Постанова

від 22.10.2014 по справі 903/655/14

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 жовтня 2014 року Справа № 903/655/14

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Мамченко Ю.А.

судді Саврій В.А. ,

судді Дужич С.П.

при секретарі Німчук А.М.

за участю представників сторін:

позивача - не з'явився

відповідача - Смалюх Р.Я. (довіреність №1901-19 від 25.09.2014 року)

розглянувши апеляційну скаргу позивача ТОВ "УМПП-Центр" на рішення господарського суду Волинської області від 28.07.2014 року у справі № 903/655/14 (суддя Слупко В.Л.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "УМПП-Центр"

до Публічного акціонерного товариства "Західінкомбанк"

про визнання договору іпотеки від 17.10.2007 року недійсним

ВСТАНОВИВ :

Рішенням господарського суду Волинської області від 28 липня 2014 року у справі №903/655/14 в позові Товариства з обмеженою відповідальністю «УМПП-Центр» (надалі - позивач) до Публічного акціонерного товариства «Західінкомбанк» (надалі - відповідач) про визнання договору іпотеки від 17.10.2007 року недійсним відмовлено /а.с. 36-37/.

Вказане рішення обґрунтовано тим, що посилання ТОВ "УМПП-Центр" на те, що вказаний договір іпотеки укладений з порушенням частини 3 статті 5 Закону України "Про іпотеку" не ґрунтується на нормах Закону України "Про іпотеку".

Не погоджуючись з прийнятим судом першої інстанції рішенням, позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «УМПП-Центр» звернувся до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати повністю рішення господарського суду Волинської області по справі №903/655/14 від 28 липня 2014 року та прийняти нове рішення по справі, яким визнати недійсним договір іпотеки від 17 жовтня 2007 року, укладений між ПАТ «Західінкомбанк» та ТОВ «УМПП-Центр», посвідчений приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу ОСОБА_2, зареєстрований в реєстрі за №4102 /а.с.42-44/. Обґрунтовуючи свої вимоги апелянт посилається на порушення господарським судом Волинської області норм матеріального та процесуального права та вважає рішення таким, що не відповідає фактичним обставинам справи, порушує права та законні інтереси позивача. Зокрема, апелянт зазначає, що суд першої інстанції в порушення вимог щодо рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом не зазначив з огляду на які обставини доводи та докази позивача щодо порушення прав останнього та порушення вимог законодавства при укладенні оспорюваного іпотечного договору не взято судом до уваги та відкинуто; суд також не зазначив чому не надана правова оцінка листу БТІ, в якому зазначалося про те, що державна реєстрація окремих поверхів не проводилася (об'єкт не виділявся); господарський суд Волинської області в порушення вимог чинного законодавства не задовольнив клопотання позивача про відкладення розгляду справи, чим порушив основоположні засади процесуального законодавства; господарський суд Волинської області не дослідив чи належить об'єкт нерухомості (щодо частини якого укладено іпотеку) позивачу на праві власності чи на праві спільної власності разом з іншими особами; судом також не досліджено чи мали право сторони укладати спірний іпотечний договір виходячи з того, що в іпотеку передавалася частина нерухомого майна, яка не була виділена в натурі; безпідставним є посилання суду на норми права, що регулюють право спільної часткової власності до іншого характеру правовідносин; на момент укладення Договору іпотеки приміщення третього поверху адміністративного будинку А-6, що знаходиться за адресою: м.Луцьк, пр.Грушевського, 30 в натурі не виділялося, права власності на неї як на окремий об'єкт нерухомості не реєструвалося, окрема адреса не присвоювалася.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 22 серпня 2014 року апеляційну скаргу позивача прийнято до провадження та призначено дату судового засідання на 24 вересня 2014 року /а.с. 41, 55/.

Від відповідача - Публічного акціонерного товариства «Західінкомбанк» надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого останній вважає оскаржуване рішення законним та обґрунтованим, прийнятим у повній відповідності до норм матеріального та процесуального права, відтак в задоволенні апеляційної скарги просить відмовити, а судове рішення у справі залишити без змін /а.с. 50-51/. В обґрунтування своїх доводів відповідач зазначає, що позивач ані в позовній заяві, ані в апеляційній скарзі, не надав жодних належних та допустимих доказів в обґрунтування порушених його прав та законних інтересів. Навпаки, підписавши договір уповноважена особа від імені ТОВ «УМПП-Центр» - директор Артазей І.В., який діяв на підставі Статуту та протоколу загальних зборів учасників №1 від 14.03.2003 року, протоколу зборів від 10.10.2007 року, підтвердив факт ознайомлення з умовами спірного договору іпотеки, а також факт відсутності будь-яких порушень зі сторони Банку.

23 вересня 2014 року на адресу Рівненського апеляційного господарського суду від ТОВ "УМПП - Центр" надійшли письмові пояснення №18-09 від 17.09.2014 року /а.с. 60-61/.

В судовому засіданні 24 вересня 2014 року була оголошена перерва до 15 жовтня 2014 року /а.с.81/.

03 жовтня 2014 року від скаржника - ТОВ "УМПП-Центр" надійшли письмові пояснення №34 від 01.10.2014 року. В даних поясненнях апелянт зазначає, що саме 29 травня 2014 року з листа ПАТ "Банк Львів" позивач дізнався про те, що частина об'єкту нерухомого майна може бути предметом іпотеки лише після виділення її в натурі і реєстрації права власності на неї як на окремий об'єкт нерухомого майна. В обґрунтування порушення своїх прав апелянт стверджує, що ТОВ "УМПП-Центр" не може здійснювати розпорядження своїм майном, а саме передати його в іпотеку. Причиною цього стало те, що договір іпотеки від 17 жовтня 2007 року укладено з порушенням вимог чинного законодавства і позивач не має можливості вільно розпоряджатися своїм майном, яке не знаходиться в іпотеці у відповідача.

В судовому засіданні 15 жовтня 2014 року оголошувалась перерва до 22 жовтня 2014 року /а.с.88/.

Безпосередньо в судових засіданнях представники позивача та відповідача повністю підтримали вимоги і доводи, викладені відповідно в апеляційній скарзі та у відзиві на неї.

Представник позивача в судове засідання 22 жовтня 2014 року не з'явився, про причини неявки суд не повідомив. Про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином /а.с.88/.

Враховуючи положення статті 102 ГПК України щодо строку розгляду апеляційної скарги на рішення місцевого господарського суду, а також те, що судом вчинено всі необхідні дії для належного повідомлення всіх учасників провадження у справі про час і місце розгляду справи, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в даному судовому засіданні за відсутності представника позивача за наявними у справі матеріалами, у відповідності до вимог статті 101 ГПК України.

Колегія суддів, заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення місцевого господарського суду - скасуванню.

При цьому колегія суддів виходила з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю "УМПП-Центр" є власником адміністративного приміщення (А-6) нежитловою площею 4810,10 м.кв. за адресою: м.Луцьк, пр-т Грушевського, 30, що підтверджується рішенням господарського суду Волинської області від 02.02.2004 року у справі №6/101-27 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "УМПП-Центр" до Відкритого акціонерного товариства "Укрмашпромпроект" за участю третьої особи без самостійних вимог Волинського обласного бюро технічної інвентаризації про визнання права власності /а.с. 15-16/ та витягом з реєстру прав нерухомості згідно рішення Волинського ОБТІ від 10.02.2004 року /а.с. 17/.

17.10.2007 року між Комерційним банком "Західінкомбанк" (іпотекодержатель) та Товариством з обмеженою відповідальністю "УМПП-Центр" (іпотекодавець) було укладено нотаріально посвідчений договір іпотеки, відповідно до умов якого позивач передав в іпотеку приміщення третього поверху №№ 96 по 124 адміністративного будинку (А-6), що знаходиться по вул. Грушевського, 30 у м.Луцьку для часткового забезпечення зобов'язань ТОВ "Млинівські макарони" за кредитним договором №1605/07-189 від 16.05.2007 року та додаткового до нього договору на суму 6 800 000 грн.

Позивач - ТОВ «УМПП-Центр», як в обґрунтування своїх позовних вимог, так і доводів апеляційної скарги зазначає, що вказаний договір іпотеки укладений з порушенням частини 3 статті 5 Закону України "Про іпотеку" (в іпотеку передавалася частина нерухомого майна, яка не була виділена в натурі), а тому підлягає визнанню судами недійсним.

Місцевий господарський суд прийшов до висновку, що дані доводи позивача не ґрунтуються в даному випадку на нормах Закону України "Про іпотеку", а частина 3 статті 5 Закону розуміється позивачем буквально.

Однак, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду не може погодитися з такими висновками місцевого господарського суду з огляду на наступне.

Відповідно до статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно статті 572 Цивільного кодексу України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Згідно приписів статті 575 вказаного Кодексу та статті 1 Закону України "Про іпотеку" іпотекою є вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

За приписами вищевказаних норм, іпотека є спеціальним заходом майнового характеру, який спрямований на забезпечення виконання основного зобов'язання підставою якого є договір.

Відповідно до абзацу 3 частини 1 статті 5 Закону України "Про іпотеку" предметом іпотеки можуть бути один або декілька об'єктів нерухомого майна за умови, що нерухоме майно зареєстроване у встановленому законом порядку як окремий виділений у натурі об'єкт права власності, якщо інше не встановлено цим Законом.

Частиною 3 вказаної cтатті встановлено, що частина об'єкта нерухомого майна може бути предметом іпотеки лише після її виділення в натурі і реєстрації права власності на неї як на окремий об'єкт нерухомості, якщо інше не встановлено цим Законом. Іпотека поширюється на частину об'єкта нерухомого майна, яка не може бути виділеною в натурі і була приєднана до предмета іпотеки після укладення іпотечного договору без реєстрації права власності на неї як на окремий об'єкт нерухомості.

Закон України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" визначає правові, економічні, організаційні засади проведення державної реєстрації речових та інших прав, які підлягають реєстрації за цим Законом, та їх обтяжень і спрямований на забезпечення визнання та захисту державою цих прав, створення умов для функціонування ринку нерухомого майна.

За приписами пунктів 1, 5 частини 1 статті 4 вказаного Закону обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування, зокрема, право власності на нерухоме майно та приміщення - частини внутрішнього об'єму житлових будинків, будівель, квартир, обмежені будівельними елементами.

Відповідно до статті 182 Цивільного кодексу України, статті 4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", право власності на об'єкти нерухомості (будівлі, споруди, приміщення), підлягають державній реєстрації, яка на момент укладення Договору іпотеки здійснювалася реєстраторами бюро технічної інвентаризації (пункт 1.7 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України 07.02.2002 року №7/5).

Приписами статті 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" визначено, що Державна реєстрація прав - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно, а також права власності на об'єкти незавершеного будівництва шляхом внесення відповідного запису до Реєстру прав власності на нерухоме майно.

Відповідно до Тимчасового положення відомості про об'єкти нерухомого майна та права на них містяться в реєстраційних справах підприємств БТІ, які, серед іншого, містять дані про реєстраційний номер об'єкта, відомості про власника (власників), форму власності, вид спільної власності та розмір часток, якщо майно належить на праві спільної часткової власності.

Відповідно до рішення господарського суду Волинської області від 02.02.2004 року №6/101-272 за ТОВ "УМПП-Центр" визнано право власності на об'єкт нерухомого майна - адміністративний будинок /А-6/, нежитловою площею 4810,1 м.кв., що знаходиться за адресою м.Луцьк, пр.Грушевського, 30.

10 лютого 2004 року Волинське обласне бюро технічної інвентаризації зареєструвало за ТОВ "УМПП - Центр" право власності на адміністративний будинок /А-6/, що знаходиться за адресою м.Луцьк, пр.Грушевського, 30 (номер витягу 2786332).

Таким чином, право власності було зареєстровано на цілісну будівлю, а не поповерхово.

Для здійснення реєстрації права власності окремо на кожен поверх згідно Тимчасового положення необхідно було здійснити поділ об'єкта нерухомого майна. Пунктом 6.4 Тимчасового положення передбачено, що розділ Реєстру прав та реєстраційна справа закриваються реєстратором БТІ у разі поділу або об'єднання нерухомого майна. В свою чергу в пункті 6.6 Тимчасового положення зазначено, що Закриття розділу Реєстру прав та реєстраційної справи у разі поділу або об'єднання нерухомого майна здійснюється реєстратором БТІ одночасно з проведенням державної реєстрації прав на новостворений(і) об'єкт (об'єкти) нерухомого майна.

Проте, як вбачається з матеріалів справи жодних вищевказаних дій не вчинялося, виділення в натурі частини об'єкта (поверху під іпотеку) не здійснювалося.

Дана обставина підтверджується також листом Волинського обласного бюро технічної інвентаризації від 29 травня 2014 року, який міститься в матеріалах справи /а.с. 18/. В даному листі зазначено, що станом на 31.12.2012 року право власності на 3-й поверх адміністративного будинку за адресою м.Луцьк, пр.Грушевського, 30 окремо не реєструвалось та окремий технічний паспорт на нього не видавався.

Таким чином, на момент укладення Договору іпотеки приміщення третього поверху адміністративного будинку А-6, що знаходиться за адресою: м.Луцьк, пр.Грушевсього, 30 в натурі не виділялося, права власності на неї як на окремий об'єкт нерухомості не реєструвалося, окрема адреса не присвоювалася.

Згідно з частиною 3 статті 215 Цивільного кодексу України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 цього кодексу.

Згідно з частиною 1 статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

З огляду на викладене, зважаючи на відсутність доказів підтвердження факту реєстрації приміщення третього поверху адміністративного будинку А-6, що знаходиться за адресою: м.Луцьк, пр.Грушевського, 30 як окремого об'єкту нерухомості Договір іпотеки від 17.10.2007 року укладений між ПАТ "Західінкомбанк" та ТОВ "УМПП-Центр", посвідчений приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу ОСОБА_2, зареєстрований в реєстрі за №4102 є недійсним.

Стосовно поданої відповідачем - ПАТ «Західінкомбанк» заяви про застосування строків позовної давності колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до статті 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалась або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Згідно пункту 2.8 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №11 від 29.05.2013 року "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними", щодо вимог, пов'язаних з визнанням правочинів недійсними, застосовується загальна позовна давність (стаття 257 ЦК України, з урахуванням водночас наведеного в підпунктах 2 і 3 пункту 5 Перехідних та прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення порядку здійснення судочинства" від 20.12.2011 року №4176-VI). Для окремих видів вимог законом встановлюється й спеціальна позовна давність, наприклад, статтею 20 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)". Перебіг позовної давності починається, за загальним правилом, від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України), за винятком випадків, зазначених у частинах другій і третій цієї статті. Зокрема, за позовами про застосування наслідків нікчемного правочину (повернення коштів, іншого майна тощо) позовна давність починається не від дня вчинення такого правочину, а від дня, коли почалося його виконання.

Таким чином, у визначенні моменту виникнення права на позов відображаються як об'єктивні, так і суб'єктивні моменти: об'єктивні - сам факт порушення права, суб'єктивний - особа дізналася або могла дізнатися про це порушення.

Бажаючи отримати кредит ТОВ "УМПП - Центр" звернулося до ПАТ "Банк Львів" та ПАТ "Банк "Фінанси та кредит" з відповідною пропозицією. Як заставу пропонувалося передати в іпотеку частину нежитлового приміщення (інші поверхи), що належить позивачу та знаходиться за адресою: м.Луцьк, пр.Президента Грушевсього, 30.

29 травня 2014 року ПАТ "Банк Львів" повідомив, що не може взяти забезпечення кредиту адміністративний будинок А-6, що знаходиться за адресою: м.Луцьк, пр.Президента Грушевського, 30. Банком було зазначено, що частина об'єкту нерухомого майна може бути предметом іпотеки лише після її виділення в натурі і реєстрації права власності на неї як на окремий об'єкт нерухомого майна. Аналогічну відповідь було отримано 04.06.2014 року від ПАТ "Банк "Фінанси та кредит".

Відтак, саме 29 травня 2014 року позивач - ТОВ "УМПП-Центр" дізнався про порушення свого права, і саме 29 травня 2014 року є датою від якої починається відлік строку позовної давності.

Враховуючи вищевикладене, заява ПАТ "Західінкомбанк" про застосування строків позовної позовної не підлягає задоволенню, оскільки строк позовної давності позивачем не пропущено.

Аналогічної правової позиції дотримується також Вищий господарський суд України, зокрема у постанові від 02 жовтня 2012 року у справі №14/307.

Колегією суддів не приймаються до уваги доводи ПАТ "Західінкомбанк" про відсутність порушеного права позивача, з огляду на наступне.

Відповідно до витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно №2786332 від 10.02.2004 року ТОВ "УМПП - Центр" належить право власності на адміністративний будинок А-6, що знаходиться за адресою: м.Луцьк, пр.Грушевського, 30.

Згідно з частиною 1 статті 317 Цивільного кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Проте, позивач - ТОВ "УМПП-Центр" не може здійснювати розпорядження вищезазначеним майном. Звернувшись в комерційні банки за кредитом, ТОВ "УМПП - Центр" не зміг передати вищезазначене майно в іпотеку. Причиною цього стало те, що договір іпотеки від 17 жовтня 2007 року укладено з порушенням вимог чинного законодавства.

Відповідно до пункту 2 статті 103 Господарського процесуального кодексу України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати рішення повністю або частково і прийняти нове рішення.

Враховуючи вищевикладені обставини справи та зважаючи на наявні в матеріалах справи докази, колегія суддів прийшла до висновку, що cудом першої інстанції при постановлені оскаржуваного рішення було невірно застосовано норми матеріального права.

Відповідно до статті 49 ГПК України витрати за розгляд позовної заяви та апеляційної скарги покладаються на відповідача по справі.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 99, 101, 103, 105 ГПК України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "УМПП - Центр" задоволити.

Рішення господарського суду Волинської області від 28.07.14 року у справі №903/655/14 скасувати. Прийняти нове рішення.

Визнати недійсним Договір іпотеки від 17 жовтня 2007 року, укладений між ПАТ "Західінкомбанк" та ТОВ "УМПП-Центр", посвідчений приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу ОСОБА_2, зареєстрвоаний в реєстрі за №4102.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Західінкомбанк" (43005, Волинська область, м.Луцьк, пр.Перемоги, 15, код ЄДРПОУ 19233095) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "УМПП - Центр" (43005, Волинська область, м.Луцьк, пр.Президента Грушевського, 30, код ЄДРПОУ 32396752) 1218 (одна тисяча двісті вісімнадцять) гривень судового збору за розгляд позовної заяви та 609 (шістсот дев'ять) гривень судового збору за розгляд апеляційної скарги.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Справу № 903/655/14 повернути господарському суду Волинської області.

Головуючий суддя Мамченко Ю.А.

Суддя Саврій В.А.

Суддя Дужич С.П.