Рішення

від 15.10.2014 по справі 910/16291/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/16291/14 15.10.14

За позовомПублічного акціонерного товариства "Київенерго" доЖитлово-будівельного кооперативного "Верстат - 3" простягнення 170 295,77 грн. Суддя Підченко Ю.О.

Представники сторін:

від позивача:Кравчик С.М. - юрисконсульт; від відповідача:Цурка Н.О. - юрисконсульт; Тищенко Г.І. - бухгалтер;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство "Київенерго" (надалі - ПАТ "Київенерго") звернулась до господарського суду міста Києва з позовом до Житлово-будівельного кооперативного "Верстат - 3" (надалі - ЖБК "Верстат - 3") про стягнення 197 295,77грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання вимог Договору на постачання теплової енергії у гарячій воді №811295 від 08.09.2006 р. позивач поставив відповідачу теплову енергію, проте відповідач грошові зобов'язання по оплаті поставленої енергії не виконав, у зв'язку із чим за ним виникла заборгованість у розмірі 174 348,61 грн. Крім того, позивачем заявлено вимогу по стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 7 909,49 грн. та інфляційної складової боргу у розмірі 15 037,67 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 07.08.2014 р. порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 27.08.2014 р.

26.08.2014 р. представником позивача через загальний відділ суду було подано клопотання про долучення документів до матеріалів справи.

27.08.2014 р. представником відповідача через загальний відділ суду було подано клопотання про відкладення розгляду справи.

Представник позивача в судове засідання 27.08.2014 р. з'явився, подав заяву про уточнення позовних вимог згідно змісту якого просить на підставі п. 1.1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України припинити провадження по справі в частині стягнення суми основного боргу у розмірі 9 000,00 грн. та стягнути з відповідача основний борг за спожиту теплову енергію у розмірі 165 348,61 грн., інфляційну складову боргу у розмірі 15 037,67 грн. та 3% річних у розмірі 7 909,49 грн.

Представник відповідача, що належним чином повідомлений про час тв. місце розгляду справи, в судове засідання 27.08.2014 р. не з'явився, вимог ухвали суду від 07.08.2014 р. не виконав.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 27.08.2014 р. у зв'язку із клопотанням відповідача та необхідністю подання додаткових доказів, розгляд справи відкладено до 01.10.2014 р.

01.09.2014р. представником позивача через загальний відділ суду було подано клопотання про долучення документів до матеріалів справи.

В судовому засіданні 01.10.2014 р. було оголошено перерву до 15.10.2014 р.

09.10.2014 р. та 13.10.2014 р. представником позивача через загальний відділ суду були подані заяви про уточнення позовних вимог згідно змісту яких просить суд стягнути з відповідача борг за спожиту теплову енергію у розмірі 147 348,61 грн., інфляційну складову боргу у розмірі 15 037,67 грн. та 3% річних у розмірі 7 909,49 грн.

Судом було розглянуто заяви позивача про уточнення позовних вимог стосовно яких, суд відзначає наступне.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Відповідно до абз. 1 п. 3.10 постанови пленуму Вищого господарського суду України, від 26.12.2011, №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" передбачені частиною четвертою статті 22 ГПК права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві.

Пунктом 3.11 постанови пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" визначено, що Господарським процесуальним кодексом України, зокрема статтею 22 цього Кодексу, не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про "доповнення" або "уточнення" позовних вимог, або заявлення "додаткових" позовних вимог і т.п. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як: подання іншого (ще одного) позову, чи збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи об'єднання позовних вимог, чи зміну предмета або підстав позову. У будь-якому з таких випадків позивачем має бути додержано правил вчинення відповідної процесуальної дії, а недотримання ним таких правил тягне за собою процесуальні наслідки, передбачені ГПК та зазначені в цій постанові. Збільшено (чи зменшено) може бути лише розмір вимог майнового характеру. Якщо в заяві позивача йдеться про збільшення розміру немайнових вимог (наприклад, про визнання недійсним ще одного акта крім того, стосовно якого відповідну вимогу вже заявлено), то фактично також йдеться про подання іншого позову.

Враховуючи викладене, суд розцінює заяви позивача №б/н від 07.10.2014 р., подані 09.10.2014 р. та 13.10.2014 р., як заяви про зменшення позовних вимог та приймає їх до розгляду.

Отже, оскільки зменшення позовних вимог, викладене позивачем у його письмових заявах, прийняте господарським судом, то новою ціною позову, виходячи з якої розглядається спір є 170 295,77 грн.

В судове засідання 15.10.2014 р. представник позивача з'явився, позовні вимоги (з урахуванням заяв про зменшення позовних вимог) підтримує та просить задовольнити їх в повному обсязі.

Представники відповідача в судове засідання 15.10.2014 р. з'явились, надали підтвердження часткового погашення боргу у розмірі 6 000,00 грн., а саме: копії платіжних доручень №811295 від 17.09.2014 р. на суму 3 000,00 грн. та №811295 від 20.09.2014 р. на суму 3 000,00 грн.

В судовому засіданні 15.10.2014 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У судових засіданнях складались протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Заслухавши доводи представників позивача та відповідача по суті даного спору та дослідивши докази наявні в матеріалах справи, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

08.09.2006 р. між Акціонерною енергопостачальною компанією "Київенерго" (правонаступником якої є ПАТ "Київенерго") (постачальник) та Житлово-будівельним кооперативом "Верстат - 3" (споживач) було укладено Договір на постачання теплової енергії у гарячій воді №811295 (надалі - "Договір").

Відповідно до п. 1.1 Договору постачальник зобов'язується виробити та поставити теплову енергію споживачу для потреб опалення та гарячого водопостачання, а споживач зобов'язується отримати її та оплатити відповідно до умов, викладених в цьому Договорі.

Відповідно до п. 2.2.1 Договору постачальник зобов'язується безперебійно постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на межу балансової належності із "Споживачем" (додатки 3, 4) для потреб опалення - в період опалювального сезону; для гарячого водопостачання - протягом року згідно із заявленими "Споживачем" величинами приєднаного теплового навантаження, зазначеними в додатку 1.

Споживач відповідно до п. 2.3.1 Договору зобов'язується дотримуватись кількості споживання теплової енергії за кожним параметром в обсягах, які визначені у додатку №1, не допускаючи їх перевищення, та своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії в терміни та за тарифами, зазначеними у додатку 2.

Договір №811295 від 08.09.2006 р. є договором енергопостачання, а тому права та обов'язки сторін визначаються в тому числі положеннями параграфу 3 глави 30 Господарського кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Позивач вказує, що за період з 01.11.2011 р. по 01.06.2014 р. у відповідача виникла заборгованість за використану теплову енергію, яка станом на 01.10.2014 р. становить 147 348,61 грн. що підтверджується відомостями обліку споживання теплової енергії, обліковими картками (табуляграмами) та довідкою про надходження коштів.

Спір у справі виник у зв'язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем грошового зобов'язання по сплаті спожитої теплової енергії.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частинами 6, 7 статті 276 Господарського кодексу України встановлено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.

Додатком №2 до Договору сторони погодили, що споживач 12 по 15 числа отримує в МВРТ - 4 за адресою: вул. Строкача, 9 оформлену постачальником платіжну вимогу-доручення на суму, яка включає загальну вартість теплової енергії поточного місяця та кінцеве сальдо розрахунків на початок поточного місяця за мінусом суми фактично сплаченої теплової енергії в поточному місяці, табуляграму фактичного споживання за попередній період та акт звірки, який оформлює і повертає один примірник постачальнику протягом 2 днів з моменту їх одержання. Споживач щомісячно: забезпечує не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим, оплату коштів від населення за фактично спожиту теплову енергію на транзитний рахунок ГІОЦ КМДА; до 25 числа поточного місяця сплачує вартість теплової енергії, яка використовується орендарями, на рахунок постачальника згідно з його розрахунком (п.п. 9, 10 Додатку).

Під час розгляду справи відповідачем було надано докази часткової оплати вартості спожитої теплової енергії у розмірі 6 000,00 грн., а саме платіжні доручення №811295 від 17.09.2014р. та №811295 від 20.09.2014 р.

Відповідно до п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Таким чином, провадження у справі в частині стягнення основного боргу у розмірі 6 000,00 грн. підлягає припиненню згідно п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, оскільки погашення боргу здійснено після звернення позивача до суду.

Отже, станом на момент винесення рішення по справі заборгованість відповідача перед позивачем становить 141 348,61 грн. (147 348,61 грн. - 6 000,00 грн.).

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України, Додатку №2 до Договору, строк виконання грошового зобов'язання відповідача по оплаті спожитої за Договором теплової енергії на моменту розгляду справи настав.

Доказів погашення відповідачем заборгованості у розмірі 141 348,61 грн. суду не надано.

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 141 348,61 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача інфляційну складову боргу у розмірі 15 037,67 грн. та 3% річних у розмірі 7 909,49 грн. за період прострочення з листопада 2011 р. по червень 2014 р. згідно доданого до позову розрахунку.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений Договором строк свого обов'язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання (в т.ч. у період, який вказано позивачем), тому дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд перевірив та погоджується з наданими позивачем розрахунками інфляційної складової боргу та 3% річних, а тому вимога позивача про стягнення інфляційної складової боргу у розмірі 15 037,67 грн. та 3% річних у розмірі 7 909,49 грн. нарахованих до 30.06.2014 р. підлягають задоволенню.

Часткова сплата боргу з вересня по жовтень 2014 р. не впливає на нарахування інфляційної складової боргу та 3% річних, здійсненого до 30.06.2014 р.

За таких обставин, суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог та стягнення з ЖБК "Верстат - 3" на користь ПАТ "Київенерго" заборгованості у розмірі 141 348,61 грн., інфляційної складової боргу у розмірі 15 037,67 грн. та 3% річних у розмірі 7 909,49 грн.

В частині стягнення основного боргу у розмірі 6 000,00 грн. провадження у справі підлягає припиненню згідно п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки погашення боргу у розмірі 6 000,00 грн. здійснено після звернення позивача до суду, то судові витрати за подачу позову в цій частині покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст. 49, п. 1-1 ч. 1 ст. 80, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Київенерго" задовольнити частково.

2. Стягнути з Житлово-будівельного кооперативного "Верстат - 3" (03148, м. Київ, проспект Леся Курбаса, 5; код ЄДРПОУ 22894950) на користь Публічного акціонерного товариства "Київенерго" (01001, м. Київ, пл. І.Франка, 5; код ЄДРПОУ 00131305) основну заборгованість у розмірі 141 348 (сто сорок одна тисяча триста сорок вісім) грн. 61 коп., 3% річних у розмірі 7 909 (сім тисяч дев'ятсот дев'ять) грн. 49 коп., інфляційну складову боргу у розмірі 15 037 (п'ятнадцять тисяч тридцять сім) грн. 67 коп. та судовий збір 3 405 ( три тисячі чотириста п'ять) грн. 92 коп. Видати наказ.

3. Провадження у справі в частині стягнення заборгованості у розмірі 6 000,00 грн. припинити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата підписання повного тексту рішення - 20.10.2014 р.

Суддя Ю.О. Підченко