Постанова

від 17.09.2014 по справі 826/12855/14

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

17 вересня 2014 року 17:23 № 826/12855/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Погрібніченка І.М., при секретарі судового засідання Хилі І.В., за участю представників: позивача - Рубан Т.В., Недашківського О.В., відповідача - Мірошниченко М.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «ВІРУС МЬЮЗІК» доДержавної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 19 травня 2014 року № 0006822213, № 0006832213, № 0006842213, -

На підставі ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 17 вересня 2014 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

01 вересня 2014 року до Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «ВІРУС МЬЮЗІК» (далі - ТОВ «ВІРУС МЬЮЗІК», позивач) з адміністративним позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 19 травня 2014 року № 0006822213, № 0006832213, № 0006842213, прийнятих Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі - ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві, відповідач).

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що укладений господарський договір з суб'єктом господарювання: ТОВ «СТАРКСЕРВІС» відповідає вимогам чинного законодавства. На виконання умов договору були належним чином оформлені та підписані акти наданих послуг та виписані податкові накладні, що на думку позивача, свідчить про реальний та фактичний характер взаємовідносин між ним та вказаним контрагентом.

Також позивач вважає, що винесенні податкові повідомлення-рішення є такими, що не ґрунтуються на фактичних обставинах та нормах чинного законодавства.

Позивач наголошує, що укладений ним договір та складені на підтвердження його виконання первинні документи спрямовані на здійснення господарської діяльності товариства.

На переконання позивача, досліджені під час перевірки, проведеної відповідачем, фактичні обставини проведення господарських операцій між ним та ТОВ «СТАРКСЕРВІС» за період 2013-2014 рр., досліджені не в повному обсязі.

Також, на думку позивача, посилання контролюючого органу як на доказ на наявність судових рішень (вирок Шевченківського районного суду м. Києва від 24.09.2013 р.), безпосередньо не пов'язаних з його діяльністю, а також свідчень громадян, не підтверджених іншими об'єктивними документальними доказами у судовому або кримінально-процесуальному провадженні не можуть використовуватися під час перевірок, які проводяться органами державної податкової служби.

Також, позивач вважає, що відповідач при складанні акту перевірки вийшов за межі своїх повноважень і суб'єктивно, однобічно та необґрунтовано здійснив донарахування.

Окрім цього позивач вказує на те, що оскільки перевірка проводилась на підставі постанови слідчого з ОВС першого відділу кримінальних розслідувань СУ ФР ГУ Міндоходів у м. Києві від 31.03.2014 р., тобто відповідно до кримінально-процесуального закону або закону про оперативно-розшукову діяльність, податкові повідомлення-рішення, виходячи з приписів п. 86.9 ст. 86 Податкового кодексу України, за результатами такої перевірки не приймаються до дня набрання законної сили відповідним рішенням суду.

В судовому засіданні представники позивача позовні вимоги повністю підтримали та просили їх задовольнити.

Контролюючий орган подав заперечення на адміністративний позов, в яких зазначає, що відповідно наданим до перевірки документам та з огляду на інформацію, наявній в них, встановлено, що у ТОВ «ВІРУС МЬЮЗІК» відсутнє право на формування витрат та податкового кредиту по взаємовідносинам з ТОВ «СТАРКСЕРВІС».

За таких обставин, відповідач вважає, що на підставі виявлених порушень, контролюючим органом правомірно прийняті податкові повідомлення-рішення.

В наданих запереченнях, відповідач просить в задоволенні адміністративного позову відмовити в повному обсязі, в судовому засіданні проти задоволення адміністративного позову представник відповідача заперечував.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення їх представників, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ВІРУС МЬЮЗІК» (ідентифікаційний код юридичної особи 33888500) зареєстроване 29.11.2005 р., місце проведення державної реєстрації - Шевченківська районна у місті Києві державна адміністрація. Вказане товариство розташоване за адресою: 01135, м. Київ, вул. Дмитрівська, буд. 66-А.

ТОВ «ВІРУС МЬЮЗІК» взято на податковий облік в органах державної податкової служби 29.11.2005 р. за № 23677. Станом на дату підписання акта перевірки суб'єкт господарювання знаходився на обліку у Державній податковій інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві.

Згідно з Свідоцтвом про реєстрацію платника податку на додану вартість № 200059432 від 31.07.2012 р. ТОВ «ВІРУС МЬЮЗІК» є платником податку на додану вартість з 17.02.2006 р. (індивідуальний податковий номер 338885026598).

В період з 09.04.2014 р. по 15.04.2014 р. ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІРУС МЬЮЗІК» (код ЄДРПОУ 33888500) з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо правильності нарахування та сплати до бюджету податку на додану вартість, податку на прибуток підприємства та інших обов'язкових платежів при здійсненні фінансово-господарських операцій з ТОВ «СТАРКСЕРВІС» (код ЄДРПОУ 38292311) за період з 01.01.2012 р. по 28.02.2014 р., за результатами якої складено Акт № 1003/22-13/33888500 від 23.04.2014 р. (далі - Акт № 1003/22-13/33888500).

В ході перевірки контролюючим органом встановлено порушення наступних вимог:

- п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VI (із змінами та доповненнями), в результаті чого підприємством завищено податковий кредит з додатку на додану вартість, що призвело до заниження суми ПДВ, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за підсумками поточного звітного періоду, з урахуванням залишку від'ємного значення попереднього звітного періоду в розмірі 560 833,00 грн., в тому числі за січень 2013 р. в розмірі 31 667,00 грн., за лютий 2013 р. в розмірі 33 333,00 грн., за березень 2013 р. в розмірі 45 000,00 грн., за квітень 2013 р. в розмірі 58 333,00 грн., за травень 2013 р. в розмірі 25 000,00 грн., за червень 2013 р. в розмірі 45 000,00 грн., за липень 2013 р. в розмірі 108 333,00 грн., за серпень 2013 р. в розмірі 991 667,00 грн., за грудень 2013 р. в розмірі 115 000,00 грн.;

- п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VI (із змінами та доповненнями), що призвело до заниження подачку на прибуток підприємств всього у сумі 471 747,00 грн., в тому числі за 1 квартал 2013 р. в розмірі 98 942,00 грн., за 2 квартал 2013 р. в розмірі 124 585,00 грн., за 3 квартал 2013 р. в розмірі 200 015,00 грн., за 4 квартал 2013 р. в розмірі 48 205,00 грн., та завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за 4 квартал 2013 р. в розмірі 321 288,00 грн.

19 травня 2014 року ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві, на підставі Акта перевірки № 1003/22-13/33888500 від 23.04.2014 р., прийняла податкове повідомлення-рішення № 0006832213, яким згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 та згідно з абз. «б» п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (із змінами та доповненнями) за порушення п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VI (із змінами та доповненнями) визначено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість на загальну суму 701 041 грн., з якої сума грошового зобов'язання за основним платежем складає 560 833 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 140 208 грн.

19 травня 2014 року ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві, на підставі Акта перевірки № 1003/22-13/33888500 від 23.04.2014 р., прийняла податкове повідомлення-рішення № 0006842213, яким згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 та згідно з абз. «б» п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (із змінами та доповненнями) за порушення п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VI (із змінами та доповненнями) визначено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на прибуток підприємств на загальну суму 707 621 грн., з якої сума грошового зобов'язання за основним платежем складає 471 747 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 235 874 грн.

19 травня 2014 року ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві, на підставі Акта перевірки № 1003/22-13/33888500 від 23.04.2014 р., прийняла податкове повідомлення-рішення № 0006822213, яким згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 та згідно з п. 58.1 ст. 58 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (із змінами та доповненнями) за порушення п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VI (із змінами та доповненнями) зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 321 288 грн.

Незгода з зазначеними вище податковими повідомленнями-рішеннями відповідача обумовила позивача звернутись до суду.

Оцінивши за правилами статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд не погоджується з доводами Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІРУС МЬЮЗІК», виходячи з наступного.

Спірні правовідносини врегульовано нормами Конституції України, Податкового кодексу України (далі - ПК України), Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), Господарського кодексу України (далі - ГК України), Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» від 15.05.2003 р. № 755-IV (далі - Закон № 755-IV), Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року № 996-XIV (далі - Закон № 996-XIV), Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерством фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, який зареєстрований в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 р. за № 168/704 (далі - Положення № 88).

Згідно з ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Приписами п. 1.1 ст. 1 ПК України визначено, що Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно з пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

У відповідності до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

Платники податку, що застосовували касовий метод до набрання чинності цим Кодексом або застосовують касовий метод, мають право на включення до податкового кредиту сум податку на підставі податкових накладних, отриманих протягом 60 календарних днів з дати списання коштів з банківського рахунка платника податку.

Пунктом 200.1 ст. 200 ПК України визначено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно з п. 201.1 ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Також, статтями 137, 138 ПК України встановлені порядок визнання доходів та склад витрат та порядок їх визнання.

У відповідності до п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.

Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

Підпунктом 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України визначено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

У разі втрати, знищення або зіпсуття зазначених документів платник податку має право письмово заявити про це контролюючому органу та здійснити заходи, необхідні для поновлення таких документів. Письмова заява має бути надіслана до/або разом із поданням розрахунку податкових зобов'язань за звітний податковий період. Платник податків зобов'язаний відновити втрачені, знищені або зіпсовані документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження такої заяви до контролюючого органу.

Якщо платник податку поновить зазначені документи в наступних податкових періодах, підтверджені витрати включаються до витрат за податковий період, на який припадає таке поновлення.

Пунктом 123.1 статті 123 ПК України передбачено, що в разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

При повторному протягом 1095 днів визначенні контролюючим органом суми податкового зобов'язання з цього податку, зменшення суми бюджетного відшкодування тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

В ході дослідження матеріалів справи судом встановлено, що на виконання постанови слідчого з ОВС першого відділу кримінальних розслідувань СУ ФР ГУ Міндоходів у м. Києві від 31.03.2014 р., на підставі направлення на перевірку від 09 квітня 2014 року № 961/26-59-22-13 та наказу «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «ВІРУС МЬЮЗІК» код ЄДРПОУ 33888500» від 09 квітня 2014 року № 52, виданих відповідачем, було проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІРУС МЬЮЗІК», код ЄДРПОУ 33888500, з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо правильності нарахування та сплати до бюджету податку на додану вартість, податку на прибуток підприємства та інших обов'язкових платежів при здійсненні фінансово-господарських операцій з ТОВ «СТАРКСЕРВІС» (код ЄДРПОУ 38292311) за період з 01.01.2012 р. по 28.02.2014 р.

Під час перевірки контролюючим органом було встановлено, що між ТОВ «ВІРУС МЬЮЗІК» (Замовник) та ТОВ «СТАРКСЕРВІС» (Виконавець) був укладений Договір № 08/13-у про надання рекламних послуг від 17.12.2012 р. (далі - Договір № 08/13-у).

Відповідно до умов вказаного договору, Виконавець, за замовленням Замовника, зобов'язується надати рекламні послуги та послуги з розміщення реклами у засобах масової інформації та мережі Internet (надалі - «Послуги»), а Замовник зобов'язується прийняти й належним чином оплатити надані Виконавцем Послуги, у строки й на умовах, передбачені даним Договором (пп. 1.1 п. 1 Договору № 08/13-у).

Також, між сторонами були укладені та підписані Додатки №№ 1-12, до кожного з них складені акти наданих послуг та виписані податкові накладні.

При цьому, контролюючий орган не визнав вказані документи як такі що дають право позивачу на формування валових витрат та відповідних сум податкового кредиту через сумнів щодо фактичного здійснення господарських операцій.

Також, як вбачається з акту перевірки підприємства позивача, останню було проведено на підставі постанови слідчого з ОВС першого відділу кримінальних розслідувань СУ ФР ГУ Міндоходів у м. Києві від 31.03.2014 р., винесеної в рамках кримінального провадження № 32013110000000012 від 17.01.2014 р., внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 209 КК України.

Щодо правомірності прийняття податкових повідомлень-рішень за результатами проведених перевірок, призначених відповідно до кримінального процесуального законодавства або закону про оперативно-розшукову діяльність, суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 86.9 статті 86 ПК України (в редакції, чинній в момент прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень) у разі якщо грошове зобов'язання розраховується контролюючим органом за результатами перевірки, проведеної з обставин, визначених підпунктом 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу, щодо кримінального провадження, у якому розслідується кримінальне правопорушення стосовно посадової особи (посадових осіб) платника податків (юридичної особи) або фізичної особи - підприємця, що перевіряється, предметом якого є податки та/або збори, податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки приймається таким контролюючим органом протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання цим контролюючим органом відповідного судового рішення (обвинувальний вирок, ухвала про закриття кримінального провадження за нереабілітуючими підставами), що набрало законної сили. Матеріали такої перевірки разом з висновками контролюючого органу передаються органу, що призначив перевірку.

Окрім цього, приписами п. 58.4 ст. 58 ПК України у разі коли судом за результатами розгляду кримінального провадження про кримінальне правопорушення, предметом якого є податки, збори, винесено обвинувальний вирок, що набрав законної сили, або винесено рішення про закриття кримінального провадження за нереабілітуючими підставами, відповідний контролюючий орган зобов'язаний визначити податкові зобов'язання платника податків за податками та зборами, несплата податкових зобов'язань за якими встановлена судовим рішенням, та прийняти податкове повідомлення-рішення про нарахування платнику таких податкових зобов'язань і застосування стосовно нього штрафних (фінансових) санкцій у розмірах, визначених цим Кодексом.

Складання та надсилання платнику податків податкового повідомлення-рішення за податковими зобов'язаннями платника податків за податками та зборами, несплата податкових зобов'язань за якими встановлена судовим рішенням, забороняється до набрання законної сили судовим рішенням у кримінальному провадженні або винесення ухвали про закриття такого кримінального провадження за нереабілітуючими підставами.

Абзац другий цього пункту не застосовується, коли податкове повідомлення-рішення надіслане (вручене) до повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального правопорушення.

Отже, системний аналіз норм вищевказаного податкового законодавства, містить заборону контролюючому органу виносити податкові повідомлення-рішення лише у разі наявності кримінального провадження про кримінальні правопорушення, предметом яких є податки, збори з моменту повідомлення особі про підозру і до набрання законної сили обвинувальним вироком або до прийняття рішення про закриття кримінального провадження за нереабілітуючими підставами.

Як встановлено під час розгляду адміністративної справи, такі кримінальні провадження на час винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень стосовно посадових осіб ТОВ «ВІРУС МЬЮЗІК» не існували, підозри у них не оголошувалися.

Про вказані обставини не повідомлялося і представником позивача у судовому засіданні.

Також, як вбачається з матеріалів адміністративної справи відповідачем при формуванні висновків, які стали підставою для винесення оскаржуваних рішень використовувалася податкова інформація отримана з постанови щодо призначення позапланової виїзної перевірки від 31.03.2014 р., зокрема, щодо наявності вироку Шевченківського районного суду м. Києва від 24.09.2013 р. та пояснень директора ТОВ «СТАРКСЕРВІС» ОСОБА_4

На підтвердження своїх заперечень проти позову представником відповідача було надано суду копію відповідного вироку та протоколу допиту вказаної особи.

Оцінивши надані докази суд зазначає наступне.

Як встановлено, Договір № 08/13-у, Додатки №№ 1-12, акти наданих послуг та податкові накладні підписані/виписані директором контрагента позивача ОСОБА_4.

Разом з тим, будучи опитаним (Протокол допиту свідка від 22.03.2014 р.) по обставинам реєстрації та діяльності ТОВ «СТАРКСЕРВІС» ОСОБА_4 повідомив, що не мав наміру займатись підприємницькою діяльністю, ніяких планів організовувати будь-яке підприємство для зайняття підприємницькою діяльністю ніколи не мав, оскільки для цього не має ні достатнього досвіду, ні коштів, ні відповідної освіти. Особисто реєстрацію (перереєстрацію) ТОВ «СТАРКСЕРВІС» в державних та інших органах не реєстрував, хто це робив йому невідомо. Хто займався підготовкою та оформленням реєстраційних документів ТОВ «СТАРКСЕРВІС» йому не відомо, оскільки підприємство зареєстровано на його ім'я без цілі займатись підприємницькою діяльністю. Ніякого майна чи грошових коштів ОСОБА_4 до статутного фонду ТОВ «СТАРКСЕРВІС» не вносив та нікого на це не уповноважував ні в усній ні в письмовій формах та не затверджував статут вказаного підприємства. Хто здійснював оформлення документів від імені ТОВ «СТАРКСЕРВІС» йому не відомо. Фінансово-господарських угод з іншими підприємствами від імені ТОВ «СТАРКСЕРВІС» ОСОБА_4 не укладав та не уповноважував на це інших осіб.

Окрім цього, вироком Шевченківського районного суду м. Києва від 24.09.2013 р. встановлені обставини реєстрації контрагента позивача - ТОВ «СТАРКСЕРВІС» з метою прикриття незаконної діяльності та відсутності факту реального здійснення фінансово-господарської діяльності вказаного товариства у 2012-2013 рр.

Отже, за вказаних обставин, суд погоджується з висновками відповідача, викладеними в акті перевірки позивача, а досліджені докази: договір, додатки №№ 1-12, акти наданих послуг, податкові накладні, які надані позивачем, суд вважає неналежними, оскільки належним чином оформлені документи не можуть бути підставою для формування витрат та для нарахування податкового кредиту при наявності фактів, що ставлять під сумнів реальність виконаних робіт/наданих послуг.

Окрім цього, за відсутності інших достатніх та належних доказів, які б підтверджували реальне здійснення господарських операцій, на підставі яких сформовані витрати та податковий кредит за спірними господарськими операціями, самі по собі податкові накладні не підтверджують право позивача на їх формування.

Вказана позиція, зокрема, підтверджується постановою Верховного Суду України від 05 березня 2012 року № 21-421а11.

Таких достатніх та належних доказів позивачем у судове засідання надано не було, а тому аналіз матеріалів справи дає суду підстави вважати, що послуги не були надані саме цим контрагентом (ТОВ «СТАРКСЕРВІС»).

Виходячи із вищевикладеного, суд вважає, що під час перевірки були встановлені порушення, які знайшли своє підтвердження під час розгляду справи, по результатам перевірки, у відповідності до приписів податкового законодавства, посадовою особою суб'єкта владних повноважень складений відповідний акт, на підставі якого правомірно прийняті податкові повідомлення-рішення, а тому, підстав для визнання їх протиправними та скасування у суду не має.

Окрім цього, судом оцінені наявні в матеріалах справи судові рішення Донецького апеляційного господарського суду від 14.05.2014 р. (справа № 908/777/14) та Київського апеляційного адміністративного суду від 27.05.2014 р. (справа № 826/5015/14).

Згідно з ч. 1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Суд звертає увагу на той факт, що вказані судові рішення стосуються осіб, які не є сторонами у даній адміністративній справі, а жодні обставини щодо позивача або відповідача у них не встановлювались.

Разом з тим, відповідно до листа Вищого адміністративного суду України від 14.11.2012 р. № 2379/12/13-12 передбачене частиною першою статті 72 КАС України звільнення від доказування не має абсолютного характеру і не може сприйматися судом як неможливість спростування під час судового розгляду обставин, які зазначені в іншому судовому рішенні. Висновки щодо фактичних обставин справи, наведені у чинних судових рішеннях за інших адміністративних, цивільних чи господарських справ не повинні сприйматись як обов'язкові.

Для спростування преюдиційних обставин, передбачених частиною першою статті 72 КАС України, учасник адміністративного процесу, який ці обставини заперечує, повинен подати суду належні та допустимі докази. Ці докази повинні бути оцінені судом, що розглядає справу, у загальному порядку за правилами статті 86 КАС України.

У цьому контексті, відповідних належних та допустимих доказів, які б спростовували висновки відповідача, позивачем надано не було.

Отже, з урахуванням викладеного вище, обставини, встановлені судовими рішеннями у справах № 908/777/14 та № 826/5015/14, не можуть бути враховані при вирішенні вказаної адміністративної справи.

З встановлених в судовому засіданні фактів та досліджених матеріалів справи, суд встановив, що дії позивача, як платника податку свідчать про його недобросовісність, а вчинені ним господарські операції викликають сумнів у їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту, що свідчить про відсутність підстав для формування податкового кредиту та віднесення відповідних сум до складу валових витрат.

Зважаючи на викладене вище, суд приходить висновку, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 19 травня 2014 року № 0006822213, № 0006832213, № 0006842213 ґрунтуються на нормах чинного законодавства, а тому є правомірними.

Частиною 3 статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. ст. 69, 70 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Під час розгляду справи доводи позивача були спростовані.

Натомість, відповідачем доведено правомірність прийнятих ним рішень.

Враховуючи вищезазначене, суд всебічно, повно та об'єктивно, за правилами, встановленими ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, перевіривши наявні у справі докази та заслухавши пояснення представників сторін по справі, вважає, що позовні вимоги є необґрунтованими, що є підставою для відмови в задоволенні адміністративного позову повністю.

Враховуючи положення статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України та ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», суд вирішив стягнути з позивача 4 384,80 грн.

Керуючись ст. ст. 69-71, ст. 94, ст. ст. 158-163, ст. 167, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. В задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІРУС МЬЮЗІК» відмовити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІРУС МЬЮЗІК» судовий збір у розмірі 4 384,80 грн. на р/р: 31218206784007, отримувач коштів УДКСУ у Печерському районі м. Києва, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 38004897, банк отримувача ГУ ДКСУ у м. Києві, код банку отримувача (МФО) 820019, код класифікації доходів бюджету 22030001.

Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя І.М. Погрібніченко

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 22.09.2014 р.