Рішення

від 24.10.2014 по справі 366/1514/14-ц

ІВАНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Є.У. №366/1514/14-ц

Пр. №2/366/254/14

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

24 жовтня 2014 року Іванківський районний суд Київської області в складі: головуючої - судді Тетервак Н.А.,

при секретарі - Німченко Н.Ю.,

за участю позивача - ОСОБА_1,

представника позивача - ОСОБА_2,

відповідача - ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Іванків справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про витребування майна з чужого незаконного володіння та стягнення матеріальної шкоди,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про витребування майна з чужого незаконного володіння та стягнення матеріальної шкоди.

Позивач посилається на те, що 05.03. 2010 року,на перехресті доріг Київ-Овруч-Іванків сталася ДТП(дорожньо-транспортна пригода), учасниками якої стали позивач ОСОБА_1 на автомобілі «Опель» д.н.з. НОМЕР_2 та відповідач ОСОБА_3, власник ТЗ «ВАЗ-21063»,д.н.з. НОМЕР_1.

Постановою Іванківського районного суду Київської області від 24.03. 2010 року винним у скоєнні даної ДТП визнано позивача,ОСОБА_1,та притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

В результаті ДТП ОСОБА_3 було спричинено матеріальну шкоду, яку він повинен був, відповідно до РІШЕННЯ Апеляційного суду Київської області від 29.11. 2011 року(Справа №22-ц-5292/11) в сумі 13 167 грн. 00 коп. виплатити ОСОБА_3, а останній, після відшкодування йому матеріальної шкоди,передати ОСОБА_1 автомобіль ВАЗ-21063,д.н.з. НОМЕР_1.

Відповідно до ст. 14 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов»язкові для виконання на всій території України.

На виконання рішення Апеляційного суду Київської області від 29.11. 2011 року він відшкодував відповідачу суму збитків в повному обсязі платежами: чек від 24.12. 2011 р.-4000,00грн.; чек від 23.01. 2012 р.- на суму 2000грн.; чек від 23.02. 2012 року-на суму 2000 грн.; чек від 22.05. 2012 року-на суму 1500грн.; чек від 25.06. 2012 року- на суму 1500грн.; чек від 27.07. 2012 року на суму 1500грн., чек від 25.06. 2013 року-на суму 1000 грн.

Однак, відповідач відмовляється в добровільному порядку виконати рішення Апеляційного суду Київської області від 29.11. 2011 року,а тому позивач вимушений звертатися до суду.

Крім того, технічний стан автомобіля та укомплектованість ТЗ не відповідають тому стану, в якому автомобіль ВАЗ-21063,д.н.з. НОМЕР_1 знаходився на момент дорожньо-транспортної пригоди.

Позивач просить витребувати у ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 автомобіль ВАЗ-210-63,д.н.з. НОМЕР_1,стягнути з ОСОБА_3на користь позивача витрати,понесені на правову допомогу в сумі 4000 грн., а також судові витрати в сумі 243 грн. 60 коп.

В судовому засіданні позивач та представник позивача позов підтримали частково,дещо змінили розмір позовних вимог.

Від вимоги щодо витребування у ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 автомобіля ВАЗ-21063,д.н.з. НОМЕР_1, відмовилися. В цій частині позовних вимог ухвалою від 23.10. 2014 року провадження закрито.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача на його користь витрати за проведення авто технічної експертизи в сумі 1500 грн.

Позивач пояснив,що після ДТП ,що сталася 05.03. 2010 року він мав сплатити ОСОБА_3 відповідну суму. Спочатку справа розглядалася Іванківським районним судом. Сума, яку він мав сплатити Василенку, була велика. За його апеляцією праву переглядав апеляційний суд Київської області, який ухвалив сплатити Василенку 13 167 грн. та судові витрати, а ОСОБА_3, після того, як він йому виплатить всю суму, повинен був віддати йому пошкоджений автомобіль ВАЗ-21063,д.н.з. НОМЕР_1.

Так як грошей у нього не було,то борг він погашав частинами. Добровільно. Останній платіж він вніс в травні 2014 року,оскільки не було сплачено 400грн. судових витрат. Після сплати всіх коштів він звернувся до ОСОБА_3 щоб той віддав йому автомобіль, але той відмовився. Крім того, він бачив,що автомобіль стоїть на вулиці у розібраному стані.

Представник позивача пояснив ,що ОСОБА_3 не виконував добровільно рішення апеляційного суду Київської області від 29.11. 2011 року,хоча всі гроші за пошкоджений в ДТП автомобіль позивач відшкодував йому ще в червні 2013 року, і без звернення до суду він би не виконав це рішення. Позивач поніс витрати, а тому відповідач повинен їх відшкодувати.

Відповідач ОСОБА_3 позов не визнав .

Суду пояснив,що ОСОБА_1 пошкодив його автомобіль і мав йому сплатити гроші в сумі 13 167 грн. Цю суму ОСОБА_1 сплатив лише в кінці травня 2014 року. Коли Проява разом зі своїм представником зверталися до нього,щоб він повернув автомобіль, як вказано в рішенні апеляційного суду,то гроші не були відшкодовані повністю. Дати він не пам»ятає, але це десь перед подачею цього позову. Виконавець приходив десь в липні цього року. Автомобіль він віддав Прояві. Якби той раніше відшкодував йому борг за розбитий автомобіль,то він би повернув його раніше.

Вислухавши позивача ,представника позивача, відповідача, вивчивши матеріали справи, суд прийшов до наступного.

Відповідно до ч.2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»(обов»язковість судових рішень) судові рішення,що набрали законної сили,є обов»язковими до виконання усіма органами державної влади,органами місцевого самоврядування,їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об»єднаннями на всій території України.

Відповідно до ч.4 цієї статті невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, установлену законом.

Дана норма також закріплена в ст. 14 Цивільного процесуального кодексу України,на що посилається позивач у своїй позовній заяві.

Як слідує з Рішення апеляційного суду Київської області від 29 листопада 2011 року у справі №22 Ц- 5292/2011 (а.с. 12-13) суд задовольнив апеляцію ОСОБА_1 частково. Рішення Іванківського районного суду від 12 травня 2011 року в частині стягнення матеріальної шкоди змінив.

Прийняв в цій частині своє рішення:

1.Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 13 167 грн. та судові витрати в розмірі 501,38 грн. за висновок спеціаліста,131 грн. судового збору, 120 грн. за інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

2.Зобов»язати ОСОБА_3 після відшкодування йому матеріальної шкоди передати ОСОБА_1 автомобіль Ваз 21063,д/н НОМЕР_1.

3.В іншій частині рішення суду залишити без змін.

З рішення Іванківського районного суду від 12 травня 2011 року слідує,що ОСОБА_1 ,крім матеріальної шкоди,на користь ОСОБА_3 мав сплатити 1500 грн. моральної шкоди.

Як слідує з рішення апеляційного суду від 29.11. 2011 року рішення Іванківського районного суду від 12.05. 2011 року в цій частині залишено без змін, а отже, крім виплат, які апеляційний суд присудив Прояві сплатити на користь Василенка малася також моральна шкода в сумі 1500 грн.

Позивач стверджує,що він повністю сплатив відповідачу визначену судом суму, а останній зобов»язаний був передати йому автомобіль, як вказано в рішенні апеляційного суду від 29.11. 2011 року.

Позивач правильно посилається на ст.14 ЦПК України,вказуючи,що рішення суду є обов»язковими для виконання на всій території України.

Проте, як вказано в ч.4 ст. 13 ЗУ »Про судоустрій і статус суддів», ч.2 ст. 14 ЦПК України вказує,що невиконання судового рішення є підставою для відповідальності,встановленої законом.

Отже, рішення Іванківського районного суді від 12.05. 20111 року в частині стягнення моральної шкоди та рішення Апеляційного суду Київської області від 29.11. 2011 року набрали законної сили і повинні виконуватися в обов»язковому порядку.

Порядок виконання судових рішення регламентується в Розділі УІ ЦПК:Процесуальні питання, пов»язані з виконанням судових рішень у цивільних справах та рішень інших органів (посадових осіб),де в ст. 368 вказано порядок звернення судового рішення до виконання; ст. 369 ЦПК- оформлення виконавчого листа.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про державну виконавчу службу» державна виконавча служба входить до системи органів Міністерства юстиції України і здійснює виконання рішень судів,третейських судів та інших органів, а також посадових осіб(далі-рішень) відповідно до законів України.

Отже, після набрання рішення законної сили, рішення переходить у стадію виконання,і повноваженнями щодо його виконання, у разі невиконання його стороною у добровільному порядку, наділена державна виконавча служба.

В ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» вказано,що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі,що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів.

Відповідно до ст. 2 цього Закону примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.

Відповідно до ст. 1 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий,неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених,невизнаних або оспорюваних прав,свобод чи інтересів фізичних осіб,прав та інтересів юридичних осіб,інтересів держави.

Отже, рішення Іванківського районного суду від 12.05. 2011 року в частині стягнення моральної шкоди, а також рішення апеляційного суду Київської області в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 матеріальної шкоди, судових витрат, а також передачі ОСОБА_3 ОСОБА_1 автомобіля малося виконуватися, а у разі невиконання їх сторонами добровільно,- державною виконавчою службою, а не прийняттям судом ще одного рішення про виконання рішення,що вже набрало законної сили.

Позивачу було роз»яснено його право звернутися до виконавчої служби щодо примусового виконання рішення відповідачем, чим він і скористався,проте, лише в серпні 2014 року,що підтверджується Актом державного виконавця від 19.08. 2014 року.

Ухвалою суду від 23.10. 2014 року провадження в частині повернення позивачу відповідачем ОСОБА_3 автомобіля ВАЗ-21063,д.н.з. НОМЕР_1 закрито за відмовою позивача в цій частині позову у зв»язку з виконанням, але як слідує з матеріалів справи, а саме:Акту державного виконавця,- не добровільним, а примусовим.

Проте,позивач звернувся до суду з позовом про витребуванням майна з чужого незаконного володіння та стягнення матеріального збитку, а саме: витребувати у ОСОБА_3 автомобіль ВАЗ 21063,д.н.з. НОМЕР_1,тобто, виконати рішення апеляційного суду Київської області від 29.11. 2011 року, а також стягнути судові витрати: 4000 грн.- за надання правової допомоги, судовий збір-243,60 грн., а потім ще -1500грн. за проведення автотехнічної експертизи. Обгрунтування щодо матеріального збитку в позові відсутні.

У ст. 79 ЦПК України вказано,що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов»язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч.3 ст. 79 ЦПК України до витрат, пов»язаних з розглядом справи,належать:

2)витрати на правову допомогу;

3) витрати сторін на їх представників. що пов»язані з їх явкою до суду;

4)витрати,пов»язані із залученням свідків,спеціалістів,проведенням експертиз;

5)витрати,пов»язані з оглядом місця події;

6)витрати,пов»язані з публікацією в пресі оголошення про виклик відповідача.

Отже, суми, які просить стягнути позивач з відповідача, є судовими витратами.

Відповідно до ч.1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Відповідно до ч.4 ст. 88 ЦПК України у разі залишення позову без задоволення, закриття провадження у справі або залишення без розгляду позову позивача, звільненого від сплати судових витрат, судові витрати,понесені відповідачем,компенсуються за рахунок держави.

Отже, відшкодування судових витрат, а це: надання правової допомоги, судовий збір та витрати за проведення автотехнічної експертизи напряму залежать від того, на користь якої із сторін ухвалено рішення.

Позивач відмовився від позову,оскільки рішення суду виконано виконавчою службою 19.08. 2014 року. Отже, з 19.08. 2014 року позивач набув права власності на передане йому майно:автомобіль ВАЗ-21063,д.н.з. НОМЕР_1 (ст. 334 ЦПК-Момент набуття права власності за договором), - після чого автомобіль не вибував із його володіння. Тобто позов заявлено позивачем безпідставно,оскільки твердження позивача,що без подання ним позову відповідач не виконав би розпорядження державної виконавчої служби є безпідставним, так як невиконання рішення суду тягне відповідальність, в тім числі і кримінальну, а отже, відповідно до ст. 88 ЦПК України, витрати,понесені позивачем, не підлягають відшкодуванню за рахунок іншої сторони, а тому в позові в частині стягнення матеріальних збитків, як нічим не підтверджених, та в частині стягнення судових витрат, слід відмовити.

На підставі викладеного, ст.ст. 328,334 ЦК України,ст.1 ЗУ»Про виконавче провадження», керуючись ст.ст. 1,10,14,60, 79,88, 213-215 , 368,369 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

ОСОБА_1 в позові відмовити.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Київської області через Іванківський районний суд на протязі 10 днів з часу проголошення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на його оскарження, а в разі подачі апеляції, після прийняття рішення апеляційним судом Київської області.

Суддя: Н.А.Тетервак