Рішення

від 24.10.2014 по справі 904/6121/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

23.10.14р. Справа № 904/6121/14

За позовом приватного підприємства "ТЕХНОПРОМЗВ`ЯЗОК", м. Дніпропетровськ

до товариства з обмеженою відповідальністю "ДНІПРОПРОМЖИТЛОБУД-4", м. Дніпропетровськ

про стягнення 47 830,59 грн.

Суддя Кармазіна Л.П.

Представники:

від позивача - Грек О.С., представник, дов. № 3 від 10.08.2014 року

від відповідача - представник не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Приватне підприємство "ТЕХНОПРОМЗВ`ЯЗОК" звернулось до господарського суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "ДНІПРОПРОМЖИТЛОБУД-4" про стягнення 47 830,59 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором поставки №1505-1 від 15.05.2013 року.

Ухвалою господарського суду від 15.08.2014 року, порушено провадження у справі, а розгляд справи призначено на 01.09.2014р.

01.09.2014р. в судовому засіданні представник позивача подав до матеріалів справи оригінал витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. (а.с.92-93)

Відповідач в судове засідання не з'явився, відомості щодо отримання відповідачем ухвали суду в матеріалах справи відсутні.

Ухвалою господарського суду від 01.09.2014р., розгляд справи відкладено на 16.09.2014р.

16.09.2014р. на виконання вимог ухвал суду від 15.08.2014р. та від 01.09.2014р. в судовому засіданні представник позивача подав до матеріалів справи пояснення, щодо видаткової накладної №Т-00001547 від 09.09.2013р. на суму 2494,34 грн.

Відповідач в судове засідання не з'явився, відомості щодо отримання відповідачем ухвали суду в матеріалах справи відсутні.

Ухвалою господарського суду від 16.09.2014р., у зв'язку з неявкою представника відповідача в судове засідання, розгляд справи відкладено на 13.10.2014р.

Представник відповідача в призначене судове засідання не з'явився, про час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином, що підтверджується наявним в матеріалах справи поштовим повідомленням (а.с.101), надав до канцелярії господарського суду заяву про перенесення розгляду справи.

Представник позивача в судовому засіданні надав до справи уточнену позовну заяву, якою просив суд стягнути з відповідача на користь позивача суму основного боргу у розмірі 39986,38 грн., інфляційні витрати у розмірі 6102,02 грн., суму 3% річних у розмірі 746,05 грн., суму пені у розмірі 4974,74 грн., та суму судового збору у розмірі 1827 грн. 00 коп. (а.с. 103-105)

Суд, дослідивши уточнену позовну заяву, встановив, що за своїм змістом вона є заявою про збільшення позовних вимог.

На підставі ст. 22 ГПК України, уточнена позовна заява прийнята судом до розгляду, як заява про збільшення позовних вимог.

Представник позивача в судовому засіданні надав заяву, якою просив суд продовжити строк розгляду справи на 15 днів.

Ухвалою господарського суду від 13.10.2014р., продовжено строк вирішення спору на 15 днів до 29.10.2014р., у зв'язку з неявкою представника відповідача в судове засідання розгляд справи відкладено на 23.10.2014р.

23.10.2014. представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача в призначене судове засідання не з'явився, про час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином, відзив на позов до справи не надав, про причини неявки суд не повіомив.

Згідно з п. 3.9.1. Постанови Вищого господарського суду України від 26.12.11р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

Суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на участь у судовому засіданні та вважає можливим розглянути справу за відсутності представника відповідача, оскільки останній повідомлений про час та місце судового засідання належним чином, а матеріали справи містять достатньо документів необхідних для вирішення спору по суті та прийняття обґрунтованого рішення.

Відзиву на позов до суду не надано, тому справа розглядається за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

23.10.2014р. в порядку ст. 85 ГПК України, у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Між приватним підприємством "ТЕХНОПРОМЗВ`ЯЗОК" (постачальник-позивач) та товариством з обмеженою відповідальністю "ДНІПРОПРОМЖИТЛОБУД-4" (покупець-відповідач) укладено договір поставки №1505-1 від 15.05.2013р., відповідно до умов якого постачальник зобов'язується передати у власність покупця електротехнічне обладнання та витратні матеріали (товар), а покупець зобов'язується прийняти та оплатити його у відповідності з умовами даного договору. (а.с.13- 14)

Найменування, кількість та ціна товару вказується у видаткових накладних. (п.1.2. договору)

Відповідно до п. 2.2. договору, покупець здійснює передоплату у розмірі 40% від суми виставленого рахунку на розрахунковий рахунок постачальника, частина, що залишилась оплачується протягом 7 календарних днів, з моменту отримання товару покупцем.

Фактом оплати є надходження грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника. (п.2.3. договору)

Пунктом 5.1. договору, сторони погодили, що товар вважається переданим постачальником та прийнятим покупцем по кількості - згідно накладної.

На виконання вимог укладеного договору, позивач в період з 20.05.2013 року по 19.02.2014р. поставив відповідачу товар на загальну суму 128 042 грн. 38 коп. про що свідчать наявні в матеріалах справи видаткові накладні, які підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені печаткою підприємства позивача та відповідача. (а.с.16,18,19,21,23,25-27,29-39,42-45,47-53,55-57, 98)

Товар отримав уповноважений представник відповідача Смеля Є.І., на підставі виданих йому довіреностей на отримання цінностей. (а.с.17,20,22,24,28,41,46,54,58)

Проте, в порушення своїх зобов'язань за договором поставки відповідач, за отриманий товар розрахувався частково на суму 88056,00 грн., у зв'язку чим у останнього утворилась заборгованість у розмірі 39 986 грн. 38 коп., що підтверджується наявними в матеріалах справи банківськими виписками (а.с.59-76), а також підписаним між сторонами актом звірки взаєморозрахунків станом на 05.08.2014р.(а.с.15)

Станом на час звернення позивача до господарського суду заборгованість відповідача залишилась неоплаченою, що і стало підставою для звернення позивача до господарського суду за захистом своїх прав.

На підставі п. 6.2. договору, яким сторонами узгоджено, що за прострочку поставки або недопоставку товару постачальник сплачує покупцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості не поставленого в строк товару за кожен день прострочки, позивач нарахував відповідачу пеню у розмірі 4974 грн. 74 коп. (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог а.с.103-105).

На підставі ст. 625 ЦК України, за неналежне виконання відповідачем грошових зобов'язань позивач нарахував відповідачу 3% річних у розмірі 746,05 грн. та інфляцію у розмірі 6102 грн. 02 коп. (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог а.с.103-105).

Дослідивши матеріали справи та подані докази, заслухавши представника позивача, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, з наступних підстав:

Сторони є суб'єктами господарювання, тому відповідно до положень ст.ст. 4, 173-175 і 193 ГК України до прав і обов'язків сторін, що виникли на підставі зазначеного договору і є господарськими зобов'язаннями, мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених Господарським кодексом України.

Факт отримання відповідачем товару підтверджується матеріалами справи, а саме видатковими накладними, що містяться в матеріалах справи (а.с.16,18,19,21,23,25-27,29-39,42-45,47-53,55-57, 98), які підписані представниками сторін та скріплені печатками підприємств позивача та відповідача.

Доказів повної оплати поставленого позивачем товару, матеріали справи не містять.

Зобов'язання відповідача, щодо оплати за отриманий товар передбачено умовами договору та нормами законодавства.

Відповідачем оплату поставленого товару не здійснено, тобто порушено умови договору, який підписаний між сторонами.

Відповідно до ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з приписами ст.ст. 525, 526 ЦК України та ст. 193 ГК України цивільні та господарські зобов'язання мають бути виконані належним чином і у встановлений договором строк, а одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається, крім випадків, передбачених законом.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Стаття 663 Цивільного кодексу України передбачає, що продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Стаття 712 ЦК України зазначає, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини першої статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що відповідач неналежним чином виконав свої зобов'язання за вищевказаним договором, спір між сторонами виник з його вини, тому позовні вимоги позивача в частині стягнення з відповідача основного боргу у розмірі 39986 грн. 38 коп. - доводяться матеріалами справи, є обґрунтованими і підлягають задоволенню у повному обсязі.

Що стосується позовних вимог позивача про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 746,05 грн. та інфляції у розмірі 6102 грн. 02 коп. (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог а.с.103-105), суд зазначає наступне:

Відповідно ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошових зобов'язань на вимогу кредитора, зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 відсотка річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Суд перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог а.с.103-105), доходить до висновку, що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляційних втрат за період з березня 2014 року по вересень 2014р. у розмірі 6102 грн. 02 коп. - є правомірними, обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Виходячи з того, що факт отримання відповідачем товару від позивача є доведеним матеріалами справи, а оплата вказаного товару відповідачем проведена не була, перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних за неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог а.с.103-105), суд вважає, що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача суми 3% річних у розмірі 746 грн. 05 коп., підлягають частковому задоволенню у розмірі 742 грн. 76 коп., у зв'язку з невірним розрахунком 3% річних позивачем, оскільки період прострочення зобов'язання з оплати за видатковою накладною №т-00002849 від 19.02.2014р. починається з 27.02.2014р., тоді як позивачем нараховано 3% річних за даною видатковою накладною починаючи з 26.02.2014р.

Щодо позовних вимог позивача про стягнення з відповідача пені у розмірі 4974 грн.74 коп. (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог а.с.103-105), суд враховує наступне.

На підставі п. 6.2. договору, яким сторонами узгоджено, що за прострочку поставки або недопоставку товару постачальник сплачує покупцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості не поставленого в строк товару за кожен день прострочки, позивач нарахував та просить стягнути з відповідача пеню на загальну суму 4974 грн. 74 коп.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі, правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст.547 Цивільного кодексу України).

Крім того, Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" (надалі-Закон) встановлено, що його норми регулюють договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань.

Відповідно до ст. 1 цього Закону, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (ст. 3 Закону).

Таким чином, нарахування пені відповідно до цього Закону, можливе лише у тому разі, коли вона встановлена за згодою сторін.

Зі змісту договору поставки №1505-1 від 15.05.2013р. вбачається, що в пункті 6.2 договору встановлено те, що за прострочку поставки або недопоставку товару постачальник сплачує покупцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості не поставленого в строк товару за кожен день прострочки.

Договором, укладеним між позивачем та відповідачем по справі, не передбачено забезпечення виконання зобов'язання неустойкою (пенею), а тому її нарахування та стягнення є безпідставним.

Враховуючи наведене, вимоги позивача стосовно стягнення з відповідача пені задоволенню не підлягають.

Отже, факт неналежного виконання відповідачем зобов'язань за договором, щодо своєчасної оплати за поставлений товар встановлено судом та доведено матеріалами справи.

Згідно зі ст.49 ГПК України судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 4, 32, 33, 36, 43, 49, 75, 82-85, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "ДНІПРОПРОМЖИТЛОБУД-4" (49033, м. Дніпропетровськ, вул. Краснопільська, буд. 14-Б, код ЄДРПОУ 32887253) на користь приватного підприємства "ТЕХНОПРОМЗВ`ЯЗОК" (49000, м. Дніпропетровськ, вул. Гладкова, буд. 13, оф. 80, код ЄДРПОУ 35544826) суму основного боргу у розмірі 39986грн. 38 коп., 3% річних у розмірі 742 грн. 76 коп., інфляційні втрати у розмірі 6102 грн. 02 коп. та суму судового збору у розмірі 1651 грн. 45 коп.

В решті позову відмовити.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскаржене протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Суддя Л.П. Кармазіна

Повне рішення складено 24.10.2014р .