Ухвала

від 21.01.2015 по справі 823/2694/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 823/2694/14 Головуючий у 1-й інстанції: Паламар П.Г.

Суддя-доповідач: Гром Л.М.

У Х В А Л А

Іменем України

21 січня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого-судді - Гром Л.М.;

суддів - Бєлової Л.В.,

Вівдиченко Т.Р.,

при секретарі судового засідання: Мотилю В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Смілянської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Черкаській області на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2014 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрмілк» до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в:

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2014 року позов задоволено, визнано протиправними і скасовано податкові повідомлення - рішення Смілянської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Черкаській області від 19 серпня 2014 року № 0001202200, № 0001192200.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції відповідач звернувся до Київського апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалене у справі судове рішення скасувати та постановити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, які з`явились у судове засідання, перевіривши за матеріалами справи наведені у апеляційній скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідачем проведена документальна позапланова виїзна перевірка дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства товариства з обмеженою відповідальністю «Укрмілк» при взаємовідносинах з ТОВ «Біловіта Сервіс», за листопад- грудень 2011 року та січень 2012 року, ТОВ «Лігран» за березень 2012 року, ТОВ «Промпродсклад-Трейдінг» за травень - липень 2012 року, ТОВ БК «Будінвестпроект» за березень-квітень 2013 року, ТОВ «Сканлайн Компані» за червень-липень 2013 року, ТОВ «Перітус Альянс» липень-вересень 2013 року, ТОВ «Тенза Ліга» за грудень 2013 року, про що складено акт від 04.08.2014 року №1193/23-04-22-008/32934241.

19.08.2014 року відповідачем винесені податкові повідомлення-рішення: № 0001192200, яким збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість на суму 255650 грн., із яких 204520 грн. основний платіж, а 51130 грн. штрафні (фінансові) санкції, №0001202200, яким збільшено суму грошового зобов'язання по податку на прибуток на суму 253470 грн., із яких 202776 грн., а 50694 грн. штрафні (фінансові) санкції.

Позивач, вважаючи дані податкові повідомлення-рішення неправомірними, звернувся до суду.

Приймаючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з наступних мотивів, з чим погоджується колегія суддів.

Згідно пп.14.1.181. п.14.1.ст.14 Податкового кодексу України, податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.

Відповідно до п.198.1, п.198.3. ст.198 Кодексу, податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт і послуг), вартість яких відноситься до складу витрат виробництва (обігу). Право на нарахування податкового кредит виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п.198.6. ст.198 ПК України, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.201.11 ст.201 Кодексу). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Відповідно до п.201.10. ст.201 Кодексу, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Крім того, до складу валових витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування відповідно до пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України, входять: витрати від операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, 138.11 цієї статті: інші витрати, визначені згідно з пунктами 138.5, 138.10 -138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

При цьому, згідно з підпунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом 2 цього Кодексу.

Законом України «Про бухгалтерський обік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року №996-ХІV (надалі - Закон №996) передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку (який основою будь-якого іншого обліку) господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Таким чином, для підтвердження включення витрат на оплату виконаних робіт до складу валових витрат підприємства, а також для підтвердження включення сум сплаченого податку на додану вартість у складі ціни за виконані роботи до складу податкового кредиту, необхідні первинні документи (платіжні доручення, податкові накладні, акти виконаних робіт тощо), оформлені відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні».

Відповідно до ст.1 зазначеного закону, первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ст.9 Закону №996, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено судом першої інстанції, на підтвердження реальності вчинених операцій щодо поставки товару позивачем надані суду договори з ТОВ «Біловіта Сервіс» № 02/11-2011 від 01.10.2011 року; ТОВ «Лігран» № 2903/2 від 29.03.2012 року; ТОВ «Промпродсклад - Трейдінг» № 102/12 від 10.02.2012 року; ТОВ «Будінвестпроект» № 032513 від 25.03.2013 року; ТОВ «Скайлайн Компані» № 19 від 06.05.2013 року; ТОВ «Перітус Альянс» № 25072 від 25.07.2013 року; ТОВ «Тенза Ліга» № 011213 від 01.12.2013 року, рахунки - фактури, податкові та видаткові накладні на сироватку молочну суху, молоко знежирене сухе видані ТОВ «Біловіта Сервіс», ТОВ «Промпродсклад - Трейдінг», ТОВ «Будінвестпроект», ТОВ «Скайлайн Компані», ТОВ «Перітус Альянс», ТОВ «Тенза Ліга» та ТОВ «Лігран» на макуху соняшникову за відповідні періоди. Факти оплати підтверджується наданими суду платіжними дорученнями, а перевезення товару підтверджується рахунками-фактурами, актами прийому-передачі виконаних робіт та товарно-транспортними накладними.

При цьому, колегія суддів також звертає увагу на той факт, що вищезазначені первинні, розрахункові та інші документи повністю відповідають вимогам, встановлених до первинних документів, які пред'являються п. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» і за висновками суду свідчать про реальність операцій між позивачем і його контрагентом.

В свою чергу, відповідачем не надано доказів відсутності у контрагентів позивача спеціальної податкової правосуб'єктності на момент виконання вищевказаних договірних відносин, зокрема того, що такі підприємства не були зареєстровані в якості платника податку на додану вартість або того, що його реєстрація платником податку на додану вартість була анульована в період укладення і виконання спірних правочинів. Також відповідачем не доведено облік контрагентами позивача операцій, які мають на меті отримання економічної вигоди за рахунок уникнення податкового навантаження. Відтак, наявні в матеріалах справи копії податкових накладних, на підставі яких позивач сформував податковий кредит, відповідають вимогам, встановленим ст. 201 ПК України.

Також відповідачем не було надано до суду належних доказів, які б свідчили про відсутність у позивача умов для здійснення господарської діяльності (відсутність майна, складських приміщень, обладнання та виробничих потужностей, в т.ч. орендованих, а також трудових ресурсів, тощо), в т.ч. із залученням третіх осіб.

Враховуючи наведене, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення не можна визнати законними та обґрунтованими.

В свою чергу, доводи апелянта спростовуються вищенаведеним, матеріалами справи та не відповідають вимогам чинного законодавства, а отже, не підлягають задоволенню.

Отже, судова колегія визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, враховуючи відповідні правові норми та встановлені обставини, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про застосування статті 200 КАС України.

Керуючись статтями 195, 196, 200, 205, 206 КАС України, суд,

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу Смілянської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Черкаській області - залишити без задоволення.

Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст.212 КАС України.

Головуючий:

Судді:

Ухвала складена у повному обсязі 26.01.2015р.

Головуючий суддя Гром Л.М.

Судді: Бєлова Л.В.

Вівдиченко Т.Р.