Постанова

від 20.10.2014 по справі 810/5667/14

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 жовтня 2014 року №810/5667/14

Приміщення суду за адресою: місто Київ, бульвар Лесі Українки, 26, зал судових засідань № 1018

Київський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Леонтовича А.М.

при секретарі - Бончевій О.С.

за участю представників сторін:

від позивача: Івженко К.В. (за довіреністю)

від відповідача: Кальковець В.Л. (за довіреністю)

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом до протовариства з обмеженою відповідальністю «Інформаційно-аналітичний центр «Рада» Державної податкової інспекції в Обухівському районі Головного управління Міндоходів у Київській області визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Інформаційно-аналітичний центр «Рада» (далі - позивач) звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції в Обухівському районі Головного управління Міндоходів у Київській області (далі - відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції в Обухівському районі Головного управління Міндоходів у Київській області від 5 вересня 2014 року №0001392209/2465 та №0001382209/2456.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є незаконними, оскільки прийняті на підставі помилкових висновків про порушення ТОВ «Інформаційно-аналітичний центр «Рада» вимог Податкового кодексу України при формуванні показників податкового кредиту та витрат за результатами господарських операцій з ТОВ «Бенест Трейд Груп».

Позивач стверджує, що придбав послуги у ТОВ «Бенест Трейд Груп» правомірно, тому підстав для визнання укладених договорів безтоварними або фіктивними, - відсутні. Господарські операції підтверджені належним чином складеними первинними документами, зокрема договорами, актами виконаних робіт, податковими накладними та звітами.

Звертав увагу, що відповідачем у ході перевірки використано інформацію, яка не мітить жодного доведеного факту, підтвердженого належними доказами щодо недійсності правочинів ТОВ «Інформаційно-аналітичний центр «Рада». За наведених обставин, висновки викладені в акті перевірки від 22 серпня 2014 року є необґрунтованими та зроблені на основі припущень, а прийняті на їх основі податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

Представник позивача позовні вимоги підтримав повністю, просив суд позов задовольнити.

Відповідач позов не визнав, надав суду письмові заперечення, в яких зазначив, що посадові особи ДПІ в Обухівському районі Головного управління Міндоходів у Київській області, при проведенні перевірки позивача та оформленні її результатів, діяли на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством України, а податкові повідомлення-рішення є законним.

Звертав увагу суду, що у ході перевірки позивача були виявлені обставини, які дають підстави вважати, що правочини ТОВ «Інформаційно-аналітичний центр «Рада» та його контрагентом вчинено виключно з мотивів мінімізації податкових зобов'язань. В запереченнях наголошував на відсутності у контрагента позивача адміністративно-господарських засобів, необхідних для виконання договорів. У задоволені позову просив відмовити повністю.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, врахувавши норми закону, які діяли на момент виникнення правовідносин між сторонами, суд вважає встановленими наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Інформаційно-аналітичний центр «Рада» (далі по тексту також ТОВ «ІАЦ «Рада») зареєстроване 12 березня 2001 року Обухівською районною державною адміністрацією Київської області (т.1, а.с. 122-124). Позивач перебуває на податковому обліку в ДПІ в Обухівському районі ГУ Міндоходів у Київській області з 26 червня 2012 року за №3596.

Відповідно до матеріалів справи, у період з 11 серпня 2014 року по 15 серпня 2014 року посадовою особою ДПІ в Обухівському районі ГУ Міндоходів у Київській області, на підставі підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, підпункту 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, відповідно до наказу від 8 серпня 2014 року №438 (т.1, а.с. 226), проведено позапланову виїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «Інформаційно-аналітичний центр «Рада» з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з товариством з обмеженою відповідальністю «Бенест Трейд Груп» за весь період взаємовідносин.

Результати перевірки позивача оформлено актом від 22 серпня 2014 року №2157/10-16-22-09/37851123 (далі - акт перевірки)(т.1, а.с. 22-63).

При перевірці відповідачем використано інформацію, що викладена в постанові слідчого відділу фінансових розслідувань ГУ Міндоходів у м. Києві про призначення позапланової виїзної перевірки ТОВ «ІАЦ «Рада», відповідно до якої у провадженні першого відділу кримінальних розслідувань СУ ФР ГУ Міндоходів у м. Києві знаходяться матеріали досудового розслідування за ознаками кримінального порушення, передбаченого частиною 3 статті 209 Кримінального кодексу України.

Крім того, до ДПІ в Обухівському районі ГУ Міндоходів у Київській області від ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві надійшов акт від 22 липня 2014 року №1646/10-16-22-13-15/38464508 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Бенест Трейд Груп» з контрагентами, з якими задекларовані взаємовідносини за період з 1 березня 2013 року по 31 березня 2014 року». Встановлено, що ТОВ «Бенест Трейд Груп» за податковою адресою не знаходиться.

Врахувавши викладене, проаналізувавши надані до перевірки первинні документи, відповідачем встановлено факт порушення ТОВ «Інформаційно-аналітичний центр «Рада»:

- пункту 138.1, 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на прибуток підприємств на загальну суму 42936,00 грн. за період 2013 рік;

- пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187, пункту 188.1 статті 188, пункту 198.2, 198.3, 198.6, пункту 201.1, 201.6, 201.7, 201.8 статті 201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету за червень 2013 року в сумі 45196,00 грн.

Виявлені порушення пов'язані з безпідставним формуванням ТОВ «Інформаційно-аналітичний центр «Рада» показників податкового кредиту та валових витрат за господарськими операціями з ТОВ «Бенест Трейд Груп» за 2013 рік, оскільки господарська діяльність останнього здійснюється поза межами правового поля.

За твердженнями податкового органу, ТОВ «Бенест Трейд Груп» не займається діяльністю з надання інформаційних послуг і не має для цього адміністративно-господарських можливостей.

На підставі висновків акту перевірки, ДПІ в Обухівському районі ГУ Міндоходів у Київській області прийняті:

- податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 5 вересня 2014 року №0001392209/2465, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 64404,00 грн., у тому числі 42936,00 за основним платежем та 21468,00 за штрафними санкціями (т.1, а.с. 64);

- податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 5 вересня 2014 року №0001382209/2456, відповідно до якого ТОВ «ІАЦ «Рада» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 67794,00 грн., у тому числі 45196,00 грн. за основним платежем та 22598,00 грн. за штрафними санкціями (т.1, а.с. 65).

Не погоджуючись з такими рішенням відповідача, ТОВ «Інформаційно-аналітичний центр «Рада», звернулось до суду.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно із частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: 1) суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; 2) суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Законодавчим актом, який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства є Податковий кодекс України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 139.1.9. пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку не враховуються при визначенні оподатковуваного прибутку

Згідно пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше;

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (пункт 198.2 статті 198 Податкового кодексу України).

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

У силу вимог пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України встановлено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Згідно пункту 201.10 вказаної статті, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Зі змісту зазначених положень слідує, що необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (робіт або послуг) сум до податкового кредитує факт придбання робіт і послуг з метою їх використання в господарській діяльності.

В такому випадку дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти здачі прийняття робіт, проектно-кошторисна документація, використання у господарській діяльності товарів та послуг, тощо.

Аналогічна позиція викладена в листі Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11 від 2 червня 2011 року.

Зазначеним листом Вищого адміністративного суду України також визначено, що з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції, установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції, установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Таким чином, при визначенні права платника податків на формування податкового кредиту та валових витрат, судом має бути перевірено чи мали операції між платником податків та його контрагентами реальний товарний характер, можливість здійснення таких операцій з урахуванням оперативності проведення операцій та віддаленості контрагентів один від одного, подальше використання позивачем придбаної у зазначених контрагентів продукції. При цьому, суд має виходити з того, що наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до закону необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту або формування валових витрат, зокрема, виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою для відшкодування податку на додану вартість в подальшому, якщо податковий орган доведе, що відомості в таких документах не відповідають дійсності, наприклад, у випадку, коли не проводилися самі операції.

Для повного, всебічного розгляду справи, перевірки доводів позивача та обставин, викладених в акті перевірки, суд ухвалою про відкриття провадження та призначення справи до судового розгляду витребував у позивача всю наявну первинну документацію по взаємовідносинах з ТОВ «Бенест Трейд Груп», якою, за звичайних умов суб'єкти господарювання супроводжують виконання зобов'язань з надання послуг, а також документи, наявність яких безпосередньо передбачена договорами, укладеними позивачем.

Судом встановлено, що ТОВ «ІАЦ «Рада» (Замовник) уклало з ТОВ «Бенест Трейд Груп» (Виконавець) договори про надання послуг від 17 червня 2013 року №1706 (т.1, а.с. 66-67); №1706-2 (т.1, а.с. 68-69) та від 18 червня 2013 року №1806 (т.1, а.с. 70). За умовами вказаних договорів Замовник замовляє, а виконавець зобов'язується надати послуги з програмування відповідно до супроводжувальних документів, а саме: протоколу погодження ціни, калькуляції та актів здачі-прийняття наданих послуг (пункт 1).

Договорами передбачено, що сторони мають укласти калькуляцію і протокол угоди про договірну ціну та надання послуг, що є невід'ємною частиною основного договору.

Відповідно до калькуляції до договору №1706 від 17 червня 2013 року, Виконавець зобов'язувався надати послуги із: «створення електронних копій авторських інформаційних масивів»; «математичного моделювання реакції (поведінки) составу хімічних компонентів сумішей»; «аналіз актуальних закордонних досягнень у галузі інформаційних та педагогічної наук» (т.1, а.с. 75). Вартість послуг за договором становить 80000,00 грн. (т.1, а.с. 78).

За калькуляцією до договору №1706-2 від 17 червня 2013 року, Виконавець зобов'язувався надати послуги із: «створення електронних копій авторських інформаційних масивів»; «математичного моделювання реакції (поведінки) составу хімічних компонентів сумішей» (т.1, а.с. 76). Вартість послуг за договором становить 75000,00 грн. (т.1, а.с. 79).

Згідно калькуляції до договору від 18 червня 2013 року №1806 Виконавець зобов'язувався надати послуги з розробки апаратних засобів моніторингу зсувних процесів (т.1, а.с. 78). Вартість послуг за договором становить 103374,80 грн. (т.1, а.с. 80).

У ході розгляду справи позивачем були також надані технічні завдання на надання послуг за темою «розробка апаратних засобів моніторингу зсувних процесів» (т.2, а.с. 35) та щодо «математичного моделювання реакції (поведінки) составу хімічних компонентів сумішей» (т.2, а.с. 50-54).

На підтвердження факту виконання господарських зобов'язань за договорами про надання послуг з ТОВ «Бенест Трейд Груп» виписано:

- податкові накладні №263 від 19 червня 2013 року на суму 15000,00 грн., у тому числі ПДВ 2500,00 грн., №261 від 19 червня 2013 року на суму 35000,00 грн., у тому числі ПДВ 5833,33 грн., №262 від 19 червня 2013 року на суму 30000,00 грн., у тому числі ПДВ 5000,00 грн., №266 від 19 червня 2013 року на суму 42000,00 грн., у тому числі ПДВ 7000,00 грн., №267 від 19 червня 2013 року на суму 33000,00 грн., у тому числі ПДВ 5500,00 грн., №265 від 19 червня 2013 року на суму 45000,00 грн., у тому числі ПДВ 7500,00 грн., №268 від 19 червня 2013 року на суму 28374,80 грн., у тому числі ПДВ 4729,13 грн., №270 від 19 червня 2013 року на суму 30000,00 грн., у тому числі ПДВ 5000,00 грн., (т.1, а.с. 91-98).

- акти на надання послуг від 19 червня 2013 року №1 на суму 35000,00 грн., від 19 червня 2013 року №2 на суму 30000,00 грн., від 19 червня 2013 року №3 на суму 15000,00 грн., від 19 червня 2013 року №1 на суму 42000,00 грн., від 19 червня 2013 року №2 на суму 33000,00 грн., від 19 червня 2013 року №1 на суму 45000,00 грн., від 19 червпня 2013 року №2 на суму 28374,13 грн., від 19 червня 2013 року №3 на суму 30000,00 грн. (т.1, а.с 82-89).

- звіти на надання послуг щодо «Аналіз актуальних закордонних досягнень у галузі інформаційних та педагогічної наук в рамках створення засобів криптографічного шифрування авторських масивів СПНВ» (т.2, а.с. 54-240); та щодо математичного моделювання реакції (поведінки) составу хімічних компонентів сумішей» (т.3, а.с. 1-126).

Судом також встановлено, що між ТОВ «Бенест Трейд Груп» (Орендодавець) та ТОВ «ІАЦ «Рада» (Орендар) укладено договір оренди від 1 березня 2013 року №0103 (т.1,а.с. 72-74), у силу якого Орендодавець передає у строкове платне користування Орендарю майно, визначене у додатку №1 до договору.

За вказаним договором Орендар зобов'язувався утримувати майно, що орендується у повній справності, здійснювати за власний рахунок профілактичне обслуговування та поточний ремонт майна, що орендується, за власний рахунок усувати несправності та поломки майна, що орендується (пункт 6.1 договору).

Згідно додатку №1 до договору №0103-ОР від 1 березня 2013 року ТОВ «Бенест Трейд Груп» передало ТОВ «ІАЦ «Рада» наступне майно: копір Xerox DC550, сервер SuperMicro строком на 4 місяці. Вартість оренди склала 12800,00 грн. (т.1, а.с. 81).

На підтвердження факту виконання господарських зобов'язань за договором оренди з ТОВ «Бенест Трейд Груп» виписано:

Акт від 19 червня 2013 року №1 на суму 12800,00 грн., податкову накладну №264 від 19 червня 2013 року на суму 12800,00 грн. (т.1, а.с. 90), у тому числі ПДВ 2133,33 грн. (т.1, а.с. 99)

Розрахунки за договорами відбувались у безготівковій формі про що свідчать наявні у матеріалах справи платіжні доручення (т.1, а.с. 100-107).

Суми податку на додану вартість за податковими накладними, отриманими від ТОВ «Бенест Трейд Груп», позивач включив до складу податкового кредиту, а суми перераховані контрагенту в якості оплати за послуги, віднесені позивачем до складу валових витрат.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд звертає увагу на таке.

Первинні документи, якими сторони супроводжують здійснення господарських операцій і формують дані податкової звітності, для надання їм юридичної сили повинні мати обов'язкові реквізити, передбачені статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 року № 996-XIV.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Частиною 1 статті 9 вказаного Закону визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Отже, складені ТОВ «ІАЦ «Рада» та ТОВ «Бенест Трейд Груп» акти на надання послуг, податкові накладні та звіти відповідно до договорів - є первинними у розумінні положень статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

За таких обставин, вони повинні відповідати положенням частини 2 статті 9 зазначеного Закону, а саме: документи первинного бухгалтерського обліку повинні розкривати зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, тобто наведені в актах надання послуг дані повинні свідчити про характер здійсненої роботи, місце її виконання, об'єми, кількість витрачених ресурсів або матеріалів, тощо.

Крім того, Законом визначено, що первинний документ повинен мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Вимоги, які пред'являються до оформлення первинних документів, мають імперативний характер. Законом встановлено ті реквізити, які мають бути обов'язково вказані при складенні первинного облікового документа та які дозволяють ідентифікувати господарську операцію. Первинні документи повинні не лише містити повну інформацію про виконану господарську операцію, але й виступати носіями достовірних відомостей про таку операцію та її учасників.

Дослідивши складені на виконання умов договору акти надання послуг у взаємозв'язку із наявними у матеріалах справи звітами, суд зазначає, що вони не дають підстав вважати, що послуги з програмування були надані фактично, оскільки окрім загальної назви послуг та їх вартості досліджувані акти та звіти, не розкривають конкретний зміст і обсяг здійснених господарських операцій, їх натуральних, кількісних та вартісних вимірників.

Суд бере до уваги, що надані послуги, виходячи із звітів про надані послуги, є трудомісткими і об'ємними, потребують часу та відповідних фахівців та обчислювального обладнання, програмних засобів, тощо.

Разом з тим, надані позивачем документи, не розкривають ким та якими саме спеціалістами надавались послуги та що підтверджує їх кваліфікацію у відповідній сфері.

Натомість, дослідивши інформацію, що міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, судом встановлено, що основним видом економічної діяльності ТОВ «Бенест Трейд Груп» є діяльність у сфері права (т.2, а.с. 3). Відтак, фінансово-господарські документи, наявні у матеріалах справи не містять зв'язку між послугами, споживачами послуг та діяльністю ТОВ «Бенест Трейд Груп».

Згідно аналізу податкової звітності у ТОВ «Бенест Трейд Груп» відсутні достатні виробничі потужності, приміщення, транспорт, устаткування, та персонал, необхідний для здійснення господарської діяльності.

Водночас, суд зазначає, що кожен із трьох договорів на послуги з програмування передбачав передачу позивачу коду програми та відповідних звітів, щодо здійсненого аналізу, дослідження, математичного моделювання. Тоді як договори і технічні завдання, відповідно до матеріалів справи, передані контрагенту 17 та 18 червня 2013 року, а акти про надані послуги датовані 19 червня 2013 року. Тобто, згідно наданих актів на надання послуг, фактично роботи виконувались протягом двох днів за договорами №1706 та 1706-2 та протягом дня за договором №1806.

При цьому, яким чином ТОВ «Бенест Трейд Груп» за дві доби розроблений код програми з урахуванням аналізу актуальних закордонних досягнень у галузі інформаційних та педагогічних наук, здійснені відповідні розрахунки та моделювання, представник позивача пояснити не зміг.

Позивачем не надано пояснень стосовно неможливості самостійно здійснити такі роботи, а також необхідності та економічної доцільності здійснення витрат на замовлення послуг у ТОВ «Бенест Трейд Груп», враховуючи, що дослідження і експериментальні розробки у різних сферах є основним видом діяльності ТОВ «ІАЦ «Рада», а відповідні послуги з аналізу та математичного моделювання отримувались в контексті зобов'язань, взятих позивачем за договорами з Національний центр «Мала академія наук України» (т.1, а.с. 169-171; а.с. 179-181).

Між іншим, умовами договорів ТОВ "ІАЦ "Рада" з Національним центром "Мала академія наук України", зокрема розділом 9, передбачено, що інформація стосовно предмету договору, процесу його виконання і отриманих результатів не повинна розголошуватись сторонами третім особам чи використовуватись з ціллю, що виходить за межі предмету договору без згоди другої сторони. Сторонами погоджено, що із конфіденційною інформацією та документацією будуть працювати виключно співробітники ТОВ "ІАЦ "Рада", які безпосередньо пов'язані з наданням послуг по договору. При цьому, ТОВ "ІАЦ "Рада" гарантує, що воно має необхідні права на інтелектуальну власність, що використовується в процесі надання послуг.

Втім, у матеріалах справи відсутнє документальне підтвердження того, що ТОВ "ІАЦ "Рада" та Національний центр "Мала академія наук України" погоджували умови участі ТОВ "Бенест Трейд Груп" та характер і обсяги документації, доступ до якої дозволено мати ТОВ "Бенест Трейд Груп".

З огляду на викладене, суд також критично ставиться до наявних у матеріалах справи технічних завдань, на підставі яких, з пояснень представника позивача, ТОВ "Бенест Трейд Груп" надавало відповідні послуги. Із змісту договорів ТОВ "ІАЦ "Рада" та ТОВ "Бенест Трейд Груп" слідує, що послуги надаються на підставі протоколу погодження ціни, калькуляції та актів здачі-прийняття наданих послуг. Пунктами 5.6 договорів встановлено, що до договорів додаються та є невід'ємною їх частинами калькуляції та протоколи угоди про договірну ціну.

Враховуючи, що ТОВ "ІАЦ "Рада" не погоджувало порядок використання інформації, що містилась у технічних завданнях та вихідних даних, отриманих від Малої академії наук України, а договори позивача з ТОВ "Бенест Трейд Груп" не передбачали передачу останньому будь-якої технічної документації або вихідних даних, суд не знаходить підстав вважати, що такі були передані при укладанні договорів з ТОВ "Бенест Трейд Груп".

За таких обставин, з наявних у матеріалах справи доказів не вбачається, що звіти за результатами наданих послуг виконувались безпосередньо ТОВ «Бенест Трейд Груп». На підтвердження зазначених висновків свідчить також і те, що у ході позапланової перевірки вказані звіти і технічні завдання не надавались.

Щодо господарських операцій з оренди то суд звертає увагу на наступне.

Умовами договору оренди встановлено, що передача майна в оренду та після закінчення строку договору, відбувається на підставі актів приймання-передачі, в яких окрім найменування і вартості вказується стан майна, що орендується. Крім того, сторонами було також погоджено, що витрати на обслуговування і поточний ремонт здійснюються за рахунок ТОВ «ІАЦ «Рада».

Разом з тим, на виконання вказаних умов договору позивачем не надано актів приймання-передачі, що підтверджували б перехід зазначеного майна у користування ТОВ «ІАЦ «Рада». Водночас, судом встановлено, що орендоване майна на підприємстві позивача не приймалось та в бухгалтерському обліку не значилось.

Крім того, матеріали справи не містять доказів здійснення будь-якого ремонту, профілактичного обслуговування техніки або понесення інших витрат, пов'язаних з користуванням орендованим майном.

Відповідно, витрати на придбання активів, здійснені без мети їх використання у господарській діяльності або придбання таких активів поза межами господарської діяльності платника податків не дають право на відповідні врахування цих витрат у податковому обліку. Це однаковою мірою стосується як витрат із податку на прибуток, так і сум податкового кредиту з ПДВ.

Суд наголошує, що підставою виникнення у платника права на податковий кредит є реальне здійснення операцій з придбання робіт, (послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях, а також оформлення зазначених операцій необхідними документами первинного обліку, що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції та підтверджують факт їх виконання.

Серед суттєвих умов віднесення до валових витрат, пов'язаних з виконанням робіт (послуг), та, відповідно, формування податкового кредиту (витрат), є можливість за наявними первинними документами встановити об'єм виконаних робіт, їх калькуляцію та якісні показники виконаних послуг для необхідності їх ідентифікації та визначення факту (способу) їх використання у господарській діяльності підприємства, а також встановлення відповідності/невідповідності цифрових даних про обсяги наданих послуг зазначеним у звітах даним бухгалтерського обліку позивача.

Відсутність доказів реального вчинення господарської операції виключає правомірність визначення платником податкового кредиту за такими операціями, незважаючи на наявність у нього податкових накладних, що за формою відповідають вимогам чинного законодавства.

Отже, суд приходить до висновку, що господарські операції позивача у перевіряємий період були оформлені лише формально, первинні документи, складені за результатами виконання робіт, містять істотні дефекти, виконання робіт не підтверджено стосовно наявності відповідних матеріалів, засобів, трудових ресурсів.

Вищенаведене вказує на невідповідність реального і заявленого змісту господарських операцій, тобто свідчить про їх безтоварність.

Таким чином, перевіривши реальність виконання вказаних договорів, суд погоджується з висновками податкового органу щодо відсутності підстав для включення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених відповідно до податкових накладних, виписаних у зв'язку із придбанням послуг (товарів) у перевіряємому періоді та наявності підстав для коригування показників податку на прибуток та податок на додану вартість у бік збільшення.

Окремо суд зауважує, що наявність укладеного між учасниками господарської операції цивільно-правового договору, або відсутність визнання такого договору недійсним, або нікчемним саме по собі не свідчить про реальність вчинення відповідної операції.

Суд вважає за необхідне зазначити, що наслідки порушення податкового законодавства застосовуються незалежно від того, чи визнані відповідні цивільні чи господарські зобов'язання недійсними, оскільки відповідальність за порушення норм податкового законодавства є самостійним видом юридичної відповідальності і застосовується незалежно від відповідальності за порушення правил здійснення господарської діяльності .

Надані позивачем первинні документи на підтвердження господарської операції з надання послуг не відповідають вимогам діючого законодавства, а отже, не можуть прийматися як підтвердження товарності вказаної господарської операції та бути підставою для віднесення витрат до валових витрат і формування податкового кредиту.

Наведені обставини та досліджені судом докази в їх сукупності є достатніми для висновку про те, що господарські операції не мали товарного (реального) характеру, не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені договорами, а оформлені лише документально, що в свою чергу призвело до встановлення відповідачем порушень.

З огляду на вищезазначене, суд вважає висновок відповідача про порушення ТОВ «ІАЦ «Рада» вимог Податкового кодексу України при формуванні податкового кредиту та валових витрат по господарським операціями з ТОВ «Банест Трейд Груп», у в результаті чого занижено податок на прибуток підприємств на суму 42936,00 грн. та податок на додану вартість в сумі 45196,00 грн. - правомірним.

Відтак, суд не знаходить підстав для скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, коли судом здійснюється розгляд справ про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, у яких обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Належних і достатніх доказів, які б спростовували доводи відповідача, позивач суду не надав.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, та враховуючи, що податковим органом доведено законність та обґрунтованість податкового повідомлення-рішення, суд дійшов висновку, що адміністративний позов задоволенню не підлягає.

Відповідно до частини 1 статті 4 Закону України "Про судовий збір", судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

За подання до суду адміністративного позову майнового характеру позивачем до Державного бюджету сплачується 2 відсотки розміру майнових вимог, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 4 розмірів мінімальної заробітної плати.

Згідно частини 3 статті 4 Закону України "Про судовий збір" під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

Відповідно до матеріалів справи, позивачем заявлено майнову вимогу у розмірі 132198,00 грн. Позивач згідно квитанції №62 від 18 вересня 2014 року сплатив судовий збір у розмірі 182,70 грн. Враховуючи результати розгляду справи, сума судового збору, яка підлягає стягненню з позивача на користь Державного бюджету становить 2461,26 грн.

Керуючись статтями 9, 14, 70, 71, 86, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інформаційно-аналітичний центр «Рада» (ідентифікаційний код юридичної особи 37851123) на користь Державного бюджету України судовий збір у розмірі 2461 (дві тисячі чотириста шістдесят одну) гривню 26 копійок.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішення за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі проголошення лише вступної та резолютивної частини постанови або прийняття постанови у письмовому провадженні - протягом десяти днів з дня отримання її копії.

Суддя Леонтович А.М.

Повний текст постанови виготовлено 24 жовтня 2014 року.