Рішення

від 23.10.2014 по справі 902/1193/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

23 жовтня 2014 р. Справа № 902/1193/14

за позовом :Приватного акціонерного товариства "Волиньхолдінг" ( вул. І.Франка,4, смт. Торчин, 45612)

до :Товариства з обмеженою відповідальністю "Асептиксервіс України" ( вул. Липовецька,6-а, м. Вінниця, 21017; а/с 8086, м. Вінниця-50, 21050)

про стягнення заборгованості 109 744,93 грн.

Головуючий суддя Яремчук Ю.О.

Cекретар судового засідання Головаченко Т.В.

Представники

позивача : не з'явився

відповідача : Боднар В.І.

ВСТАНОВИВ :

Подано позов приватним акціонерним товариством "Волиньхолдінг" до товариства з обмеженою відповідальністю "Асептиксервіс України" про стягнення 109 744,93 грн. заборгованості згідно договору №11/01-1 від 11.01.2012 року.

Ухвалою суду від 13.08.2014 року за вказаним позовом порушено провадження у справі №902/1193/14 з призначенням судового засідання на 29.09.2014 року.

Ухвалою суду від 29.09.2014 року розгляд справи було відкладено на 20.10.2014 року за межами ст. 69 ГПК України.

Ухвалою суду від 20.10.2014 року розгляд справи було відкладено на 23.10.2014 року з об'єктивних причин.

В судове засідання 20.10.2014 року з'явився представник відповідача, який проти позову заперечив.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце судового засідання належним чином повідомлений ухвалою суду.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, заслухавши представника відповідача, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

11.01.2012 року між позивачем та відповідачем було укладено договір № 11/01-1.

Відповідно до п.1.1. договору постачальник зобов'язується поставити, а покупець прийняти та оплатити товар в кількості, за цінами та на умовах, визначених даним договором.

Відповідно до п.п. 1.2. ,1.3. одиницею виміру товару є шт. ( штуки).

Товар-бочка б/в з-під томатної пасти І сорту, (бочка, кришка пластмасова/металева), бочка б/в з-під томатної пасти ІІ сорту (бочка, кришка пластмасова/металева), бочка б/в з-під томатної пасти ІІ сорту (бочка, кришка пластмасова/металев), каністра пластмасова: б/у ( каністра 25 л, кришка пластмасова).

Ціна товару складає:

бочка б/в з-під томатної пасти І сорту, (бочка, кришка пластмасова/металева) - 50,00 грн./1 шт. в т.ч. ПДВ 20%.

бочка б/в з-під томатної пасти ІІ сорту, (бочка, кришка пластмасова/металева) - 45,00 грн./1 шт. в т.ч. ПДВ 20%.

бочка б/в з-під томатної пасти ІІІ сорту, (бочка, кришка пластмасова/металева) - 25,00 грн./1 шт. в т.ч. ПДВ 20%.

Відповідно до п. 1.4. договору кількість товару буде визначатися згідно видаткових накладних.

Відповідно до п. 1.5. договору загальна сума договору складається з суми всіх фактично здійснених поставок, але в будь-якому випадку не може перевищувати суму в розмірі 800 000 грн. без урахування ПДВ 20%.

Відповідно до п.2.1. договору поставка здійснюється на умовах EXW ( склад постачальника: 45612, смт. Торчин, вул. І.Франка,4), згідно інкотермс 2000 автотранспортом покупця.

Відповідно до п. 3.1. договору покупець здійснює оплату товару протягом 10 ( десяти) календарних днів з дати поставки товару, згідно підписаних видаткових накладних.

Відповідно до п.5.1. договору приймання товару здійснюється на складі постачальника під час його відвантаження. Покупець втрачає право на пред'явлення претензій щодо кількості товару, якщо він не заявив про це під час приймання.

Відповідно до п.9.1. договору цей договір вступає в силу після його підписання обома сторонами і діє до 31.03.2013 року, а в плані розрахунків до повного їх завершення.

На виконання умов договору позивачем було поставлено відповідачу товар згідно договору на загальну суму 198300,00 грн., що стверджується: накладною № 80000049 від 04.02.2012 року на суму 49985,00 в т.ч. ПДВ., накладною № 80000060 від 27.02.2012 року на суму 67515,00 грн. в т.ч. ПДВ., накладною № 800000102 від 29.03.2012 року на суму 80800,00 грн. в т.ч. ПДВ.

Претензій щодо поставленого товару у відповідача не було.

Відповідачем було сплачено частково за поставлений товар, а саме в сумі 100985,00 грн., що стверджується виписками банку, копії яких наявні в матеріалах справи.

Неоплаченим залишились: частково борг в сумі 16515,00 грн. по накладній № 80000060 від 27.02.2012 року; накладна № 800000102 від 29.03.2012 року на суму 80800,00 грн. в т.ч. ПДВ залишена повністю неоплачена.

З врахуванням часткових проплат заборгованість відповідача становить 97 315,00 грн.

Непроведення повних розрахунків відповідачем спонукало позивача звернутися з позовом до суду про стягнення боргу із врахуванням штрафних санкцій.

Суд задовольняючи позовні вимоги виходив з наступного.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Дії позивача по передачі товару та дії відповідача по прийняттю вказаного товару, за визначеною ціною свідчать про те, що у боржника (відповідача) виникло зобов'язання по оплаті за отриманий товар.

З моменту укладення сторонами договору № 11/01-1 від 11/01/2012 року, між ними виникли зобов'язання, які регулюються параграфом 3 глави 54 Цивільного кодексу України "Поставка".

Згідно ч.ч.1, 2 ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

В силу ст.655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст.692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін (ст.631 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України).

Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання (ч.1 статті 625 ЦК України).

Згідно із ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як видно з матеріалів справи відповідачем були порушені умови договору, а саме щодо розрахунків за поставлений товар.

Борг в сумі 97 315,00 грн. підтверджується матеріалами справи, а тому позов в цій частині підлягає задоволенню.

Крім суми основного боргу позивачем було заявлено до стягнення 6551,85 грн. 3% річних; 5878,08 грн. інфляційних втрат.

Разом з тим, частиною 2 ст.193 ГК України встановлено, що порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених ГК України, іншими законами або договором.

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов'язань, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно із ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив строк виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Стаття 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно із ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Суд, перевіривши нарахування 3% річних та інфляційних втрат приходить до висновку, що дане нарахування не суперечить вимогам чинного законодавства, інтересам сторін та підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Виходячи з наведеного, позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.

Керуючись ст.ст. 4-3, 33, 43, 47, 49, 82, 84, 115,116 ГПК України, ст.7 Закону України "Про судовий збір" -

ВИРІШИВ :

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Асептиксервіс України" ( вул. Липовецька,6-а, м. Вінниця, 21017; а/с 8086, м. Вінниця-50, 21050; код ЄДРПОУ 33762632) на користь приватного акціонерного товариства "Волиньхолдінг" ( вул. І.Франка,4, смт. Торчин, 45612; код ЄДРПОУ 20134889) 97 315,00 грн. заборгованості; 6551,85 грн. 3% річних; 5878,08 грн. інфляційних втрат; 2194,89 грн. витрат зі сплати судового збору.

Видати наказ після набранням рішенням законної сили.

Копію рішення надіслати позивачу.

Повне рішення складено 27 жовтня 2014 р.

Суддя Яремчук Ю.О.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - позивачу ( вул. І.Франка,4, смт. Торчин, 45612)