Рішення

від 21.10.2014 по справі 906/1183/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "21" жовтня 2014 р. Справа № 906/1183/14

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Давидюка В.К.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 - приватний підприємець

ОСОБА_2 - дов. від 23.09.14р.

від відповідача: не з'явився

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (м. Новоград-Волинський, Житомирська область)

до Приватного підприємства "Лаб-Радор" (м. Новоград-Волинський, Житомирська область)

про стягнення 188338,53 грн.

Позивач звернувся до господарського суду Житомирської області з позовом про стягнення з відповідача на свою користь 188338,53 грн. заборгованості за відпущений товар згідно договору №17-3 від 02.01.13р., з яких 160482,97 грн. - сума основного боргу, 6700,25 грн. - пеня, 10610,56 грн. - 30% річних та 10544,75 грн. - інфляційні.

Позивач та його представник в судовому засіданні подали заяву, в якій відмовляються від позову в частині стягнення 30% річних в сумі 10610,56 грн. та просять суд прийняти відмову від позову в цій частині. В решті позовні вимоги підтримали з підстав, викладених в позовній заяві та просили суд позов задовольнити.

Представник відповідача в засідання суду не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений вчасно і належним чином.

Справа розглядається за наявними в ній матеріалами у відповідності до ст. 75 ГПК України.

Суд дослідив в судовому засіданні документи, а саме: договір №17-3 від 02.01.13р., видаткові накладні, банківську виписку, розрахунки суми боргу, претензію, акт звірки взаємних розрахунків, довідки, свідоцтво про державну реєстрацію та інші.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача та його представника, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

02.01.13р. між сторонами був укладений договір №17-3 на відпуск паливно-мастильних матеріалів через АЗС (а.с.22-23), відповідно до умов якого позивач (постачальник) зобов'язується організовувати та забезпечувати безперебійну заправку пальним автотранспорту відповідача (покупця) а покупець зобов'язаний приймати та оплачувати надані паливно-мастильні матеріали (п. 1.1 договору).

Згідно з п.1.2 даного договору, асортимент, кількість (обсяг), ціна за відповідну одиницю виміру ПММ, термін, протягом якого покупець зобов'язується отримати всю кількість ПММ, визначаються у відповідних заявках (в усній або письмовій формі), або рахунках-фактурах на кожну партію ПММ, які є невід'ємною частиною цього договору.

Пунктом 3.1 договору визначено, що покупець оплачує постачальникові вартість ПММ, вказаного у відповідній заявці, рахунку-фактурі протягом 2-х банківських днів з моменту отримання такого рахунку-фактури, або видаткової накладної.

На виконання умов даного договору, позивач продав відповідачеві дизельне паливо в кількості 10420 літрів на загальну суму 163762,00 грн., що підтверджується видатковими накладними, які знаходяться в матеріалах справи (а.с.9-21).

Проте, відповідач свої зобов'язання щодо своєчасної оплати вартості товару виконав частково, сплативши позивачеві 3279,03 грн.

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст. 509 ЦК України).

Згідно ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

11.07.14р. позивач направив відповідачеві письмову претензію №158 з вимогою сплатити суму боргу (а.с.30).

Відповідач відповіді на зазначену претензію не надав, суму боргу не сплатив.

Таким чином, внаслідок невиконання відповідачем свого обов'язку щодо оплати вартості отриманого товару, станом на день звернення з позовом до суду та на день розгляду справи в суді за відповідачем рахується заборгованість перед позивачем в сумі 160482,97 грн. (163762,00 грн. - 3279,03 грн.), яку останній і просить суд стягнути в позовній заяві.

Суд приходить до висновку про задоволення позову в цій частині, з огляду на наступне.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Правовідносини між сторонами у справі виникли на підставі договору на відпуск паливно-мастильних матеріалів №17-3 від 02.01.13р.

Частиною 1 ст.193 ГК України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язань - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Такі ж положення містить ст.526 ЦК України.

Згідно ч.2 ст.193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання.

Як передбачено статтею 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч.1 і ч.2 ст.692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, відповідач не виконав передбаченого договором зобов'язання щодо сплати вартості отриманого товару в повному обсязі та у встановлений договором строк.

Тому, з врахуванням наведеного вище, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 160482,97 грн. основного боргу суд вважає обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь 10544,75 грн. інфляційних та 6700,25 грн. пені.

Згідно ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо розмір процентів не встановлений договором або законом.

У відповідності до ст.610, п.3 ч.1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання, що включає його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (штрафу, пені).

Пунктом 4.4 договору сторони визначили, що при здійсненні сторонами розрахунків на умовах відстрочки платежу, в разі прострочки покупцем строків розрахунків, з дати видачі видаткової накладної, покупець сплачує продавцеві пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості ПММ за кожен день прострочення виконання зобов'язань за весь період прострочення, штраф 30% річних з простроченої суми, а також відшкодовує інфляційні збитки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання (ч.1 ст. 549 ЦК України).

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст. 549 ЦК України).

Перевіривши розрахунки вказаних зобов'язань, суд вважає, що інфляційні та пеня нараховані правильно і відповідно до вимог чинного законодавства та підлягають задоволенню.

Також позивачем в позовній заяві заявлено до стягнення з відповідача 10610,56 грн. 30% річних.

Однак, в судовому засіданні позивач надав заяву, в якій відмовляється від позову в частині стягнення 30% річних та просить суд прийняти відмову від позову в цій частині.

Відповідно до п.4 ч.1 ст. 80 ГПК України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято господарським судом.

Роз'яснивши позивачеві наслідки відмови від позову, суд приходить до висновку про прийняття відмови позивача від позовних вимог в частині стягнення 10610,56 грн. 30% річних, оскільки такі його дії не суперечать вимогам чинного законодавства та не порушують чиї-небудь права та охоронювані законом інтереси, і припиняє провадження у справі в цій частині на підставі п.4 ч.1 ст. 80 ГПК України.

Відповідно до вимог ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідач позов щодо підстав та предмету не оспорив, доказів сплати боргу суду не надав, в акті звірки взаємних розрахунків суму основного боргу визнав (а.с.44).

Враховуючи вищевикладені обставини, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 160482,97 грн. основного боргу, 10544,75 грн. інфляційних та 6700,25 грн. пені обгрунтовані, заявлені у відповідності до вимог чинного законодавства, підтверджуються належними доказами, які є в матеріалах справи та підлягають задоволенню. А в частині стягнення 10610,56 грн. 30% річних суд припиняє провадження у справі на підставі п.4 ч.1 ст. 80 ГПК України у зв'язку з відмовою позивача від позову в цій частині.

Витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача пропорційно до задоволених позовних вимог, оскільки він спонукав позивача звернутись з позовом до суду.

Керуючись ст.ст. 22, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 78, п.4 ч.1 ст. 80, ст.ст. 82-85 ГПК України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Лаб-Радор", 11700, Житомирська область, м. Новоград-Волинський, вул. Вокзальна, 6, код ЄДРПОУ 35622563

на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, 11700, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1

- 160482,97грн. - основного боргу;

- 6700,25 грн. - пені;

- 10544,75 грн. - інфляційних;

- 3554,56 грн. - витрат, пов'язаних зі сплатою судового збору.

3. Прийняти відмову від позову в частині стягнення 10610,56 грн. 30% річних.

4. Припинити провадження у справі в частині стягнення 10610,56 грн. 30% річних.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Давидюк В.К.

Віддрукувати:

1 - в справу

2,3 - сторонам (рек. з пов. про вручення)