Постанова

від 21.10.2014 по справі 820/16053/14

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

21 жовтня 2014 р. №820/16053/14

Харківський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді - Волошина Д.А.,

за участю секретаря судового засідання Ільницької І.Л.

представників: позивача - ОСОБА_1., відповідача - Піскун О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ""Харківський завод металургійного інструмента "Вектор" до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного Управління Міндоходів у Харківської області про скасування податкових повідомлень-рішень ,-

В С Т А Н О В И В:

До Харківського окружного адміністративного суду звернувся позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю ""Харківський завод металургійного інструмента "Вектор" , з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного Управління Міндоходів у Харківської області , в якому просив суд визнати незаконним і скасувати податкове повідомлення - рішення ДПІ у Дзержинському району м. Харкові ГУ Міндоходів у Харківській області від 01.07.2014 року № 5220302203 про нарахування грошового зобов'язання Товариству з обмеженою відповідальністю "Харківський завод металургійного інструмента " ВЕКТОР" в сумі - 139789.00 грн., та штрафних (фінансових) санкцій в сумі - 34 949,5 грн., а всього на суму -174 747 грн. 50 коп.; визнати незаконним і скасувати податкове повідомлення - рішення ДПІ у Дзержинському району м. Харкові ГУ Міндоходів у Харківській області від 01.07.2014 року № 5320302203 про нарахування грошового зобов'язання Товариству з обмеженою відповідальністю "Харківський завод металургійного інструмента " ВЕКТОР" в сумі - 11 173,00 грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що висновки податкового органу про вчинення ним порушень є помилковими, не доведеними належними доказами і спростовуються первинними документами підприємства, наполягав на правильності обчислення податкового кредиту з податку на додану вартість.

Відповідач, Державна податкова інспекція у Дзержинському районі м. Харкова Головного Управління Міндоходів у Харківської області, в письмових запереченнях та представник відповідача в судових засіданнях проти позову заперечував з посиланням на матеріали перевірки та стверджував, що оскаржувані рішення винесені у відповідності до норм діючого законодавства, є такими, що відповідають фактичним обставинам справи та просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

Представник позивача в судове засідання з'явився, позов просив задовольнити з підстав, зазначених у позовній заяві.

Представник відповідача в судове засідання з'явився, просив відмовити в задоволені позову з підстав, що зазначені в запереченнях на адміністративний позов та матеріалах перевірки.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, встановив наступне.

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю ""Харківський завод металургійного інструмента "Вектор" зареєстрований у встановленому законом порядку, як юридична особа, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, набув правового статусу суб'єкта господарювання -юридичної особи, як платник податків, зборів (обов'язкових платежів), знаходиться на обліку в Державній податковій інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби та є платником податку на додану вартість, що підтверджується довідкою про взяття на облік платника податку та свідоцтвом про реєстрацію платника податку на додану вартість, які містяться в матеріалах справи.

Державною податковою інспекцією у Дзержинському районі м. Харкова Головного Управління Міндоходів у Харківській області була проведена позапланова документальна виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю ""Харківський завод металургійного інструмента "Вектор" з питань перевірки відносин з платниками податків за період січень 2014 року, про що складено акт № 2312/20-30-22-03/36035739 від 10.06.2014 року.

На підставі висновків акту перевірки Державною податковою інспекцією у Дзержинському районі м. Харкова Головного Управління Міндоходів у Харківській області були винесені податкові повідомлення-рішення: № 5220302203 від 01.07.2014 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання по податку на додану вартість по вітчизняним товарам (роботах, послугах) у загальному розмірі 174747,50 грн., з яких за основним платежем 139789,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 34949,5 грн.; № 5320302203 від 01.07.2014 року по зменшенню розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 11173,00 грн.

За результатами адміністративного оскарження зазначені податкові повідомлення-рішення залишені без змін.

Як з'ясовано судовим розглядом, фактичною підставою для винесення податкових повідомлень-рішень слугували відображені в акті перевірки № 2312/20-30-22-03/36035739 від 10.06.2014 року висновки відповідача про порушення позивачем п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.2, п. 200.3 ст. 200 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 №2755-УІ, зі змінами та доповненнями, завищено податковий кредит на суму 150971,00 грн. у січні 2014 року, що призвело до заниження суми податку на додану вартість, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у розмірі 139798,00 грн. за січень 2014 року та завищення від'ємного значення різниці поточного звітного (податкового) періоду, яке зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на 11173,00 грн.

Перевіряючи вказані висновки відповідача, а відтак і прийняті на їх підставі спірні податкові повідомлення-рішення, на відповідність вимогам ч.3 ст. 2 КАС України, суд виходить з такого.

Згідно з матеріалами справи між позивачем, Товариством з обмеженою відповідальністю ""Харківський завод металургійного інструмента "Вектор" (як замовником) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ІК "Донецький кряж" (як виконавцем) було укладено договір на виконання послуг по переробці давальницької сировини №04/01 від 10.01.2014 року. Згідно пп. 1.1. договору виконавець зобов'язується своїми силами і засобами надати послуги з переробки давальницької сировини та виготовлення готової продукції, а замовник зобов'язується прийняти результати переробки та здійснити оплату за виконані роботи відповідно з умовами цього договору. Сировина - труба х / д 32x7,0-7,5 довжиною (кратністю) що дозволяє виготовити необхідну продукцію, далі по тексту іменується «Сировина». Продукція - труба бурова 32x7,0-7,5x4060 (або іншої довжини, згідно додатків), оброблена згідно пп.2 Додатки до Договору, далі по тексту

іменується «Продукція». Сировина передається на умовах DDP м. Донецьк за актом приймання-передачі, підписаним в двосторонньому порядку (пп.2.1. Договору). Датою передачі сировини є дата підписання акта прийому-передачі (пп. 2.2. Договору). Сторони по кожній партії сировини, що поставляється додатковою угодою визначають: найменування, кількість, параметри за якістю давальницької сировини; обсяг і перелік послуг з переробки, вартість переробки, строки переробки сировини (пп. 2.3. Договору). Строк дії договору: з 10.01.2014року до 31.12.2014 року, але до повного виконання сторонами своїх зобов'язань (пп. 7.2. Договору)

Факт виконання послуг підтверджуються первинними документами: актами про прийняття давальницької сировини до договору №04/01 від 10.01.2014 року, актами про надання послуг з переробки, актами про передачу продукції, виробленої з давальницької сировини які містяться в матеріалах справи.

Також, між позивачем, Товариством з обмеженою відповідальністю ""Харківський завод металургійного інструмента "Вектор" (як покупцем) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ІК "Донецький кряж" (як постачальником) було укладено договір № 11/04 від 17.01.2014 року. Згідно пп. 1.1 договору продавець зобов'язується передати у власність покупця товар, а покупець прийняти товар і оплатити його на умовах даного договору. Кількість товару зазначається в додатках до договору (пп.2.1. Договору).Умови поставки - FCA м. Донецьк, згідно з «Інкотермс-2000» (пп.4.3. Договору). Договір

вступає в силу з моменту його підписання обома сторонами та діє до повного виконання

сторонами своїх зобов'язань (пп. 10.1. Договору).

Зазначена господарська операція з придбання товарів підтверджується первинними документами, а саме: видатковою, податковою накладною.

Факт транспортування товару для переробки давальницької сировини, повернення після переробки та доставки товару позивачу підтверджується товарно - транспортними накладними, актами про надання транспортно - експедиційних послуг, банківськими виписками про перерахування коштів за надання послуг з перевезення, які містяться в матеріалах справи.

Розрахунки за вказаними договорами проводилися у безготівковій формі на суму 230880,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями, які містяться в матеріалах справи.

Вирішуючи спір по суті, суд зазначає, що правила формування податкового кредиту платниками податку на додану вартість визначені статтею 201 Податкового кодексу України. Виходячи із змісту положень наведеної норми права, формування податкового кредиту залежить від документального підтвердження нарахування (сплати) податку. Внаслідок застосування зазначених правил, платник податку повинен визначити дату виникнення права на включення відповідних сум податку до податкового кредиту, та відповідно - суму податку, яку він має право включити до складу податкового кредиту.

Згідно з п.п. 14.1.181 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Норми п. 201.1, п. 201.4, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України встановлюють, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) податкову накладну в момент виникнення податкових зобов'язань продавця, яка є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Приписами п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України забороняється включення до складу податкового кредиту сум податку, не підтверджених належним чином оформленими податковими накладними.

Згідно п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.8 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Частинами другою та третьою ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні" передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо -безпосередньо після її закінчення. Для контролю й упорядкування оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа; дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Первинні документи за своєю формою та змістом відповідають вимогам чинного законодавства, наявності недоліків (дефектів форми, змісту або походження), які б згідно з п. 201.1, п. 201.4, п. 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України, ч.2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність", п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704; далі за текстом - Положення) спричиняли втрату означеними накладними юридичного статусу первинних документів судом не виявлено.

Відповідно до п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг. Дата виникнення податкових зобов'язань платника ПДВ визначається згідно з нормами ст. 187 Податкового кодексу України, а дата виникнення податкового кредиту визначається, згідно з нормами ст. 198 Податкового кодексу України.

Суд зазначає, що вказані суми податкового кредиту підтверджені відповідними податковими накладними, які не мають недоліків та відповідають вимогам п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України. В свою чергу, ці податкові накладні складені на підставі договорів, актів.

Як вбачається з матеріалів справи, всі перелічені суми податкового кредиту підтверджені відповідними податковими накладними. В свою чергу, ці податкові накладні складені на підставі договорів, актів виконаних робіт, видаткової накладної та відповідають вимогам п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України.

Судом встановлено, що постачальник товару (робіт, послуг), щодо якого відповідачем оспорюється право позивача на податковий кредит з ПДВ на момент здійснення господарських операцій був зареєстрований в установленому законом порядку, знаходився на обліку в податковому органі, мав статус платника ПДВ, свідоцтво платника ПДВ не було анульовано на момент укладання та виконання угоди, докази що спростовують ці обставини відповідачем до суду не надано.

Представник відповідача в судовому засіданні не заперечував проти правильності оформлення всіх податкових накладних, які виписувалися контрагентом позивача та на підставі яких позивач скористався правом на формування податкового кредиту.

В ході перевірки відповідачем не встановлено проведення позивачем збиткових операцій, не встановлено у позивача, наміру отримати за вищевказаними договорами іншого результату, ніж придбання товару , надання послуг. Досліджуючи витребувані та приєднані до справи документи, суд відзначає, що матеріали справи не містять жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентом при укладанні і виконанні договорів взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів суду відповідачем не надано, а судом при виконанні вимог ст. 11 КАС України не виявлено. При цьому, суд бере до уваги, що доказів, які б вказували на відсутність реальності господарських операцій за вищевказаними договорами, за правилами ч. 2 ст. 71 КАС України відповідач до суду не подав, а судом самостійно таких доказів не виявлено.

Факт придбання товару (робіт, послуг), виконання послуг підтверджується документально первинними бухгалтерськими документами, що були надані до суду а саме: договорами, видатковими, податковими та товарно - транспортними накладними, актами та платіжними дорученнями, щодо проведених розрахунків.

Судом встановлено, що виконання послуг, придбання позивачем товару у Товариства з обмеженою відповідальністю "ІК "Донецький кряж", здійснювалось саме в межах господарської діяльності. Згідно довідки АА№518112 з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців видами діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю ""Харківський завод металургійного інструмента "Вектор" є: механічне оброблення металевих виробів; виробництво вогнетривких виробів; лиття сталі; кування, пресування, штампування, профілювання; порошкова металургія; ремонт і технічне обслуговування машин і устаткування промислового призначення; неспеціалізована оптова торгівля.

Отриманий товар було використано позивачем в господарській діяльності для виготовлення продукції, яка в подальшому реалізована ПАТ «ЄМЗ», ПАТ МК «Азовсталь», ВАТ «Запоріжсталь», що підтверджується калькуляціями вартості виробництва продукції, видатковими накладними, які містяться в матеріалах справи.

Судом не встановлено невідповідності даних податкових накладних фактичним обставинам.

Як вбачається з акту перевірки № 2312/20-30-22-03/36035739 від 10.06.2014 року в ході перевірки для доведення недотримання суб'єктом підприємницької діяльності вимог Податкового кодексу України відповідач посилається на акт № 236/05-66-22-02/38959916 від 17.04.2014 року надісланий ДПІ у Куйбишевському районі м. Донецька Міндоходів у Донецькій області про неможливість проведення зустрічної звірки Товариства з обмеженою відповідальністю "ІК "Донецький кряж" щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків покупцями та постачальниками, їх реальності та повноти відображення в обліку з ПДВ за січень-лютий 2014 року.

При цьому суд зазначає, що акт про неможливість проведення звірки відносно Товариства з обмеженою відповідальністю "ІК "Донецький кряж" № 236/05-66-22-02/38959916 від 17.04.2014 року з огляду на приписи Постанови КМУ № 1232 від 27.12.2010р. "Про затвердження порядку проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок" лише фіксує факт неможливості вчинення дій з проведення звірки та не може містити висновку щодо відсутності факту здійснення господарської діяльності, оскільки первинні документи при цьому не досліджувались.

Ст. 16 Податкового кодексу України передбачає, що особами, відповідальними за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, за нарахування, утримання та сплату (перерахування) податку до бюджету, та за повноту та своєчасність його внесення до бюджету є платники податку.

Згідно п. 36.5 ст. 36 Податкового кодексу України, відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку несе платник податків.

При цьому такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів

Законом не встановлено обмежень по включенню до складу податкового кредиту сум ПДВ по товарах, послугах з підстав викладених відповідачем, за умови, що такий продавець, виконавець зареєстрований платником податку на додану вартість, за наявності належним чином оформлених податкових накладних, та за наявності фактичного здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг). Окрім того порушення, допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом не впливають на права та обов'язки іншого платника податків.

Ця позиція узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Європейського Суду з прав людини, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Таким чином формування податкового кредиту платника ПДВ здійснено відповідно до пп. 198.3 , 198.4 ст. 198 Податкового кодексу України.

Отже, суд приходить до висновку про безпідставність висновку податкового органу стосовно порушення позивачем вимог п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.2, п. 200.3 ст. 200 Податкового кодексу України.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В ході розгляду справи, відповідач не довів правомірності та обґрунтованості мотивів винесення спірних податкових повідомлень-рішень.

У зв'язку з тим, що відсутній об'єкт донарахування податку на додану вартість, суд приходить до висновку про відсутність підстав застосування штрафної (фінансової) санкції передбаченої п.п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Серед критеріїв оцінювання судом рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, є принцип законності, що закріплений у ч.2 ст.19 Конституції України, відповідно до якого органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України,

З огляду на викладене, вимога позивача про скасування податкових повідомлень-рішень № 5220302203 від 01.07.2014 року, № 5320302203 від 01.07.2014 року обґрунтована та підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Відповідно до ст. 87 КАС України одним з видів витрат, пов'язаних з розглядом справи, є витрати на правову допомогу.

Згідно зі ст. 90 КАС України витрати, пов'язані з оплатою допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, які надають правову допомогу за договором, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги, передбачених законом, граничний розмір компенсацій витрат на правову допомогу встановлюється законом.

Як вбачається з матеріалів справи позивачем додано пл. доручення № 1048 від 14.10.2014 року про перерахування позивачем коштів адвокату ОСОБА_1 у сумі 2000 грн. за правову допомогу згідно договору б/н від 10.09.2014 року укладеного між позивачем та адвокатом ОСОБА_1

У відповідності до ст. 1 Закону України "Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах" розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, а в адміністративних справах - суб'єктом владних повноважень, не може перевищувати 40 відсотків встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.

Позивач не надав суду розрахунків про кількість годин, які затратив для надання правової допомоги адвокат по даній адміністративній справі та доказів надання послуг за цим договором, а тому у суду немає підстав визначити відповідний розмір та вважати такі витрати судовими витратами позивача.

Враховуючи задоволення позову, на користь позивача відповідно до ч. 1 ст.94 КАС України підлягають стягненню з Державного бюджету України судові витрати, пов'язані з оплатою судового збору за подання позову у розмірі 371,84 грн.

Керуючись ст.ст. 7-11, 71, 160-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю ""Харківський завод металургійного інструмента "Вектор" до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного Управління Міндоходів у Харківської області про скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.

Скасувати податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного Управління Міндоходів у Харківської області № 5220302203 від 01.07.2014 року, № 5320302203 від 01.07.2014 року.

Стягнути з Державного бюджету України (р/р 31217206784011, отримувач: УДКСУ у Червонозаводському районі м. Харкова, код 37999628, банк ГУДКСУ в Харківській області, МФО 851011) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ""Харківський завод металургійного інструмента "Вектор" (код ЄДРПОУ 36035739, адреса: м. Харків, пр. Леніна б. 40, к. 339) судові витрати у розмірі 371,84 (триста сімдесят одна гривня 84 копійки).

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення протягом десяти днів з дня її проголошення, у разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного проваджені або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 27 жовтня 2014 року.

Суддя Волошин Д.А.