Постанова

від 21.10.2014 по справі 5028/10/76(12/15)/2012 (5028/12/15/2012)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 жовтня 2014 року Справа № 5028/10/76(12/15)/2012 (5028/12/15/2012) Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді Ємельянова А.С. (доповідач у справі),

суддів Акулової Н.В.,

Владимиренко С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Номінал" на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 12.08.2014 р. (судді: Дідиченко М.А., Зеленін В.О., Шевченко Е.О.) у справі№5028/10/76(12/15)/2012 (5028/12/15/2012) господарського суду Чернігівської області за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Номінал" доПублічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивачаОСОБА_3 провизнання правовідносин за договором іпотеки від 07.05.2007 р. припиненими

за участю представників: від позивача Перевідін М.М., директор за протоколом №2 від 28.02.1996 р. від відповідача Сірік Д.В., довіреність №91/13-Н від 25.01.2013 р. від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивачане з'явились

В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Чернігівської області від 05.02.2014 р. у справі №5028/10/76(12/15)/2012 (5028/12/15/2012) задоволено позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Номінал" (далі - ТОВ "Виробничо-комерційна фірма "Номінал") до Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" (далі - ПАТ "Райффайзен Банк Аваль"), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: ОСОБА_3 (далі - ОСОБА_3) про визнання правовідносин за договором іпотеки від 07.05.2007 р. припиненими.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 12.08.2014 р. у справі №5028/10/76(12/15)/2012 (5028/12/15/2012) вказане рішення скасовано та прийнято нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Не погодившись з судовим рішенням господарського суду апеляційної інстанції, ТОВ "Виробничо-комерційна фірма "Номінал" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 12.08.2014 р. та прийняти нове рішення, яким визнати правовідносини між ТОВ "Виробничо-комерційна фірма "Номінал" та ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" по зобов'язанням іпотекодавця перед іпотекодержателем такими, що припинились.

Касаційна скарга мотивована неправильним застосуванням апеляційним господарським судом норм матеріального і процесуального права та не повним встановленням фактичних обставин справи.

Так, на думку заявника касаційної скарги, наявні в матеріалах справи договір іпотеки б/н від 07.05.2007 р. та додатковий договір №1 до даного договору іпотеки укладені в забезпечення кредитних зобов'язань громадянки ОСОБА_3, а не Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3

При цьому, скаржник вважає, що господарським судом апеляційної інстанції вказаній обставині не було надано належної правової оцінки, наслідком чого стало прийняття рішення про відмову в задоволенні позову.

Розпорядженням секретаря Першої судової палати Вищого господарського суду України від 03.10.2014 р. №02-05/445 у справі №5028/10/76(12/15)/2012 (5028/12/15/2012) сформовано колегію суддів у наступному складі: головуючий суддя - Ємельянов А.С. (доповідач у справі), судді: Акулова Н.В., Владимиренко С.В.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 03.10.2014 р. касаційну скаргу ТОВ "Виробничо-комерційна фірма "Номінал" прийнято до провадження. Розгляд справи призначено на 21.10.2014 р.

В судове засідання 21.10.2014 р. з'явились представники позивача та відповідача.

Представник позивача у судовому засідання підтримав доводи викладені в касаційній скарзі, просив скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 12.08.2014 р. та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечив проти задоволення касаційної скарги та просив залишити без змін оскаржуваний судовий акт.

Представник третьої особи в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

Відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, сторони зобов'язані добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

З врахуванням вищенаведеного судова колегія приходить до висновку про можливість розгляду касаційної скарги без участі представника третьої особи.

Колегія суддів, вивчивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, дослідивши правильність застосування господарським судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та досліджено судами попередніх інстанцій, 04.05.2007 р. між ВАТ "Райффайзен Банк "Аваль" (кредитодавець) та ОСОБА_3 (позичальник) було укладено генеральну кредитну угоду №012/16-31/038, за умовами якої кредитор зобов'язується надавати позичальнику кредитні кошти в порядку і на умовах, визначених у кредитних договорах, укладених в рамках генеральної кредитної угоди і які є її невід'ємними частинами. Загальний розмір позичкової заборгованості позичальника за наданими в рамках даної угоди кредитами не повинен перевищувати 285 000 грн. 00 коп. (п.п. 1.1., 1.2 генеральної кредитної угоди).

Пунктами 2.2.1. та 2.2.2 генеральної кредитної угоди №012/16-31/038 від 04.05.07 р. сторони встановили, що:

- в рамках даної генеральної кредитної угоди можуть використовуватись кредитування як у доларах США, так і в національній валюті, на підставі додатково укладеного кредитного договору, в межах терміну чинності даної угоди;

- сума кредиту - в межах загального ліміту заборгованості, передбаченого п. 1.2. цієї угоди;

- відсоткова ставка за кредитом визначається кожним додатково укладеним кредитним договором. Відсотки сплачуються щомісячно на рахунок нарахованих доходів кредитора, не пізніше встановленого строку погашення виходячи з календарної кількості днів користування позикою і повинні сплачуватись позичальником при погашенні кожної позики на рахунок доходів кредитора.

Згідно з п. 2.3. генеральної кредитної угоди №012/16-31/038 від 04.05.2007 р., усі позики, як і відсотки по них, повинні сплачуватися у тій самій валюті, в якій їх було надано. Загальний розмір усіх позик, що підлягатимуть погашенню, не може перевищувати еквівалент генеральної кредитної угоди, розрахований за офіційним курсом НБУ на дату надання.

07 травня 2007 року між ВАТ "Райффайзен Банк "Аваль", правонаступником якого є відповідач (іпотекодержатель) та ТОВ "Виробничо-комерційна фірма "Номінал" (іпотекодавець) було укладено договір іпотеки, яким забезпечено вимоги іпотекодержателя, що виникають з генеральної кредитної угоди №012/16-31/038 від 04.05.2007 р., а також додаткових угод до неї, що можуть бути укладені в подальшому, за умовами якого іпотекодавець зобов'язується перед іпотекодержателем повернути кредит в розмірі 285 000 грн. 00 коп., сплатити проценти за його користування, комісійну винагороду, неустойку (пеню, штрафи), в розмірі, строки та у випадках, передбачених кредитним договором, а також виконати інші умови кредитного договору та відшкодувати іпотекодержателю всі можливі збитки, понесені ним внаслідок невиконання чи неналежного виконання умов кредитного договору.

Вказаний договір посвідчено приватним нотаріусом Ніжинського міського нотаріального округу Чернігівської області ОСОБА_6 за реєстровим №847.

Відповідно до договору іпотеки, боржником за генеральною кредитною угодою виступала громадянка України ОСОБА_3

Надалі, на виконання генеральної кредитної угоди, банк перерахував позичальнику - ОСОБА_3 кошти на загальну суму 285 000 грн. 00 коп.

В свою чергу, третя особа повернула кредитні кошти у повному обсязі та сплатила проценти за користування ними.

Вказане підтверджується банківськими виписками, дослідженими судами попередніх інстанцій, та не заперечується сторонами справи.

14 травня 2008 року між відповідачем та третьою особою була укладена додаткова угода №1 до генеральної кредитної угоди №012/16-31/038 від 04.05.2007 р.

При цьому, позичальником за даною додатковою угодою виступила Фізична особа-підприємець ОСОБА_3

Вказаною додатковою угодою сторони внесли зміни в п. 1.2 розділу 1 генеральної кредитної угоди №012/16-31/038 від 04.05.2007 р., а саме виклали його в наступній редакції: "Загальний розмір позичкової заборгованості позичальника за наданими в рамках даної угоди кредитами не повинен перевищувати 60 000, 00 дол. США".

На виконання генеральної кредитної угоди №012/16-31/038 від 04.05.2007 р. та додаткової угоди №1 до неї, 14.05.2008 р. між ВАТ "Райффайзен Банк "Аваль" (кредитодавець) та ФОП - ОСОБА_3 (позичальник) було укладено кредитний договір №010/13-1089/69632, пунктами 1.1, 1.3 якого передбачено, що кредитодавець на умовах цього договору та генеральної кредитної угоди №012/16-31/038 від 04.05.2007 р., відкриває позичальнику невідновлювальну кредитну лінію в сумі 60 000,00 доларів США (ліміт кредитування), в порядку, передбаченому цим договором, кредит повинен бути повернутий позичальником в строк по 13.05.2009 р. включно. За користування кредитом позичальник сплачує кредитору проценти 15,75 % річних. Розмір процентів може змінюватись в порядку, передбаченому цим договором.

У зв'язку із змінами розміру позичкової заборгованості, 19.05.2008 р. між ВАТ "Райффайзен Банк "Аваль" (іпотекодержатель) та ТОВ "Виробничо-комерційна фірма "Номінал" (іпотекодавець) був укладений додатковий договір № 1 до договору іпотеки від 07.05.2007 р., на підставі чого п. 1.1. договору іпотеки від 07.05.2007 р. викладено у наступній редакції: "Цей договір забезпечує вимоги іпотекодержателя, що витікають з генеральної кредитної угоди №012/16-31/038 від 04.05.2007 р. та додаткової угоди №1 до генеральної кредитної угоди №012/16-31/038 від 14.05.2008 р., укладених між іпотекодержателем та боржником, а також додаткових угод до нього, що можуть бути укладені в подальшому, за умовами якого іпотекодавець зобов'язується перед іпотекодержателем повернути кредит у розмірі 60 000, 00 доларів США, сплатити проценти за його користування, комісійну винагороду, неустойку (пеню, штрафи), в розмірі, строки та у випадках передбачених кредитним договором, а також виконати інші умови кредитного договору та відшкодувати іпотекодержателю всі можливі збитки, понесені ним внаслідок невиконання чи неналежного виконання умов кредитного договору".

Додатковий договір №1 від 19.05.2008 р. до договору іпотеки від 07.05.2007 р. посвідчено приватним нотаріусом Ніжинського міського нотаріального округу ОСОБА_6 та зареєстровано в реєстрі за №1690.

Враховуючи викладені обставини, позовні вимоги у справі №5028/10/76(12/15)2012 (5028/12/15/2012) обґрунтовані наявністю підстав для визнання припиненими правовідносин, що виникли з договору іпотеки від 07.05.2007 р., укладеного між ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" (іпотекодержатель) та ТОВ "Виробничо-комерційна фірма "Номінал" (іпотекодавець) для забезпечення вимог іпотекодержателя, що випливають з генеральної кредитної угоди №012/16-31/038 від 04.05.2007 р.

Так, на думку позивача, вищевказані правовідносини припинились у зв'язку з належним виконанням боржником своїх зобов'язань, що були забезпечені іпотекодавцем.

При цьому, скаржник вважає, що додаткова угода №1 від 14.05.2008 р. до генеральної кредитної угоди №012/16-31/038 від 04.05.2007 р. та кредитний договір №010/13-1089/69632 від 14.05.2008 р. є новими кредитними договорами, не пов'язаними з генеральною кредитною угодою №012/16-31/038 04.05.2007 р., оскільки, вказані договори відрізняються за своїм суб'єктивним складом, а саме позичальником в них виступає Фізична-особа підприємець ОСОБА_3, а не громадянка ОСОБА_3

З вказаного заявник касаційної скарги робить висновок, що ТОВ "Виробничо-комерційна фірма "Номінал" не є іпотекодавцем та не забезпечує виконання зобов'язань за новими кредитними договорами, укладеними між відповідачем та Фізичною-особою підприємцем ОСОБА_3

Проте, в процесі судового розгляду справи №5028/10/76(12/15)/2012 (5028/12/15/2012) Київським апеляційним господарським судом встановлено, що договір іпотеки від 07.05.2007 р. та додатковий до нього договір №1 від 19.05.2008 р. забезпечують виконання основного зобов'язання - генеральної кредитної угоди №012/16-31/038 від 04.05.2007 р. та додаткової угоди №1 від 14.05.2008 р. до даної генеральної кредитної угоди. Крім того, вказаним іпотечним договором також забезпечується виконання зобов'язань за кредитним договором №010/13-1089/69632 від 14.05.2008 р., оскільки, останній укладено в рамках зазначеної генеральної угоди та додаткової до неї угоди.

З огляду на викладене, апеляційний господарський суд прийшов до висновку, що зобов'язання за договором іпотеки від 07.05.2007 р. та додатковим до нього договором №1 від 19.05.2008 р. є дійсними до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії договору іпотеки.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, погоджується з вказаною позицією господарського суду апеляційної інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов не допускається.

Аналогічні приписи закріплено в ст. 193 Господарського кодексу України.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно приписів ст.ст. 6, 627, 628 та 638 Цивільного кодексу України сторони вільні в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти, що закріплено в ст. 1054 Цивільного кодексу України.

З огляду на приписи наведених правових норм, як місцевий, так і апеляційний господарські суди прийшли до вірного висновку, що між відповідачем та третьою особою, було укладено генеральну кредитну угоду № 012/16-31/038 від 04.05.2007 р., яка за своєю правовою природою є кредитним договором.

При цьому, судова колегія Вищого господарського суду України вважає, що господарським судом апеляційної інстанції правильно встановлено, що додаткова угода №1 від 14.05.2008 р. до генеральної кредитної угоди №012/16-31/038 від 04.05.2007 р. та кредитний договір №010/13-1089/69632 від 14.05.2008 р. укладені на підставі генеральної кредитної угоди №012/16-31/038 від 04.05.2007 р., про що прямо вказано в п. 1 даної додаткової угоди та п. 1.1 вказаного кредитного договору.

Таким чином, оскільки, в п. 1.1. договору іпотеки від 07.05.2007 р. (в редакції додаткового договору №1 від 19.05.2008 р.) зазначено, що цей договір забезпечує вимоги іпотекодержателя (відповідача), що витікають з генеральної кредитної угоди №012/16-31/038 від 04.05.2007 р. та додаткової угоди №1 до генеральної кредитної угоди №012/16-31/038 від 14.05.2008 р., то даним іпотечним договором також забезпечено виконання вимог іпотекодержателя за кредитним договором №010/13-1089/69632 від 14.05.2008 р.

Вищенаведені обставини вірно встановлені апеляційним господарським судом, їм надана належна правова оцінка, з якою погоджується колегія суддів касаційної інстанції.

Згідно з ст. 1 Закону України "Про іпотеку" іпотека є видом забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим законом.

Статтею 17 вказаного закону передбачені наступні підстави припинення іпотеки: припинення основного зобов'язання або закінчення строку дії іпотечного договору; реалізація предмета іпотеки відповідно до цього закону; набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки; визнання іпотечного договору недійсним; знищення (втрати) переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її. Якщо предметом іпотечного договору є земельна ділянка і розташована на ній будівля (споруда), в разі знищення (втрати) будівлі (споруди) іпотека земельної ділянки не припиняється. Наступні іпотеки припиняються внаслідок звернення стягнення за попередньою іпотекою. Відомості про припинення іпотеки підлягають державній реєстрації у встановленому законодавством порядку.

При цьому, в п. 7.2 договору іпотеки від 07.05.2007 р. закріплено, що право іпотеки, та відповідно і цей договір, припиняє чинність у разі: припинення боргового зобов'язання, забезпеченого цією заставою; знищення (втрати) предмета іпотеки, якщо іпотекодавець не замінив або не відновив предмет іпотеки; реалізації предмета іпотеки; набуття іпотекодержателем на підставах, передбачених чинним законодавством України та цим договором, права власності на предмет іпотеки; розірвання цього договору за угодою сторін, яка посвідчується нотаріально.

За таких обставин, враховуючи недоведеності факту погашення заборгованості за генеральною кредитною угодою №012/16-31/038 від 04.05.2007 р., а саме за кредитним договором №010/13-1089/69632 від 14.05.2008 р., колегія суддів Вищого господарського суду України вважає правильним висновок господарського суду апеляційної інстанції про відсутність підстав припинення зобов'язання за основним договором, а, отже, і підстав для припинення зобов'язань за договором іпотеки від 07.05.2007 р.

Крім того, системний аналіз нормативних приписів ст. 51, 52, 53, 598-609 Цивільного кодексу України, ст.ст. 47, 48, 49 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) дозволяє зробити висновок, що у разі припинення суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи (виключення з реєстру суб'єктів підприємницької діяльності) її зобов'язання за укладеними договорами не припиняються, а залишаються за нею як за фізичною особою, оскільки фізична особа не перестає існувати.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд України, що, зокрема, викладено в постанові від 04.12.2013 р. у справі № 6-125цс13.

За таких обставин, необґрунтованими є твердження заявника касаційної скарги стосовно того, що договір іпотеки укладено в забезпечення кредитних зобов'язань громадянки ОСОБА_3, а не Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3

Інші доводи викладені в касаційній скарзі колегія суддів Вищого господарського суду України вважає непереконливими та такими, що суперечать нормам матеріального та процесуального права.

Статтями 111 5 , 111 7 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що касаційна інстанція перевіряє на підставі вже встановлених судами першої та апеляційної інстанцій фактичних обставин справи лише

застосування ними норм матеріального та процесуального права. При цьому, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 111 9 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

За таких обставин, колегія суддів Вищого господарського суду України, приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на що залишає без змін постанову Київського апеляційного господарського суду від 12.08.2014 р.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, з позивача підлягає стягненню судовий збір за подачу касаційної скарги.

Керуючись статтями 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Номінал" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 12.08.2014 р. у справі №5028/10/76(12/15)/2012 (5028/12/15/2012) залишити без змін.

Головуючий суддя А.С. Ємельянов

Судді: Н.В. Акулова

С.В. Владимиренко