Постанова

від 09.10.2014 по справі 813/235/13-а

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 жовтня 2014 року Справа № 876/3833/13

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Клюби В. В.

суддів: Кухтея Р. В., Яворського І. О.

з участю: секретаря судового засідання Сідельник Г. М.

представника особи, яка подала

апеляційну скаргу (відповідача) Скрипника С. В.

представника позивача Гуліна Ю. О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Львові апеляційну скаргу Золочівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 05 лютого 2013 року по справі №813/235/13 - а за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково - виробниче підприємство «Гарас і Л» до Золочівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень, -

УСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково - виробниче підприємство «Гарас і Л» звернулося до Львівського окружного адміністративного суду з адміністративним до Золочівської міжрайонної державної податкової інспекції Львівської області Державної податкової служби, в якій просило суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення відповідача від 20 грудня 2012 року №0000282321 та №0000272321.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач прийшов до помилкових висновків щодо нікчемності правочинів із ТзОВ «Присфа» і такі висновки не відповідають фактичним обставинам господарської діяльності позивача, ґрунтуються на неправильному застосуванні податковим органом норм податкового законодавства. Твердження відповідача про відсутність засобів та ресурсів, які економічно необхідні для здійснення діяльності, не підтверджує нікчемності правочинів, а позивач не несе відповідальності за дії чи бездіяльність інших юридичних осіб і, зокрема дії ТзОВ «Присфа», перед державними органами. Понесені позивачем витрати були спрямовані для забезпечення власної господарської діяльності. Крім цього, перевірка була ініційована слідчим в межах досудового слідства по кримінальній справі, у зв'язку з чим грошові зобов'язання за результатами такої перевірки не приймаються до дня набрання законної сили відповідним рішенням суду. Тобто, вважає, що оспорювані рішення прийняті відповідачем за відсутності підстав.

Відповідачем подано до суду першої інстанції письмові заперечення на адміністративний позов, згідно змісту яких в ході перевірки було встановлено відсутність у контрагента позивача виробничих можливостей для здійснення господарської діяльності з поставки товарів і 04 квітня 2011 року було анульовано свідоцтво платника податку на додану вартість ТзОВ «Присфа». Аналізом податкової звітності ТзОВ «Присфа» встановлено проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій із надання податкової вигоди. На підтвердження факту придбання продукції позивачем представлено тільки видаткові накладні, хоча податковим органом надсилався запит про надання документів. Зокрема, відсутні документи які б підтверджували факт передачі товару, його транспортування та зберігання.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 05 лютого 2013 року позовні вимоги задоволено повністю: визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення - рішення Золочівської міжрайонної державної податкової інспекції Львівської області Державної податкової служби від 20 грудня 2012 року №0000282321 та №0000272321.

Відповідач не погодився із таким судовим рішенням суду першої інстанції і оскаржив його в апеляційному порядку до Львівського апеляційного адміністративного суду. Посилаючись у поданій апеляційній скарзі на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин справи та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувану постанову і прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позовних вимог.

Окрім цього, обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, посилається на ті обставини, що судом першої інстанції без належної мотивації не враховано висновки перевірки і доводи податкового органу щодо непідтвердження наявності поставок товарів від ТзОВ «Присфа», а також що у вказаного контрагента відсутні об'єкти оподаткування податком на додану вартість. Згідно системи автоматизованого співставлення розбіжності по ПП «КАС І Л», якому позивач реалізував придбаний у ТзОВ «Присфа» товар, становлять 24 599 гривень 82 коп.. Також, позивачем не були представлені у повному обсязі первинні документи.

Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду в судовому засіданні 09 жовтня 2014 року в порядку процесуального правонаступництва у відповідності до ст. 55 Кодексу адміністративного судочинства України замінено відповідача: Золочівську міжрайонну державну податкову інспекції Львівської області Державної податкової служби на Золочівську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Міндоходів у Львівській області.

В судовому засіданні представник особи, яка подала апеляційну скаргу (відповідача) підтримав викладені в апеляційній скарзі доводи, а також пояснив, що обставини фіктивного підприємництва від імені ТзОВ «Присфа» встановлені вироком суду.

Представник відповідача не погодився з апеляційною скаргою, вважає викладені в апеляційній скарзі доводи необґрунтованими і такими, що не дають підстав для висновку про незаконність оскаржуваного судового рішення і відповідно для його скасування.

Вислухавши суддю - доповідача, доводи представників сторін, дослідивши наявні в справі матеріали та докази, перевіривши доводи апеляційної скарги у їх сукупності, правильність правової оцінки судом першої інстанції обставин справи, застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з наступних підстав.

Постановляючи оскаржуване судове рішення та умотивовуючи свої висновки, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до п. 58.4 ст. 58, п. 86.9 ст. 86 Податкового кодексу України, у разі якщо грошове зобов'язання розраховується органом державної податкової служби за результатами перевірки, призначеної відповідно до кримінального процесуального законодавства або закону про оперативно - розшукову діяльність, податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки не приймається до дня набрання законної сили відповідним рішенням суду. У разі коли судом за результатами розгляду кримінального провадження про кримінальне правопорушення, предметом якого є податки, збори, винесено обвинувальний вирок, що набрав законної сили, або винесено рішення про закриття кримінального провадження за нереабілітуючими підставами, відповідний контролюючий орган зобов'язаний визначити податкові зобов'язання платника податків за податками та зборами, несплата податкових зобов'язань за якими встановлена судовим рішенням, та прийняти податкове повідомлення - рішення про нарахування платнику таких податкових зобов'язань і застосування стосовно нього штрафних (фінансових) санкцій у розмірах, визначених цим Кодексом. Тобто, складання та надсилання платнику податків податкового повідомлення - рішення за податковими зобов'заннями платника податків за податками та зборами, несплата податкових зобов'язань за якими встановлена судовим рішенням, забороняється до набрання законної сили судовим рішенням у кримінальному провадженні або винесення ухвали про закриття такого кримінального провадження за нереабілітуючими підставами.

Так як у даному випадку перевірку було призначено згідно з пп.78.1.11. п.78.1 ст. 78 Податкового кодексу України відповідно до кримінально - процесуального закону, до дня набрання законної сили відповідним рішенням у кримінальній справі, матеріали перевірки не можуть бути підставою для прийняття податкового повідомлення - рішення про визначення платникові податків розрахованого за результатами такої перевірки грошового зобов'язання.

Даючи правову оцінку оскаржуваному судовому рішенню та доводам особи, яка подала апеляційну скаргу, колегія суддів апеляційного суду зазначає наступне.

Як було встановлено судами першої та апеляційної інстанцій і підтверджується матеріалами справи позивач - товариство з обмеженою відповідальністю «НВП «Гарас і Л» 20 липня 1998 року зареєстровано як юридична особа, 05 серпня 1998 року взято на податковий облік і перебуває на податковому обліку у Перемишлянському відділенні Золочівської міжрайонної державної податкової інспекції. Також, позивач є платником податку на прибуток приватних підприємств та податку на додану вартість. Зазначені обставини підтверджуються Довідкою АБ №481903 відділу статистики у Перемишлянському районі від 22 березня 2012 року та актом про результати позапланової виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства від 06 грудня 2012 року за №16/23/30061319.

Відповідачем із 23 по 29 листопада 2012 року проведено позапланову виїзну перевірку з питань дотримання позивачем вимог податкового законодавства у сфері оподаткування під час здійснення фінансово - господарських взаєморозрахунків з ТзОВ «Присфа» за період із 01 січня 2008 року по 31 грудня 2011 року.

За результатами перевірки 06 грудня 2012 року складено Акт «Про результати позапланової виїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «Гарас І Л» з питань дотримання вимог податкового законодавства у сфері оподаткування під час здійснення фінансово - господарських взаєморозрахунків із ТзОВ «Присфа» за період із 01 січня 2008 року по 31 грудня 2011 року» за №16/23/30061319.

Згідно змісту вищевказаного акта, в ході перевірки виявлені порушення позивачем вимог податкового законодавства, а саме: пп. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4, пп.11.3.1 п. 11.3 ст. 11, п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток всього на суму 64 524 гривні у тому числі: за І квартал 2008 року - на суму 15 238 гривень; за І півріччя 2008 року - на суму 15 238 гривень; за III квартали 2008 року - на суму 50 059 гривень; за 2008 рік - на суму 50 059 гривень та за 2009 рік - на суму 14 465 гривень; пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3, п.4.1 ст. 4, пп. 7.3.1 п. 7.3, пп. пп. 7.4.1, 7.4.4 п. 7.4, пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість всього на суму 51 618, гривень 89 коп., в тому числі: за березень 2008 року - на суму 12 190 гривень 07 коп.; за липень 2008 року - на суму 3 663 гривні; за серпень 2008 року - на суму 7 084 гривні 67 коп.; за вересень 2008 року - на суму 17 109 гривень 39 коп., за листопад 2009 року - на суму 8 114 гривень 36 коп., за грудень 2009 року - на суму 3 457 гривень 40 коп..

Перевірка проведена на підставі наказу №331 від 20 листопада 2012 року, який видано за постановою слідчого від 17 листопада 2011 року в межах провадження у кримінальній справі та у відповідності до пп. 78.1.11 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України.

На підставі висновків перевірки відповідачем 20 грудня 2012 року винесено податкові повідомлення - рішення: №0000272321, яким позивачу було збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на 14 464 гривні 70 коп., в тому числі на 11 571 гривню 76 коп. - за основним платежем та на 2 892 гривні 94 коп. - за штрафними (фінансовими) санкціями; №0000282321, яким позивачу було збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток на 18 081 гривню 25 коп., в тому числі на 14 465 гривень - за основним платежем та на 3 616 гривень 25 коп. - за штрафними (фінансовими) санкціями. При цьому, відповідачем при винесенні податкових повідомлень - рішень було враховано терміни позовної давності (1095 днів) і відповідні звітні періоди в частині заниження податку на прибуток за 2009 рік всього на суму 14 465 гривень та по податку на додану вартість на суму 11 571 гривня 76 коп. по звітних періодах: за листопад 2009 року - у сумі 8 114 гривень 36 коп. та за грудень 2009 року - у сумі 3 457 гривень 40 коп..

Підставою для прийняття оспорюваних рішень були висновки перевірки про не підтвердження господарських операцій позивача із ТзОВ «Присфа» первинними документами.

Судом також встановлено, що у періоді, який було охоплено перевіркою, позивач оформляв господарські правовідносини із ТзОВ «Присфа», як постачальником, по поставці товарів. На підтвердження цих господарських операцій, а також використання придбаних товарів позивачем були представлені видаткові та податкові накладні, банківські виписки по рахунку, акт списання матеріалів, інвентаризаційний опис, оборотно - сальдову відомість, подорожні листи автомобіля, товаро - транспортні накладні, довіреність.

Відповідно до п. 5.1, ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валовими витратами виробництва та обігу є - сума будь - яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з пп. 5.2.1. п. 5.2. ст. 5 цього ж Закону України до складу валових витрат включаються суми будь - яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Підпунктом 5.3.9 пункту 5.3 ст. 5 вищевказаного Закону України визначено, що не включаються до складу валових витрат витрати на виплату винагород або інших видів заохочень, пов'язаних з таким платником податку, фізичним чи юридичним особам у разі, якщо немає документальних доказів, що таку виплату або заохочення було проведено як компенсацію за фактично надану послугу (відпрацьований час). За наявності зазначених документальних доказів віднесенню до складу валових витрат підлягають фактичні суми виплат (заохочень), але не більші ніж суми, розраховані за звичайними цінами.

Не належать до складу валових витрат будь - які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно з п. 1.7. ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом. Відповідно до пп. 7.2.3. п. 7.2. ст. 7 цього ж Закону України, податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань.

Як передбачено пп. 7.4.1, пп. 7.4.4, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку у звітному періоді, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, при цьому такі суми повинні бути підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами, визначеними цим Законом).

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит відповідно до п.п.7.5.1 п. 7.5 вищезгаданого Закону вважається дата здійснення першої з подій: 1) або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; 2) або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Таким чином, згідно Закону України «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до податкового кредиту витрати по податку на додану вартість у випадку придбання товарів (послуг), які не призначені для їх використання в господарській діяльності платника податку та у випадку відсутності податкової накладної.

Крім цього, відповідно до п.п.78.1.11 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України документальна позапланова виїзна перевірка здійснюється за наявності отримання судового рішення суду (слідчого судді) про призначення перевірки або постанови органу, що здійснює оперативно - розшукову діяльність, слідчого, прокурора, винесену ними відповідно до закону.

Також, відповідно до п.86.9 ст. 86 Податкового кодексу України, у разі якщо грошове зобов'язання розраховується органом державної податкової служби за результатами перевірки, призначеної відповідно до кримінального процесуального законодавства або закону про оперативно-розшукову діяльність, податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки не приймається до дня набрання законної сили відповідним рішенням суду. Матеріали перевірки разом з висновками органу державної податкової служби передаються правоохоронному органу, що призначив перевірку. Статус таких матеріалів перевірки та висновків органу державної податкової служби визначається кримінальним процесуальним законодавством або законом про оперативно-розшукову діяльність.

У відповідності до п. 58.4 ст. 58 Податкового кодексу України у разі коли судом за результатами розгляду кримінального провадження про кримінальне правопорушення, предметом якого є податки, збори, винесено обвинувальний вирок, що набрав законної сили, або винесено рішення про закриття кримінального провадження за нереабілітуючими підставами, відповідний контролюючий орган зобов'язаний визначити податкові зобов'язання платника податків за податками та зборами, несплата податкових зобов'язань за якими встановлена судовим рішенням, та прийняти податкове повідомлення-рішення про нарахування платнику таких податкових зобов'язань і застосування стосовно нього штрафних (фінансових) санкцій у розмірах, визначених цим Кодексом.

Складання та надсилання платнику податків податкового повідомлення-рішення за податковими зобов'заннями платника податків за податками та зборами, несплата податкових зобов'язань за якими встановлена судовим рішенням, забороняється до набрання законної сили судовим рішенням у кримінальному провадженні або винесення ухвали про закриття такого кримінального провадження за нереабілітуючими підставами.

Відповідно до вироку Галицького районного суду м. Львова від 14 червня 2012 року, який вступив в законну силу 30 червня 2012 року, особу, яка притягалася до кримінальної відповідальності визнано винуватою у вчиненні злочинів, передбачених ст. ст. 205 ч. 2, 358 ч. 2, 358 ч. 3 Кримінального кодексу України і призначено покарання. Вказаним вироком було встановлено, що впродовж 2008 - 2011 років на рахунок ТзОВ «Присфа» надходили кошти від суб'єктів господарювання як оплата за поставлені товари та послуги. Проте, посадова особа товариства спільно з невстановленими особами з метою сприяння в ухиленні від сплати податків цими господарюючими суб'єктами, отримані кошти знімав готівкою з використанням чеків або перераховував їх на власний рахунок в банківській установі. Також, з метою документального оформлення безтоварних операцій з придбання твоарів, робіт, послуг від імені товариства складалися документи про нібито реалізацію товарів, робіт, послуг.

Тобто, на день складання акта перевірки набрав законної сили вирок у кримінальній справі, у межах розслідування якої було призначено позапланову виїзну документальну перевірку.

З огляду на встановлені судом фактичні обставини справи та докази, представлені сторонами на підтвердження обставин, якими вони обґрунтовують свої вимоги та заперечення, положення відповідних нормативно - правових актів, колегія суддів апеляційного суду вважає, що висновок суду першої інстанції щодо протиправності податкових повідомлень - рішень є помилковим.

В свою чергу позивачем внаслідок необґрунтованого формування валових витрат безпідставно зменшено об'єкт оподаткування податком на прибуток і відповідно занижено податкове зобов'язання з податку на прибуток та податку на додану вартість. Відсутність реального характеру господарських операцій, оформлених позивачем з ТзОВ «Присфа» згідно з представленими документами, підтверджується вищевказаним вироком суду, яким встановлено фіктивність діяльності контрагента позивача.

Тому, колегія суддів апеляційного суду погоджується з доводами, викладеними відповідачем у поданій апеляційній скарзі і вважає їх такими, що спростовують висновки суду першої інстанції про задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим, тобто ухваленим відповідно до норм матеріального права з дотриманням процесуальних норм, та на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин справи.

Колегія суддів апеляційного суду з урахуванням встановлених судом обставин справи та доказів, вважає, що суд першої інстанції, викладаючи у оскаржуваному судовому рішенні висновок щодо задоволення вимог позивача, не дотримався вищезазначених вимог.

Відповідно до ст. 202 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення є, зокрема, невідповідність висновків суду обставинам справи та неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи.

Виходячи із змісту вищевказаних статей Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів апеляційного суду вважає, що доводи апеляційної скарги дають підстави для висновку про неповне з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи та невідповідність висновків суду щодо протиправності податкових повідомлень - рішень обставинам справи.

Тому постанову суду першої інстанції слід скасувати та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позовних вимог.

У зв'язку з цим апеляційну скаргу слід задовольнити з урахуванням вищевикладених мотивів.

Керуючись ст. ст. 159, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 211, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Золочівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області задовольнити.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 05 лютого 2013 року по справі №813/235/13 - а скасувати та прийняти нову постанову.

В задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково - виробниче підприємство «Гарас і Л» до Золочівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили, а у випадку складення постанови в повному обсязі відповідно до ст. 160 ч. 3 Кодексу адміністративного судочинства України - у цей же строк з дня складення постанови суду в повному обсязі безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя В. В. Клюба

Судді: Р. В. Кухтей

І. О. Яворський

Постанову у повному обсязі складено 14 жовтня 2014 року.