Постанова

від 13.10.2014 по справі 813/2473/14

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 жовтня 2014 року № 813/2473/14

Львівський окружний адміністративний суду в складі:

головуючого - судді: Костецького Н.В.

за участю секретаря судового засідання Олексяк І.Р.

представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача Шевчука І.З.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові адміністративну справу за позовом приватного підприємця ОСОБА_3 до Жидачівського відділення Миколаївської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області Міністерства доходів і зборів України про скасування податкового повідомлення-рішення, вимоги про сплату боргу (недоїмки) та акта документальної планової виїзної перевірки,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 звернувся у Львівський окружний адміністративний суд з позовом до Жидачівського відділення Миколаївської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області Міністерства доходів і зборів України, в якому просить суд:

- скасувати податкове повідомлення-рішення від 09.01.2014 року №0000011720 Жидачівського відділення Миколаївської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області Міністерства доходів і зборів України про збільшення суми грошового зобов'язання;

- скасувати вимогу Жидачівського відділення Миколаївської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області Міністерства доходів і зборів України від 16.12.2013 року №Ф-74У про сплату боргу (недоїмки) розмірі 26 484,43 грн.;

- скасувати акт документальної планової виїзної перевірки від 16.12.2013 року №284/17-1/НОМЕР_1;

- судові витрати покласти на відповідача та стягнути їх на користь позивача.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає про безпідставність висновків податкового органу, яких він дійшов за результатами планової виїзної документальної перевірки позивача щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 01.01.2012 року по 31.12.2012 року, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування,виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2012 року по 31.12.2012 року. Вважає твердження податкового органу щодо безпідставного включення до складу витрат вартість придбаного товару, за який не оплачено в сумі 76 321,00 грн., хибним, оскільки п.177.3 ст.177 Податкового кодексу України не містить вимог щодо оформлення валових витрат стосовно оплаченого або неоплаченого товару, а також неправомірно відображені фактичні дані про суми нарахування та сплати єдиного внеску. Позивач не погоджується з таким рішенням податкового органу, вважає його безпідставним та необґрунтованим, у зв'язку з чим звернувся до суду щодо його скасування.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю, пояснив, що інших документів, ніж ті, що долучені до матеріалів справи, суду на підтвердження своїх вимог представити не може у зв'язку з їх відсутністю.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечив у повному обсязі з підстав, викладених в поданих суду письмових запереченнях (а.с.73-74). Додатково пояснив, що ОСОБА_3, в порушення вимог Податкового кодексу України та Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» безпідставно завищено податковий кредит по ПДВ, завищено витрати пов'язані із одержанням доходу, в зв'язку з чим встановлено заниження податку з доходів фізичних осіб, та відповідно занижено суму єдиного внеску, що не нарахований та несплачений до бюджету. Вважає оскаржене податкове повідомлення - рішення та вимогу про сплату боргу прийняті Жидачівським відділенням Миколаївської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області Міністерства доходів і зборів України правомірно, в зв'язку з чим відсутні підстави для їх скасування. Просив суд відмовити у задоволенні позову повністю.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що в задоволенні позову необхідно відмовити з наступних підстав.

Згідно матеріалів справи, фізична особа-підприємець ОСОБА_3 в Жидачівській районній державній адміністрації Львівської області 27.10.2010 року отримав свідоцтво про державну реєстрацію, номер запису про реєстрацію 23970000000002791, код основного виду економічної діяльності - 46.13, клас професійного ризику виробництва - 23.

На обліку в Жидачівському відділенні Миколаївської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області Міністерства доходів і зборів України перебуває з 28.10.2010 року, реєстраційний номер №18366, індивідуальний податковий номер платника ПДВ - НОМЕР_1.

Фактичне місцезнаходження: АДРЕСА_1.

Дані про реєстрацію фізичної особи - підприємця як платника ПДВ: свідоцтво від 13.12.2010 року №100313877 видане ДПІ у Жидачівському районі відповідно до п.2.2 ст.2, п.9.4 ст.9 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року №168/97-ВР,(реєстрація проведена за добровільним рішенням платника).

Основними видами діяльності СПД ФО ОСОБА_3 є : діяльність посередників у торгівлі деревиною, будівельними матеріалами та санітарно - технічними виробами; роздрібна торгівля пальним; неспеціалізована оптова торгівля; вантажний автомобільний транспорт; оптова торгівля деталями та приладдям для автотранспортних засобів; діяльність посередників, що спеціалізуються в торгівлі іншими товарами; надання інших індивідуальних послуг.

Господарська діяльність проводилась із використанням орендованого складського приміщення за адресою : Львівська область, Жидачівський район, с. Кам'яне, договір оренди від 02.01.2011 року №1, укладений з Агрофірма «Кам'яне», код ЄДРПОУ 32695272.

У період, який перевірявся, СПД ФО ОСОБА_3 був платником: податку на додану вартість; податку з доходів фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності; податку з доходів фізичних осіб, що сплачується агентами із доходів платника податку у вигляді зарплати; єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Судом встановлено, що головними державними ревізорами - інспекторами відділу контрольно - перевірочної роботи доходів і зборів з фізичних осіб управління доходів і зборів з фізичних осіб Миколаївського ОДПІ Головного управління Міндоходів у Львівській області Міністерства доходів і зборів України Ємець Мирославою Омелянівною та Салданом Йосипом Мироновичем проведена документальна планова виїзна перевірка діяльності суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_3 (ЄДРПОУ НОМЕР_1), щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 01.01.2012 року по 31.12.2012 року, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування,виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2012 року по 31.12.2012 року.

За результатами перевірки складено акт від 16.12.2013 року №284/17-1/НОМЕР_1 (далі - акт перевірки) (а.с.7-40), у висновках якого зафіксовано порушення позивачем, а саме:

- п.п.16.1.2 п.16.1 ст.16, ст.177 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI (із змінами і доповненнями), в результаті чого визначено суму податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності за період, що перевірявся, на суму 11 448,60 грн., в тому числі за 2012 рік на суму 11 448,60 грн.;

- п.2 ч.1 ст.7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 року №2464 - VI (із внесеними змінами та доповненнями), у результаті чого занижено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у періоді, що перевірявся на загальну суму 26 484,43 грн., у тому числі у 2012 році на суму 26 484,43 грн.;

- пп.129.1.1, п.129.1, ст129 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI (із змінами і доповненнями), у результаті чого ненараховано пені при самостійному нарахуванні суми грошового зобов'язання платником податків.

У разі незгоди платника податків або його законних представників з висновками перевірки чи фактами та даними, викладені в акті перевірки, вони мають право подати свої заперечення в терміни визначені п.86.7 ст.86 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755- VI до органу ДПС.

Не погодившись з висновками акта перевірки від 16.12.2013 року №284/17-1/НОМЕР_1 позивачем на адресу Миколаївської ОДПІ Головного управління Міндоходів у Львівській області Міністерства доходів і зборів України було надіслано заперечення на акт перевірки.

Вказане заперечення було розглянуте і листом від 31.12.2013 року за вих..№5945 було відмовлено у задоволенні заперечення(а.с.51).

На підставі акта перевірки від 16.12.2013 року №284/17-1/НОМЕР_1 податковий орган 09.01.2014 року прийняв податкове повідомлення - рішення та вимогу від 16.12.2013 року №Ф-74У про сплату боргу (недоїмки) на суму 26 484,43 грн.(а.с.6).

Не погодившись з вищевказаними податковим повідомлення - рішенням, вимогою про сплату боргу та актом перевірки, позивач звернувся з даним позовом до суду.

З огляду на вищевказані обставини, суд вважає, що відповідно до пп. 78.1.12 п.78.1 ст. 78 ПК України податковий орган мав право призначити позапланову виїзну перевірку та відповідно прийняти наказ про її призначення.

При цьому, суд зазначає, що частиною 2 статті 124 Конституції України юрисдикція суддів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Отже з наведеної норми Конституції України судова юрисдикція поширюється не загалом на всі суспільні правовідносини, а лише на такі, що врегульовані нормами права, тобто на правовідносини.

В свою чергу неодмінними елементом правовідносин є їх зміст, тобто суб'єктивне право особи та її обов'язок. Відтак, судовому захисту підлягає суб'єктивне право особи, яке порушується у конкретних правовідносинах.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 25 листопада 1997 року №6-зп «Щодо офіційного тлумачення частини другої статті 55 Конституції України та статті 248-2 Цивільного процесуального кодексу України» частину другу статті 55 Конституції України необхідно розуміти так, що кожен, тобто громадянин України, іноземець, особа без громадянства має гарантоване державою право оскаржити в суді загальної юрисдикції рішення, дії чи бездіяльність будь-якого органу державної влади, органу місцевого самоврядування, посадових і службових осіб, якщо громадянин України, іноземець, особа без громадянства вважають, що їх рішення, дія чи бездіяльність порушують або ущемлюють права і свободи громадянина України, іноземця, особи без громадянства чи перешкоджають їх здійсненню, а тому потребують правового захисту в суді.

З викладеної правової позиції Конституційного Суду України випливає, що підставою для звернення особи до суду з позовом щодо оскарження рішення, дії чи бездіяльності будь-якого органу державної влади, органу місцевого самоврядування, посадових і службових осіб є наявність у позивача переконання в порушенні його прав або свобод чи в існуванні перешкод у здійсненні цих прав.

Так, згідно підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Податкового кодексу України платник податків має право оскаржувати в порядку, встановленому цим Кодексом, рішення, дії (бездіяльність) контролюючих органів (посадових осіб).

Виходячи з наведеного, платниками податків до суду можуть бути оскаржені рішення, дії, бездіяльність суб'єктів владних повноважень, які порушують права, свободи та інтереси.

Відповідно до листа Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року № 742/11/13-11 «Щодо однакового застосування адміністративними судами окремих приписів Податкового кодексу України та Кодексу адміністративного судочинства України» визначено, що з метою встановлення факту здійснення господарської операції, протиправності формування витрат та податкового кредиту для цілей визначення об'єкта оподаткування належить з'ясувати, зокрема, такі обставини, як: рух активів у процесі здійснення господарської операції, установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

При розв'язанні відповідних спорів судам варто враховувати принцип офіційного з'ясування обставин справи, передбачений частинами четвертою та п'ятою статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України (лист Вищого адміністративного суду України від 01.11.2011 року №1936/11/13-11 «Щодо підтвердження даних податкового обліку»).

Щодо позовної вимоги про скасування акта документальної планової виїзної перевірки від 16.12.2013 року №284/17-1/НОМЕР_1, суд зазначає наступне.

Згідно з п.1.1 ст.1 Податкового кодексу України (далі ПК України), відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України.

Відповідно до п.п. 20.1.4 ст. 20 ПК України відповідачу надано право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом

Згідно п.75.1 ст.75 ПК України, органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Відповідно до Наказу № 281 від 11.11.2013 року відповідачем проведено документальну планову виїзну перевірку позивача.

Відповідно до положень Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом ДПА України № 984 від 22.12.2010 року, акт - це службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Згідно із п.5.2 Порядку, у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно:

чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків та господарську операцію, в результаті якої здійснено це порушення, при цьому додати до акта письмові пояснення посадових осіб платника податків або його законних представників щодо встановлених порушень;

- зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення;

- у разі відсутності первинних документів або ненадання для перевірки первинних та інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити перелік цих документів.

Згідно із п.6.2 Порядку, виявлені порушення податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, відображаються у гривнях у розрізі податків та зборів з розбивкою за роками та податковими періодами у межах періоду, що перевіряється. Виявлені порушення валютного законодавства відображаються у розрізі зовнішньоекономічних договорів (контрактів).

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи вищенаведене суд вважає за необхідне зазначити, що акт складений за наслідками перевірки не спричиняє жодного податкового навантаження на позивача, а відтак акт перевірки не може порушувати його прав. Позивачем не доведено суду порушення його права внаслідок складення відповідачем акту перевірки а відтак суд приходить до переконання, що в цій частині позовні вимоги є недоведеними та у їх задоволенні слід відмовити. Суд звертає увагу, що акт перевірки є носієм доказової бази під час розгляду справ з приводу рішень податкових органів.

Аналогічна правова позиція міститься в рішеннях Верховного Суду України від 24.09.2013 року у справі №21-255а13 та від 10.09.2013 року у справі №21-237а13, що у відповідності з приписами ст. 244-2 КАС України, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України.

Щодо позовної вимоги про скасування повідомлення-рішення форми «Р» від 09.01.2014 року №0000011720, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, щшо позивачем у податковій декларації про майновий стан і доходи за 2012 рік включено до складу витрат вартість товару на суму 76324,00 грн.

Як свідчать матеріали справи, за наслідками проведеної перевірки, результати якої відображено в акті від 16.12.2013 року №284/17-1/НОМЕР_1 року податковим органом сформовано податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 09.01.2014 року №0000011720 про збільшення суми грошового зобов'язання на суму 17 172,90 грн.(а.с.5).

Вказане рішення прийняте податковим органом під час перевірки дотримання встановленого порядку ведення Книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи-підприємці, що здійснюють діяльність на загальній системі оподаткування, під час якої встановлено неналежне ведення обліку доходів і витрат та включення до податкової декларації про майновий стан і доходи за 2011-2013 роки перекручених даних, а саме: перекручення данних (включення до податкових декларацій перекручених даних, порушень встановленого порядку ведення обліку доходів і витрат).

В результаті допущених порушень податкового законодавства, які відображено в частині перевірки правильності визначення витрат, безпосередньо пов'язаних з одержанням доходу, СПД ФО ОСОБА_3 встановлено не ведення книги обліку доходів та витрат та занижено чистий дохід за 2012 рік - 76324,00 грн., в результаті чого не сплачено до бюджету податок з доходів фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності в сумі 11 448,60 грн.,(76324х15%, де 15%- ставка податку з доходів фізичних осіб), в т.ч. за 2012 рік - 11 448,60 грн.

За результатами перевірки встановлено розбіжності між сумою чистого оподаткованого доходу, відображено в додатку 5 до розділу ІІІ податкової декларації про майновий стан і доходи, та доходом, встановленим в ході перевірки на загальну суму 76 324,00 грн.

Особливості оподаткування фізичної особи-підприємця. що перебуває на загальній системі оподаткування, встановлено п.177.2, п.177.4 ст.177 Податкового кодексу України.

Відповідно до п.138.2. ст. 138 ПК України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Пунктом 138.10. ст. 138 ПК України визначено, що до складу інших витрат включаються адміністративні витрати, спрямовані на обслуговування та управління підприємством, зокрема витрати на утримання основних засобів, інших необоротних матеріальних активів загальногосподарського використання (оперативна оренда (у тому числі оренда легкових автомобілів), придбання пально-мастильних матеріалів, стоянка, паркування легкових автомобілів, страхування майна, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, водопостачання, водовідведення, охорона).

Інші витрати визнаються витратами того звітного періоду, в якому вони були здійснені, згідно з правилами ведення бухгалтерського обліку (п. 138.5. ст. 138 ПКУ).

З наданих документів встановлено, що витрати, які встановлені під час перевірки та витрати, пов'язані із загальновиробничими витратами за 2012 рік мають розбіжності, що підтверджує факт порушення позивачем податкового законодавства щодо неналежного ведення доходів і витрат та включення до податкової декларації про майновий стан перекручених даних.

Витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку, у відповідності до пп. 139.1.9. п.139.1. ст. 139 ПКУ, не включаються до складу витрат.

Позивачем на вимогу суду не представлено документів які б підтверджували понесені ним витрати на суму 76 324,00 грн. включену у податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2012 рік

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що посадові особи податкового органу під час проведення перевірки діяли на підставі, у спосіб та в межах наданих повноважень, висновки викладені у акті перевірки є вірними, а відтак податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 09.01.2014 року №0000011720 є правомірним.

Щодо позовної вимоги про скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) № Ф - 74У від 16.12.2013 року, суд зазначає наступне.

В результаті допущених порушень податкового законодавства, щодо правильності визначення витрат, безпосередньо пов'язаних з одержанням доходу (документально підтверджених), СПД ФО ОСОБА_3 не сплачено до бюджету податок з доходів фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності в сумі 11448,60 грн., (76324 грн х 15%, де 15% - ставка податку з доходів фізичних осіб), в т.ч. за 2012 рік - 11448,6 грн.

За результатами перевірки встановлено розбіжності між сумою чистого оподатковуваного доходу, відображеною в додатку 5 до розділу III податкової декларації про майновий стан і доходи, та доходом, встановленим в ході перевірки на загальну суму 76324 грн.,чим порушено п.п. 16.1.2 п. 16.1 ст. 16,п. 177.10 ст. 177 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 року №2755-УІ із внесеними змінами і доповненнями.

Відповідно до п.2 ч.І ст.7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 року №2464-УІ (із внесеними змінами та доповненнями) для фізичних осіб - підприємців (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) єдиний внесок нараховується на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб, та на суму доходу, що розподіляється між членами сім'ї фізичних осіб - підприємців, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за кожну особу за місяць, у якому отримано дохід (прибуток).

Згідно із ч. ІІ ст.8 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 року №2464-УІ (із внесеними змінами та доповненнями) єдиний внесок фізичних осіб - підприємців, в тому числі тих, які обрали спрощену систему оподаткування, та членів сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, встановлюється у розмірі 34,7 відсотка визначеної п.2 ч.І ст.7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску

Відповідно ч.І п.4.5 ст. 5 Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої Наказом Міністерства доходів та зборів України від 09.09.2013 року №445 обчислення сум єдиного внеску фізичними особами - підприємцями (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) здійснюється на підставі даних річних податкових декларацій (річної звітності) та результатів перевірок діяльності таких осіб, що призвели до збільшення або зменшення розміру доходу, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб.

Враховуючи вищенаведене, СПД ФО ОСОБА_3 в порушення п.2 ч.І ст.7 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 року №2464-УІ (із внесеними змінами та доповненнями) занижено єдиний внесок до сплати за 2012 р. в сумі 26484,43, (76324 грн X 34,7%, де 34,7% - розмір єдиного внеску із чистого оподатковуваного доходу).

Згідно з інструкцією про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженою Наказом Міністерства доходів і зборів України 09.09.2013 за №455 (Зареєстровано в Міністерстві юстиції України І 9 вересня 2013 року за N 1622/24154), а саме п.6.2 розділу VI: Сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена платниками у строки, визначені відповідно до Закону підпунктом 6 пункту 4.3, абзацом другим підпункту підпунктом 3 пункту 4.5 та підпунктом 2 пункту 4.6 розділу IV цієї Інструкції, обчислена органами доходів і зборів у випадках, передбачених Законом, є недоїмкою.

Органи доходів і зборів надсилають платникам вимогу про сплату недоїмки в таких випадках: якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника про суми доходу (прибутку) фізичних осіб - підприємців чи осіб, які забезпечують себе роботою самостійно, свідчать про донарахування сум єдиного внеску органами доходів і зборів у повідомленнях-розрахунках, де визначено суми єдиного внеску, які підлягають доплаті; якщо платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску; якщо платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій.

У випадку, передбаченому абзацом другим цього пункту, вимога надсилається одночасно з актом документальної перевірки платника єдиного внеску або актом про суми розбіжностей щодо сум доходу (прибутку), заявлених у звітності до органу доходів і зборів та задекларованих у річній податковій декларації фізичними особами - підприємцями чи особами, які забезпечують себе роботою самостійно, або повідомленням-розрахунком на всю суму донарахованого єдиного внеску.

Вимога про сплату боргу формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з карток особових рахунків платників за формою згідно з додатком 4 до цієї Інструкції (для платника - юридичної особи) або за формою згідно з додатком 5 до цієї Інструкції (для платника - фізичної особи).

Згідно з ч. 4 ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Отже, законодавство не містить обмежень щодо формування вимоги в залежності від тих чи інших обставин, а чітко визначає підстави та порядок її формування.

Як було зазначено вище, Жидачівським відділенням Миколаївської ОДПІ Головного управління Міндоходів у Львівській області Міністерства доходів і зборів України 16.12.2013року винесено вимогу № Ф-74У про сплату боргу (недоїмки), якою ФОП ОСОБА_3 донараховано збір на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 26 484,43 грн.

Таким чином, оскільки за актом перевірки до картки особового рахунку платника податків внесена недоїмка із плати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, то у встановленому законом порядку платнику сформовано та надіслано засобами поштового зв'язку податкову вимогу, яка є законною та такою, що ґрунтується на нормах діючого законодавства.

Судом враховано при розв'язанні відповідних спорів принцип офіційного з'ясування обставин справи, передбачений частинами четвертою та п'ятою статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України. Відповідно до вказаної норми суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Судом було запропоновано особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

Згідно з частиною першою статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та Вуліч проти Швеції» визначив, що «...адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі і поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.»

Згідно зі статтею 71 цього Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім розгляду справ про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкту владних повноважень.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, довів правомірність своїх рішень.

Водночас, вказана норма не означає, що будь-яке рішення відповідача - суб'єкта владних повноважень підлягає скасуванню.

Згідно з вищевикладеними нормами права, позивач має право звернутись до адміністративного суду з позовом лише у разі, якщо він вважає, що рішення, дію чи бездіяльністю відповідача (суб'єкта владних повноважень) порушено його права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин.

При цьому, обставину дійсного (фактичного) порушення відповідачем прав, свобод чи інтересів позивача має довести належними та допустимими доказами саме позивач.

Суд звертає увагу, що позивач жодним чином не довів неправомірність прийнятих рішень суб'єктом владних повноважень та не надав суду жодних доказів, які б свідчили про їх протиправність.

Щодо судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

У зв'язку з відмовою у задоволенні позовних вимог позивача, решта судового збору, в сумі 1340,50 грн. підлягає стягненню з позивача.

Керуючись ст.ст.7-14,17,18,49,51,158,160-163,167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

п о с т а н о в и в :

1.У задоволенні позову відмовити повністю.

2.Стягнути з ОСОБА_3 на користь Державного бюджету України 1340 (одну тисячу триста сорок) грн..50 коп. судового збору.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку не було подано.

В судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Повий текст постанови виготовлено 17 жовтня 2014 року.

Суддя Костецький Н.В.