Постанова

від 01.10.2014 по справі 826/8246/14

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

01 жовтня 2014 року 13 год. 22 хв. № 826/8246/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: Головуючого - судді Дегтярьової О.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Канквест Паллет» до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення від 15 січня 2014 року № 0000332203, - В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Канквест Паллет» (далі - позивач, ТОВ «Канквест Паллет») з позовом до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві (далі - відповідач, ДПІ) про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення від 15 січня 2014 року № 0000332203, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 112 020 грн. та нараховано штрафні санкції в сумі 28 005 грн.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що при проведенні документальної невиїзної перевірки відповідач дійшов помилкового висновку про порушення ним п. 44.1 ст. 44, п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188, п.п. 198.2, 198.3, 198.6 ст.198, п.п. 201.1, 201.6, 201.10 ст.201 Податкового кодексу України, оскільки реальність господарських операцій з контрагентом підтверджується первинними документами, а висновки про наявність правопорушення позивачем ґрунтуються лише на висновках акта про неможливість проведення зустрічної звірки контрагента. Тому є підстави для скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Відповідач проти заявленого позову заперечив, посилаючись на те, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийняте правомірно та з урахуванням всіх обставин. Зокрема, наголошує на тому, що позивачем не надано будь-яких належним чином оформлених документів, які підтверджують факт транспортування придбаного товару.

В судове засідання, призначене на 18 серпня 2014 року, представник позивача не з'явився, проте подав до суду клопотання, в якому підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити, а також просив суд продовжувати розгляд справи за його відсутності.

Представник відповідача 18 серпня 2014 року в судовому засіданні заперечував проти позовних вимог та просив відмовити в їх задоволенні.

18 серпня 2014 року в судовому засіданні судом було ухвалено перейти до письмового провадження на підставі ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з огляду на таке.

В ході судового розгляду було встановлено, що протягом періоду з 20.12.2013 по 24.12.2013 ДПІ, на підставі п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, п. 78.1 ст. 78, п.п. 79.1, 79.2 ст. 79, п. 82.2 ст. 82 Податкового кодексу України та наказу ДПІ від 18.12.2013 № 1020, була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ «Канквест Паллет» (ідентифікаційний код 37311008) з питань дотримання вимог правильності обчислення, повноти та своєчасності сплати до бюджету податку на додану вартість по взаємовідносинах із Товариством з обмеженою відповідальністю «Леонайдс Кепітал» (ідентифікаційний код 37568304) (далі - контрагент, ТОВ «Леонайдс Кепітал») за період з 01.09.2012. по 30.09.2012.

За результатами перевірки відповідачем складено акт від 24.12.2013 №383/26-57-22-03-07/37311008 (далі - акт перевірки), за висновками якого встановлено порушення п. 44.1 ст. 44, п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188, п.п. 198.2, 198.3, 198.6 ст.198, п.п. 201.1, 201.6, 201.10 ст.201 Податкового кодексу України (далі - ПК України), ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-ХІV (далі - Закон № 996-ХІV), пп. 2.5 п. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704 (далі - Положення №88), що призвело до заниження податку на додану вартість за вересень 2012 року на загальну суму 112 020, 00 грн.

Як вбачається з акта перевірки підставою для висновку податкового органу про наявність порушень була інформація з акту ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві про неможливість проведення зустрічної звірки контрагента від 28.05.2012 № 1850/22-3/37568304, згідно якого кількість працюючих на підприємстві відповідно до довідки по формі 1ДФ складала 3 особи; складські приміщення - відсутні; не встановлено факту реального здійснення господарських операцій з контрагентами. Разом з тим, позивачем не надано будь-яких належним чином оформлених документів, які підтверджують факт транспортування товару постачальником.

Наведене, на думку відповідача, свідчить, що операції між позивачем та ТОВ «Леонайдс Кепітал» здійснювалися з метою штучного формування податкового кредиту та не мають реального товарного характеру (факту передачі товарів, робіт, послуг від продавця до покупця). Відсутність у ТОВ «Леонайдс Кепітал» основних фондів, відсутність трудових ресурсів, що є ознаками того, що дана операція не має економічної суті (не є господарською) та вказує на відсутність адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань по поставці товарів (робіт, послуг) та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань. Відтак ТОВ «Леонайдс Кепітал» не могло надати товар, та послуги щодо розвантаження, складування та ремонту піддонів ТОВ «Канквест Паллет» за перевіряємий період.

Зважаючи на викладене, суд вважає безпідставними твердження позивача, що висновки про наявність правопорушення позивачем ґрунтуються лише на висновках акту про неможливість проведення зустрічної звірки його контрагента.

На підставі акту перевірки та згідно з пп. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54, п. 123.1 ст. 123 ПК України за порушення п. 44.1 ст. 44, п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188, п.п. 198.2, 198.3, 198.6 ст.198, п.п. 201.1, 201.6, 201.10 ст.201 ПК України відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 15 січня 2014 року № 0000332203, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 112 020 грн. та нараховано штрафні санкції в сумі 28 005 грн.

За результатом адміністративного оскарження спірне податкове повідомлення-рішення залишено без змін.

При вирішення даного спору суд виходить з наступного.

Беручи до уваги лист Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11 від 02.06.2011, а також те, що необхідною умовою для віднесення позивачем сум податку з придбаних товарів (робіт, послуг) до податкового кредиту та до складу валових витрат є факт придбання таких товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в межах його власної господарської діяльності, що полягає у намірі платника податку отримати користь від придбаних товарів (робіт, послуг), тому в межах даного спору підлягає встановленню факт підтвердження сум витрат на придбання товарів (робіт, послуг) належним чином оформленими первинними документами, факт здійснення (реальність) господарських операцій між позивачем та його контрагентом та спеціальна податкова правосуб'єктність учасників господарської операції.

Судом встановлено, що між позивачем та його контрагентом ТОВ «Леонайдс Кепітал» (продавець) укладено наступні 3 договори:

- договір купівлі-продажу від 01.08.2012 №12/0801/1, у відповідності до якого продавець зобов'язується поставити та передати у власність позивачу піддони, а останній зобов'язується прийняти та оплатити цей товар. При цьому, відповідно до п. 5.2 договору, відвантаження товару здійснюється силами продавця.

- договір про надання послуг від 01.08.2012 № 12/0801/2, предметом якого є надання контрагентом послуг по розвантаженню та сортуванню піддонів б/у на складах позивача, за ціною 11,76 грн. (в т.ч. ПДВ) за одиницю розвантаженого та посортованого товару.

- договір про надання послуг від 01.09.2012 № 12/0801/3, предметом якого є надання контрагентом послуг з ремонту піддонів б/у з матеріалів позивача.

На виконання зобов'язань за договором купівлі-продажу від 01.08.2012 №12/0801/1 ТОВ «Леонайдс Кепітал» згідно видаткових накладних: від 03.09.2012 № РН-030902 поставлено 2140 піддонів різного сорту на суму 58977,60 грн. (в т.ч. ПДВ - 9829,60 грн.), від 10.09.2012 № РН-100901 поставлено 2020 піддонів різного сорту та 200 кришок на суму 59995,80 грн. (в т.ч. ПДВ - 9999,30 грн.), від 12.09.2012 № РН-120901 поставлено 1340 піддонів на суму 59978,40 грн. (в т.ч. ПДВ - 9996,40 грн.), від 18.09.2012 № РН-180901 поставлено 1773 піддони різного сорту та 80 кришок на суму 58358,64 грн. (в т.ч. ПДВ - 9726,44 грн.), від 19.09.2012 № РН-190901 поставлено 1104 піддони на суму 54979,20 грн. (в т.ч. ПДВ - 9163,20 грн.), від 21.09.2012 № РН-210901 поставлено 1180 піддонів на суму 52816,80 грн. (в т.ч. ПДВ - 8802,80 грн.), від 26.09.2012 № РН-260902 поставлено 950 піддонів різного сорту на суму 25926,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 4321,00 грн.), від 26.09.2012 № РН-260901 поставлено 800 піддонів різного сорту на суму 20352,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 3392,00 грн.).

Довіреностей на отримання товару позивачем не надано.

Водночас перед поставкою товару ТОВ «Леонайдс Кепітал» були виставлені рахунки на оплату (від 03.09.2012 № СФ-030903, від 10.09.2012 № СФ-100902, від 12.09.2012 № СФ-120903, від 18.09.2012 № СФ-180901, від 19.09.2012 № СФ-190901, від 21.09.2012 № СФ-210902, від 26.09.2012 № СФ-260903, від 26.09.2012 № СФ-260902) цього товару з загальною його вартістю, що відповідає ціні у вищенаведених видаткових накладних.

На суми поставленого товару ТОВ «Леонайдс Кепітал» виписані податкові накладні позивачу від 03.09.2012 № 2, від 10.09.2012 № 12, від 12.09.2012 № 16, від 18.09.2012 № 29, від 19.09.2012 № 31, від 21.09.2012 № 34, від 26.09.2012 № 41, від 26.09.2012 № 40.

Суми податку на додану вартість по зазначених податкових накладних позивачем віднесені до складу податкового кредиту з податку на додану вартість у вересні 2012 року.

Водночас, слід відзначити, що транспортні витрати згідно досліджених судом податкових накладних складають 0,00 грн. А згідно податкової декларації з податку на прибуток ТОВ «Леонайдс Кепітал» за 2012 рік витрати на збут також відсутні.

На підтвердження факту оплати за придбаний товар позивач надав виписки банку по його рахунку, досліджуючи призначення платежу яких, суд встановив, що з них лише дві операції 24.09.2012 вказують на сплату грошових коштів позивачем контрагенту по виставленим рахункам на оплату товару поставленого у вересні 2012 року, а саме: 10000,00 грн. сплачено по рахунку від 03.09.2012 № СФ-030903 та 28570,00 грн. сплачено одночасно за двома рахунками від 03.09.2012 № СФ-030903 та від 31.08.2012 № СФ-310808.

Всі інші платежі свідчать про оплату придбаного товару позивачем, дійсно на виконання цього ж договору, але за поставлений товар у серпні 2012 року, та не стосуються предмету доказування у даній справі.

Про причини неможливості подання суду доказів на підтвердження факту проведення будь-яких інших розрахунків з контрагентом за поставлений товар у вересні 2012 року позивачем не повідомлено.

Також, оцінивши поряд з іншими наявними у справі доказами оборотно-сальдову відомість за вересень 2012 року про замовлення товару у ТОВ «Леонайдс Кепітал», суд не приймає її в якості належного та допустимого доказу у спірних правовідносинах, оскільки відомості, на які посилається позивач, не є первинними документами та не мають сили первинних документів в розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

На виконання договору про надання послуг від 01.08.2012 № 12/0801/2 ТОВ «Леонайдс Кепітал» розвантажило та відсортувало 9100 од. товару позивача, що підтверджується актами надання послуг від 13.09.2012 № ОУ-130901 на суму 48216,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 8036,00 грн.) та від 14.09.2012 № ОУ-140905 на суму 58800,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 9800,00 грн.), та виставило позивачу рахунки на оплату вказаних послуг від 13.09.2012 № СФ-130901 та від 14.09.2012 №СФ-140903.

На суми наданих послуг ТОВ «Леонайдс Кепітал» виписані податкові накладні позивачу від 13.09.2012 № 17 та від 14.09.2012 № 22, суми податку на додану вартість по яких позивачем віднесені до складу податкового кредиту з податку на додану вартість у вересні 2012 року.

Доказів на підтвердження факту проведення розрахунків з контрагентом за надані у вересні 2012 року послуги матеріали справи не містять, позивачем не надано, про причини неможливості їх подання суду не повідомлено.

На виконання договору про надання послуг від 01.09.2012 № 12/0801/3 ТОВ «Леонайдс Кепітал» відремонтувало 9651 од. товару позивача, що підтверджується актами надання послуг від 03.09.2012 № ОУ-030901 на суму 45000,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 7500,00 грн.), від 06.09.2012 № ОУ-060901 на суму 38520,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 6420,00 грн.), від 14.09.2012 № ОУ-140904 на суму 59958,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 9993,00 грн.), від 20.09.2012 № ОУ-200901 на суму 30240,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 5040,00 грн.), та виставило позивачу рахунки на оплату вказаних послуг від 03.09.2012 № СФ-030904, від 06.09.2012 №СФ-060901, від 14.09.2012 № СФ-140902, від 20.09.2012 №СФ-200902.

На суми наданих послуг ТОВ «Леонайдс Кепітал» виписані податкові накладні позивачу від 03.09.2012 № 3, від 06.09.2012 № 9, 14.09.2012 № 21 та від 20.09.2012 № 32, суми податку на додану вартість по яких позивачем віднесені до складу податкового кредиту з податку на додану вартість у вересні 2012 року.

Доказів на підтвердження факту проведення розрахунків з контрагентом за надані у вересні 2012 року послуги матеріали справи не містять, позивачем не надано, про причини неможливості їх подання суду не повідомлено.

Так, відповідно до п. 200.1 ст. 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно з пп. 14.1.156 п. 14.1 ст. 14 ПК України податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

За змістом п. 188.1 ст.188 ПК України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості (у разі здійснення контрольованих операцій - не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг. До складу договірної (контрактної) вартості не включаються суми неустойки (штрафів та/або пені), три проценти річних та інфляційні, що отримані платником податку внаслідок невиконання або неналежного виконання договірних зобов'язань.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

За змістом п. 198.6 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

У відповідності до вимог п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну.

З аналізу зазначених норм вбачається, що визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість, по-перше, є відповідність податкової накладної порядку її заповнення та мета подальшого використання придбаних товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. По-друге, реальне здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях, а також оформлення зазначених операцій необхідними документами первинного обліку, що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

А отже, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Слід зазначити, що обов'язок підтвердити правомірність та обґрунтованість сформованого податкового кредиту належними документами первинного обліку покладається на платника-покупця товарів (робіт, послуг), позаяк саме він є суб'єктом, який зменшує суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість, що підлягає перерахуванню до бюджету, на суму податкового кредиту, визначеного постачальником.

З ціллю підтвердження обґрунтованості заявленої податкової вигоди необхідно встановити їх об'єктивний предметний зв'язок з фактами та результатами реальної підприємницької або іншої економічної діяльності, що слугує підставою для висновку про достовірність представлених первинних документів, у тому числі щодо відомостей про учасників та умови господарських операцій.

Суд звертає увагу, що навіть наявність у покупця належно оформлених документів, необхідних для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою формування податкового кредиту, у разі не доведення реальності здійснених господарських операцій та факту використання придбаних товарів/послуг в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

За відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів.

Відповідно п. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» № 996 від 16.07.1999 бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Статтею 9 цього Закону регламентовано, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Згідно ст. 1 Закону Закон № 996-ХІV первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Таким чином, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах

Встановлення даних про рух активу на шляху від виробника до платника вимагає з'ясування яким чином транспортувався товар, де зберігався, ким приймався, у тому числі встановлення посадових осіб постачальника і покупця, задіяних у такому процесі.

В розрізі викладеного, суд вважає за необхідне відзначити, що для здійснення господарських операцій з купівлі-продажу піддонів, їх ремонту та розвантаження, зокрема у встановлених судом значних обсягах, необхідна наявність фізичної, технологічної та технічної можливості у сторін правочину до вчинення дій, що становлять її зміст, наприклад в даному випадку, транспортування габаритного товару, наявність трудових ресурсів для його розвантаження та наявність приміщення для його зберігання чи використання.

Наявність у позивача складського відкритого майданчика для зберігання купленого ним товару підтверджується за договором оренди.

Зокрема суд приходить до висновку, що відсутність у контрагента або у позивача трудових ресурсів та транспорту для самостійного виконання договірних зобов'язань не свідчить про неможливість виконати відповідні роботи (послуги) та не є підставою для виключення з податкового обліку, саме з цих мотивів, витрат на оплату цих товарів (послуг), у тому числі й по ПДВ. Адже судовий контроль не призначений перевіряти економічну доцільність рішень, що приймаються суб'єктами господарювання, які у сфері господарської діяльності наділені самостійністю та широкою дискрецією (зокрема, при виборі контрагентів, вирішенні питання щодо необхідності залучення третіх осіб до виконання своїх господарських зобов'язань тощо).

Разом з цим, встановлюючи та оцінюючи дані про рух активу від виробника до платника та докази на підтвердження факту виконання у повному обсязі сторонами зобов'язань за вищенаведеними договорами, суд приходить до висновку, що відсутність доказів на підтвердження транспортних витрат, довіреностей на отримання товару, платіжних доручень або банківських виписок на підтвердження перерахування коштів за придбаний товар та надані послуги докази, свідчить, що вчинені позивачем господарські операції з контрагентом є сумнівними, не відповідають дійсному економічному змісту та не мають фактичного (реального) підґрунтя.

Враховуючи викладене, судом не встановлено, а позивачем не доведено, що здійснені ним господарські операції з ТОВ «Леонайдс Кепітал» носять реальний характер.

Також при оцінці правильності врахування позивачем у податковому обліку витрат на оплату придбаної у контрагента продукції, судом досліджувалась не лише реальність виконання цих операцій та їх документування, а й факт отримання позивачем доходу за наслідками подальшого використання придбаного товару у відповідному податковому періоді.

Під господарською діяльністю у Господарському кодексі України (стаття 3) розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

При цьому неодмінною характерною рисою господарської діяльності в рамках податкових відносин є її направлення на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах.

У той же час, умовою відображення господарської операції у податковому обліку є її здійснення за наявності розумної економічної причини (ділової мети).

Судом встановлено, що позивач придбавав у вересні 2012 року у ТОВ «Леонайдс Кепітал» піддони різних сортів, а саме:

- піддон за ціною 37,30 грн. (без ПДВ) за одиницю;

- піддон 1-го сорту за ціною 39,40 грн. (без ПДВ) за одиницю;

- піддон 1-го сорту з термообробкою за ціною 37,50 грн., 37,90 грн., 44,40 грн. (без ПДВ) за одиницю;

- піддон 2-го сорту за ціною 25,80 грн., 22,50 грн., 27,50 грн. (без ПДВ) за одиницю;

- піддон 2-го сорту з термообробкою за ціною 31,20 грн. (без ПДВ) за одиницю;

- піддон 3-го сорту за ціною 19,10 грн., 19,20 грн., 19,26 грн., 19,30 грн., 17,50 грн., 17,90 грн., 21,50 грн.(без ПДВ) за одиницю;

- піддон 3-го сорту з термообробкою за ціною 21,20 грн. (без ПДВ) за одиницю;

- піддон 4-го сорту з термообробкою за ціною 23,60 грн. (без ПДВ) за одиницю;

- європіддон з термообробкою за ціною 41,50 грн., 43,00 грн. (без ПДВ) за одиницю.

Подальший продаж цього товару у вересні 2012 року здійснювався за наступними цінами:

- для ТОВ «Аміда Плюс» піддон 2-го сорту з термообробкою за ціною 36,25 грн. (без ПДВ) за одиницю, при цьому ціна закупівлі - 31,20 грн.;

- для ТОВ «Чіпіта Україна Збут», ПП «Аллакс», ТОВ «Альцест» піддон 3-го сорту за ціною 20,83 грн. (без ПДВ) за одиницю, при цьому ціна закупівлі - 19,10 грн., 19,20 грн., 19,26 грн., 19,30 грн., 17,50 грн., 17,90 грн., 21,50 грн.;

- для ТОВ «Чіпіта Україна Збут» піддон 1-го сорту за ціною 45,83 грн. (без ПДВ) за одиницю, при цьому ціна закупівлі - 39,40 грн.;

- для ТОВ «ДЖІ.М» піддон 3-го сорту за ціною 22,40 грн. та 23,12 грн. (без ПДВ) за одиницю, при цьому ціна закупівлі - 19,10 грн., 19,20 грн., 19,26 грн., 19,30 грн., 17,50 грн., 17,90 грн., 21,50 грн.;

- для ТОВ «ДЖІ.М» піддон 2-го сорту за ціною 34,51 грн. (без ПДВ) за одиницю, при цьому ціна закупівлі - 25,80 грн., 22,50 грн., 27,50 грн.;

- для ДП «Київцемент» піддон 3-го сорту за ціною 30,00 грн. (без ПДВ) за одиницю, при цьому ціна закупівлі - 19,10 грн., 19,20 грн., 19,26 грн., 19,30 грн., 17,50 грн., 17,90 грн., 21,50 грн.;

- для Студія Модерна, ТОВ, ТОВ «Європрофіль юа» піддон 3-го сорту за ціною 22,50 грн. (без ПДВ) за одиницю, при цьому ціна закупівлі - 19,10 грн., 19,20 грн., 19,26 грн., 19,30 грн., 17,50 грн., 17,90 грн., 21,50 грн.;

- для ТОВ «Київська кріпильна компанія» піддон 3-го сорту за ціною 21,63 грн. (без ПДВ) за одиницю, при цьому ціна закупівлі - 19,10 грн., 19,20 грн., 19,26 грн., 19,30 грн., 17,50 грн., 17,90 грн., 21,50 грн.;

- для ТОВ «ВП «Скіф» піддон 3-го сорту з термообробкою за ціною 24,72 грн. (без ПДВ) за одиницю, при цьому ціна закупівлі - 21,20 грн.;

- для ТОВ «КВС -Україна» піддон 4-го сорту з термообробкою за ціною 27,50 грн. (без ПДВ) за одиницю при цьому ціна закупівлі - 23,60 грн.;

- для ДП Кам'янецьПодільського ПАТ «Гіпсовик» піддон 2-го сорту за ціною 36,43 грн. (без ПДВ) за одиницю при цьому ціна закупівлі - 25,80 грн., 22,50 грн., 27,50 грн.

Наведене вказує, що ціна закупівлі і продажу коливається в межах декількох гривень.

Водночас, суд звертає увагу, що вартість послуг з розвантаження піддонів, які надавались позивачу ТОВ «Леонайдс Кепітал» за договором № 12/0801/2, становить 11,76 грн. (з ПДВ), та щодо обґрунтування якої позивачем були надані окремі письмові пояснення.

Відтак, викладені обставини та надані позивачем документи в їх сукупності не дають суду можливості встановити реальність здійснених господарських операцій між позивачем та ТОВ «Леонайдс Кепітал», а беззаперечно вказують лише на їх фіксацію.

Насамкінець судом відзначається, що результат судового оскарження ТОВ «Леонайдс Кепітал» дій податкового органу про проведенні перевірки, складання акту та коригування податкових зобов'язань в базах даних у справі № 826/12386/13-а не містить інформації щодо предмету доказування у даній справі та не стосується підстав з яких було винесено спірне рішення у даній справі, у зв'язку з чим відповідно до приписів ч. 1 ст. 70 Кодексу адміністративного судочинства не приймаються судом до розгляду в якості належного доказу.

Згідно з ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України).

Суд при вирішенні даного спору, враховуючи зміст ч. 3 ст. 2 КАС України, перевіривши відповідність оскаржуваного рішення усім вищезазначеним вимогам, дійшов висновку про доведеність відповідачем правомірності винесення ним спірного податкового повідомлення-рішення, у зв'язку з чим позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Керуючись ст. 2, ст. 9, ст. ст. 69 - 71, ст. 94, ст. ст. 158-163, ст. 167, ст. 186, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Канквест Паллет» відмовити.

Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена за правилами, встановленими в ст.ст. 185 - 187 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно.

Суддя О.В. Дегтярьова