Постанова

від 15.10.2014 по справі 50/113

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 жовтня 2014 року Справа № 50/113

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого суддіБожок В.С., суддівКостенко Т.Ф., Сибіги О.М. розглянувши матеріали касаційної скаргиДочірнього підприємства "Надра-Сервіс", м. Київ на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 09.09.2014 року за заявою про заміну сторони у зобов'язанні у справіТовариства з обмеженою відповідальністю "Мегалюкс Плюс", м. Київ господарського суду міста Києва за позовомДочірнього підприємства "Надра-Сервіс", м. Київ до Відкритого акціонерного товариства комерційний банк "Надра", м. Київ простягнення заборгованості та виконання умов договору № 50 від 01.04.2006 року про надання послуг по внутрішнім перевезенням пасажирів

за участю представників

позивача: Кізленко В.А.,

відповідача: Яцишин А.М.,

ТОВ "Мегалюкс Плюс": не з'явився

В С Т А Н О В И В:

Дочірнє підприємство "Надра-Сервіс" (далі за текстом - ДП "Надра-Сервіс") звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до відкритого акціонерного товариства комерційний банк "Надра" (далі за текстом - ВАТ КБ "Надра") про стягнення заборгованості, що виникла у зв'язку з неналежним виконанням договору № 50 від 01.04.2006 року про надання послуг по внутрішнім перевезенням пасажирів та вантажів автомобільним транспортом у розмірі 3 774 535, 66 грн. та про зобов'язання ВАТ КБ "Надра" виконати умови Договору № 50 від 01.04.2006 року про надання послуг по внутрішнім перевезенням пасажирів та вантажів автомобільним транспортом.

Рішенням господарського суду міста Києва від 21.04.2010 року позовні вимоги задоволено: присуджено до стягнення з ВАТ КБ "Надра" на користь ДП "Надра-Сервіс" основний борг в сумі 3 342 980, 71 грн., збитки в розмірі 1 434 908, 63 грн., витрати по сплаті державного мита в сумі 25 500 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236 грн.

На виконання рішення суду, яке набрало законної сили, господарським судом міста Києва 17.05.2010 року видано наказ про примусове виконання рішення суду.

20.11.2012 року до господарського суду міста Києва надійшла заява товариства з обмеженою відповідальністю "Мегалюкс Плюс" (далі за текстом - ТОВ "Мегалюкс Плюс", заявник) про заміну кредитора в справі № 50/113, в якій заявник просить суд замінити позивача по справі - стягувача з ДП "Надра-Сервіс" на його правонаступника - ТОВ "Мегалюкс Плюс".

Ухвалою господарського суду міста Києва від 06.12.2012 року залишеною без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 09.09.2014 року задоволено заяву ТОВ "Мегалюкс Плюс" та замінено сторону судового процесу (виконавчого провадження) позивача (стягувача) - ДП "Надра-Сервіс" на його правонаступника - ТОВ "Мегалюкс Плюс".

Вищезазначені судові акти мотивовано тим, що з огляду на приписи ст. 25 ГПК України, ст. ст. 512, 514 Цивільного кодексу України та ст. 8 Закону України "Про виконавче провадження" та з урахуванням положень Договору відступлення права вимоги (цесії) № 19/08 від 19.08.2010 року, укладеного між ДП "Надра-Сервіс" (цедент) та ТОВ "Мегалюкс Плюс" (цесіонарій), наявні правові підстави для заміни сторони судового процесу (виконавчого провадження) позивача (стягувача), оскільки відбулося відступлення права вимоги до боржника щодо примусового виконання рішення у даній справі від ДП "Надра-Сервіс" до нового кредитора - ТОВ "Мегалюкс Плюс", а, отже, останнє є правонаступником позивача (стягувача) у правовідносинах щодо стягнення суми боргу при примусовому виконанні рішення суду у справі № 50/113.

Не погоджуючись з судовими актами попередніх інстанцій, ДП "Надра-Сервіс" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 09.09.2014 року та ухвалу господарського суду міста Києва від 06.12.2012 року і прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви ТОВ "Мегалюкс Плюс" про заміну кредитора в справі № 50/113.

ТОВ "Мегалюкс Плюс" та ВАТ КБ "Надра" відзивів на касаційну скаргу подано не було.

В судовому засіданні представники сторін просили касаційну скаргу задовольнити, постанову Київського апеляційного господарського суду від 09.09.2014 року та ухвалу господарського суду міста Києва від 06.12.2012 року - скасувати і прийняти нове рішення у справі, яким відмовити у задоволенні заяви ТОВ "Мегалюкс Плюс" про заміну кредитора в справі № 50/113.

ТОВ "Мегалюкс Плюс" згідно з приписами ст. 111 4 ГПК України було належним чином повідомлено про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак воно не скористалось передбаченим законом процесуальним правом на участь у розгляді справи касаційною інстанцією.

Заслухавши пояснення представників сторін, приймаючи до уваги межі перегляду справи в суді касаційної інстанції, перевіривши повноту встановлення господарськими судами обставин справи та правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, а судові акти попередніх інстанцій - скасуванню з прийняттям нового рішення у справі про відмову ТОВ "Мегалюкс Плюс" у задоволенні заяви про заміну кредитора у справі № 50/113.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що 19.08.2010 року ДП "Надра-Сервіс" (цедент) та ТОВ "Мегалюкс Плюс" (цесіонарій) було укладено Договір № 19/08 про відступлення права вимоги (цесії), відповідно до умов якого ДП "Надра-Сервіс" відступає, а ТОВ "Мегалюкс Плюс" приймає право вимоги до боржника - ВАТ КБ "Надра" щодо оплати коштів в сумі 4 803 625, 34 грн. на підставі рішення господарського суду міста Києва від 21.04.2010 року по справі № 50/113, яке набрало законної сили 17.05.2010 року, наказу № 50/113 виданого господарським судом міста Києва 17.05.2010 року, на підставі якого Відділом примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби винесено постанову про відкриття виконавчого провадження від 23.06.2010 року.

З урахуванням встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи здійснюючи касаційний перегляд, колегія суддів Вищого господарського суду України виходить з наступного.

Статтею 512 Цивільного кодексу України передбачено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); правонаступництва; виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); виконання обов'язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов'язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 Цивільного кодексу України).

Відступлення права вимоги є договірною передачею вимог первісного кредитора новому кредиторові та відбувається на підставі укладеного між ними правочину, при цьому заміна кредитора саме у зобов'язанні допускається протягом усього часу існування зобов'язання, якщо це не суперечить договору та не заборонено законом.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, зі змісту Договору № 19/08 про відступлення права вимоги (цесії) від 19.08.2010 року вбачається, що його предметом є уступка права вимоги за рішенням господарського суду міста Києва від 21.04.2010 року по справі № 50/113, за яким присуджено до стягнення з боржника не лише сума заборгованості за Договором № 50 від 01.04.2006 року про надання послуг по внутрішнім перевезенням пасажирів та вантажів автомобільним транспортом, укладеного ДП "Надра-Сервіс" та ВАТ КБ "Надра", а також судові витрати.

При цьому умовами договору цесіонарію надано право вимагати від боржника належного виконання рішення суду.

Відповідно до статті 115 ГПК України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Оскільки виконання рішення суду є невід'ємною стадією процесу правосуддя, то і заміна сторони на цій стадії може відбуватися не інакше, як на підставах та у порядку, визначеному ГПК України та Законом України "Про виконавче провадження", який регулює умови і порядок виконання рішень судів, що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.

Частиною 5 ст. 8 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що у разі вибуття однієї із сторін державний виконавець з власної ініціативи або за заявою сторони, а також сама заінтересована сторона мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, обов'язкові тією мірою, якою вони були б обов'язковими для сторони, яку правонаступник замінив.

При цьому питання заміни сторони її правонаступником, у тому числі і в разі заміни кредитора у зобов'язанні, вирішується виключно судом у порядку, передбаченому статтею 25 ГПК України.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів Вищого господарського суду України відзначає, що заміна кредитора у зобов'язанні, як і саме зобов'язання, є інститутом цивільного права, а відносини, пов'язані з виконанням судового рішення, характеру цивільно-правових не мають.

Таким чином, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що при укладенні договору про відступлення права вимоги заявник та позивач у справі, не замінюючи кредитора у зобов'язанні в порядку, передбаченому чинним законодавством, фактично замінили стягувача на стадії виконання судового рішення, незважаючи на те, що уступка права стягувача за рішенням суду шляхом укладення цивільно-правової угоди чинним законодавством не передбачена.

Відповідної правової позиції дотримується і Верховний Суд України в своїй постанові від 19.08.2014 року у справі № 923/945/13.

Однак, зазначені обставини не були враховані господарськими судами попередніх інстанцій, що призвело до помилкових висновків про необхідність задоволення заяви про заміну кредитора в справі № 50/113.

Відповідно до ч. 1 ст. 111 10 ГПК України підставами для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права, а в силу положень п. 2 ч. 1 ст. 111 9 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції повністю або частково і прийняти нове рішення у справі.

З урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що ухвала місцевого та постанова апеляційного господарських судів, що прийняті з порушенням норм матеріального права та процесуального права, не можуть залишатись без змін і підлягають скасуванню.

Поряд з цим, оскільки господарськими судами попередніх інстанцій повно та всебічно встановлено фактичні обставини справи, але допущено помилку в застосуванні норм матеріального та процесуального права, через що висновки судів першої і апеляційної інстанцій не відповідають цим обставинам, суд касаційної інстанції вважає за можливе прийняти нове рішення у справі про відмову у задоволенні заяви про заміну кредитора в справі.

За таких обставин, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що касаційна скарга ДП "Надра-Сервіс" підлягає задоволенню, а ухвала господарського суду міста Києва від 06.12.2012 року та постанова Київського апеляційного господарського суду від 09.09.2014 року - скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні заяви ТОВ "Мегалюкс Плюс" про заміну кредитора в справі № 50/113.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 -111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ДП "Надра-Сервіс" задовольнити.

2. Ухвалу господарського суду міста Києва від 06.12.2012 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 09.09.2014 року у справі № 50/113 - скасувати.

3. Прийняти нове рішення, яким відмовити ТОВ "Мегалюкс Плюс" у задоволенні заяви про заміну кредитора у справі № 50/113.

Головуючий суддя В.С. Божок

Судді: Т.Ф. Костенко

О.М. Сибіга