Постанова

від 14.10.2014 по справі 826/11675/14

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

14 жовтня 2014 року 10:45 № 826/11675/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Арсірія Р.О., при секретарі судового засідання Шевченко М.В. вирішив адміністративну справу

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Верас» до Державної податкової інспекції у Подільському районі ГУ Міндоходів у м. Києві провизнання протиправним та скасування рішення

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про визнання протиправним та скасування прийнятого ним рішення про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість від 09.07.2014 року № 142/26-56-15-01-35.

В обґрунтування заявлених позовних вимог представник позивача зазначив, що оскаржуване рішення відповідача є протиправним та таким, що підлягають скасуванню, оскільки за період з червня 2013 року по травень 2014 року ТОВ «Верас» подавало податковому органу податкові декларації з ПДВ, що свідчили про наявність постачання/придбання товарів, здійснених з метою формування податкового зобов'язання та податкового кредиту, отже у відповідача були відсутні правові підстави для прийняття оскаржуваного рішення про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість, передбачені пп. «г» п.184.1. ст.184 Податкового кодексу України (неподання платником податку протягом дванадцяти послідовних податкових місяців податкових декларацій з ПДВ).

Представник відповідача проти позову заперечував, вважаючи оскаржуване рішення ДПІ у Подільському районі ГУ Міндоходів у м. Києві законним та обґрунтованим, прийнятим на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені діючим законодавством України, з підстав встановлення, в ході здійснення заходів щодо підтвердження господарських відносин позивача із платниками податків за період з 01.06.2013 року по 31.05.2014 року, такої діяльності позивача, яка виключно або переважно, спрямована на формування податкових зобов'язань та податкового кредиту на адресу контрагентів, а також з підстав не підтвердження документально задекларованих показників податкової звітності.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення їхніх представників, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, судом встановлено наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, з метою підтвердження господарських відносин позивача із платниками податків за період з 01.06.2013 року по 31.05.2014 року, відповідачем здійснювалися відповідні заходи, проте зустрічну звірку позивача провести не вдалося за можливе у зв'язку з його відсутністю за податковою адресою, в результаті чого відповідачем була складена довідка від 08.07.2014 року № 360/26-56-22-04-04/19363745 «Про неможливість проведення зустрічної звірки позивача щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за період з 01.06.2013 року по 31.05.2014 року».

При цьому, у зв'язку з відсутністю позивача за податковою адресою, податковим органом було направлено державному реєстратору повідомлення від 08.07.2014 року № 771/26-56-18-05 про відсутність юридичної особи за місцезнаходженням за ф. № 18-ОПП.

Згідно витягу з ЄДРПОУ станом на 23.09.2014 року статус відомостей про юридичну особу - відомості не підтверджено - внесено запис про відсутність підтвердження відомостей.

З тексту довідки від 08.07.2014 року № 360/26-56-22-04-04/19363745 вбачається, що у перевіряємому періоді, відповідальною особою за фінансово-господарську діяльність ТОВ «Верас» була ОСОБА_1 яка значиться як директор, головний бухгалтер та особа, що має право підпису від імені позивача. В той же час, податкова звітність від імені ТОВ «Верас», яка подавалась до податкового органу, підписана ОСОБА_2. Крім того, відсутня інформація про власні і орендовані складські та офісні приміщення, основні засоби; кількість працюючих становить 1 особа.

Більше того, за результатами аналізу податкової звітності з податку на додану вартість податковим органом було встановлено наступне.

Позивачем засобами телекомунікаційного зв'язку до відповідача подано уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з ПДВ за травень 2014 року від 26.06.2014 року №9036635657, в якому збільшено податкові зобов'язання за травень 2014 року по ТОВ «Євроспецгран» (код за ЄДРПОУ39018256) на суму 470503,00 грн. У свою чергу, ТОВ «Євроспецгран» задекларував та відобразив дані взаємовідносини у декларації за травень 2014 року від 20.06.2014 року. Проте, за даними Єдиного реєстру податкових накладних, позивач податкові накладні на користь ТОВ «Євроспецгран» у травні 2014 року не реєстрував.

Також, позивачем збільшено податковий кредит по підприємствам:

ПРАТ Фірма «КРОН-ІНВЕСТ» (код за ЄДРПОУ 20032491) на суму 19100,00 грн., з періодом виникнення податкового кредиту в березні 2014 року, станом на дату складання довідки, згідно підсистеми «Аналітична система» 1С «Податковий блок» між підприємствами існує розбіжність у сумі 839 986,00 грн.;

ТОВ «Євроспецгран» (код за ЄДРПОУ 39018256) на суму 140 000,00 грн. У свою чергу, ТОВ «Євроспецгран» (код за ЄДРПОУ39018256) задекларував та відобразив дані взаємовідносини у декларації за травень 2014 року від 20.06.2014 року;

ТОВ «Авітек - Трейд» (код за ЄДРПОУ 38260557) на суму 311403,00 грн. У свою чергу, ТОВ «Авітек - Трейд» не задекларував та не відобразив дані взаємовідносини у декларації за травень 2014 року, а подав уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість за травень 2014 року від 25.06.2014 року.

Крім того, при аналізі зареєстрованих податкових накладних податковим органом було встановлено, що позивач здійснював придбання щебеню, а також надавав послуги ремонту, в той час, як основним видом його діяльності є роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах, переважно, продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами.

Надавши оцінку викладеному, відповідач дійшов висновку про те, що позивач вів діяльність не характерну власному виду діяльності, що дало можливість формувати технічний податковий кредит контрагентам-покупцям та маніпулювання податковою звітністю з метою мінімізації податкових зобов'язань та надання вигоди третім особам. Таким чином, виходячи з врахування реального часу здійснення операцій, наявності трудових ресурсів, основних фондів, транспортних засобів у позивача відсутні можливості для реалізації товарів/послуг. Обмеженість ТОВ «Верас» людськими і матеріально-технічними ресурсами унеможливлює фінансово-господарську діяльність з контрагентами-постачальниками та контрагентами-покупцями.

Враховуючи вищенаведене, створеною розпорядженням ДПІ у Подільському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 13.02.2014 року № 12-р, комісією було встановлено:

1. за результатом звірки встановлено відсутність факту реалізації та придбання товарів (робіт, послуг) за період з 01.06.2013 року по 31.05.2014 року (загальна сума здійснених операцій з постачання товарів (робіт, послуг) становить 0 грн., загальна сума здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг) становить 0 грн.), що підтверджено висновком управлінням податкового аудиту від 08.07.2014 року № 941/26-56-22-01-16.

2. платник подає податкові декларації з ПДВ протягом періоду з червня 2013 року по травень 2014 року з показниками, які свідчать про постачання/придбання товарів, здійснених з метою формування податкового зобов'язання чи податкового кредиту, та має за останні 12 календарних місяців обсяги оподаткування операцій 0,00 грн.

За висновками комісії, перелічені документи є підставою для анулювання реєстрації платника податку (позивача) на додану вартість у зв'язку з фактом відсутності оподатковуваних поставок протягом дванадцяти послідовних податкових місяців та відповідно до пп. «г» п.184.1. ст.184 Податкового кодексу України.

На підставі викладеного, відповідачем було прийняте оскаржуване рішення про анулювання реєстрації платника податку (позивача) на додану вартість від 09.07.2014 року № 142/26-56-15-01-35.

Позивач вважає таке рішення відповідача протиправним та таким, що підлягає скасуванню, виходячи з того, що за період з червня 2013 року по травень 2014 року ним подавалась податкова звітність - податкові декларації з ПДВ, які свідчили про наявність постачання/придбання товарів, здійснених з метою формування податкового зобов'язання та податкового кредиту.

Дослідивши та надавши оцінку наявним у матеріалах справи письмовим доказам, а також поясненням представників сторін, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на безпосередньому, всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України (далі-Кодекс), він, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Податок на додану вартість врегульовано розділом V Кодексу.

Згідно пп.14.1.178. п.14.1. ст.14 Кодексу, податок на додану вартість - непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу.

Відповідно до пп.14.1.181. п.14.1.ст.14 Кодексу, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно п.198.6. ст.198 Кодексу, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Між тим, наявність податкових накладних є обов'язковою але не вичерпною обставиною для визначення правильності формування податкового кредиту, оскільки право на їх оформлення надають лише реальні господарські операцій, за результатами яких платник податків формує податковий кредит.

Відповідно до пп.14.1.156. п.14.1. ст.14 Кодексу, податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

При цьому, податкове зобов'язання для цілей розділу V цього Кодексу - загальна сума податку на додану вартість, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді (пп.14.1.179. п.14.1. ст.14 Кодексу).

Датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше (п.187.1. ст.187 Кодексу):

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Враховуючи вищенаведене, облік та сплата податку на додану вартість здійснюється наступним чином:

підприємство сплачує постачальникам ПДВ при придбанні запасів з якого формує податковий кредит;

підприємство отримує ПДВ від покупців при реалізації своєї продукції (товарів, робіт, послуг), з якого формує податкове зобов'язання;

за підсумками місяця (або кварталу) підприємство перераховує до бюджету різницю між отриманим і сплаченим ПДВ.

Між тим, декларування платником податку показників податкового кредиту та податкового зобов'язання не є безумовним підтвердженням фактичної діяльності такого платника, спрямованої на досягнення загальної мети господарської діяльності.

В інформаційному листі Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11 від 02.06.2011 року зазначено, що судам належить звертати особливу увагу на дослідження обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку. При цьому приймати на підтвердження даних податкового обліку можна лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

З метою встановлення, зокрема, факту здійснення господарської операції, судам належить з'ясовувати, рух активів у процесі здійснення господарської операції. При цьому, дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо. Необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-то: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

Таким чином, поставка товарів, виконання робіт та надання послуг для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснена і підтверджена належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання/реалізації товарів (робіт, послуг) відповідні суми не можуть включатися до складу доходів/витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкових зобов'язань та податкового кредиту для цілей оподаткування податком на додану вартість навіть за наявності формально складених документів або сплати грошових коштів.

Отже, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

В ході судового розгляду, позивачем не було надано суду жодних первинних документів по задекларованим ним операціям за період з червня 2013 року по травень 2014 року, які б підтверджували їх реальність та/або спростовували висновки відповідача, закріплені в довідці від 08.07.2014 року № 360/26-56-22-04-04/19363745 «Про неможливість проведення зустрічної звірки позивача щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за період з 01.06.2013 року по 31.05.2014 року» (щодо розбіжностей у задекларованих позивачем податкових зобов'язаннях та податковому кредиту по контрагентам). Також не надано суду й доказів фактичного руху активів у процесі здійснення господарської операції за період з червня 2013 року по травень 2014 року.

Таким чином, представник позивача не зміг підтвердити, належним чином оформленими первинними документами, задекларовані позивачем податкові зобов'язання та податковий кредит по контрагентам за період з червня 2013 року по травень 2014 року, як і не зміг надати пояснень відносно особи, яка підписувала податкові декларації з ПДВ за жовтень 2013 року, січень, березень-травень 2014 року (ОСОБА_2М.), зокрема, щодо наявності у неї повноважень на підписання документів (податкової звітності) від імені ТОВ «Верас», з огляду на те, що у відповідному періоді, відповідальною особою за фінансово-господарську діяльність ТОВ «Верас» була ОСОБА_1, яка значилась як директор, головний бухгалтер та особа, що має право підпису від імені товариства. Зазначене спростовує наявність звітності позивача та достовірність задекларованих показників.

Крім того, директор ТОВ «Верас» ОСОБА_1 на неодноразову вимогу суду щодо обов'язкової явки у судове засідання (на 25.09.2014 року та 14.10.2014 року) для надання пояснень з питання підтвердження реальності діяльності товариства жодного разу не з'явилась, поважності причин невиконання вимог суду не подала.

При цьому, у судове засідання 14.10.2014 року прибув новий представник позивача за довіреністю, виписаною директором ТОВ «Верас» ОСОБА_1, в той же час, надаючи виписку з ЄДРПОУ по зміну з 10.10.2014 року керівника товариства на ОСОБА_3 Проте надати ґрунтовні пояснення з поставлених судом питань щодо діяльності товариства та доказів підтвердження задекларованих показників податкових зобов'язань та податкового кредиту у податковій звітності не зміг.

З огляду на вищенаведене в сукупності, суд дійшов висновку про те, що позивач не має доказів реальності здійснення ним у період з червня 2013 року по травень 2014 року постачання/придбання товарів.

Відповідно до пп. «г» п.184.1. ст.184 Кодексу, реєстрація діє до дати анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку і відбувається у разі якщо, крім іншого, особа, зареєстрована як платник податку, протягом 12 послідовних податкових місяців не подає контролюючому органу декларації з податку на додану вартість та/або подає таку декларацію (податковий розрахунок), яка (який) свідчить про відсутність постачання/придбання товарів, здійснених з метою формування податкового зобов'язання чи податкового кредиту.

Згідно п.184.2. ст.184 Кодексу, анулювання реєстрації на підставі, визначеній у підпункті «а» пункту 184.1 цієї статті, здійснюється за заявою платника податку, а на підставах, визначених у підпунктах «б» - «з» пункту 184.1 цієї статті, може здійснюватися за заявою платника податку або за самостійним рішенням відповідного контролюючого органу.

Про анулювання реєстрації платника податку контролюючий орган зобов'язаний письмово повідомити особу протягом трьох робочих днів після дня анулювання такої реєстрації (п.184.10. ст.184 Кодексу).

Таким чином, виходячи з вищенаведеного, враховуючи відсутність будь-яких доказів здійснення позивачем у період з червня 2013 року по травень 2014 року операцій з постачання/придбання товарів, по яким задекларовані показники податкових зобов'язань та податкового кредиту у податковій звітності позивача, суд погоджується з доводами відповідача про те, що, фактично, показник операцій позивача з постачання/придбання товарів за період з червня 2013 року по травень 2014 року, становить 0 грн.

За таких обставин, Окружний адміністративний суд міста Києва за правилами, встановленими ст.86 Кодексу адміністративного судочинства України, перевіривши наявні у справі докази та заслухавши пояснення представників сторін, вважає заявлені позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції України та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч.1, 2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, належним чином виконаний обов'язок щодо доказування з урахуванням вимог встановлених ч.2 ст.19 Конституції України та ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Приймаючий до уваги викладене у сукупності, керуючись вимогами ст.ст. 69-71, 94, 160-165,167,254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

У позові Товариству з обмеженою відповідальність «Верас» відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя Р.О. Арсірій