Постанова

від 23.10.2014 по справі 814/2759/14

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв.

23 жовтня 2014 року Справа № 814/2759/14

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Желєзного І.В. секретар судового засідання Зощак В.В. розглянувши адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "МАР - ТА", пр-т Жовтневий, 45, кв. 32,Миколаїв,54052

доДержавної податкової інспекції у Ленінському районі м.Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області, вул. Гмирьова, 1/1,Миколаїв,54028

провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Мар-Та» (далі по тексту також - позивач, Товариство), посилаючись на незаконність оспорюваних повідомлень-рішень, звернулось до адміністративного суду з позовом про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області (далі по тексту також - відповідач, ДПІ, контролюючий орган) від 10.09.2013 року № 0001782201 та № 0001792201, якими суб'єкту господарювання визначене грошове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 129022,11 грн. (86014,74 грн. - основного зобов'язання, 43007,37 грн. - штрафу) та з податку на прибуток в сумі 135474,19 грн. (90315,46 грн. - основного зобов'язання та 45157,73 грн. - штрафу).

Відповідач позов не визнав, зазначивши, що підставою визначення підприємству податкових зобов'язань слугував висновок контролюючого органу про безтоварність господарських операцій ТОВ «Мар-Та» з контрагентом постачальником ТОВ «Буланжері Трейд».

Дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні в них фактичні дані, суд встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Мар-Та» зареєстровано виконавчим комітетом Миколаївської міської ради 12.11.2008 року та як платник податків взято на облік ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва 18.11.2008 року. Основними видами діяльності товариства є діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту, оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин (основний), оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням, неспеціалізована оптова торгівля, інша допоміжна діяльність у сфері транспорту, консультування з питань комерційної діяльності й керування.

В серпні 2014 року ДПІ проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань правомірності формування податкового кредиту та податкових зобов'язань, доходів та витрат, що враховані при визначенні об'єкту оподаткування податком на прибуток по взаємовідносинам з ТОВ «Буланжері Трейд» за квітень 2012 року та з ПП «Горгстрой» за 2012 рік, результати якої оформлено актом № 86/22-200/36201374 від 22.08.2014 року (далі по тексту також - акт).

В акті перевірки контролюючим органом зазначено про порушення суб'єктом господарювання п.п.138.1.1 п. 138.1, п. 138.2 ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188, п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 ПК України, що призвело до заниження підприємством податкових зобов'язань з податку на додану вартість на 86014,74 грн. за квітень-травень 2012 року та податку на прибуток за півріччя 2012 року на 90315,46 грн..

За результатами перевірки 10.09.2014 року відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення №0001782201, яким Товариству визначене грошове зобов'язання з податку на прибуток в загальній сумі 135473,19 грн., з яких 90315,46 грн. - донараховано податку та 45157,73 грн. - штрафу, та № 0001792201 про визначення грошового зобов'язання з податку на додану вартість в загальній сумі 129022,11 грн., з яких 86014,74 грн. - основного зобов'язання та 43007,37грн. - штрафу.

Підставою прийняття оспорюваних податкових повідомлень-рішень слугував висновок ДПІ про безтоварність господарських операцій між позивачем та ТОВ «Буланжері Трейд», що ґрунтується на припущеннях про вчинення операцій без мети реального настання правових наслідків та недостатності необхідних документів для формування витрат та податкового кредиту. На обґрунтування умовиводів ДПІ посилається на акт ДПІ у Приморському районі м. Одеси № 2867/22-3/36794714 від 16.05.2013 року «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «Буланжері Трейд» щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.01.2010 по 31.01.2012, квітень 2012 року (неможливість проведення звірки обумовлена відсутністю підприємств за їх місцезнаходженням).

Досліджуючи обставини, з якими закон пов'язує наявність або відсутність в діях суб'єкта господарювання податкового правопорушення, суд виходить з такого.

Відповідно до ст.1 ЗУ "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Таким чином визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Первинним документом є документ, якій містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Статтею 9 ЗУ "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України (в редакції, що була чинною у відповідних податкових періодах), об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу;

Приписами п.135.2 ПК України визначено, що доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно з п.137.1 ПК України дохід від реалізації товарів визнається за датою переходу покупцеві права власності на такий товар. Дохід від надання послуг та виконання робіт визнається за датою складення акта або іншого документа, оформленого відповідно до вимог чинного законодавства, який підтверджує виконання робіт або надання послуг.

Відповідно до п.138.1 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Із п.138.2 ПК України слідує, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді. Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

Згідно з п.139.1.9 ПК України витрати не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку. У відповідності до пп. «а» п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів.

Відповідно до п.187.1 ст. 187 ПК України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Приписами п.198.1 ст.198 ПК України визначено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст. 198 ПК України).

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п. 201.1 ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну.

Податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (п.201.4, п. 201.6, п. 201.10 ст. 201 ПК України).

Системний аналіз правових норм, якими регулюються правовідносини, що є предметом судового дослідження, вказує, що визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Не можуть бути включені до складу валових витрат та податкового кредиту витрати на придбання товарів (робіт, послуг) не підтверджені дійсними розрахунковими, платіжними та іншими документами. Документом, який підтверджує сплату покупцем податку на додану вартість в ціні товару, зокрема є податкова накладна.

Для віднесення відповідних сум до складу валових втрат та податкового кредиту в розумінні ПК України не передбачається умова відслідкування та контролю платником податку (добросовісним набувачем товару, послуг та ін.) реальної сплати цих сум до бюджету контрагентом, а тим більше контрагентів безпосереднього контрагента суб'єкта господарювання. Чинним законодавством на сторону в господарському зобов'язанні не покладено обов'язок з'ясування обставин сплати податків та зборів контрагентом.

До того ж суб'єкт господарювання (добросовісний учасник угод та господарських операцій) не наділений можливістю контролю (навіть за власною ініціативою) за сплатою податків іншими суб'єктами підприємницької діяльності. Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання як платник податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, оскільки юридична відповідальність особи має індивідуальний характер (ст.61 Конституції України). Зазначена обставина (недобросовісність учасника угоди щодо сплати податків та зборів) не є підставою для позбавлення платника податку права на відображення в складі валових витрат та податкового кредиту понесені витрати на придбання товарів (послуг), якщо останній виконав усі передбачені законом умови та має всі документальні підтвердження понесених витрат та фактичного здійснення господарських операцій.

Чинним законодавством України не встановлено обов'язку покупця сплачувати ПДВ ще й безпосередньо до бюджету, коли такий податок не буде сплачений продавцем або іншою особою, з урахуванням суми податку, отриманого від покупця в ціні товару. Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність з негативними наслідками саме щодо цієї особи. Зазначена правова позиція, зокрема, викладена у постановах Верховного Суду України від 01.06.2010 за позовом ПП "Армавір" до ДПІ у Печерському районі м. Києва, від 19.11.2010 у справі за позовом ВАТ "Кременчуцький завод технічного вуглецю" до Кременчуцької ОДПІ, від 31.01.2011 за позовом ЗАТ "Мукачівський лісокомбінат" до Мукачівської ОДПІ, а також у Рішенні Європейського суду з прав людини від 22.01.09 по справі "Булвес" проти Болгарії. Отже, Європейський суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення з боку його контрагентом.

Як вбачається з матеріалів справи, 03.04.2012 р. між позивачем та ТОВ "Буланжері-Трейд" укладено договір - доручення №58 (Договір), предметом якого було надання послуг з транспортно-експедиційного обслуговування під час організації та виконання перевезення вантажу у міжміському напрямку та розрахунків при цих перевезеннях, у відповідності до діючого законодавства України.

Відповідно до п.1.2. Договору позивач доручає експедитору здійснювати перевезення сільськогосподарської продукції автомобільним транспортом.

Пунктом п.1.3. Договору визначено, що експедитор діє від свого імені та в межах даного Договору, організує перевезення власним вантажним автомобільним транспортом, а також залучає інших учасників транспортного процесу у відповідності з діючим законодавством України.

У відповідності до п. 3.4. Договору розрахунки відбуваються по закінченні виконаних робіт, з дня отримання Замовником оригіналів рахунка-фактури, акта виконаних робіт, товарно-транспортних накладних.

Відповідно до умов даного Договору керівником підприємства ТОВ «Мар-Та» Білас Т.Б. надавалися експедитору первинні бухгалтерські документи на вантаж для навантаження та перевезення у пункт призначення.

Відповідальною особою від підприємства ТОВ «Буланжері Трейд» виступав на підставі довіреності б/н від 10.02.2012 року Мойсеєнко Володимир Михайлович, якому надавалися документи на навантаження та перевезення вантажу.

Приймання позивачем від ТОВ «Буланжері Трейд» виконаних послуг здійснювалось за актами здачі-прийняття робіт, відповідно до яких ТОВ «Буланжері Трейд» надавало позивачу податкові накладні на вартість наданих послуг із зазначеннм усіх необхідних реквізитів та скріплених печатками.

Суми ПДВ по отриманим податковим накладним позивач вносив до свого податкового кредиту, а розрахунки з ТОВ «Буланжері Трейд» за отримані послуги здійснювались у готівковій формі з урахування ПДВ.

Безтоварність спірних господарських операцій між позивачем та ТОВ «Буланжері Трейд» ДПІ обумовлює також відсутністю у ТОВ «Буланжері Трейд» об'єктивної можливості для виконання поставок товарів в силу відсутності достатньої кількості основних засобів та робочого персоналу. Проте укладення трудового договору не є єдиним способом залучення фізичних осіб або матеріальних ресурсів (техніки, тощо) до вчинення необхідних дій в процесі надання послуг з виконання робіт. Податкове законодавство не ставить право платника на податковий кредит в залежності від того, за рахунок яких ресурсів (власних або залучених) здійснюється поставка послуг (товарів) та виконується певний обсяг робіт. До того ж ДПІ не довела неможливості поставки ТОВ «Буланжері Трейд» послуг шляхом залучення інших осіб (матеріальних ресурсів) за цивільно-правовими угодами.

Посилання відповідача на акт ДПІ у Приморському районі м. Одеси №2867/22-3/36794714 від 16.05.2013 року «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «Буланжері Трейд» щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.01.2010 по 31.01.2012, квітень 2012 року також не має правового значення, оскільки суб'єктом владних повноважень при прийняті оспорюваного податкового повідомлення-рішення дана правова оцінка господарським операціям за квітень 2012 року, а акт про неможливість проведення перевірки в зв'язку з незнаходженням підприємства за юридичною адресою складено 16.05.2013 року (більше чим через 12 місяці після здійснення господарських операцій). Крім того, законодавець не визначає (відсутній причинно-наслідковий зв'язок) незнаходження підприємства за місцем реєстрації умовою визнання господарських операцій такими, що не відбулися.

Твердження відповідача про ненадання позивачем з його вини товарно-транспортних накладних, які до того ж не є обов'язковим документом податкового обліку, при проведені перевірки суб'єкта господарювання, що, на думку контролюючого органу, відповідно до ст.44 ПК України є підставою для неприйняття вказаних документів в якості доказів, не підтверджені належними фактичними даними та спростовуються позивачем. Аналіз ст.85 ПК України свідчить про те, що податковий орган в разі необхідності має право витребувати у платника податків всі необхідні документи, що пов'язані з предметом перевірки. При цьому обов'язок з надання документів виникає у платника податків після початку перевірки. При розгляді справи встановлено, що контролюючий орган при проведені перевірки не витребував у позивача товарно-транспортні накладні, що не може свідчити про умисне ненадання документів в ході проведення перевірки, а тому положення п.44.6 ст.44 ПК України (щодо відсутності документів) не можуть бути застосовані в даному випадку.

Позиціонування контролюючим органом наведених обставини як порушення податкового законодавства не ґрунтується на приписах чинного законодавства та є надуманим.

Таким чином, висновки контролюючого органу про безтоварність господарських операцій базуються на припущеннях, які не доведені належними та допустимими доказами. Позивач надав до суду податкові накладні, акти виконаних робіт, розрахункові документи, товарно-транспортні накладні та ніші первинні документи, що стосуються господарських операцій за участю ТОВ «Буланжері Трейд», які фактично підтверджують реальне здійснення правочинів і досягнення позивачем законної мети їх здійснення - придбання на підставі цивільно-правових угод товарів (послуг) для здійснення господарської статутної діяльності, направленої на отримання прибутку.

На момент видачі податкових накладних постачальник був зареєстрований платником ПДВ, а отже, мав право їх виписувати. В свою чергу, покупець послуг мав правові підстави включити суму сплаченого в ціні товару (послуг) ПДВ по таким податковим накладним до податкового кредиту. Позивач в повному обсязі задекларував свої податкові зобов'язання з ПДВ та сплатив податки до бюджету.

Отже, оскільки відповідачем (суб'єктом владних повноважень), на якому в адміністративному судочинстві лежить тягар доказування правомірності своїх дій, не надано спростувань реального характеру здійснюваних позивачем господарських операцій, що були обумовлені діловою метою, доводи ДПІ про безтоварність здійснених господарських операцій між позивачем та ТОВ «Буланжері Трейд» є бездоказовими.

Таким чином, відповідач - суб'єкт владних повноважень при прийнятті оспорюваного податкового повідомлення-рішення діяв не на підставі, не в спосіб, що передбачені законами України, та без врахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

Вищенаведене в сукупності є підставою для задоволення позову.

Відповідно до ч.1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені витрати з Державного бюджету України.

Керуючись ст. ст. 11, 70, 71, 86, 159-163, 167, 254 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області від 10.09.2013року №0001782201.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській областівід 10.09.2013року №0001792201.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "МАР - ТА" (ідентифікаційний код 36201374) 487 гривень 20 копійок в рахунок відшкодування сплаченого судового збору.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів в порядку ст. 186 КАС України.

Суддя І. В. Желєзний