Постанова

від 30.09.2015 по справі 813/3349/14

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2015 року Справа № 876/10453/14

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді - Мікули О.І.,

суддів - Кушнерика М.П., Старунського Д.М.,

з участю секретаря судового засідання - Волошин М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові в залі суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю В«Готель АсторіяВ» на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2014 року у справі Товариства з обмеженою відповідальністю В«Готель АсторіяВ» до Державної податкової інспекції у Галицькому районі м.Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області (правонаступник- Державна податкова інспекція у Галицькому районі м.Львова Головного управління ДФС у Львівській області) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення- рішення,-

в с т а н о в и в :

Позивач - ТОВ В«Готель АсторіяВ» звернулося в суд з позовом до відповідача - ДПІ у Галицькому районі м.Львова, в якому просило (з врахуванням уточнення позовних вимог, а.с.235, том I) скасувати податкове повідомлення-рішення №0004481521 від 26 листопада 2012 року в частині: зменшення податкового кредиту за січень 2011 року в сумі 12018,47 грн; за червень 2011 року в сумі 35102,99 грн; за липень 2011 року в сумі 130002,40 грн; за вересень 2011 року в сумі 7474,18 грн; за лютий 2012 року в сумі 35166,66 грн.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2014 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, позивач оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржувана постанова прийнята з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, з помилковим застосуванням норм матеріального права та підлягає скасуванню, покликаючись на те, що судом першої інстанції не надано належної правової оцінки тому факту, що позивач правомірно відніс до складу податкового кредиту суми ПДВ, сплачені в ціні придбаних товарів, робіт і послуг за господарськими операціями, які проводилися ним з ТОВ В«КНПВ» , ПП В«ОСОБА_1 ПлюсВ» , ТОВ В«Київське міжобласне спеціалізоване науково- реставраційне проектно- виробниче управлінняВ» , ПТК ТОВ В«АгроматВ» у 2011 - 2012 роках, оскільки господарські операції з вказаними контрагентами мають реальний характер та були обумовлені необхідністю здійснення реконструкції готелю, в якому позивач провадить свою діяльність. Реальність таких операцій підтверджується відповідними податковоми накладними, договорами, видатковими накладними, актами приймання-передачі, актами виконаних робіт, платіжними дорученнями, які не містять дефектів, які би вказували на їх нечинність чи сумнівність. Крім того, враховуючи принцип індивідуального характеру відповідальності неправомірним є обґрунтування висновків контролюючого органу даними, що підтверджують факти порушень податкового законодавства контрагентами позивача, а не ним самим. Просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою позов задовольнити, а саме: скасувати податкове повідомлення-рішення №0004481521 від 26 листопада 2012 року в частині: зменшення податкового кредиту за січень 2011 року в сумі 12018,47 грн; за червень 2011 року в сумі 35102,99 грн; за липень 2011 року в сумі 130002,40 грн; за вересень 2011 року в сумі 7474,18 грн; за лютий 2012 року в сумі 35166,66 грн.

Представник позивача (апелянта) - ОСОБА_2. у судовому засіданні підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, вважає висновки суду першої інстанції неправильними та необгрунтованими. Просить скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.

Представник відповідача - ОСОБА_3 у судовому засіданні не погодився з доводами апеляційної скарги і вважає, що вони не спростовують висновків суду першої інстанції, який ухвалив законне та обґрунтоване рішення, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Заслухавши суддю-доповідача та пояснення сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, а оскаржувану постанову скасувати з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що у період з 18 по 31 жовтня 2012 року ДПІ у Галицькому районі м.Львова провела документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ В«Готель АсторіяВ» з питань достовірності відображення в податковій декларації з податку на додану вартість залишку від'ємного значення за серпень 2012 року, якою встановлено порушення п.198.2, п.198.3 ст.198 ПК України в частині завищення податкового кредиту з ПДВ на суму 177123,86 грн., що призвело до завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту у відповідних періодах; п.п.7.4.1, 7.4.5 Закону України В«Про податок на додану вартістьВ» в частині завищення податкового з ПДВ на суму 33409,40 грн., що призвело до завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту; порушення п.198.6 ст.198, п.201.4 ст.201 ПК України в частині завищення податкового кредиту з ПДВ на суму 7 474,18 грн. за вересень 2011 року, на суму 53090,93 грн. за лютий 2012 року, що призвело до завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту у відповідних періодах.

За результатами перевірки складено Акт №1486/15-4009/35444206 від 07 листопада 2012 року.

26 листопада 2012 року ДПІ у Галицькому районі м.Львова прийняла податкове повідомлення-рішення №0004481521, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на загальну суму 271 098,37 грн., а саме: за вересень 2010 року на 33409,40 грн., за січень 2011 року на 12018,47 грн., за червень 2011 року на 35102,99 грн., за липень 2011 року на 130002,40 грн., за вересень 2011 року на 7474,18 грн., за лютий 2012 року на 53090,93 грн.

Заявляючи вимогу про скасування податкового повідомлення-рішення №0004481521 від 26 листопада 2012 року в частині, позивач у своїй позовній заяві визнає правомірність цього рішення в частині зменшення розміру від'ємного значення на 33409,40 грн. за вересень 2010 року і 17924,27 грн. за лютий 2012 року та погоджується з ним в цих частинах, а в решті просить визнати таке протиравним та скасувати.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того доведеності податковим органом факту порушення позивачем вимог податкового законодавства, що, зокрема, полягало в безпідставному завищенні податкового кредиту та в кінцевому результаті призвело до завищення від'ємного значення податку на додану вартість.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з таких підстав.

Згідно з п.198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 зазначеного Кодексу та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст. 193 ПК України, протягом звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (в тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11 ст.201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу (п.198.6 ст. 198 ПК України).

П.44.1 ст.44 ПК України визначає, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та п.п.1.2 п.1, п.п.2.1 п.2 Положення про документальне збереження записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за №168/704.

Судом встановлено, що у 2011 - 2012 роках ТОВ В«Готель АсторіяВ» у зв'язку із здійсненням реконструкції готелю, в якому позивач провадить свою діяльність уклало ряд договорів з ТОВ В«КНПВ» , ПП В«ОСОБА_1 ПлюсВ» , ТОВ В«Київське міжобласне спеціалізоване науково- реставраційне проектно- виробниче управлінняВ» , ПТК ТОВ В«АгроматВ» .

Підставою для зменшення розміру від'ємного значення суми ПДВ став висновок податкового органу про завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту у зв'язку з тим, що позивач неправомірно відніс до складу податкового кредиту суми ПДВ, сплачені в ціні придбаних товарів, робіт і послуг за господарськими операціями, які проводилися ним з ТОВ В«КНПВ» , ПП В«ОСОБА_1 ПлюсВ» , ТОВ В«Київське міжобласне спеціалізоване науково-реставраційне проектно-виробниче управлінняВ» , ПТК ТОВ В«АгроматВ» .

У спірних правовідносинах податковим органом поставлено під сумнів факт реальності операцій щодо реконструкції готелю, які документувалися між ТОВ В«Готель АсторіяВ» та контрагентами.

Як вбачається з матеріалів справи, 01 жовтня 2010 року ТОВ В«Готель АсторіяВ» та ТОВ В«КНПВ» уклали договір будівельного підряду, предметом якого є виконання ТОВ В«КНПВ» (генеральний підрядник) на замовлення позивача (замовник) власними і залученими силами реконструкції з реставрацією будівлі готелю В«КиївВ» по вул.Городоцькій, 15 у м.Львові, для чого генеральний підрядник зобов'язався виконати будівельні, монтажні, пусконалагоджувальні роботи, здати об'єкт замовнику, брати участь у здачі об'єкта державній приймальній комісії тощо (п.1.1 договору підряду).

Генеральний підрядник - ТОВ В«КНПВ» виписав податкові накладні №2 від 13 січня 2011 року, №160 від 14 червня 2011 року, №226 від 11 липня 2011 року, №241 від 20 липня 2011 року, №155 від 08 червня 2011 року, №139 від 01 червня 2011 року.

Суми ПДВ за вказаними податковими накладними відносені позивачем до складу податкового кредиту відповідних періодів.

На виконання вказаного договору сторони оформили здавання-приймання робіт за актами типової форми КБ-2в, а саме: за грудень 2010 року, за травень 2011 року, за липень 2011 року, за березень 2011 року, за лютий 2011 року.

Прийняті ТОВ «Готель Асторія» виконані роботи ТОВ «КНП» не викликали претензій щодо якості та повноти їх виконання.

Розрахунки за вказаним договором проведено виключно в безготівковому вигляді, шляхом перерахування коштів з розрахункового рахунку позивача на розрахункові рахунки контрагента, що підтверджується платіжними дорученнями від 13 січня 2011 року, від 14 червня 2011 року, від 11 липня 2011 року, від 08 червня 2011 року, від 01 червня 2011 року.

Позивач належним чином відобразив у бухгалтерському та податковому обліку вказані господарські операції із контрагентом ТОВ «КНП».

Враховуючи усе вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що господарські операції між позивачем та його контрагентом - ТОВ В«КНПВ» підтверджуються первинними документами, які повністю відповідають вимогам до первинних документів, передбачених п.2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні". Про дійсність правочинів позивача з вказаним контрагентом свідчить також те, що всі розрахунки між ними мають реальний грошовий характер та підтверджені відповідними первинними документами, зокрема, податковими накладними.

Крім того, жодних додаткових вимог до формування податкового кредиту законодавство не встановлює, лише відсутність податкової накладної безумовно позбавляє платника податку права на включення до податкового кредиту сплачених (нарахованих) сум податків у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг).

Враховуючи усе вищенаведене, колегія суддів вважає, що позивач правомірно відніс до складу податкового кредиту суми ПДВ, сплачені в ціні придбаних товарів, робіт і послуг за господарськими операціями, які проводилися ним з ТОВ В«КНПВ» .

Суд першої інстанції як на доказ нереальності здійснення господарських операцій та порушення податкового законодавства позивачем, покликається на Акт ДПІ у Сихівському районі м.Львова №195/23-209/32568975241 від 13 лютого 2012 року В«Про результати позапланової виїзної перевірки ТОВ В«КНПВ» з питань достовірності нарахування ПДВ при здійсненні взаєморозрахунків з ПП «Симетрія» та ПП «Вікторія- Галкомсервіс», яким встановлено, що ТОВ «КНП» відобразило у бухгалтерському обліку господарські операції, щодо придбання товарів, робіт та послуг від ПП «Симетрія» та ПП «Вікторія-Галкомсервіс», які фактично не відбувались, у зв'язку із тим, що первинні документи, отримані від вищевказаних підприємства та видані покупцям є недостовірними. Оскільки відсутні товари, роботи, послуги придбані у січні 2011 року, червні- липні 2011 року від ПП «Симетрія», ПП «Вікторія-Галкомсервіс», відповідно, контролюючий орган зробив висновок про відсутність продажу даних товарів та послуг вигодонабувачам у відповідному періоді, а саме: ТОВ «Готель Асторія».

Разом з тим, колегія суддів вважає такий висновок суду першої інстанції помилковим, оскільки чинним податковим законодавством передбачена презумпція правомірності рішень платника податків, яка застосовується в разі якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, то рішення приймається на користь платника податків.

Зазначена норма поширюється також і на кваліфікацію господарських операцій з метою формування платником податків витрат для визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток та/або податкового кредиту з податку на додану вартість. За змістом указаної норми відповідні витрати і податковий кредит вважаються сформованими платником податків правомірно, однак контролюючий орган не позбавлений можливості довести в установленому порядку факт невідповідності задекларованих наслідків господарської операції платника податків у податковому обліку фактичним обставинам.

Встановлення факту недійсності, в тому числі нікчемності цивільно-правового правочину, який опосередковує відповідну господарську операцію, не є необхідною умовою для визначення контролюючим органом грошових зобов'язань платнику податків у разі якщо буде встановлено відсутність реального вчинення цієї господарської операції або відсутність зв'язку між такою операцією та господарською діяльністю платника податків.

Оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, ніби-то придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Водночас податкові органи не позбавлені права звернутися до адміністративного суду з вимогою про визнання недійсним правочину, укладеного між останнім у ланцюгу постачань платником податку та його контрагентом, з метою, завідомо суперечною інтересам держави та суспільства та стягнення в дохід держави коштів, одержаних сторонами оспорюваного правочину за такими угодами, як це установлено ч.3 ст.228 Цивільного кодексу України.

Крім того, необхідно враховувати, що умовою для визнання недійсним правочину, який суперечить інтересам держави та суспільства, є встановлення умислу в діях осіб, що уклали такий правочин. При цьому носіями протиправного умислу юридичних осіб-сторін такого правочину є посадові особи цих юридичних осіб.

Обов'язковість установлення умислу поширюється лише на визнання недійсними правочинів, вчинених із метою, що суперечить інтересам держави та суспільства (ч.3 ст.228 ЦК України). Проте встановлення факту нереальності вчинення господарської операції не потребує з'ясування змісту умислу учасників такої операції. Відсутність реально вчиненої господарської операції та, як наслідок, юридична дефектність відповідних первинних документів не дозволяє формувати дані податкового обліку незалежно від спрямованості умислу платників податку - учасників відповідної операції.

Таким чином, покликання податкового органу на нікчемність правочинів, укладених між позивачем та його контрагентом, є безпідставними.

Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість, а тому висновок суду першої інстанції про порушення позивачем вимог податкового законодавства, зокрема, в частині завищення податкового кредиту з ПДВ є помилковим.

Колегія суддів вважає також помилковим висновок суду першої інстанції про неможливість виконання будівельних робіт на об'єкті (готель по вул.Городоцькій, 15 у м.Львові) у січні, червні, липні 2011 року у зв'язку з тим, що у декларації про готовність №ЛВ 14312151364 дозвільним документом на початок виконання будівельних робіт по об'єкту була вказана декларація про початок виконання будівельних робіт, зареєстрована Інспекцією ДАБК у Львівській області за №ЛВ 08311027725 від 12 вересня 2011 року, оскільки, враховуючи незадовільний стан будівлі готелю, ТОВ «Асторія» прийняла рішення про надання дозволу ТОВ «КНП» на виконання відновлюваних, будівельно-реставраційних робіт на підставі проекту ТОВ «Земемінь», вказані роботи виконувалися відповідно до розробленого проекту реставрації готелю «Асторія», який на момент проведення таких робіт вже отримав Позитивний висновок №14-00981-10/01 комплексної державної експертизи з необхідними позитивними висновками суміжних експертиз.

Колегія суддів також не погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивач відніс до складу податкового кредиту за вересень 2011 року, лютий 2012 року завищені суми ПДВ, сплачені в ціні придбаних у ТзОВ В«Київське міжобласне спеціалізоване науково-реставраційне проектно-виробниче управлінняВ» , ПП В«ОСОБА_1 ПлюсВ» , ПТК ТОВ В«АгроматВ» робіт (по реконструкції будівлі готелю по вул.Городоцькій, 15 у м.Львові) і товарів (сантехнічне обладнання), у зв'язку з тим, що під час перевірки позивач не представив відповідні податкові накладні, оскільки ТОВ «Асторія» надано всі необхідні документи підтверджуючі законність нарахування податкового кредиту на відповідні суми (податкові накладні, платіжні доручення, договори).

Судом встановлено, що ТОВ «Готель Асторія» допустило помилки в поданій податковій декларації, в якій зазначалася інформація за чотирма податковими накладними, а саме: замість податкової накладної № 27 від 30 вересня 2011 року на суму 7 474,18 грн. виписаної ТОВ «Київське міжобласне науково- реставраційне проектно- виробниче управління», мала бути зазначена податкова накладна № 37 від 30 вересня 2011 року на суму 7474,18 грн.; замість податкових накладних №1 та №2 від 29 лютого 2012 року на суми 10833,33 грн. та 8333,33 грн. відповідно, виписаної ТОВ «ОСОБА_1 груп Плюс», мали бути зазначені податкові накладні №1 та №2 від 02 лютого 2012 року на суми 10833,33 грн. та 8333,33 грн. відповідно; замість податкової накладної № 183 від 29 лютого 2012 року на суму 16 000,00 грн. виписаної ПТК ТОВ «Агромат», мала бути зазначена податкова накладна № 183 від 02 лютого 2012 року на суму 16000,00 грн. Тобто, ТОВ «Готель Асторія» допустила механічні помилки з нумерацією і датою податкових накладних, за що бухгалтер була паритягнена до відповідальності.

Колегія суддів звертає увагу на те, що незначні недоліки в оформленні податкових накладних не впливають на суть здійснених господарських операцій. Наявність у податкових накладних позивача незначних недоліків в заповненні, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка видала таку накладну, та за наявності у цих накладних відомостей про придбані товари (роботи, послуги), їх вартість, дату здійснення операції та відповідну суму податку на додану вартість, не позбавляють такі накладні правового значення та не є підставою для висновку про необґрунтованість включення до податкового кредиту сум ПДВ за цими накладними. Такі недоліки можуть свідчити виключно про окремі дефекти у оформленні здійснених господарських операцій. Крім того, незначні порушення, допущені в процесі складення первинних документів, недоліки при їх оформленні, не можуть бути належними і допустимими доказами безтоварності (фіктивності) господарських операцій, оскільки оцінюються судом в сукупності з іншими доказами та документами, які підтверджують здійснення зазначених операцій.

Аналізуючи вищенаведені законодавчі приписи та фактичні обставини справи, колегія суддів вважає, що оскаржуване податкове повідомлення- рішення в частині зменшення податкового кредиту на суму 219764,70 грн. (за січень, червень, липень 2011р. на суму 177123,86 грн. (ТОВ "КНП"), за вересень 2011р. на суму 7474,18 грн. (ТОВ"Київське міжобласне науково- реставраційне проектно- виробниче управління"), за лютий 2012р. на суму 35166,66 грн. (ТОВ "ОСОБА_1 груп Плюс" та ПТК ТОВ "Агромат") прийняте неправомірно та підлягає скасуванню.

Колегія суддів звертає увагу на те, що збільшення суми грошового зобов'язання (шляхом прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення) порушує право позивача мирно володіти своїм майном, визначення якого міститься у Першому Протоколі до Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини від 20 березня 1952 року (надалі також "Протокол 1 до Конвенції"), яка є частиною національного законодавства України згідно із ст.9 Конституції України.

Зокрема, стаття 1 Протоколу 1 до Конвенції так визначає підстави, за яких особа може бути позбавлена свого майна: "Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права".

Роз'яснення цієї норми містяться в рішеннях Європейського суду з прав людини.

Зокрема, у рішенні в справі "Щокін проти України"(п. 49) ЄСПЛ вказав, що збільшення податковим органом зобов'язання особи з податку безперечно є втручанням до майнових прав заявника, гарантованих статтею 1 Протоколу 1 до Конвенції. Таке втручання за Конвенцією може бути визнане тільки якщо здійснене на умовах, передбачених законом. Так, у пп. 50-51 згаданого рішення ЄСПЛ зазначає: "Найпершою та найбільш важливою вимогою ст. 1 Протоколу 1 до Конвенції є те, що будь-яке втручання державних органів у мирне володіння майном повинне бути законним: друге речення першого параграфу наділяє правом позбавляти майна лише "на умовах, передбачених законом" і другий параграф визначає, що Держава має право контролювати використання майна шляхом введення в дію "законів". Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, притаманний всім статтям Конвенції. Це поняття (поняття "закону") вимагає, перш за все, щоб заходи, що застосовуються, ґрунтувалися на національному законодавстві. Воно також посилається на якість закону, що застосовується, вимагаючи його доступності для осіб, яких він стосується, точності та передбачуваності в його застосуванні." Таким чином, будь-які дії, спрямовані на позбавлення особи її майна є незаконними, якщо контролюючі органи діють не у відповідності до закону.

Відповідно до ч.2 ст.8 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги є підставними та обґрунтованими і повністю спростовують висновки суду першої інстанції.

Ч.2 ст.71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладаються на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

ДПІ в Галицькому районі не довела правомірність прийняття оскаржуваного податкового повідомлення- рішення, разом з тим, позивач спростував твердження податкового органу про порушення ТОВ «Асторія» вимог податкового законодавства.

Аналізуючи вищенаведені законодавчі приписи та фактичні обставини справи, колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції про доведеність податковим органом факту порушення ТОВ «Асторія» вимог податкового законодавства, оскільки такий спростовується дослідженими в судовому засіданні належними та допустимими доказами, а тому позовні вимоги про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення- рішення №0004481521 від 26 листопада 2012 року в частині зменшення податкового кредиту за січень, червень, липень 2011р. на суму 177123,86 грн. (ТОВ "КНП"), за вересень 2011р. на суму 7474,18 грн. (ТОВ"Київське міжобласне науково- реставраційне проектно- виробниче управління"), за лютий 2012р. на суму 35166,66 грн. (ТОВ "ОСОБА_1 груп Плюс" та ПТК ТОВ "Агромат" є підставними і обґрунтованими та підлягають до задоволення.

З врахуванням усіх вищенаведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції неповно з'ясував обставини справи, постанова суду прийнята з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, у зв'язку з чим в силу вимог ст.202 КАС України постанова суду підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, п.3 ч.1 ст.198, п.п.1, 4 ч.1 ст.202, 205, 207, 254 КАС України, суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю В«Готель АсторіяВ» задовольнити.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2014 року у справі № 813/3349/14 - скасувати, та прийняти нову, якою позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення- рішення №0004481521 від 26 листопада 2012 року в частині зменшення податкового кредиту за січень, червень, липень 2011р. на суму 177123,86 грн. (ТОВ "КНП"), за вересень 2011р. на суму 7474,18 грн. (ТОВ"Київське міжобласне науково- реставраційне проектно- виробниче управління"), за лютий 2012р. на суму 35166,66 грн. (ТОВ "ОСОБА_1 груп Плюс" та ПТК ТОВ "Агромат").

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий О.І. Мікула

Судді М.П. Кушнерик

ОСОБА_4

Повний текст постанови виготовлено 05 жовтня 2015 року.