Ухвала

від 15.10.2014 по справі 815/2432/14

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 жовтня 2014 р. Справа № 815/2432/14

Категорія: 8.3.1 Головуючий в 1 інстанції: Токмілова Л. М.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду

у складі:

головуючого - Лук'янчук О.В.

суддів - Жука С.І.,

- Кравченко К.В.

при секретарі - Романові Д.І.

з участю: представника приватного підприємства "Науково-виробниче підприємство "КАРЕ" - Логовського Віталія Віталійовича,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 02 липня 2014 року у справі за адміністративним позовом приватного підприємства "Науково-виробниче підприємство "КАРЕ" до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області про скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И Л А :

ПП "Науково-виробниче підприємство "КАРЕ" звернулось до суду з адміністративним позовом до ДПІ у Київському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області про скасування податкових повідомлень-рішень:

- №0003822201 від 30 жовтня 2013 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за порушення п.46.1 ст. 46, п.п.49.18.1 ст. 49, п.185.1 ст. 185, п.187.1 ст. 187, п.188.1 ст. 188, п.203.1 ст. 203, п.120.1 ст. 120, п.123.1 ст. 123 ПК України;

- №0003832201 від 30 жовтня 2013 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток за порушення п.п.4.1.1 п.4.1 ст. 4, п.п.11.3.1 п.11.3 ст. 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", п.44.1 ст. 44, п.135.1, п.135.2, п.135.3 ст. 135, п.137.1 ст. 137, п.138.1, п.138.2, п.138.4 ст. 138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст. 139 ПК України, п.123.1 ст. 123 ПК України.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказував на те, що ним при включенні до податкового кредиту та до валових витрат відповідних спірних сум дотримано вимоги податкового законодавства, а реальність та фактичність здійснення господарських операцій позивача з його контрагентами підтверджується первинними документами податкового та бухгалтерського обліку, в тому числі, господарськими договорами з постачальниками комплектуючих, видатковими та податковими накладними, а отже висновки податкового органу про те, що зазначені господарські операції є фіктивними чи безтоварними є необґрунтованими.

Відповідачем позов не визнано, оскільки спірні податкові повідомлення-рішення прийнято на підставі та у межах повноважень, що передбачені нормами ПК України, у зв'язку з чим підстави для їх скасування відсутні.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 02 липня 2014 року адміністративний позов задоволено.

Скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Київському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області від 30 жовтня 2013 року №0003832201 про нарахування ПП "Науково-виробниче підприємство "КАРЕ" суми грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 119 538 грн., в т.ч. за основним платежем - 105 354 грн. та штрафними санкціями - 14 184 грн.

Скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Київському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області від 30 жовтня 2013 року №0003822201 про нарахування ПП "Науково-виробниче підприємство "КАРЕ" суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 33 502 грн., в т.ч. за основним платежем - 31 752 грн. та штрафними санкціями - 1 750 грн.

В апеляційній скарзі ДПІ у Київському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області ставиться питання про скасування судового рішення в зв'язку з тим, що воно постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права, оскільки судом першої інстанції не було досліджено обставини справи, що мають значення для справи, наслідком чого стало постановлення необґрунтованого та неправомірного рішення суду.

Вирішуючи справу, судом першої інстанції встановлено, що 12 серпня 2013 року за №2475/10/22-01 відповідачем направлено запит на адресу ПП "Науково-виробниче підприємство "КАРЕ" про надання пояснень та їх документального підтвердження щодо фінансово-господарської діяльності за період з 01 березня 2011 року по 30 червня 2013 року, який було отримано позивачем 13 серпня 2013 року, про що свідчить відповідна відмітка.

На вказаний запит ПП "Науково-виробниче підприємство "КАРЕ" 22 серпня 2013 року за №34 надано відповідь із поясненнями, а також первинні документи на підтвердження здійснених операцій.

На підставі направлення на проведення перевірки №349 від 02 жовтня 2013 року, наказу начальника ДПІ у Київському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеської області №348-п від 02 жовтня 2013 року податковим органом була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ПП "Науково-виробниче підприємство "КАРЕ" з питань повноти нарахування та сплати до бюджету податку на прибуток та податку на додану вартість за період з 25 жовтня 2010 року по 31 грудня 2012 року.

За результатами вказаної перевірки ДПІ у Київському районі м. Одеси складено акт перевірки №575/22-01/37351868 від 16 жовтня 2013 року, яким встановлено порушення позивачем п.4.1.1 п.4.1 ст. 4, п.п.11.3.1 п.11.3 ст. 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", п.44.1 ст. 44, п.135.1, п.135.2, п.135.3 ст. 135, п.137.1 ст. 137, п.138.1, п.138.2, п.138.4 ст. 138, п.139.1 ст. 139 ПК України, в результаті чого ПП "Науково-виробниче підприємство "КАРЕ" занижено податок на прибуток на суму 105 354 грн., у т.ч. по періодах: за 1 квартал 2011 року - в розмірі 3 828 грн., за 2 квартал 2011 року - в розмірі 34 307 грн., за 3 квартал 2011 року - в розмірі 250 грн., за 4 квартал 2011 року - в розмірі 10 234 грн., за 1 квартал 2012 року - завищення в розмірі 672 грн., за 2 квартал 2012 року - завищення в розмірі 1 294 грн., за 3 квартал 2012 року - заниження в розмірі 31 488 грн., за 4 квартал 2012 року - заниження в розмірі 25 246 грн.; п.46.1 ст. 46, п.п.49.18.1 ст. 49, п.185.1, п.187.1 ст. 187, п.188.1 ст. 188, п.203.1 ст. 203 ПК України, в результаті чого підприємством занижено податок на додану вартість на суму 31 752 грн., у т.ч. по періодах: за березень 2011 року - в розмірі 2 668 грн., квітень 2011 року - в розмірі 19 071 грн., травень 2011 року - в розмірі 6 158 грн., червень 2011 року - в розмірі 2 300 грн., липень 2011 року - в розмірі 940 грн., серпень 2011 року - завищення в розмірі 107 грн., вересень 2011 року - заниження в розмірі 2 357 грн., жовтень 2011 року - в розмірі 665 грн., березень 2012 року - завищення в розмірі 2 300 грн., вересень 2012 року - заниження в розмірі 860 грн., жовтень 2012 року - завищення в розмірі 860 грн.

Разом з цим, як додаток до акту перевірки, перевіряючими складено розрахунки застосування штрафних санкцій.

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0003832201 від 30 жовтня 2013 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на загальну суму 119 538 грн., у т.ч. за основним платежем - у розмірі 105 354 грн. та на 14 184 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями та податкове повідомлення-рішення №0003822201 від 30 жовтня 2013 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 33 502 грн., у т.ч. за основним платежем у розмірі 31 752 грн. та на 1 750 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Не погодившись із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся із скаргою до ГУ Міндоходів в Одеській області від 14 листопада 2013 року, за результатами розгляду якої прийнято рішення №101/10/15-32-10-02-07 від 16 січня 2014 року про результати розгляду первинної скарги, яким скаргу підприємства залишено без задоволення, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення - без змін.

При подальшому адміністративному оскарженні податкових повідомлень-рішень до Міндоходів України, останнім прийнято рішення про результати розгляду повторної скарги від №5567/6/99-95-10-01-15 від 28 березня 2014 року, яким скаргу підприємства залишено без задоволення, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення - без змін.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем правомірно віднесено суму за поставлений товар за договорами, які були укладені із ПП "Гамма-Плюс" до складу податкового кредиту та до складу валових витрат, а отже визначення податковим органом ПП "Науково-виробниче підприємство "КАРЕ" сум грошового зобов'язання з податку на додану вартість та з податку на прибуток є протиправним, у зв'язку з чим прийняті податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню.

Колегія суддів погоджується з цими висновками суду першої інстанції та вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

В період, який був предметом перевірки, діяли норми Закону України "Про податок на додану вартість" (до 01 січня 2011 року), Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (до 01 квітня 2011 року) та норми ПК України.

Відповідно до ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (який діяв на час виникнення спірних правовідносин) - валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності (п.5.1). До складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну) (пп.5.2.1 п.5.2). Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку (пп.5.3.9. п.5.3).

Датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг) (п.п.11.2.1 п.11.2 ст. 11).

Згідно п.138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Підпунктом 139.1.9 п.139.1 ст. 139 ПК України передбачено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно п.198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 ст. 198 ПК України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 ст. 198 ПК України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ як документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

При цьому колегія суддів акцентує до увагу на тому, що правила податкового обліку не встановлюють конкретного переліку первинних документів, за допомогою яких повинні бути оформлені господарські операції, а також не передбачають будь-яких спеціальних вимог до форми або виду первинних документів, до їх оформлення та заповнення. До документів, які засвідчують факт придбання товару, робіт, послуг, діюче законодавство висуває лише одну умову - вони повинні засвідчувати фактичне отримання товару або результати робіт, послуг.

Основною господарською діяльністю підприємства є, зокрема, виробництво інструментів і обладнання для вимірювання, дослідження та навігації.

Для здійснення господарської діяльності ПП "Науково-виробниче підприємство "КАРЕ" було укладено з ПП "Гамма-Плюс" договір на придбання та виготовлення комплектуючих та надання послуг з монтажу електротехніки №02 від 25 лютого 2011 року, виконання якого підтверджено податковими накладними за березень, квітень, серпень, вересень 2011 року, видатковими накладними, рахунками, актами прийому виконаних робіт, актами звірки взаєморозрахунків та виписками банку.

23 березня 2011 року ПП "Науково-виробниче підприємство "КАРЕ" з ПП "Гамма-Плюс" було укладено договір поставки радіоелектронних складових №032301, факт виконання якого підтверджено податковими накладними за березень, квітень 2011 року, видатковими накладними, рахунками, актами прийому виконаних робіт, актами звірки взаєморозрахунків та виписками банку.

Також, для здійснення господарської діяльності позивачем було укладено договір на виготовлення та поставку елементів адресної системи пожежної сигналізації №03М-11 від 01 березня 2011 року з ВКФ "Марс", на підтвердження виконання умов якого надано видаткові накладні, податкові накладні, рахунки, довіреності на отримання матеріальних цінностей та виписки банку.

21 квітня 2011 року між Одеським національним університетом ім. І.І. Мечникова та ПП "Науково-виробниче підприємство "КАРЕ" було укладено договір №50/03.11 на виконання науково-технічних робіт по вводу в експлуатацію інформаційно-програмного комплексу системи голосування Біляївської районної ради "Вибір 2М", виконання якого підтверджено актом здачі-прийняття науково-технічної продукції, податковою накладною від 18 травня 2011 року №574 на суму 20 000 грн., в т.ч. ПДВ у розмірі 3 333,33 грн.

10 травня 2011 року між Біляївською районною радою та позивачем укладено договір №54/02-11, відповідно до умов якого позивач зобов'язується поставити виготовлені індивідуальні пульти депутатів для системи голосування та виготовлені ідентифікаційні карти депутатів (брелоків) для системи голосування, виконання якого підтверджено накладною від 10 травня 2011 року №0428.

Також, 10 травня 2011 року між Біляївською районною радою та позивачем укладено договір з надання послуги з проведення поточного ремонту індивідуальних пультів депутатів системи голосування та ідентифікаційних карт депутатів (брелоків), а також послуги з побудови локальної мережі для забезпечення роботи системи голосування "Вибір 2М" №54/03-11, на підтвердження виконання умов договору позивачем надано копію акта виконаних робіт та наданих послуг №22 від 10 травня 2011 року.

На підтвердження подальшого використання товару у власній господарській діяльності для подальшої реалізації (продажу) з метою отримання прибутку, позивачем надано копії накладних-вимог на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів.

Наведені документи містять необхідну для цілей оподаткування інформацію щодо змісту спірних операцій та мають усі необхідні реквізити первинних документів, що дозволяють ідентифікувати учасників цих операцій та встановити факт надання послуг.

Разом з цим, зауважень щодо правильності складання наданих позивачем первинних документів акт перевірки не містить.

Отже, факт дотримання ПП "Науково-виробниче підприємство "КАРЕ" спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість по операціям з його контрагентами є доведеним.

В той же час, колегія суддів враховує, що будь-які первинні документи (у тому числі договори, податкові та видаткові накладні, тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Стосовно механізму підтвердження платниками податків реальності тих господарських операцій, по яким були сформовані валові витрати та податковий кредит з податку на додану вартість, слід зазначити, що податкове законодавство визначає лише вимоги щодо документального підтвердження задекларованих господарських операцій, які, як зазначено вище, були дотримані позивачем по операціям із вказаними контрагентами.

Посилання апелянта на ненадання підприємством журналів-ордерів та відомостей бухгалтерського обліку колегія суддів не приймає до уваги, оскільки відсутність цих документів жодним чином не спростовує проведення самої господарської операції та не впливає на право формування валових витрат та податкового кредиту.

Колегія суддів вважає, що з урахуванням закріпленої в ст. 204 ЦК України презумпції правомірності правочину, а також враховуючи вимоги ст. 71 КАС України, за якою обов'язок доказування правомірності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень покладається на такого суб'єкта, ДПІ у Київському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області повинна була надати суду належні та достовірні докази своїх тверджень про те, що задекларовані позивачем операції з придбання послуг (товарів), зокрема у ПП "Гамма-Плюс" в реальності не виконувались, а мало місце лише документування цих операцій з метою завищення валових витрат та податкового кредиту без фактичного отримання від контрагента товарів та послуг. А оскільки такі дії мають злочинний характер, то доказом їх вчинення може бути лише відповідне рішення, винесене в порядку кримінально-процесуального судочинства, однак таких доказів податковий орган суду не надав.

Крім посилань на акт ДПІ у Приморському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області №2865/22-3/30047509 від 16 травня 2013 року "Про неможливість проведення зустрічної звірки ПП "Гамма-Плюс" щодо підтвердження господарських взаємовідносин з платниками податків за період з 01 жовтня 2010 року по 30 листопада 2011 року" податковий орган не надав достовірних доказів фіктивності задекларованих позивачем операцій з придбання товарів та послуг у ПП "Гамма-Плюс".

Разом з цим, колегія суддів вважає безпідставними посилання податкового органу на зазначений акт, оскільки висновки акта жодним чином не доводять факт порушення позивачем приписів податкового законодавства при отриманні послуг та товару у ПП "Гамма-Плюс", оскільки можливі порушення контрагентом платника податків податкової дисципліни, у тому числі не декларування своїх зобов'язань або не сплата податку до бюджету, ще не є достатньою підставою для позбавлення платника податків права на податковий кредит з податку на додану вартість та формування валових витрат по операціям з таким контрагентом.

Слід також зазначити, що під час проведення господарської операції із суб'єктом господарювання, що має ознаки фіктивності, платник податків може бути необізнаним стосовно дійсного стану правосуб'єктності свого контрагента і реально отримати товари (роботи чи послуги) від фізичних осіб, які діють від імені такого контрагента і мають наміри порушити податкове законодавство, або ж бути обізнаним щодо фіктивності такого контрагента, і використовувати його з метою незаконної конвертації грошових коштів, завищення своїх валових витрат та податкового кредиту.

При цьому в першому випадку дії платника податків є добросовісними, і такими, що не порушують приписи податкового законодавства, а в другому випадку його дії є незаконними, що вичиняються із прямим умислом на порушення норм податкового законодавства і тягнуть як податкову, так і кримінальну відповідальність.

У даній справі ДПІ у Київському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області не посилається на факти вчинення представниками позивача таких злочинних дій, і не надає докази притягнення посадових осіб позивача до кримінальної відповідальності за такі дії.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що за відсутності доказів проведення посадовими особами чи представниками позивача фіктивних господарських операцій з ПП "Гамма-Плюс" та при наявності належним чином оформлених первинних документів по операціям з ним, висновок податкового органу про завищення позивачем податкового кредиту та валових витрат за такими операціями не може вважатися законним та обґрунтованим.

Колегія суддів не приймає до уваги посилання апелянта на нікчемність правочинів укладених ПП "Науково-виробниче підприємство "КАРЕ" з ПП "Гамма-Плюс", які не спричиняють реального настання правових наслідків, оскільки жодним нормативно-правовим актом не визначено право податкового органу самостійно надавати оцінку укладеним (вчиненим) договорам з визначенням їх нікчемними, недійсними із застосуванням відповідних наслідків в результаті вчинення таких правочинів оскільки правочини, що мають ознаки оспорюваності, визнаються недійсними в судовому порядку та за рішенням суду.

Таким чином, судом першої інстанції, на підставі наявних в матеріалах справи доказів зроблений правильний висновок про недоведеність податковим органом, на якого в силу норми ч.2 ст. 71 КАС України покладається обов'язок доказування правомірності прийнятих податкових повідомлень-рішень, у зв'язку з вимоги щодо їх скасування підлягають задоволенню.

Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, відповідно, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200, п.1 ч.1 ст. 205, ст. 206, ч.5 ст. 254 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області залишити без задоволення, постанову Одеського окружного адміністративного суду від 02 липня 2014 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуюча суддя: Лук'янчук О.В.

Суддя: Жук С.І.

Суддя: Кравченко К.В.