Постанова

від 22.10.2014 по справі 813/3349/14

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 жовтня 2014 року №813/3349/14

м.Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого-судді Сасевича О.М.,

за участю секретаря судового засідання Чижук М.М.,

представника позивача Сая В.Б,

представника відповідача Середяка Б.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Готель Асторія» до Державної податкової інспекції у Галицькому районі м.Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області про скасування податкового повідомлення-рішення №0004481521 від 26.11.2012 року, -

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Готель Асторія» (надалі - ТзОВ «Готель Асторія») звернулося 07.05.2014 року до суду з позовною заявою до Державної податкової інспекції у Галицькому районі м.Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області (надалі - ДПІ у Галицькому районі м.Львова ГУ Міндоходів у Львівській області), у якій просило скасувати податкове повідомлення-рішення №0004481521 від 26.11.2012 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що оспорюване ним податкове повідомлення-рішення було прийняте контролюючим органом із порушенням норм матеріального права та є таким, що суперечить чинному законодавству України.

Позивач вважає оскаржуване податкове повідомлення-рішення протиправним, а висновки перевірки про порушення ТзОВ «Готель Асторія» податкового законодавства, які були підставою для його прийняття необґрунтованими, оскільки останнім, діючи в рамках та в межах чинного законодавства України, правомірно було віднесено до складу податкового кредиту суми ПДВ, сплачені в ціні придбаних товарів, робіт і послуг за господарськими операціями, які проводилися ним із ТзОВ «КНП», ПП «Майстер Груп Плюс», ТзОВ «Київське міжобласне спеціалізоване науково-реставраційне проектно-виробниче управління», ПТК ТОВ «Агромат» у 2011 - 2012 роках.

Позивач стверджує, що його господарські операції зі зазначеними контрагентами носили безумовно реальний і товарний характер та були обумовлені необхідністю здійснення реконструкції готелю, в якому позивач провадить свою діяльність. Реальність таких операцій підтверджується належними та допустимими доказами, а саме, про це свідчать: договори, видаткові накладні, акти приймання-передачі, акти виконаних робіт, платіжні доручення тощо. Окрім того, по факту придбання позивачем товарів, робіт і послуг їх постачальниками вписувалися податкові накладні та надавалися позивачу. Усі документи, що складалися в ході таких операцій, були оформлені так, як того вимагає чинне законодавство України, та не містять дефектів, які би вказували на їх нечинність чи сумнівність.

Ураховуючи факт реального здійснення господарських операцій, їх належне оформлення й отримання від постачальників податкових накладних, позивач вважає, що він правомірно відніс ПДВ, сплачений у ціні придбаних товарів, робіт і послуг, до податкового кредиту відповідних періодів та визначив від'ємне значення податку на додану вартість.

Окрім того, позивач, з огляду на принцип індивідуального характеру відповідальності, вважає неправомірним обґрунтування висновків контролюючого органу даними, що підтверджують факти порушень податкового законодавства контрагентам позивача, а не ним самим.

А тому, на переконання позивача, висновки відповідача та його рішення про зменшення від'ємного значення податку на додану вартість не ґрунтуються на дійсних обставинах справи і не відповідають нормам чинного законодавства.

Ураховуючи наведене, позивач стверджує, що відповідач, ґрунтуючись на помилкових і безпідставних висновках про порушення ТзОВ «Готель Асторія» податкового законодавства, прийняв протиправне податкове повідомлення-рішення №0004481521 від 26.11.2012 року, у зв'язку з чим таке слід скасувати.

Ухвалою судді від 08.05.2014 року дану позовну заяву було залишено без руху, а позивачу надано строк для усунення її недоліків.

19 травня 2014 року позивач виконав вимоги ухвали судді від 08.05.2014 року, усунувши недоліки позовної заяви, яку було залишено без руху.

Ухвалами судді від 20.05.2014 року в адміністративній справі №813/3349/14 відкрито провадження, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

На заперечення позовних вимог відповідачем було подано заперечення на адміністративний позов. У поданому запереченні відповідач обґрунтовує законність оспорюваного податкового повідомлення-рішення, а його позиція полягає в наступному.

Як встановлено відповідачем, за результатами перевірки позивача, останнім було допущено в своїй діяльності окремі порушення податкового законодавства, що, зокрема, полягало в безпідставному завищенні податкового кредиту та в кінцевому результаті призвело до завищення від'ємного значення податку на додану вартість.

Так, позивачем було завищено податковий кредит по взаєморозрахунках із ТзОВ «КНП» за січень, червень, липень 2011 року. Зазначене, на переконання відповідача, підтверджується даними податкової перевірки ТзОВ «КНП» і податкових перевірок його контрагентів (ПП «Симетрія», ПП «Вікторія-Галкомсервіс»). Зібрана у ході таких перевірок податкова інформація засвідчує, що операції між вказаними особами щодо реконструкції готелю були нереальними та фактично не здійснювалося. Відповідно, не може створювати правових наслідків і подальша поставка таких робіт від ТзОВ «КНП» до позивача, позаяк, такі роботи в дійсності не виконувалися, а первинні документи, що складалися на документування таких операцій є недостовірними.

Окрім того, відповідач зазначає, що позивачем за вересень 2010 року було віднесено до складу податкового кредиту суми ПДВ за уточненою податковою накладною від ТзОВ «Холдингова компанія Київінвестбуд», однак, така уточнена податкова накладна до перевірки не була представлена. А тому, за таких обставин, тобто без наявності податкової накладної або поданої скарги на постачальника, віднесення позивачем відповідних сум до складу податкового кредиту було безпідставним.

Також, до складу податного кредиту за вересень 2011 року, лютий 2012 року позивачем було віднесено суми ПДВ за податковими накладними від ТзОВ «Київське міжобласне спеціалізоване науково-реставраційне проектно-виробниче управління», ПП «Майстер Груп Плюс», ПТК ТОВ «Агромат». Однак, відповідних податкових накладних позивачем до перевірки теж не було представлено, отже, формування податкового кредиту в цій частині було неправомірним.

Більш того, позивачем було двічі включено до податкового кредиту (за грудень 2011 року та за лютий 2012 року) суми ПДВ за однією податковою накладною, отриманою від ТзОВ «Київське міжобласне спеціалізоване науково-реставраційне проектно-виробниче управління», що є очевидно протиправним.

Таким чином, відповідач вважає, що у ході перевірки зібрано достатньо узгоджених і переконливих доказів того, що позивачем в окремих епізодах своєї діяльності було безпідставно сформовано податковий кредит, що в результаті призвело до завищення від'ємного значення податку на додану вартість.

Зважаючи на викладене, відповідач стверджує, що його висновки та рішення є обґрунтованими і законними, спрямованими виключно на захист прав та інтересів держави від протиправних дій недобросовісних платників податків, у зв'язку з чим підстав для скасування податкового повідомлення-рішення №0004481521 від 26.11.2012 року немає.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю, надав пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві, письмових поясненнях та просив позов задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечив, вказав на правомірність винесення спірного податкового повідомлення-рішення №0004481521 від 26.11.2012 року, просив суд у позові відмовити повністю.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши і дослідивши подані документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що ТзОВ «Готель Асторія» як юридична особа зареєстроване 19.09.2007 року. На податковий облік позивача взято 20.09.2007 року. У періоді, який перевірявся, ТзОВ «Готель Асторія» було зареєстровано як платник податку на додану вартість, згідно Свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ від 26.02.2009 року. Основний вид діяльності позивача - діяльність готелів.

У період із 18.10.2012 року по 31.10.2012 року відповідачем було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТзОВ «Готель Асторія» з питань достовірності відображення в податковій декларації з податку на додану вартість залишку від'ємного значення за серпень 2012 року. Перевірка була проведена на підставі наказу від 18.10.2012 року, направлень №861, №861 від 18.10.2012 року. ТзОВ «Готель Асторія» було допущено контролюючий орган до перевірки, підстави такої перевірки позивачем не оспорювалися.

За результатами проведеної перевірки відповідачем було складено акт №1486/15-4009/35444206 від 07.11.2012 року, у якому зафіксовано, зокрема, наступні порушення податкового законодавства, допущені ТзОВ «Готель Асторія» у своїй діяльності:

1) в порушення п.198.2, п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України завищено податковий кредит по податку на додану вартість на суму 177 123,86 грн., а саме: за січень 2011 року в сумі 12 018,47 грн., за червень 2011 в сумі 35 102,99 грн., за липень 2011 року в сумі 130 002,40 грн., що призвело до завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту у відповідних періодах;

2) в порушення п.п.7.4.1, 7.4.5 Закону України «Про податок на додану вартість» завищено податковий кредит по податку на додану вартість на суму 33 409,40 грн. за вересень 2010 року, що призвело до завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту;

3) в порушення п.198.6 ст.198, п.201.4 ст.201 Податкового кодексу України завищено податковий кредит по податку на додану вартість на суму 7 474,18 грн. за вересень 2011 року, на суму 53 090,93 грн. за лютий 2012 року, що призвело до завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту у відповідних періодах.

Як випливає зі змісту акту №1486/15-4009/35444206 від 07.11.2012 року, контролюючий орган дійшов висновку, що зазначені вище порушення, допущені позивачем, полягали в наступному.

Так, по взаємовідносинах із ТзОВ «КНП» щодо виконання останнім на замовлення ТзОВ «Готель Асторія» будівельних робіт по вул.Городоцькій, 15 у м.Львові (реконструкція готелю) позивачем було віднесено до складу податкового кредиту за січень, червень, липень 2011 року суми ПДВ, сплачені в ціні придбаних робіт. Однак, за висновком податкового органу, в результаті цього було завищено податковий кредит на 177 123,86 грн., позаяк такі операції реально відбуватися не могли.

Відповідач вказує на те, що ТзОВ «КНП» роботи, які ним реалізовувалися позивачу, придбавалися в ПП «Симетрія» і ПП «Вікторія-Галкомсервіс». Однак, як було встановлено в акті перевірки ТзОВ «КНП» №195/23-209/32568975 від 13.02.2012 року з питань достовірності нарахування податку на додану вартість при здійсненні взаєморозрахунків з ПП «Симетрія» і ПП «Вікторія-Галкомсервіс», складеному ДПІ у Сихівському районі м.Львова, операції між зазначеними юридичними особами фактично не відбувалися.

Окрім того, контролюючим органом використано дані акта перевірки ПП «Вікторія-Галкомсервіс» №3180/375/23-118/34368643 від 30.11.2011 року, складеного ДПІ у Шевченківському районі м.Львова, акта перевірки ПП «Симетрія» №00523/23-4/30650329 від 29.03.2011 року, складного ДПІ у Франківському районі м.Львова. Згідно даних цих актів, також вбачається, що діяльність таких осіб була спрямована на приховання сплати податків третіх осіб і не мала на меті реального здійснення господарських операцій.

А тому, такі операції по ланцюжку постачання від ПП «Вікторія-Галкомсервіс» і ПП «Симетрія» до ТзОВ «КНП» та в кінцевому результаті до ТзОВ «Готель Асторія» не проводилися, а лише документувалися без їх реального здійснення.

Окрім того, в акті №1486/15-4009/35444206 від 07.11.2012 року вказано, що позивачем за вересень 2010 року було віднесено до складу податкового кредиту 33 409,40 грн. за уточненою податковою накладною №307 від 29.05.2009 року, виписаною ТзОВ «Холдингова компанія Київінвестбуд», однак, така уточнена податкова накладна №307 до перевірки не була представлена.

Водночас, в акті №1486/15-4009/35444206 від 07.11.2012 року відображено, що позивачем не представлено до перевірки податкову накладну №27 від 30.09.2011 року, виписану ТзОВ «Київське міжобласне спеціалізоване науково-реставраційне проектно-виробниче управління», податкові накладні №1 та №2 від 29.02.2012 року, виписані ПП «Майстер Груп Плюс», податкову накладну №183 від 29.02.2012 року, виписану ПТК ТОВ «Агромат». По таких накладних позивачем було віднесено до складу податкового кредиту 7 474,18 грн. за вересень 2011 року, 10 833,33 грн., 8 333,33 грн. і 16 000,00 грн. за лютий 2012 року, відповідно.

Також, в акті №1486/15-4009/35444206 від 07.11.2012 року зазначено, що за податковою накладною №32 від 31.01.2011 року, виписаною ТзОВ «Київське міжобласне спеціалізоване науково-реставраційне проектно-виробниче управління», позивачем було двічі віднесено до складу податкового кредиту 17 924,27 грн. - за грудень 2011 року і за лютий 2012 року.

Відповідач зазначає, що ТзОВ «Готель Асторія» у податковій декларації з ПДВ за серпень 2012 року (вх.№9056842543 від 19.09.2012 року) було відображено залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів за вирахуванням суми податку, яка підлягає сплаті до бюджету за підсумками поточного звітного періоду, в сумі 5 544 934 грн. При цьому, така сума від'ємного значення враховує зазначені вище суми податкового кредиту, які були віднесені до нього безпідставно, а отже, сума від'ємного значення є також завищеною усього на 271 098,37 грн.

У зв'язку з чим, на підставі акту №1486/15-4009/35444206 від 07.11.2012 року, відповідачем було прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення №0004481521 від 26.11.2012 року щодо зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість на загальну суму 271 098,37 грн., а саме: за вересень 2010 року на 33 409,40 грн., за січень 2011 року на 12 018,47 грн., за червень 2011 року на 35 102,99 грн., за липень 2011 року на 130 002,40 грн., за вересень 2011 року на 7 474,18 грн., за лютий 2012 року на 53 090,93 грн.

Не погоджуючись із рішенням ДПІ у Галицькому районі м.Львова ГУ Міндоходів та вважаючи свої права порушеними, позивачем було заявлено означений позов.

Розглянувши матеріали справи, суд відзначає, що заявляючи вимогу про скасування податкового повідомлення-рішення №0004481521 від 26.11.2012 року в цілому позивач у своїй позовній заяві одночасно визнає правомірність цього рішення в частині зменшення розміру від'ємного значення на 33 409,40 грн. за вересень 2010 року і 17 924,27 грн. за лютий 2012 року та погоджується з ним в цих частинах. При цьому, позивач зауважує, що у поданій до ДПІ у Галицькому районі м.Львова податковій декларації з ПДВ від 16.05.2014 року ним було самостійно зменшено податковий кредит із врахуванням вказаних вище сум, із якими він погоджується.

Тож, із урахуванням такої позиції позивача, суд не вбачає підстав для скасування податкового повідомлення-рішення №0004481521 від 26.11.2012 року в даних частинах, позаяк позивач самостійно погодився з фактом зменшення розміру від'ємного значення на 33 409,40 грн. за вересень 2010 року і 17 924,27 грн. за лютий 2012 року та не наводить жодних доказів та обґрунтувань на підтвердження своїх позовних вимог щодо скасування податкового повідомлення-рішення в цих частинах.

Окрім того, як випливає з акта №1486/15-4009/35444206 від 07.11.2012 року, позивачем було віднесено до складу податкового кредиту за січень, червень, липень 2011 року суми ПДВ, сплачені в ціні придбаних у ТзОВ «КНП» робіт із реконструкції будівлі готелю «Київ» по вул.Городоцькій, 15 у м.Львові, завищивши його на 177 123,86 грн., у зв'язку з чим залишок від'ємного значення був зменшений за оспорюваним податковим повідомленням-рішенням №0004481521 від 26.11.2012 року.

Позивач не визнає правомірності рішення відповідача в цій частині та на обґрунтування підставності придбання таких робіт, їх виконання та проведення відповідних розрахунків представив договір будівельного підряду б/н від 01.10.2010 року, укладений між ТзОВ «Готель Асторія» і ТзОВ «КНП». Предметом даного договору є виконання ТзОВ «КНП» (іменованим в договорі як генеральний підрядник) на замовлення позивача (іменованого в договорі як замовник) власними і залученими силами реконструкції з реставрацією будівлі готелю «Київ» по вул.Городоцькій, 15 у м.Львові, для чого генеральний підрядник зобов'язався виконати будівельні, монтажні, пусконалагоджувальні роботи, здати об'єкт замовнику, брати участь в здачі об'єкта державній приймальній комісії тощо (п.1.1 договору підряду).

У ході виконання цього договору підряду сторонами оформлялося здавання-приймання робіт за актами типової форми КБ-2в, а саме: за грудень 2010 року, за травень 2011 року, за липень 2011 року, за березень 2011 року, за лютий 2011 року. Також сторони здійснювали розрахунки за роботи, що засвідчено платіжними дорученнями від 13.01.2011 року, від 14.06.2011 року, від 11.07.2011 року, 08.06.2011 року, 01.06.2011 року.

А також, у межах договору підряду від 01.10.2010 року генеральним підрядником виписувалися податкові накладні №2 від 13.01.2011 року, №160 від 14.06.2011 року, №226 від 11.07.2011 року, №241 від 20.07.2011 року, №155 від 08.06.2011 року, №139 від 01.06.2011 року. Суми ПДВ за такими податковими накладними відносилися позивачем до складу податкового кредиту відповідних періодів.

У той же час, суд звертає увагу на те, що окрім наявності первинних документів (зокрема, податкових накладних), оформлених у відповідності з вимогами чинного законодавства, для отримання податкових вигод, необхідною умовою є також фактичне придбання товарів, робіт чи послуг.

Так, згідно з п.44.1 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Із урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарських операцій.

Суд також відзначає, що, згідно зі ст.16 Закону України «Про інформацію», податкова інформація - це сукупність відомостей і даних, що створені або отримані суб'єктами інформаційних відносин у процесі поточної діяльності і необхідні для реалізації покладених на контролюючі органи завдань і функцій у порядку, встановленому Податковим кодексом України. Правовий режим податкової інформації визначається Податковим кодексом України та іншими законами.

У відповідності до п.п.72.1.5 п.72.1 ст.72 Податкового кодексу України, для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючого органу використовується у т.ч. інформація, що надійшла за результатами податкового контролю.

Згідно з п.74.2 ст.74 Податкового кодексу України, зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на контролюючі органи функцій та завдань.

Згідно із п.п.83.1.2 п.83.1 ст.83 Податкового кодексу України, для посадових осіб контролюючих органів під час проведення перевірок підставами для висновків є податкова інформація.

Як випливає з акта №1486/15-4009/35444206 від 07.11.2012 року і пояснень відповідача, ним при проведенні перевірки позивача було використано податкову інформацію, яка була отримана за наслідком здійснення податкового контролю за діяльністю контрагента позивача - ТзОВ «КНП», а також контрагентів останнього - ПП «Симетрія» та ПП «Вікторія-Галкомсервіс».

Так, як засвідчується матеріалами відповідних перевірок таких осіб (акт перевірки ТзОВ «КНП» №195/23-209/32568975 від 13.02.2012 року, акт перевірки ПП «Симетрія» №00523/23-4/30650329 від 29.03.2011 року, акт перевірки ПП «Вікторія-Галкомсервіс» №3180/375/23-118/34368643 від 30.11.2011 року), господарські операції між ними фактично не здійснювалися, їх документування не відображало реальності провадження конкретної діяльності, а було спрямоване лише на надання податкової вигоди третім особам.

При цьому, суд бере до уваги, що роботи, які документувалися такими юридичними особами (ТзОВ «КНП», ПП «Симетрія», ПП «Вікторія-Галкомсервіс»), однак без їх реального виконання, стосувалися того ж самого об'єкта, що й документовані між позивачем та ТзОВ «КНП» - реконструкції готелю по вул.Городоцькій, 15, стосуються тих же періодів у часі.

Таким чином, судом береться до уваги зазначена вище податкова інформація, як така, яка встановлює, що за ланцюжком постачання будівельних робіт від ПП «Симетрія» і ПП «Вікторія-Галкомсервіс» до ТзОВ «КНП», а останнім до ТзОВ «Готель Асторія», їх реальне постачання не здійснювалися й роботи не виконувалися.

Окрім того, суд приймає до уваги й інші обставини, які в сукупності з вказаним вище ставлять під обґрунтований сумнів реальність виконання ТзОВ «КНП» будівельних робіт (суми ПДВ в ціні яких були віднесені позивачем до податкового кредиту за січень, червень, липень 2011 року) щодо реконструкції готелю по вул.Городоцькій, 15 на замовлення ТзОВ «Готель Асторія».

Так, готовність об'єкта (готелю по вул.Городоцькій, 15 у м.Львові) після реставрації було підтверджено декларацією про готовність об'єкта (ІІІ категорії складності) до експлуатації, зареєстрованою Інспекцією ДАБК у Львівській області за №ЛВ 14312151364 від 29.08.2012 року. Як вбачається з цієї декларації, генеральним підрядником по виконанню робіт на даному об'єкті було ТзОВ «Київське міжобласне спеціалізоване науково-реставраційне проектно-виробниче управління», а не ТзОВ «КНП» (п.4 декларації).

Окрім того, згідно з приписами ст.ст.34, 36 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», право на виконання будівельних робіт об'єкта ІІІ категорії складності в замовника, генерального підрядника чи підрядника виникає лише після реєстрації відповідною інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю декларації про початок виконання будівельних робіт. У той же час, у декларації про готовність №ЛВ 14312151364 дозвільним документом на початок виконання будівельних робіт по об'єкту була вказана декларація про початок виконання будівельних робіт, зареєстрована Інспекцією ДАБК у Львівській області за №ЛВ 08311027725 від 12.09.2011 року (п.10 декларації). А також, виходячи з норм даного закону, проведення реконструкції будівлі можливе після набуття відповідної земельної ділянки, що в даному випадку відбулося за договорами оренди земельних ділянок від 09.08.2011 року (п.11-1 декларації). Крім того, у п.11 декларації про готовність №ЛВ 14312151364 зазначено, що датою початку будівництва (отже виконання будівельних робіт на об'єкті) є вересень 2011 року.

Зазначене вказує на неможливість виконання будівельних робіт на об'єкті (готель по вул.Городоцькій, 15 у м.Львові) у січні, червні, липні 2011 року, сумнівність виконання їх ТзОВ «КНП», а відповідно, підтверджує нереальність операцій щодо реконструкції готелю, які документувалися між ТзОВ «Готель Асторія» і ТзОВ «КНП».

Загалом, суд бере до уваги інші суперечливі докази щодо виконання робіт із реконструкції готелю по вул.Городоцькій, 15 у м.Львові саме ТзОВ «КНП». Так, окрім договору з ТзОВ «КНП», у справі наявний договір №02/08-11 від 02.08.2011 року, укладений між ТзОВ «Київське міжобласне спеціалізоване науково-реставраційне проектно-виробниче управління» і ТзОВ «Готель Асторія», предметом якого є реконструкція з реставрацією того ж об'єкта (і саме ТзОВ «Київське міжобласне спеціалізоване науково-реставраційне проектно-виробниче управління» вказане в декларації про готовність об'єкта як генеральний підрядник, що зазначено вище). Також, в акті приймання газообладнання від 16.12.2011 року, акті приймання системи газопостачання від 16.12.2011 року як виконавець робіт не вказано ТзОВ «КНП», а зазначені інші особи.

Пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України (в редакції на момент документування спірних операцій), податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість до податкового кредиту є факт придбання товарів, робіт чи послуг із метою їх використання в господарській діяльності. Таким чином, податковий кредит повинен бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що обов'язково відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас, за відсутності факту придбання товарів, робіт чи послуг або в разі якщо придбані товари, роботи чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку, відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів.

А тому, беручи до уваги наявну податкову інформацію, зібрану з дотриманням вимог чинного законодавства України, а також інші докази та обставини справи, суд розглядає їх, як належне підтвердження нереальності документованих операцій між ТзОВ «Готель Асторія» та ТзОВ «КНП», а отже, як підтвердження безпідставності віднесення сплаченого у ціні таких робіт ПДВ до складу податкового кредиту.

Окрім того, як випливає з акта №1486/15-4009/35444206 від 07.11.2012 року, позивачем було віднесено до складу податкового кредиту за вересень 2011 року, лютий 2012 року суми ПДВ, сплачені в ціні придбаних у ТзОВ «Київське міжобласне спеціалізоване науково-реставраційне проектно-виробниче управління», ПП «Майстер Груп Плюс», ПТК ТОВ «Агромат» робіт (по реконструкції будівлі готелю по вул.Городоцькій, 15 у м.Львові) і товарів (сантехнічне обладнання), завищивши його.

Так, позивачем було віднесено до складу податкового кредиту за вересень 2011 року 7 474,18 грн. згідно податкової накладної №27 від 30.09.2011 року, виписаної ТзОВ «Київське міжобласне спеціалізоване науково-реставраційне проектно-виробниче управління», яка відображена в реєстрі отриманих податкових накладних під порядковим №33.

Окрім того, позивачем було віднесено до складу податкового кредиту за лютий 2012 року 10 833,33 грн., згідно податкової накладної №1 від 29.02.2012 року, виписаної ПП «Майстер Груп Плюс», яка відображена в реєстрі отриманих податкових накладних під порядковим №20.

Також позивачем було віднесено до складу податкового кредиту за: лютий 2012 року 8 333,33 грн., згідно податкової накладної №2 від 29.02.2012 року, виписаної ПП «Майстер Груп Плюс», яка відображена в реєстрі отриманих податкових накладних під порядковим №21; лютий 2012 року 16 000,00 грн., згідно податкової накладної №183 від 29.02.2012 року, виписаної ПТК ТОВ «Агромат», яка відображена в реєстрі отриманих податкових накладних під порядковим №22.

Однак, як стверджує відповідач, такі податкові накладні №27 від 30.09.2011 року, №1 від 29.02.2012 року, №2 від 29.02.2012 року, №183 від 29.02.2012 року під час перевірки позивачем представлені не були, що відображено в акті перевірки №1486/15-4009/35444206.

Суд відзначає, що, згідно з абз.2, 3 п.44.1 ст.44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

У відповідності до абз.1 п.44.3 ст.44 Податкового кодексу України, платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів, визначених у п.44.1 цієї статті, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.

Пунктом 44.6 ст.44 Податкового кодексу України визначено, що в разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому п.44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим п.44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

Згідно з п.44.7 ст.44 Податкового кодексу України, у разі якщо посадова особа контролюючого органу, яка здійснює перевірку, відмовляється з будь-яких причин від врахування документів, наданих платником податків під час проведення перевірки, платник податків має право до закінчення перевірки надіслати листом з повідомленням про вручення та з описом вкладеного або надати безпосередньо до контролюючого органу, який призначив проведення перевірки, копії таких документів (засвідчені печаткою платника податків (за наявності печатки) та підписом платника податків - фізичної особи або посадової особи платника податків - юридичної особи).

Протягом п'яти робочих днів з дня отримання акта перевірки платник податків має право надати до контролюючого органу, що призначив перевірку, документи, які підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності.

У відповідності до п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

При цьому, суд відзначає, що позивачем не було представлено ні під час проведення податкової перевірки, ні у строк, визначений п.44.7 ст.44 Податкового кодексу України, ні у ході розгляду даної справи згадані вище податкові накладні №27 від 30.09.2011 року, №1 від 29.02.2012 року, №2 від 29.02.2012 року, №183 від 29.02.2012 року й до суду.

Подані ж позивачем інші первинні документи, такі як: договір підряду №02/08-11 від 02.08.2011 року з додатками, платіжне доручення від 08.09.2011 року, податкова накладна №37 від 30.09.2011 року, договір підряду №31/01 від 31.01.2012 року з додатками, акт надання послуг№1 від 20.06.2012 року, платіжне доручення від 02.02.2012 року, податкова накладна №1 від 02.02.2012 року, податкова накладна №2 від 16.02.2012 року, договір поставки №3101 від 31.01.2012 року з додатками, платіжне доручення №237 від 02.02.2012 року, податкова накладна №183 від 02.02.2012 року, податкова накладна №1108 від 02.02.2012 року, не можуть замінити обов'язку позивача як платника податків підтвердити правомірність віднесення сум ПДВ до складу податкового кредиту саме тими податковими накладними, які були підставою для формування такого податкового кредиту, чого ним здійснено не було.

А тому, зважаючи на наведені обставини, суд приходить до переконання про правомірність висновків відповідача щодо неправомірності формування податкового кредиту по цих епізодах, позаяк суми ПДВ, віднесені до складу податкового кредиту є непідтвердженими належним чином складеними й оформленими податковими накладними.

Згідно з п.п.54.3.2 п.54.3 ст.54 Податкового кодексу України, контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках

У відповідності до п.58.1 ст.58 Податкового кодексу України, у разі коли сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до ст.54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян), або у разі коли за результатами перевірки контролюючий орган встановлює факт невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, або зменшує розмір задекларованого від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованого платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу, такий контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення.

Таким чином, із врахуванням усіх встановлених дійсних обставин справи, суд приходить до переконання, що прийняте відповідачем податкове повідомлення-рішення №0004481521 від 26.11.2012 року ґрунтується на дійсних порушеннях податкового законодавства, допущених позивачем, відповідає компетенції відповідача як суб'єкта владних повноважень, не суперечить обставинам справи, а тому є правомірним та не підлягає скасуванню.

Статтею 67 Конституції України регламентовано, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

У відповідності до ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Такий підхід узгоджується також з практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у п.110 рішення у справі «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та Вуліч проти Швеції» Суд визначив, що адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.

На переконання суду, наведені ДПІ у Галицькому районі м.Львова ГУ Міндоходів у Львівській області аргументи й докази є достатньо вагомими, чіткими й узгодженими та підтверджують обґрунтованість висновків контролюючого органу, правомірність його дій і рішень та спростовують доводи позивача.

Отже, зважаючи на всі наведені обставини в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача не підлягають до задоволення.

Відповідно до статті 94 КАС України, судові витрати позивачеві, якому відмовлено у позові, не відшкодовуються.

Згідно ст.4 Закону України «Про судовий збір», під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

Водночас, як вбачається із матеріалів справи, під час подання адміністративного позову позивач сплатив судовий збір у розмірі 487,20 грн.

Отже, оскільки за результатами розгляду адміністративної справи суд відмовляє у задоволенні позову, відтак, решта суми судового збору, яка підлягає до стягнення становить - 4 384,80 грн.

Керуючись ст.ст.7-14, 18, 19, 69-72, 86, 87, 94, 143, 158, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В :

У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Готель Асторія» (м.Львів, вул.Городоцька, 15; код ЄДРПОУ 35444206) до Державного бюджету України (одержувач коштів - УДКСУ у Залізничному районі міста Львова; код одержувача 38007594; банк одержувача - ГУ ДКСУ у Львівській області; МФО - 825014; рахунок - 31217206784003; код класифікації доходів бюджету - 22030001, призначення платежу «судовий збір, за подання позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Готель Асторія» до Державної податкової інспекції у Галицькому районі м.Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області, Львівський окружний адміністративний суд) решту суми судового збору у розмірі 4 384 (чотири тисячі триста вісімдесят чотири) грн. 80 коп.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі у відповідності до ч.3 ст.160 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішення за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Сасевич О.М.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 24 жовтня 2014 року.