Рішення

від 28.08.2014 по справі 489/2776/14-ц

ЛЕНІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. МИКОЛАЄВА

28.08.2014

Справа № 2/489/1424/14

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

28 серпня 2014 року Ленінський районний суд м. Миколаєва у складі:

головуючого - судді Спінчевської Н.А.,

при секретарі - Ковальовій С.В.,

за участю позивача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Миколаєві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до приватного підприємства «Партнер-сервіс» про стягнення середнього заробітку за час затримки остаточного розрахунку при звільнені, компенсації за невикористану відпустку,

В С Т А Н О В И В:

В квітні 2014 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до приватного підприємства «Партнер-сервіс» про стягнення середнього заробітку за час затримки остаточного розрахунку при звільнені, компенсації за невикористану відпустку.

Позивач вказує на те, що він з 3 березня 2008 року по 31 серпня 2013 року працював на посаді начальника виробництва в Миколаївському підрозділі приватного підприємства «Партнер-сервіс». Протягом всього часу роботи на підприємстві він не отримував щорічну відпустку на не отримував грошову компенсацію за її невикористання.

Наказом від 31 серпня 2013 року він був звільнений за угодою сторін за п.1 ч.1 ст. 36 КЗпП України. На день звільнення йому не виплатили грошову компенсацію за невикористані дні щорічної відпустки в сумі 4997 грн. 85 коп. та не виплачено середній заробіток за час затримки остаточного розрахунку при звільнені в розмірі 7543 грн. 56 коп.

Посилаючись на викладене, позивач просив задовольнити позов та стягнути з відповідача середній заробіток за час затримки розрахунку у розмірі 7543 грн. 56 коп., грошову компенсацію за невикористані дні щорічної відпустки в сумі 4997 грн. 85 коп.

В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити.

. Представник позивача в судове засідання не з'явився, про час і місце розгляду справи повідомлений судом належним чином.

Відповідно до вимог ч.5 ст. 74 ЦПК України у разі ненадання особами, які беруть участь у справі, інформації щодо їх адреси, судова повістка надсилається фізичним особам, які не мають статусу підприємців, за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку.

У разі відсутності осіб, які беруть участь у справі, за такою адресою, вважається, що судовий виклик або судове повідомлення вручене їм належним чином.

У відповідності до ст.ст. 224, 225 ЦПК України судом ухвалено про проведення заочного розгляду справи.

Заслухавши пояснення позивача, вивчивши матеріали справи та оцінивши в сукупності надані докази, судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_1 наказом № 6 від 3 березня 2008 року прийнятий на роботу на посаду начальника виробництва підрозділу ПП «Партнер-сервіс» м. Миколаєва.

Звільнений ОСОБА_1 з займаної посади наказом № 31 від 30 серпня 2013 року з 31 серпня 2013 року на підставі п.1 ч.1 ст. 36 КЗпП України.

Відповідно до ст.ст. 116, 117 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, проводиться в день звільнення. У разі невиплати з вини власника належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст.. 116 КЗпП України, при відсутності спору про їх розмір, підприємство повинно виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

В роз'ясненнях, що містяться в п. 32 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» № 9 від 6 листопада 1992 року з подальшими змінами передбачено, що у випадках стягнення на користь працівника середнього заробітку за час вимушеного прогулу в зв'язку з незаконним звільненням або переведенням, відсторонення від роботи - невиконанням рішення про поновлення на роботі, затримкою видачі трудової книжки або розрахунку він визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи з заробітку за останні два календарні дні місяці роботи. При цьому враховуються положення Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100.

Згідно зі ст. 83 КЗпП України у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі невикористані ним дні щорічної відпустки.

Таким чином, обов'язок по виплаті компенсації за невикористану відпустку при звільненні працівника покладається на роботодавця незалежно від прохання працівника про виплату такої компенсації.

Пунктом 2 розділу 2 Порядку, обчислення середньої заробітної плати для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю виплати такої компенсації.

Як вбачається з матеріалів справи, грошова компенсація невикористаних відпусток за період роботи з 3 березня 2008 року по 31 серпня 2013 року складає 4997 грн. 85 коп.

Середній заробіток за час затримки у виплаті сум при звільнені ОСОБА_1 складає 7543 грн. 56 коп.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 є обґрунтованим і підлягає задоволенню.

Відповідно зі ст.88 ЦПК України з відповідача на користь держави підлягають стягненню судові витрати.

Керуючись ст.ст.14, 15, 209, 212-215,224, 225 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до приватного підприємства «Партнер-сервіс» про стягнення середнього заробітку за час затримки остаточного розрахунку при звільнені, компенсації за невикористану відпустку задовольнити.

Стягнути з приватного підприємства «Партнер-сервіс» на користь ОСОБА_1 4997 (чотири тисячі дев'ятсот дев'яносто) грн. 85 коп. компенсації за невикористані дні щорічної відпустки, 7543 (сім тисяч п'ятсот сорок три) грн. 56 коп. середнього заробітку за час затримки розрахунку, а всього 12542 (дванадцять тисяч п'ятсот сорок дві) грн. 41 коп.

Стягнути з приватного підприємства «Партнер-сервіс» на користь держави 243 грн. 60 коп. судового збору.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Миколаївської області через Ленінський районний суд м.Миколаєва шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні під час проголошення рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Суддя Н.А. Спінчевська