Ухвала

від 05.02.2015 по справі 826/12855/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/12855/14 Головуючий у 1-й інстанції:Погрібніченко І.М. Суддя-доповідач: Шурко О.І.

У Х В А Л А

Іменем України

05 лютого 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Шурка О.І.,

суддів Василенка Я.М., Степанюка А.Г.,

при секретарі Дешко В.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІРУС МЬЮЗІК» на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 вересня 2014 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІРУС МЬЮЗІК» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 19.05. 2014 року №0006822213, №0006832213, № 0006842213, -

В С Т А Н О В И В :

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 вересня 2014 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить апеляційну інстанцію скасувати незаконну, на його думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову про задоволення позовних вимог.

Апелянт посилається на незаконність, необ'єктивність та необґрунтованість оскаржуваного рішення, невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що є на його переконання підставою для скасування судового рішення.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, податковим органом проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «ВІРУС МЬЮЗІК» з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо правильності нарахування та сплати до бюджету податку на додану вартість, податку на прибуток підприємства та інших обов'язкових платежів при здійсненні фінансово-господарських операцій з ТОВ «СТАРКСЕРВІС» за період з 01.01.2012 р. по 28.02.2014 р., за результатами якої складено Акт № 1003/22-13/33888500 від 23.04.2014 р.

В ході перевірки контролюючим органом встановлено порушення наступних вимог: п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємством завищено податковий кредит з додатку на додану вартість, що призвело до заниження суми ПДВ, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за підсумками поточного звітного періоду, з урахуванням залишку від'ємного значення попереднього звітного періоду в розмірі 560 833,00 грн.; п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, що призвело до заниження подачку на прибуток підприємств всього у сумі 471 747,00 грн.

19.05.2014 року ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві, на підставі Акта прийняла податкове повідомлення-рішення №0006832213, яким визначено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість на загальну суму 701 041 грн.; № 0006842213, визначено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на прибуток підприємств на загальну суму 707 621 грн.; № 0006822213, яким зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 321288 грн.

Не погоджуючись із вказаними рішеннями та діями податкового органу, позивач звернувся до суду із даним адміністративним позовом, в якому просив суд визнати такі дії протиправним та скасувати прийняті відповідачем податкові повідомлення-рішення.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що дії позивача, як платника податку свідчать про його недобросовісність, а вчинені ним господарські операції викликають сумнів у їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту, що свідчить про відсутність підстав для формування податкового кредиту та віднесення відповідних сум до складу валових витрат.

Колегія суддів вважає доводи апелянта безпідставними та погоджується із таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Так, згідно зі ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З сукупного аналізу підпунктів 14.1.18, 14.1.181 п. 14.1 ст. 14, п.п. 198.3, 198.4, 198.6 ст. 198, п.п. 200.1, 200.4 ст. 200 ПК України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), вбачається, що бюджетне відшкодування - відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

Відповідно до п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Так, згідно з п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому відповідно до п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно з п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Водночас відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Згідно з п. 200.1 ст. 200 ПК України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п. 200.2 ст. 200 ПК України, при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

За змістом п. 200.3 ст. 200 ПК України, при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Крім того, згідно з п. 200.4 ст. 200 ПК України, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

За змістом п. 200.6 ст. 200 ПК України, платник податку може прийняти самостійно рішення про зарахування в повному обсязі належної йому суми бюджетного відшкодування або її частини у зменшення податкових зобов'язань з цього податку, що виникли протягом наступних звітних (податкових) періодів, за наявності умов, передбачених пунктом 200.4 цієї статті. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за результатами звітного (податкового) періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. У разі прийняття такого рішення зазначена сума не враховується при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних звітних (податкових) періодів.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

В ході дослідження матеріалів справи встановлено, що на виконання постанови слідчого з ОВС першого відділу кримінальних розслідувань СУ ФР ГУ Міндоходів у м. Києві від 31.03.2014 р., на підставі направлення на перевірку від 09.04.2014 року № 961/26-59-22-13 та наказу «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «ВІРУС МЬЮЗІК» було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «ВІРУС МЬЮЗІК», з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо правильності нарахування та сплати до бюджету податку на додану вартість, податку на прибуток підприємства та інших обов'язкових платежів при здійсненні фінансово-господарських операцій з ТОВ «СТАРКСЕРВІС» за період з 01.01.2012 р. по 28.02.2014 р.

Під час перевірки контролюючим органом було встановлено, що між ТОВ «ВІРУС МЬЮЗІК» (Замовник) та ТОВ «СТАРКСЕРВІС» (Виконавець) був укладений Договір № 08/13-у про надання рекламних послуг від 17.12.2012 р. (далі - Договір № 08/13-у).

Відповідно до умов вказаного договору, Виконавець, за замовленням Замовника, зобов'язується надати рекламні послуги та послуги з розміщення реклами у засобах масової інформації та мережі Internet (надалі - «Послуги»), а Замовник зобов'язується прийняти й належним чином оплатити надані Виконавцем Послуги, у строки й на умовах, передбачені даним Договором.

Також, між сторонами були укладені та підписані Додатки №№ 1-12, до кожного з них складені акти наданих послуг та виписані податкові накладні.

При цьому, контролюючий орган не визнав вказані документи як такі, що дають право позивачу на формування валових витрат та відповідних сум податкового кредиту через сумнів щодо фактичного здійснення господарських операцій.

Також, як вбачається з акту перевірки підприємства позивача, останню було проведено на підставі постанови слідчого з ОВС першого відділу кримінальних розслідувань СУ ФР ГУ Міндоходів у м. Києві від 31.03.2014 р., винесеної в рамках кримінального провадження № 32013110000000012 від 17.01.2014 р., внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 209 КК України.

Також, з матеріалів адміністративної справи вбачається, що відповідачем при формуванні висновків, які стали підставою для винесення оскаржуваних рішень використовувалася податкова інформація отримана з постанови щодо призначення позапланової виїзної перевірки від 31.03.2014 р., зокрема, щодо наявності вироку Шевченківського районного суду м. Києва від 24.09.2013 р. та пояснень директора ТОВ «СТАРКСЕРВІС» ОСОБА_3 (копія вироку наявні в матеріалах справи).

Як встановлено, Договір № 08/13-у, Додатки №№ 1-12, акти наданих послуг та податкові накладні підписані/виписані директором контрагента позивача ОСОБА_3

Разом з тим, будучи опитаним (Протокол допиту свідка від 22.03.2014 р.) по обставинам реєстрації та діяльності ТОВ «СТАРКСЕРВІС» ОСОБА_3 повідомив, що не мав наміру займатись підприємницькою діяльністю, ніяких планів організовувати будь-яке підприємство для зайняття підприємницькою діяльністю ніколи не мав, оскільки для цього не має ні достатнього досвіду, ні коштів, ні відповідної освіти. Особисто реєстрацію (перереєстрацію) ТОВ «СТАРКСЕРВІС» в державних та інших органах не реєстрував, хто це робив йому невідомо. Хто займався підготовкою та оформленням реєстраційних документів ТОВ «СТАРКСЕРВІС» йому не відомо, оскільки підприємство зареєстровано на його ім'я без цілі займатись підприємницькою діяльністю. Ніякого майна чи грошових коштів ОСОБА_3 до статутного фонду ТОВ «СТАРКСЕРВІС» не вносив та нікого на це не уповноважував ні в усній ні в письмовій формах та не затверджував статут вказаного підприємства. Хто здійснював оформлення документів від імені ТОВ «СТАРКСЕРВІС» йому не відомо. Фінансово-господарських угод з іншими підприємствами від імені ТОВ «СТАРКСЕРВІС» ОСОБА_3 не укладав та не уповноважував на це інших осіб.

Окрім цього, вироком Шевченківського районного суду м. Києва від 24.09.2013 р. встановлені обставини реєстрації контрагента позивача - ТОВ «СТАРКСЕРВІС» з метою прикриття незаконної діяльності та відсутності факту реального здійснення фінансово-господарської діяльності вказаного товариства у 2012-2013 рр.

Отже, за вказаних обставин, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що договір, додатки №№ 1-12, акти наданих послуг, податкові накладні, які надані позивачем, є неналежними доказами, оскільки належним чином оформлені документи не можуть бути підставою для формування витрат та для нарахування податкового кредиту при наявності фактів, що ставлять під сумнів реальність виконаних робіт/наданих послуг.

Окрім цього, за відсутності інших достатніх та належних доказів, які б підтверджували реальне здійснення господарських операцій, на підставі яких сформовані витрати та податковий кредит за спірними господарськими операціями, самі по собі податкові накладні не підтверджують право позивача на їх формування.

Таких достатніх та належних доказів позивачем у судове засідання надано не було, а тому аналіз матеріалів справи дає суду підстави вважати, що послуги не були надані саме цим контрагентом (ТОВ «СТАРКСЕРВІС»).

Виходячи із вищевикладеного, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що під час перевірки були встановлені порушення, які знайшли своє підтвердження під час розгляду справи, по результатам перевірки, у відповідності до приписів податкового законодавства, посадовою особою суб'єкта владних повноважень складений відповідний акт, на підставі якого правомірно прийняті податкові повідомлення-рішення, а тому, підстав для визнання їх протиправними та скасування у суду не має.

З підстав вищенаведеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Таким чином, доводи апеляційної скарги спростовуються встановленими судом першої інстанції обставинами, наявними в матеріалах справи доказами та нормами права, зазначеними в мотивувальній частині оскаржуваного рішення суду.

Отже, колегія суддів вирішила згідно ст. 200 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІРУС МЬЮЗІК» - залишити без задоволення , а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 вересня 2014 року - без змін .

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий:

Судді:

Головуючий суддя Шурко О.І.

Судді: Василенко Я.М.

Степанюк А.Г.