Ухвала

від 10.02.2015 по справі 814/2759/14

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

10 лютого 2015 р.м.ОдесаСправа № 814/2759/14

Категорія: 8.3.1 Головуючий в 1 інстанції: Желєзний І. В.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду

у складі:

головуючого - Ступакової І.Г.

суддів - Бітова А.І.

- Милосердного М.М.

при секретарі - Найденко О.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2014 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "МАР - ТА" до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А :

Товариство з обмеженою відповідальністю "МАР - ТА" звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень від 10 вересня 2013 року № 0001782201 та № 0001792201, якими визначене грошове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 129 022,11 грн. та з податку на прибуток в сумі 135 474,19 грн..

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2014 року адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю "МАР - ТА" задоволений. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області від 10 вересня 2013року №0001782201. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області від 10 вересня 2013 року №0001792201.

В апеляційній скарзі Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області ставиться питання про скасування судового рішення в зв'язку з тим, що воно постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Вирішуючи справу суд першої інстанції встановив, що в серпні 2014 року відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань правомірності формування податкового кредиту та податкових зобов'язань, доходів та витрат, що враховані при визначенні об'єкту оподаткування податком на прибуток по взаємовідносинам з ТОВ «Буланжері Трейд» за квітень 2012 року та з ПП «Горгстрой» за 2012 рік, результати якої оформлено актом № 86/22-200/36201374 від 22 серпня 2014 року.

Як зазначено в акті перевірки, Товариство з обмеженою відповідальністю "МАР - ТА" в порушення вимог п.п.138.1.1 п. 138.1, п. 138.2 ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188, п.198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 ПК України, занизило податкові зобов'язання з податку на додану вартість на 86 014,74 грн. за квітень-травень 2012 року та податку на прибуток за півріччя 2012 року на 90 315,46 грн..

На підставі акту перевірки, Державною податковою інспекцією у Ленінському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області прийняті податкові повідомлення - рішення №0001782201, яким позивачеві визначене грошове зобов'язання з податку на прибуток в загальній сумі 135 473,19 грн., з яких 90 315,46 грн. - донараховано податку та 45 157,73 грн. - штрафу, та № 0001792201 про визначення грошового зобов'язання з податку на додану вартість в загальній сумі 129 022,11 грн., з яких 86 014,74 грн. - основного зобов'язання та 43 007,37грн. - штрафу.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про задоволення адміністративного позову та вважає, що при винесенні оскаржуваної постанови судом першої інстанції були правильно застосовані норми матеріального та процесуального права, правильно та повно встановлені обставини справи, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 03 квітня 2012 року між позивачем та ТОВ "Буланжері-Трейд" укладено договір - доручення №58, предметом якого було надання послуг з транспортно-експедиційного обслуговування під час організації та виконання перевезення вантажу у міжміському напрямку та розрахунків при цих перевезеннях, у відповідності до діючого законодавства України.

Згідно умов договору:

1) позивач доручає ТОВ "Буланжері-Трейд" здійснювати перевезення сільськогосподарської продукції (п.1.2), проводе розрахунки по закінченні виконаних робіт, з дня отримання Замовником оригіналів рахунка-фактури, акта виконаних робіт, товарно-транспортних накладних (п.3.4);

2) ТОВ "Буланжері-Трейд" організовує перевезення власним вантажним автомобільним транспортом, а також залучає інших учасників транспортного процесу у відповідності з діючим законодавством України (п.1.3), надає експедитору первинні бухгалтерські документи на вантаж для навантаження та перевезення у пункт призначення.

На підтвердження виконання вказаного договору позивачем надано до матеріалів справи: акти виконаних робіт, видаткові накладні, податкові накладні, рахунки-фактури та платіжні доручення, квитанції до прибуткових касових ордерів, товарно - транспортні накладні.

Відповідно до п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно з п.п.139.1.9. п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно з п.п.139.1.1. п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат, витрати не пов'язані з провадженням господарської діяльності.

Пунктом 200.1 статті 200 Податкового кодексу України встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до пп. "а" п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, що не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно вимог пункту 201.11 статті 201 Податкового кодексу України).

Зміст наведених норм свідчить про те, що наявність господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації, є визначальною умовою для виникнення у платника податку права на формування податкового кредиту.

В свою чергу, як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, обставини щодо фактичності здійснення господарських операцій з придбання позивачем послуг у ТОВ "Буланжері-Трейд", на які позивач як платник податку посилається як на підставу виникнення у нього права на включення нарахованого (сплаченого) ПДВ до податкового кредиту, відповідачем спростовані не були.

Між тим, отримані позивачем документи (акти виконаних робіт, видаткові накладні, податкові накладні, рахунки-фактури та платіжні доручення, квитанції до прибуткових касових ордерів, товарно - транспортні накладні та інш.), на які в тому числі послався суд першої інстанції, дають можливість встановити обсяги та вид наданих позивачу за договором послуг, що в тому числі, дає підстави для висновку про сплату позивачем сум податку в ціні придбання послуг свому безпосередньому постачальнику, який видав йому податкові накладні, маючи статус платника податку на додану вартість, а тому оцінка судом першої інстанції обставин та матеріалів справи відповідає правильному застосуванню норм Податкового кодексу України, яким встановлено порядок та підстави формування податкового кредиту.

Доводи апеляційної скарги щодо безпідставності формування позивачем у спірний період податкового кредиту за рахунок сум податку на додану вартість, згідно податкових накладних, виписаних ТОВ "Буланжері-Трейд", з посиланням на неможливість проведення зустрічної перевірки (акт ДПІ у Приморському районі міста Одеси), колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки податковий орган неправомірно співвідносить господарські правовідносини позивача в залежність від результатів фінансово-господарської діяльності його контрагента та неможливості перевірки такого контрагента, з огляду на індивідуальний характер юридичної відповідальності особи, встановлений статтею 61 Конституції України.

Між іншим, колегія суддів звертає увагу на те, що діючим податковим законодавством не пов'язане право платника на податковий кредит з фактичним знаходженням його контрагента за юридичною адресою, натомість податкові органи не мають повноважень тлумачити поняття добросовісності платника як таке, що породжує у останнього додаткові обов'язки, не передбачені чинним законодавством, зокрема, перевіряти наявність постачальника за місцем реєстрації та наявність у контрагента технічного персоналу, основних засобів, виробничих активів.

Щодо доводів апелянта з посиланням на постанову слідчого відділу ДПІ про призначення позапланової перевірки, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору (ч.ч.1, 4 ст.70 КАС України).

В свою чергу, частиною 4 статті 72 КАС України встановлено, що вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Колегія суддів не приймає до уваги доводи апеляційної скарги з посиланням на зміст постанови слідчого, оскільки вони зафіксовані в процесуальних документах досудового розслідування і є лише одним із засобів доказування в кримінальній справі, та не є належними документами, які встановлюють відповідні юридичні факти та не можуть бути належним доказом у даній адміністративній справі та свідчити про відсутність господарських операцій, вчинених на виконання укладеного між позивачем та ТОВ "Буланжері-Трейд"» договору.

Інші доводи апеляційної скарги колегія суддів до уваги не приймає, оскільки вони ґрунтуються на неповному з'ясуванні податковим органом обставин по справі та спростовуються матеріалами справи (первинними документами, наданими позивачем), яким судом було надано належну оцінку при винисенні обґрунтованого рішення про задоволення адміністративного позову.

Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, порушень матеріального та процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 195, 196; п.1 ч.1 ст. 198; ст. 200; п.1 ч.1 ст. 205; ст. 206; ч.5 ст. 254 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області залишити без задоволення, а постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2014 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає чинності негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Повний текст судового рішення виготовлений 11 лютого 2015 року.

Головуючий: І.Г. Ступакова

Судді: А.І. Бітов

М.М.Милосердний