Постанова

від 24.10.2014 по справі 27/173-10 (40/04-08)

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" жовтня 2014 р. Справа № 27/173-10 (40/04-08)

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Івакіна В.О., суддя Ільїн О.В., суддя Сіверін В.І.

при секретарі Пляс Л.Ф.

за участю прокурора - Дудник В.В. (посв. №009116 від 13.10.2012 р.)

та представників:

позивача - Терещенко К.І. (дов. б/н від 04.09.2014 р.), Молчанова Ю.Ю. (дов. б/н від 04.09.2014 р.), Чеботарьов М.К. (дов. б/н від 04.09.2014 р.)

1-го відповідача - не з'явився

2-го відповідача - Тимошенко В.І. (дов. б/н від 29.05.2014 р.)

3-ої особи - Кузіна І.В. (дов. №911-9-171 від 31.12.2013 р.)

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача (вх.№3148Х/1-8) на ухвалу господарського суду Харківської області від 15 вересня 2014 року у справі

за позовом Національного технічного університету "Харківський політехнічний інститут", м. Харків

до 1. Харківської міської ради, м. Харків;

2. Приватного підприємства фірми "Антей", м. Харків

третя особа із самостійними вимогами - Міністерство освіти і науки України, м. Київ

за участю Генеральної прокуратури України, м. Київ

про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Харківської області від 26.11.2013 р. у справі №27/173-10 (н. р. №40/04-08) задоволено заяву Міністерства освіти і науки України про перегляд за нововиявленими обставинами рішення господарського суду Харківської області від 25.08.2010 р. у справі №27/173-10. Рішення господарського суду Харківської області від 25.08.2010 р. скасовано та прийнято нове рішення, яким позов НТУ "ХПІ" задоволено повністю. Позов Міністерства освіти і науки України задоволено повністю. Визнано договір оренди земельної ділянки від 09.12.1999 р. за №231/99, укладений між виконкомом Харківської міської ради та ППФ "Антей" недійсним. Стягнуто з ППФ "Антей" на користь Міністерства освіти і науки України 573,50 грн. витрат по сплаті судового збору за подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами.

ППФ "Антей" 12.05.2014 р. звернувся до суду із заявою про роз'яснення рішення суду від 26.11.2013 р., в якій він просив суд надати роз'яснення щодо моменту визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 09.12.1999 р. за №231/99.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 22.05.2014 р. заяву ППФ Антей" про роз'яснення рішення суду від 26.11.2013 р. задоволено.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 23.06.2014 р. ухвалу господарського суду від 22.05.2014 р. змінено.

Постановою Вищого господарського суду Харківської області від 07.08.2014 р. постанову Харківського апеляційного господарського суду від 23.06.2014 р. та ухвалу господарського суду Харківської області від 22.05.2014 р. скасовано, справу із заявою про роз'яснення рішення направлено на новий розгляд до господарського суду Харківської області.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 15.09.2014 р. у справі №27/173-10 (н. р. №40/04-08 (головуючий суддя Яризько В.О., судді Аріт К.В., Макаренко О.В.) заяву ППФ Антей" про роз'яснення рішення суду від 26.11.2013 р. задоволено. Роз'яснено ППФ Антей" рішення суду від 26.11.2013 р. у cправі № 27/173-10 (н.р. 40/04-08) щодо моменту визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 09.12.1999 р. за №231/99, укладеного між виконкомом Харківської міської ради та ППФ "Антей", де зазначено, що спірний договір визнано недійсним, і він припиняє свою дію на майбутнє з моменту набрання рішенням чинності.

Позивач з ухвалою господарського суду першої інстанції не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій посилається на порушення місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права. Просить ухвалу господарського суду скасувати та винести нову ухвалу, якою заяву ППФ Антей" про роз'яснення рішення суду від 26.11.2013 р. задовольнити та роз'яснити, що договір визнається недійсним з моменту його укладення.

ППФ "Антей" проти задоволення апеляційної скарги заперечує, вважає оскаржувану ухвалу законною та обґрунтованою, прийнятою з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Зокрема зазначає, що згідно приписів ч. 2 ст. 59 ЦК Української РСР та ч. 3 ст. 207 ГК України частково виконаний договір найму (оренди) може бути припинено і, відповідно, визнано недійсним лише на майбутнє. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, ухвалу господарського суду без змін.

Прокурор та третя особа вимоги ухвали Харківського апеляційного господарського суду від 09.10.2014 р. не виконали, відзиви на апеляційну скаргу, документи в обґрунтування своїх заперечень не надали. В судовому засіданні апеляційну скаргу підтримують в повному обсязі

Харківська міська рада вимоги ухвали Харківського апеляційного господарського суду від 09.10.2014 р. не виконала, відзив на апеляційну скаргу та документи в обґрунтування своїх заперечень не надала, свого представника в судове засідання не направила, про причини неприбуття суд не повідомила, хоча про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, що підтверджується наявним в матеріалах справи зворотнім повідомленням про вручення поштового відправлення.

Учасники судового процесу, присутні в судовому засіданні 23.10.2014 р., проти розгляду справи без участі представника першого відповідача не заперечують.

Колегія суддів вважає, що судом виконано процесуальний обов'язок щодо повідомлення учасників процесу про дату, час та місце розгляду справи відповідно до вимог пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Вищого господарського суду України від 10.12.20002 р. за №75, та вважає за можливе розглядати справу відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, вислухавши в судовому засіданні пояснення прокурора та уповноважених представників сторін та третьої особи, перевіривши повноту встановлення місцевим господарським судом обставин, що мають значення для справи, правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга позивача підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи рішенням господарського суду Харківської області від 26.11.2013 р. визнано договір оренди земельної ділянки від 09.12.1999 р. за №231/99, укладений між виконкомом Харківської міської ради та ППФ "Антей" недійсним.

ППФ "Антей", не зрозумівши рішення суду в частині щодо моменту визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 09.12.1999 р. за №231/99, звернувся до господарського суду з заявою про роз'яснення рішення суду від 26.11.2013 р., обґрунтовуючи її тим, що господарський суд в своєму рішенні не вказав про момент визнання недійсності договору оренди землі, що є предметом розгляду у даній справі.

Роз'яснюючи рішення господарський суд зазначив, що спірний договір оренди земельної ділянки від 09.12.1999 р. за №231/99 припиняє свою дію на майбутнє з моменту набрання рішенням чинності.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до статті 89 Господарського процесуального кодексу України суддя за заявою сторони чи державного виконавця роз'яснює рішення, ухвалу, не змінюючи при цьому їх змісту, а також за заявою сторони або за своєю ініціативою виправляє допущені в рішенні, ухвалі описки чи арифметичні помилки, не зачіпаючи суті рішення. Подання заяви про роз'яснення рішення суду допускається, якщо воно ще не виконане або не закінчився строк, протягом якого рішення може бути пред'явлене до примусового виконання.

Відповідно до ч.3 п.17 Постанови Вищого господарського суду України від 23.03.2012р. №6 "Про судове рішення", здійснюючи роз'яснення судового рішення, суд викладає більш повно і зрозуміло ті частини рішення, розуміння яких викликає труднощі, не вносячи змін до рішення по суті і не торкаючись тих питань, які не були предметом судового розгляду. Якщо фактично порушується питання про зміну рішення, або про внесення до нього нових даних, або про роз'яснення мотивів прийняття рішення, господарський суд відмовляє в роз'ясненні рішення.

Договір оренди земельної ділянки №231/99, який був предметом розгляду в межах даної справи, підписаний 09.12.1999 р. на момент чинності Цивільного кодексу Української РСР від 18.07.1963 р. за №1540-VI, який був вірно застосований судом до спірних правовідносин у рішенні суду від 26.11.2013 р.

Відповідно до ст. 59 Цивільного кодексу Української РСР (чинного на момент укладення спірного договору) угода, визнана недійсною, вважається недійсною з моменту її укладення.

Відповідно до п.4 прикінцевих та перехідних положень Цивільного Кодексу України від 01.01.2004 р. даний Кодекс застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності.

Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності даним Кодексом, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Приписи статті 236 Цивільного кодексу України за змістом є аналогічними статті 59 Цивільного кодексу УРСР: нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Стаття 236 Цивільного кодексу України визначає загальне правило, за яким правочини як оспорювані, так і нікчемні, вважаються недійсними не з моменту встановлення або визнання цього факту судом, а з моменту його вчинення.

Зазначена норма означає, що нікчемний правочин є недійсним з моменту його вчинення в силу закону, а рішення суду про визнання оспорюваного правочину недійсним має зворотну силу в часі.

Стаття 236 Цивільного кодексу України встановлює тільки один момент, з якого правочини вважаються недійсними, - момент їх вчинення.

Момент, з якого правочин, визнаний судом недійсним, є таким, імперативно встановлений частиною першою статті 236 Цивільного кодексу України, і не може бути змінений судом. Тому в разі задоволення судом позову про визнання правочину недійсним в рішенні не слід вказувати момент, з якого правочин є недійсним.

Згідно з ч. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Частина друга статті 236 Цивільного кодексу України, згідно якої, якщо за недійсним правочином права та обов'язки передбачалися лише на майбутнє, можливість настання їх у майбутньому припиняється, не встановлює винятків із правил частини першої статті 236 Цивільного кодексу України.

Натомість, частина друга статті 236 Цивільного кодексу України конкретизує норму абзацу першого частини першої статті 216 Цивільного кодексу України, згідно з якою недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. Саме частина друга статті 236 Цивільного кодексу України встановлює, що за правочином, визнаним судом недійсним, не виникають не тільки ті права та обов'язки, настання яких сторони передбачали з моменту укладення правочину, а й ті, виникнення яких передбачалося лише в майбутньому.

Незважаючи на те, що суд першої інстанції на вказані норми матеріального права посилається у мотивувальній частині рішення, .резолютивна частина оскаржуваної ухвали не містить висновків щодо моменту визнання договору недійсним.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, в порушення норм процесуального права, вийшов за межі заяви ППФ "Антей" та надав правову оцінку припиненню його дії, про що не було зазначено в заяві.

Крім того, колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на те, що Вищий Господарський Суд України у тексті постанови від 07.08.2014 р. зазначив, що визнання недійсним договору з 31.01.2014 року (набрання чинності судовим рішенням) протирічить приписам ст. 59 Цивільного кодексу Української РСР. Однак, вказаний висновок не знайшов свого відображення у резолютивній частині оскаржуваного рішення.

Згідно з абз. 3 п. 1 Постанови Пленуму ВГСУ №6 від 23.03.2012 р. "Про судове рішення" рішення має бути викладено чітко, зрозуміло, грамотно (тобто не містити граматичних, стилістичних помилок, виправлень). Резолютивна частина оскаржуваної ухвали даним вимогам не відповідає.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає за необхідне змінити пункт 2 резолютивної частини ухвали господарського суду Харківської області від 15.09.2014 р.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга позивача підлягає частковому задоволенню, а пункт 2 резолютивної частини ухвали господарського суду Харківської області 15.09.2014 р. у справі №27/173-10 (н. р. №40/04-08) зміні.

Керуючись статтями 91, 99, 101, 102, п.4 статті 103, статтями 105, 106 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу позивача задовольнити частково.

Ухвалу господарського суду Харківської області 15.09.2014 р. у справі №27/173-10 (н.р. №40/04-08) змінити.

Заяву Приватного підприємства фірми "Антей" про роз'яснення рішення суду від 26.11.2013 р. задовольнити.

Пункт 2 резолютивної частини рішення викласти в наступній редакції:

"Договір оренди земельної ділянки від 09 грудня 1999 року №231/99, укладений між виконавчим комітетом Харківської міської ради та Приватним підприємством фірмою "Антей" є недійсним з моменту його укладення."

Повна постанова складена 24.10.2014 р.

Головуючий суддя Івакіна В.О.

Суддя Ільїн О.В.

Суддя Сіверін В.І.