від 06.07.2014р., виконаний з порушенням п. 2.3.1 Методики, що викликає сумнів щодо достовірності встановлених результатів проведеного аналізу, а також можливості покладення фактів, встановлених даним актом, в основу встановлення наявності порушення природоохоронного законодавства.

Відповідно до акту планової перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства, проведеної в період з 24.09-12.10.2012р. при проведенні перевірки 11.10.2012р. були відібрані проби стічних вод, які скидаються після очисних споруд КП "Міськводоканал" в р. Псел, вище і нижче скиду. Дані результатів аналізів свідчать, що скид стічних вод відбувається з перевищенням встановлених нормативів ГДС по ХСК та Хлоридам, що є порушенням ст. ст. 44,70, 95 Водного кодексу України. При цьому, у вказаному акті зазначено, що отримані результати свідчать про скид стічних вод в р. Псел з перевищенням нормативів ГДС, але перевищення знаходяться в межах похибки вимірювання і не можуть свідчити про факт забруднення.

Відповідно до п. 2.4 Методики з моменту встановлення факту скиду зворотних вод з перевищенням встановлених нормативів ГДС до повного його припинення проби води відбираються не менше трьох разів.

Згідно з ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Враховуючи суттєві порушення положень нормативно-правових актів під час проведення відповідних перевірок Комунального підприємства "Міськводоканал" Сумської міської ради та при складенні відповідних актів перевірок дотримання відповідачем вимог природоохоронного законодавства, а також не встановлення окремими актами факту скиду відповідачем стічних вод з перевищенням встановлених нормативів ГДС (акт планової перевірки 11.10-13.10.2011р. та акт планової перевірки 24.09-12.10.2012р.), колегія суддів дійшла висновку про недоведеність апелянтом факту порушення відповідачем приписів природоохоронного законодавства, відсутність належних та допустимих доказів, які підтверджують факт скиду відповідачем стічних вод з перевищенням встановлених нормативів ГДС.

Крім того, колегія суддів зазначає, що для визначення розміру збитків, який визначається за формулою № 12 (пункт 7.1 Методики), необхідним є встановлення маси наднормативного скиду забруднюючої речовини у водний об'єкт зі зворотними водами внаслідок перевищення встановленого нормативу ГДС, яка визначається на підставі застосування формули № 1 ( пункт 5.1 Методики).

Для здійснення розрахунків за формулою № 1 необхідно встановити такі показники, як: Сіф (середня фактична концентрація і-ї забруднюючої речовини у зворотних водах, г/м 3 ), Сід (значення затвердженого нормативу ГДС і-тої забруднюючої речовини, г/м 3 ), Q,ф (фактичні витрати зворотних вод, м 3 /год.) t (тривалість скидання зворотних вод з порушенням нормативів ГДС, год. ), 10 -6 (коефіцієнт перерахування маси забруднюючих речовин).

Апелянт, при обґрунтуванні розміру нарахованих збитків, посилається на дані довідки відповідача від 22.04.2013р. № 05/3942 (т. 1, а. с. 61), яку надано останнім на запит позивача за № 07/1/4-357 від 21.08.2013 року, та відповідно до якої об'єм здійсненого скиду стічних вод у р. Псел з каналізаційних очисних споруд за період з 31.08.2010 року по 06.07.2012 року склав 27175400,39 м 3 .

Як встановлено вище, апелянтом не доведено факту перевищення нормативу граничнодопустимого скиду, не визначено період порушення водоохоронного законодавства.

Довідка Комунального підприємства "Міськводоканал" Сумської міської ради від 10.03.2010р. № 19/815 надає інформацію лише щодо обсягів відведених стічних вод в р. Псел з 31.08.2010 року по 06.07.2012 року та не містить даних, що води, скинуті в об'ємі 27175400,39 м 3 скинуто з перевищенням встановленого нормативу.

Крім того, колегія суддів зазначає про необґрунтованість при розрахунку завдання відповідних збитків застосування даних вказаної довідки через не відображення нею фактичного об'єму здійсненого скиду зворотних вод в р. Псел.

Як вбачається з матеріалів справи, об'єм стічних вод 27175400,39 куб. м. визначений на підставі приладу обліку, встановленого на вводі в очисні споруди, що підтверджується довідкою Комунального підприємства "Міськводоканал" Сумської міської ради від 22.08.2014р. за № 22/6011, таким чином, враховуючи положення технологічного регламенту каналізаційних очисних споруд 2008р., об'єм стічних вод на виході з очисних споруд є меншим (т.2, а.с. 185-186, 189).

Таким чином, позивачем при здійсненні розрахунку розміру завданих державі збитків не визначено та не враховано значення показника тривалості скидання зворотних вод з порушенням нормативів ГДС (t), а також показник фактичних витрат зворотних вод (Qіф), що призвело до отримання недостовірних результатів вимірювання з порушенням положень Методики, які не можуть бути покладені в основу розрахунку збитків.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів зазначає про не доведеність апелянтом належними доказами факту заподіяння відповідачем збитків державі, та розміру завданих збитків.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо недоведеності позивачем факту заподіяння діями відповідача порушення приписів природоохоронного законодавства та відсутності в діях відповідача таких елементів складу правопорушення для притягнення особи до відповідальності, як завдання збитків, на які посилається апелянт у справі, а отже, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку щодо відсутності підстав задоволення позовних вимог.

Відповідно до вимог статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі статтею 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно зі статтею 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що доводи, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження в матеріалах справи, а також при прийнятті рішення місцевий господарський суд забезпечив дотримання вимог чинного законодавства щодо всебічного, повного та об'єктивного дослідження усіх фактичних обставин справи та дав належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам, через що рішення господарського суду Сумської області від 19.05.2014р. у справі №920/1512/13 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.

На підставі викладеного та керуючись статтями 91, 99, 101, 102, пунктом 1 частини 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу заступника прокурора Сумської області в інтересах держави в особі позивача - Державної екологічної інспекції у Сумській області залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Сумської області від 19.05.2014 р. у справі №920/1512/12 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови складено 20.10.2014р.

Головуючий суддя Лакіза В.В.

Суддя Бородіна Л.І.

Суддя Гетьман Р.А.