Постанова

від 22.10.2014 по справі 823/2694/14

ЧЕРКАСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 жовтня 2014 року справа № 823/2694/14

м. Черкаси

16 год. 45 хв.

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Паламара П.Г.,

при секретарі Овсієнко О.І.,

за участю представника позивача Метелиці С.П. - за довіреністю, представника відповідача Павленко М.В. - за довіреністю, розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Укрмілк» до Смілянської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Черкаській області про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

04 вересня 2014 року товариство з обмеженою відповідальністю «Уркмілк» (далі - позивач) звернулося до Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Смілянської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Черкаській області (далі - відповідач), в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 19.08.2014р. № 0001202200 та № 0001192200.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями не погоджується, вважає їх винесеними з порушенням норм чинного законодавства, а тому вони підлягають скасуванню.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, позов просив задовольнити з підстав, викладених в позовній заяві та додаткових поясненнях по справі.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позову заперечувала повністю з підстав, викладених у запереченнях на адміністративний позов.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд прийшов до наступного.

Позивач - товариство з обмеженою відповідальністю «Укрмілк» зареєстроване як юридична особа Смілянським міськрайонним управлінням юстиції 29.06.2004р., ідентифікаційний код 32934241 та перебуває на обліку в Смілянській ОДПІ з 07.07.2004р. за №904.

З матеріалів справи вбачається, що на підставі направлень Смілянської ОДПІ ГУ Міндоходів у Черкаській області від 28.07.2014 року № 287, 288, а також на підставі пп.20.1.4, 20.1.5, 20.1.6, 20.1.8 п.20.1 ст.20, пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI (далі - ПКУ) та відповідно до наказу начальника Смілянської ОДПІ ГУ Міндоходів у Черкаській області проведена документальна позапланова виїзна перевірка дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства товариства з обмеженою відповідальністю «Укрмілк» при взаємовідносинах з ТОВ «Біловіта Сервіс», за листопад- грудень 2011 року та січень 2012 року, ТОВ «Лігран» за березень 2012 року, ТОВ «Промпродсклад-Трейдінг» за травень - липень 2012 року, ТОВ БК «Будінвестпроект» за березень-квітень 2013 року, ТОВ «Сканлайн Компані» за червень-липень 2013 року, ТОВ «Перітус Альянс» липень-вересень 2013 року, ТОВ «Тенза Ліга» за грудень 2013 року, про що складено акт від 04.08.2014 року №1193/23-04-22-008/32934241.

Відповідачем у акті зроблено висновок щодо порушення ТОВ «Укрмілк»:

1. вимог п.138.2, п.138.4 ст. 138, пп.139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПКУ в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток на загальну суму 202776 грн., в т.ч. за 2011 рік на 146052, 0 грн. за 2012 рік на 62395, 0 грн., за 2013 рік на 125776, 0 грн.

2. вимог п.198.3, п.198.6 ст.198 та п. 200.1 ст. 200 ПКУ, внаслідок чого встановлення заниження нарахування податку на додану вартість на загальну суму 204520, 0 грн., в т.ч. за листопад 2011 року на суму 5700, 0 грн., за грудень 2011 року на 7000, 0 грн., за січень 2012 року на суму 14933, 33 грн., за березень 2012 року на суму 1707, 59 грн., за травень 2012 року на суму 17783, 33 грн., за червень 2012 року на суму 17000, 0 грн., за липень 2012 року на суму 8000,0 грн., за березень 2013 року на суму 2000, 0 грн., за квітень 2013 року на суму 25000,0грн., за червень 2013 року на суму 18666, 67 грн., за липень 2013 року на суму 29666,66грн., за серпень 2013 року на суму 19573, 33 грн., за вересень 2013 року на суму 19738,33грн., за грудень 2013 року на суму 17750, 01 грн.

Не погоджуючись з висновками, позивач 14.08.2014р. подав до Смілянської ОДПІ ГУ Міндоходів у Черкаській області заперечення до акту документальної позапланової виїзної перевірки.

Рішенням Смілянської ОДПІ ГУ Міндоходів у Черкаській області від 20.08.2014 року № 6884/23-04-22-034 вказано на те, що підстав для зміни констатуючої частини акту, згідно чинного законодавства немає.

19.08.2014 року відповідачем винесені податкові повідомлення-рішення: № 0001192200, яким збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість на суму 255650 грн., із яких 204520 грн. основний платіж, а 51130 грн. штрафні (фінансові) санкції, №0001202200, яким збільшено суму грошового зобов'язання по податку на прибуток на суму 253470 грн., із яких 202776 грн., а 50694 грн. штрафні (фінансові) санкції.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства врегульовані Податковим кодексом України.

Пунктом 198.3 ст. 198 ПК України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Відповідно до п. п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 201.6 ст. 201 ПК України встановлено, що податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Виходячи із вищезазначеної норми, податкова накладна є документом, що підтверджує факт сплати покупцем ПДВ у ціні товару.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно п. 138.2 ст. 132 ПКУ витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Пунктом 138.4. ст. 138 ПКУ передбачено, що витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Відповідно до пп. 139.1.9. п. 139 ст. 139 ПКУ витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Законом, який визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності є Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року № 996-XIV (далі - Закон України №996).

Відповідно до п. 2 ст. 3 Закону України № 996 - бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Частиною 1 ст. 9 Закону України № 996 визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Суд зазначає, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

На підтвердження реальності вчинених операцій щодо поставки товару позивачем надані суду та досліджені договори з ТОВ «Біловіта Сервіс» № 02/11-2011 від 01.10.2011 року; ТОВ «Лігран» № 2903/2 від 29.03.2012 року; ТОВ «Промпродсклад - Трейдінг» № 102/12 від 10.02.2012 року; ТОВ «Будінвестпроект» № 032513 від 25.03.2013 року; ТОВ «Скайлайн Компані» № 19 від 06.05.2013 року; ТОВ «Перітус Альянс» № 25072 від 25.07.2013 року; ТОВ «Тенза Ліга» № 011213 від 01.12.2013 року, рахунки - фактури, податкові та видаткові накладні на сироватку молочну суху, молоко знежирене сухе видані ТОВ «Біловіта Сервіс», ТОВ «Промпродсклад - Трейдінг», ТОВ «Будінвестпроект», ТОВ «Скайлайн Компані», ТОВ «Перітус Альянс», ТОВ «Тенза Ліга» та ТОВ «Лігран» на макуху соняшникову за відповідні періоди. Факти оплати підтверджується наданими суду платіжними дорученнями, а перевезення товару підтверджується рахунками-фактурами, актами прийому-передачі виконаних робіт та товарно-транспортними накладними.

Отже, позивач виконав вимоги ПК України, сплативши податок на додану вартість у ціні товару, придбаного у постачальників, якими, у свою чергу, виконано вимоги п. 201.10 ст. 201 ПК України - видано покупцеві первинні податкові та бухгалтерські документи.

Суд також вважає необґрунтованими посилання відповідача у акті перевірки та запереченнях на складені органами Міндоходів акти про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Біловіта Сервіс», ТОВ «Промпродсклад - Трейдінг», ТОВ «Будінвестпроект», ТОВ «Скайлайн Компані», ТОВ «Перітус Альянс», ТОВ «Тенза Ліга» з огляду на те, що відповідач зустрічні звірки із зазначеними товариствами не призначав, в той час як акти свідчать лише про неможливість проведення звірки. Акт перевірки ТОВ «Лігран» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства з контрагентами у 2011 році взагалі не стосується господарських відносин зазначеного товариства із позивачем.

Підпунктом 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПКУ визначено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до ст. 47 ПКУ відповідальність за неподання, порушення порядку заповнення документів податкової звітності, порушення строків їх подання контролюючим органом, недостовірність інформації, наведеної у зазначених документах несуть юридичні особи, постійні представництва нерезидентів, які відповідно до Кодексу визначені платниками податків, а також їх посадові особи. Отже, платник податку несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податків і не може автоматично поширюватись на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

Отже, допущені порушення одним платником податків у відображенні у податковому обліку певної господарської операції, не впливають на права та обов'язки іншого платника податків.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно п. 2. ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що відповідачем не доведено правомірність прийнятих податкових повідомлень-рішень, а позивачем підтверджено правомірність формування податкових зобов'язань з податку на прибуток та податку на додану вартість за перевіряємий період.

За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача підлягають до задоволення.

Частиною 1 ст.94 КАС України визначено, що якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст. ст. 9, 69-70, 86, 94, 97, 122, 158 - 163 КАС України, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Смілянської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Черкаській області від 19.08.2014 року № 0001202200.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Смілянської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Черкаській області від 19.08.2014 року № 0001192200.

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Укрмілк» сплачений судовий збір в сумі 4872 (чотири тисячі вісімсот сімдесят дві) грн. 00 коп.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд в порядку, передбаченому ст. ст. 185 - 187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя П.Г. Паламар

Повний текст постанови виготовлено 24 жовтня 2014 року.