Ухвала

від 21.10.2014 по справі 826/11555/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/11555/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Арсірій Р.О. Суддя-доповідач: Борисюк Л.П.

У Х В А Л А

Іменем України

21 жовтня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді суддів при секретарі за участю: представника позивача представника відповідачаБорисюк Л.П., Петрика І.Й., Собківа Я.М. Чайка О.С. Слюзар Т.І. Алексєєнко В.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «ТІС-Інжиніринг» на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 вересня 2013 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТІС-Інжиніринг» до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі міста Києва Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

В липні 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ТІС-Інжиніринг» звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва із позовом до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі міста Києва Державної податкової служби в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 14.03.2013 № 0002022208 та від 13.06.2013 № 0004302208.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 вересня 2013 року в задоволенні позову відмовлено.

Позивач, не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, звернувся з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що оскаржувана постанова суду не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а саме, судом першої інстанції неповно з'ясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, в зв'язку з чим просить скасувати постанову суду та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, які з'явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, в період з 18.02.2013 по 25.02.2013 Державною податковою інспекцією у Солом'янському районі міста Києва Державної податкової служби було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «ТІС-Інжиніринг» (код ЄДРПОУ 31806960) з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині повноти нарахування та сплати податку на додану вартість при взаємовідносинах з ТОВ «Граньстройінвест» (код ЄДРПОУ) за вересень-листопад 2011 року.

В ході проведення перевірки податковим органом встановлено порушення позивачем положень п. 198.3, 198.6 ст. 198, п. 201.4, 201.6, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України внаслідок чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 108 324,00 грн., в т.ч. по періодах: вересень 2011 року в сумі 37 050,00 грн., жовтень 2011 року в сумі 37 867,00 грн., листопад 2011 року в сумі 33 407,00 грн.

За результатами проведеної перевірки відповідачем складено Акт перевірки від 25.02.2013 № 673/22.8/31806960 на підставі якого прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 14.03.2013: № 0002022208, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 108 324,00 грн. та засновано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 27 081,00 грн.; № 00020322208, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 1 674,00 грн.

Зазначені податкові повідомлення-рішення, за правилами ст. 56 Податкового кодексу України, були оскаржені позивачем в адміністративному порядку до ДПС у м. Києві та Міністерства доходів і зборів України.

Рішенням ДПС у м. Києві про результати розгляду первинної скарги від 30.05.2013 № 571/10/12-1-03 податкове повідомлення-рішення від 14.03.2013 № 0002022208 залишено без змін та збільшено податок на додану вартість сумі 1 674,00 грн. і суму застосованих штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 418,50 грн., скасовано податкове повідомлення-рішення від 14.03.2013 № 0002032208.

Рішенням Міністерства доходів і зборів України про результати розгляду повторної скарги від 03.07.2013 № 6121/6/99-99-10-01-15 залишено без змін оскаржуване податкове повідомлення-рішення відповідача від 14.03.2013 № 0002022208 з урахуванням рішення про результати розгляду первинної скарги.

Позивач заперечує правомірність вищевказаних податкових повідомлень-рішень відповідача, у зв'язку з чим просить визнати їх протиправними та скасувати з підстав невідповідності нормам чинного законодавства.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що взаємовідносини позивача з ТОВ «Граньстройінвест» ґрунтувалися на фактично неукладених договорах про надання послуг, а первинні документи виписані позивачу зазначеним контрагентом не мають прив'язки до укладених між ними договорів про надання послуг, а виписані на виконання неіснуючих договорів підряду.

З таким висновком суду колегія суддів погоджується, виходячи з наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, а також права та обов'язки платників податків і зборів, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулюються Податковим кодексом України, який вступив в силу з 01.01.2011 (далі по тексту - ПК України).

Згідно п.п. «а» п. 198.1 ст. 198 цього Кодексу, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст. 198 ПК України).

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону (п. 198.6 ст. 198 ПК України).

Згідно з п.п. 201.1, 201.4, 201.6, 201.10 ст. 201 ПК України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну; податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг; податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця; податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Таким чином, для отримання права сформувати податковий кредит із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару, платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар, призначений для використання у своїй господарській діяльності.

При дослідженні матеріалів справи колегією суддів встановлено, що між позивачем та ТOB «Граньстройінвест» було укладено ряд договорів:

- договір про надання послуг від 28.07.2011 № 3, за яким позивач як замовник доручає, а контрагент як виконавець зобов'язується виконати послуги з аварійного ремонту зовнішніх мереж водопроводів і трубопроводів місцевого значення (аварійний ремонт зовнішніх мереж ЦО, ХВП.ГВП) в закладах освіти Солом'янського району міста Києва.

На підтвердження виконання умов зазначеного договору, сплати позивачем податку на додану вартість у складі ціни за виконані контрагентом роботи, ТОВ «Граньстройінвест» виписало позивачу податкові накладні від 13.09.2011 № 54 на загальну суму 179 000 грн. (в т.ч. ПДВ - 29 833,33 грн.), від 14.10.2011 № 148 на загальну суму 91 546,00 грн. (в т.ч. ПДВ 15 257,67 грн.), від 07.11.2011 № 37 на загальну суму 66 465,60 грн. (в т.ч. ПДВ - 11 077,60 грн.); акти наданих послуг від 13.09.2013 № 1 на загальну суму 14 583,60 грн. (в т.ч. ПДВ - 2 430,60 грн.), від 13.09.2013 № 2 на загальну суму 17 546,40 грн. (в т.ч. ПДВ - 2 909,40 грн.), від 13.09.2011 № 3 на загальну суму 9 622,80 грн. (в т.ч. ПДВ - 1 603,80 грн.), від 13.09.2013 № 4 на загальну суму 14 619,60 грн. в т.ч. ПДВ - 2 436,60 грн.), від 13.09.2013 № 5 на загальну суму 17 631,60 грн. (в т.ч. ПДВ - 2 436,60 грн.), від 13.09.2011 № 6 на загальну суму 11 574,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 1 929,00 грн.), від 13.09.2011 № 7 на загальну суму 77 425,20 грн. (в т.ч. ПДВ - 12 904,00 грн.), від 13.09.2011 № 8 на загальну суму 13 551,60 грн. (в т.ч. ПДВ - 2 258,60 грн.), від 14.10.2011 № 9 на загальну суму 13 555,20 грн. ( в т.ч. ПДВ - 2 259,20 грн.), від 14.10.2011 № 10 на загальну суму 20 322,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 3 387,00 грн.), від 14.10.2011 № 11 на загальну суму 12 678,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 2 113,00 грн.), від 14.10.2011 № 12 на загальну суму 31 759,20 грн. (в т.ч. ПДВ - 5 293,20 грн.), від 14.10.2011 № 13 на загальну суму 13 518,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 2 253,00 грн.), від 07.11.2011 № 14 на загальну суму 18 890,40 грн. (в т.ч. ПДВ - 3 148,00 грн.), від 07.11.2011 № 15 на загальну суму 13 518,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 2 253,00 грн.), від 07.11.2011 № 16 на загальну суму 13 648,80 грн. (в т.ч. ПДВ 2 274,80 грн.), від 07.11.2011 № 17 на загальну суму 3 668,40 грн. (в т.ч. ПДВ - 611,40 грн.), від 07.11.2011 № 18 на загальну суму 8 718,80 грн. (в т.ч. ПДВ - 1 453,13 грн.), від 07.11.2011 № 19 на загальну суму 10 270,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 1 711,67 грн.); платіжні доручення від 05.12.2011 № 51 на суму 785,60 грн., від 28.09.2011 № 15 на суму 43 300,00 грн., від 11.09.2011 № 13 на суму 179 000,00 грн., від 09.10.2011 № 19 на суму 91 546,00 грн.

- договір про надання послуг від 23.09.2011 № 4, за яким позивач як замовник доручає, а контрагент як виконавець зобов'язується виконати послуги з перекладання зовнішніх мереж гарячого водопостачання в дитячій поліклініці № 2 за адресою: Харківське шосе, 21 в Дарницькому районі м. Києва.

На підтвердження виконання умов зазначеного договору, сплати позивачем податку на додану вартість у складі ціни за виконані контрагентом роботи, ТОВ «Граньстройінвест» виписало позивачу податкові накладні від 14.10.2011 № 154 на загальну суму 32 010,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 5 335,00 грн.), від 24.10.2011 № 218 на загальну суму 82 222,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 13 703,67 грн.), від 07.11.2011 № 17 на загальну суму 74 591,60 грн. (в т.ч. ПДВ - 12 431,93 грн.); акти наданих послуг від 14.10.2011 № 1 на загальну суму 32 010,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 5 335,00 грн.), від 24.10.2011 № 2 на загальну суму 82 222,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 13 703,67 грн.), від 07.11.2011 № 3 на загальну суму 74 591,60 грн. (в т.ч. ПДВ - 12 431,93 грн.); платіжні доручення від 12.10.2011 № 21 на суму 32 010,00 грн., від 24.10.2011 № 31 на суму 82 222,00 грн., від 31.10.2011 № 34 на суму 74 591,60 грн.

- договір про надання послуг від 26.09.2011 № 5, за яким позивач, як замовник доручає, а контрагент, як виконавець зобов'язується виконати послуги з аварійного ремонту зовнішніх мереж центрального опалення Ду70 за адресою м. Київ, вул. Шевченка, 11.

На підтвердження виконання умов зазначеного договору, сплати позивачем податку на додану вартість у складі ціни за виконані контрагентом роботи, ТОВ «Граньстройінвест» виписало позивачу податкові накладні від 28.09.2011 № 167 на загальну суму 43 300,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 7 216,67 грн.), від 09.11.2012 № 55 на загальну суму 45 146,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 7 524,33 грн.); акти виконаних робіт від 28.09.2011 № 1 на загальну суму 43 300,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 7 216,67 грн.), від 09.11.2012 № 2 на загальну суму 45 146,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 7 524,33 грн.); платіжне доручення від 02.11.2011 № 36 на суму 45 146,00 грн.

- договір про надання послуг від 05.10.2011 № 4/1, за яким позивач як замовник доручає, а контрагент як виконавець зобов'язується виконати послуги з хімічної промивки трубопроводів ЦО за адресою: вул. Леоніда Первомайського, буд. 5А.

На підтвердження виконання умов зазначеного договору, сплати позивачем податку на додану вартість у складі ціни за виконані контрагентом роботи, ТОВ «Граньстройінвест» виписало позивачу податкову накладну від 10.11.2011 № 75 на загальну суму 14 237,60 грн. (в т.ч. ПДВ - 2 372,93 грн.); акт наданих послуг від 10.11.2011 на загальну суму 14 237,60 грн. (в т.ч. ПДВ - 2 372,93 грн.); платіжне доручення від 09.11.2011 № 46 на суму 14 237,60 грн.

- договір від 13.10.2011 № 7 про надання послуг, за яким позивач як замовник доручає, а контрагент як виконавець зобов'язується виконати послуги з прокладання 240 м трубопроводів ЦО Ду 150 мм за адресою: 08000, Київська обл., Макарівський р-н, смт. Макарів, вул. Толстого, 1.

На підтвердження виконання умов зазначеного договору, сплати позивачем податку на додану вартість у складі ціни за виконані контрагентом роботи, ТОВ «Граньстройінвест» виписало позивачу податкові накладні від 14.10.2011 № 153 на загальну суму 14 475,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 2 412,50 грн.), від 25.10.2011 № 223 на загальну суму 16 990,90 грн. (в т.ч. ПДВ - 2 831,82 грн.); акт наданих послуг від 25.10.2011 № 1 на загальну суму 31 465,90 грн. (в т.ч. ПДВ - 5 244,32 грн.); платіжні доручення від 13.10.2011 № 23 на суму 14 475,00 грн., від 25.10.2011 № 32 на суму 16 990,90 грн.

Обґрунтовуючи вимоги свого позову, позивач серед іншого посилається на постанову про порушення кримінальної справи та прийняття її до свого провадження від 19.01.2012 старшого слідчого відділу податкової міліції ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС підполковника податкової міліції ОСОБА_7, згідно якої порушено кримінальну справу № 80-0263 за фактом фіктивного підприємництва невстановленими особами шляхом створення суб'єктів підприємницької діяльності, в тому числі ТОВ «Граньстройінвест».

В ході проведених обшуків та оглядів виявлено та вилучено комп'ютерну техніку систему «Клієнт-банк», первинну фінансово-господарську, бухгалтерську, звітну документацію низки підприємств з ознаками фіктивності, в тому числі по ТОВ «Граньстройінвест», які упродовж 2009-2011 років використовувались в злочинних схемах штучної видимості законності здійснення фінансово-господарських операцій з метою незаконного завищення валових витрат та податкового кредиту з ПДВ та ухилення від сплати і реально діючими підприємствами.

Допитана як свідок ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, підтвердила, що їй відомі вище перелічені підприємства та вказані підприємства були створені та використовувались протягом 2009-2011 p.p. без мети ведення фінансово-господарської діяльності, а з метою надання послуг по конвертації безготівкових грошових коштів в готівку різним СПД; поставка товарів та надання послуг від наданих фіктивних підприємств на адресу клієнтів оформлювались лише по документах, а фактично товар не поставлявся та послуги не надавались.

ОСОБА_8 підтвердила, що в ноутбуці, виявленому та вилученому в неї під час проведення обшуку за місцем її мешкання за адресою: АДРЕСА_1 встановлена 1с бухгалтерія фіктивних підприємств серед яких і ТОВ «Граньстройінвест».

Крім цього, відповідач в своїх запереченням посилається, зокрема, на висновки акту ДПІ у Вишгородському районі Київської області від 13.02.2012 № 280/23-1/37649152 «Про результати позапланової виїзної перевірки ТОВ «Граньстройінвест» (код ЄДРПОУ 37649152) з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 13.04.2011 року по 31.12.2011 року» та від 03.11.2011 № 764/15-2/37649152 «Про неможливість проведення перевірки ТОВ «Граньстройінвест» (ЄДРПОУ 37649152) з питань підтвердження відомостей по взаємовідносинам з контрагентами, яким сформовано податковий кредит та податкові зобов'язання за період: липень - вересень 2011р.», де податковим органом встановлено, що правочини укладені від імені ТОВ «Граньстройінвест» не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже, мають ознаки нікчемності.

За твердженням податкового органу, вказані вище правочини, що були укладені між позивачем та ТОВ «Граньстройінвест», є фіктивними в розумінні ст. 228 Цивільного кодексу України, оскільки не мають на меті настання реальних правових наслідків та мають ознаки нікчемності.

Відповідно до статті 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 215 Цивільного кодексу України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до статті 228 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Положенням статті 234 ЦК України передбачено, що фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається недійсним в судовому порядку. В розумінні даної норми цивільного закону характеризуючими ознаками фіктивного правочину є те, що сторони вчиняють його лише для вигляду, знаючи заздалегідь що він не буде виконаний. Тобто, при вчинені фіктивного правочину учасники мають інші цілі, ніж ті що передбачені самим правочином, не маючи на меті встановлення його правових наслідків. При цьому, фіктивним можна визнати правочин тільки за умови, що обидві сторони діяли без наміру як створення так і досягнення відповідних цивільно-правових наслідків.

Згідно пункту 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», при кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Положенням статті 203 ЦК України встановлені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 № 742/11/13-11, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість належить з'ясовувати, зокрема, обставини щодо руху активів у процесі здійснення господарської операції, установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції, установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Необхідно перевіряти фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-от: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

Про відсутність факту здійснення господарської операції можуть також свідчити і результати, відображені у даних податкового обліку будь-кого з учасників господарської операції, які фактично не настали внаслідок відсутності відповідних дій будь-кого з учасників такої операції (наприклад, відображення отримання послуг без їх фактичного надання або в разі їх надання іншою особою, ніж та, що вказана у даних податкового обліку чи первинних документах; імітація купівлі товару в особи, яка ніколи його не продавала тощо).

Як вбачається з матеріалів справи, досудовим слідством встановлено перелік підприємств з ознаками фіктивності, в тому числі і ТОВ «Граньстронінвест», що впродовж 2009-2011 років використовувалось в злочинних схемах законності здійснення фінансово-господарських операцій з метою незаконного завищення податкового кредиту з ПДВ та ухилення від сплати податків реально діючими підприємствами…».

Перевіркою встановлено відсутність об'єктів оподаткування при придбанні та продажу товарів (послуг) за період з 13.04.2011 по 31.12.2011, які підпадають під визначення ст. 134, 138 р. III Податкового Кодексу України та ст.ст. 185, 198 розділу V Податкового Кодексу України.

Вищевикладене свідчить про відсутність у ТОВ «Граньстройінвсст» адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань по укладеним угодам та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань. Останнє, в свою чергу, свідчить про відсутність наміру створення правових наслідків. Тобто, такі угоди носять фіктивний характер.

Згідно акта ДПІ у Вишгородському районі Київської області від 03.11.2011 № 764/15- 2/37649152 встановлено, що останньою податковою звітністю є Декларація з ПДВ за вересень 2011 р. (вх. № 9009351990 від 20.10.2011).

Наявність основних виробничих фондів: Декларація з податку на прибуток за 2 квартал 2011 року не подана, відомості про наявність основних фондів відсутні.

Чисельність працюючих: Звіт за формою 1 ДФ за 2 квартал 2011 року не поданий, (інформація щодо наявності чисельності працюючих на підприємстві відсутня).

Наявність за юридичною адресою: ТОВ «Граньстройінвест» має стан - направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням.

Здійснено виїзд на реєстраційну адресу підприємства (07330, Київська обл., смт. Димер, вул. Шевченка, б. 28 (акт виходу від 03.11.11 №1756).) та встановлено, що підприємство за даною адресою не знаходиться. Складено довідку про відсутність за місцем реєстрації ТОВ «Граньстройінвест» від 03.11.2011 № 2209.

В ході заходів направлених на встановлення керівника ТОВ «Граньстройінвест» гр. ОСОБА_9 вжито наступні заходи: направлено запит (№ 8687/8/26-34/4033 від 18.10.2011) до УПМ ДПА у Київській області з проханням здійснити перевірку за допомогою інтегрованої міжвідомчої інформаційно-телекомунікаційної системи контролів транспортних засобів та вантажів, які перетинають державний кордон України («Система Аркан») та надати інформацію щодо перетину державного кордону України протягом 2009-2011 років зазначеною особою.

На вищезазначений запит отримано лист (21.10.2011 № 6359/7/26-40), що згідно відповіді ГУПМ ДПА України інформація щодо перетину державного кордону України гр. ОСОБА_9 в системі «Аркан» відсутня.

На адресу ДПІ у Вишгородському районі 29.09.2011 надійшов висновок спеціаліста від Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при ГУМУС України в Київській області № 328 від 31.10.2011, відповідно до якого підписи в договорі № 213 про визнання електронних документів від 05.07.2011, в реєстраційній заяві платника податку на додану вартість за формою 1-ПДВ, в заяві за формою 1-ОПП, в протоколі № 1 від 18.03.2011 загальних зборів засновників ТОВ «Граньстройінвест» виконані не громадянином ОСОБА_9, а іншою особою.

Згідно ч. 1, 2 ст. 837 ЦК України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Відповідно до ч. 1 ст. 838 ЦК України, підрядник має право, якщо інше не встановлено договором, залучити до виконання роботи інших осіб (субпідрядників), залишаючись відповідальним перед замовником за результат їхньої роботи. У цьому разі підрядник виступає перед замовником як генеральний підрядник, а перед субпідрядником - як замовник.

Підрядник зобов'язаний виконати роботу, визначену договором підряду, із свого матеріалу і своїми засобами, якщо інше не встановлено договором (ч. 1 ст. 839 ЦК України).

Згідно ч. 1 ст. 843 ЦК України, у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 844 ЦК України, ціна у договорі підряду може бути визначена у кошторисі.

Якщо робота виконується відповідно до кошторису, складеного підрядником, кошторис набирає чинності та стає частиною договору підряду з моменту підтвердження його замовником.

Як вбачається з наявних в матеріалах справи копій договорів про надання послуг від 28.07.2011 № 3, від 23.09.2011 № 4, від 26.09.2011 № 5, від 05.10.2011 № 4/1, від 13.10.2011 № 7, укладених між позивачем та ТОВ «Граньстройінвест», оплата проводиться згідно затвердженого кошторису на підставі акта виконаних робіт.

Однак, в договорах про надання послуг, позивачем та контрагентом не передбачено складання кошторису або договірної ціни.

Акти наданих послуг між позивачем та ТОВ «Граньстройінвест» не можуть вважатися первинними документам, складеними на виконання договорів, оскільки вони не містять переліку наданих послуг.

В платіжних дорученнях від 05.12.2011 № 51, від 28.09.2011 № 15, від 09.10.2011 № 19, від 11.09.2011 № 13 в рядку оплата зазначено «за прокладання мережі теплопостачання та водопостачання згідно Договору № 3 від 28.09.2011», в той час як в предметі договору від 28.07.2011 № 3 зазначено - надання послуг з аварійного ремонту зовнішніх мереж водопроводів і трубопроводів місцевого значення (аварійний ремонт зовнішніх мереж ЦО, ХВП, ГВП); у платіжних дорученнях від 12.10.2011 № 21, від 24.10.2011 № 31, від 31.10.2011 № 34 в рядку оплата зазначено «за прокладання мережі теплопостачання та водопостачання згідно Договору № 4 від 23.09.2011», в той час як в предметі договору від 23.09.2011 № 4 зазначено - «виконання послуг з перекладання зовнішніх мереж гарячого водопостачання»; в платіжному дорученні від 02.11.2011 № 36 в рядку оплата зазначено «за прокладання мережі теплопостачання та водопостачання згідно Договору № 5 від 26.09.2011», в той час як в предметі договору від 26.09.2011 № 5 зазначено - «виконання послуг з аварійного ремонту зовнішніх мереж центрального опалення»; в платіжних дорученнях від 13.10.2011 № 23, від 25.10.2011 № 32 в рядку оплата зазначено «за прокладання мережі теплопостачання та водопостачання згідно Договору № 7 від 10.10.2011», в той час як в предметі договору від 26.09.2011 № 5 зазначено - «прокладання 240 м трубопроводів ЦО Ду 150мм».

Крім цього, податкові накладні позивачу контрагентом ТОВ «Граньстройінвест» були виписані на підтвердження договорів про надання послуг, а не договорів підряду.

Аналізуючи обставини даної справи та наявні в ній докази, колегія суддів дійшла висновку, що укладені позивачем договори не мали на меті настання реальних правових наслідків, що відповідно свідчить про безтоварність господарських операцій позивача впродовж періоду за який проводилася перевірка.

У зв'язку з цим, дії платника податку ТОВ «ТІС-Інжиніринг» вказують на його недобросовісність, а вчинені ним господарські операції викликають сумнів у їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту, що є підставою для відмови в задоволенні позовних вимог.

Згідно зі ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ТІС-Інжиніринг» на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 вересня 2013 року - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 вересня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя суддя суддя Л.П. Борисюк І.Й. Петрик Я.М. Собків

Повний текст ухвали складено та підписано - 24.10.2014

Головуючий суддя Борисюк Л.П.

Судді: Петрик І.Й.

Собків Я.М.