Ухвала

від 22.10.2014 по справі 826/1349/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/1349/14 Головуючий у 1-й інстанції: Дегтярьова О.В.

Суддя-доповідач: Гром Л.М.

У Х В А Л А

Іменем України

22 жовтня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого-судді - Гром Л.М.;

суддів - Бєлової Л.В.,

Міщука М.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 травня 2014 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в:

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 травня 2014 року позов задоволено, визнано протиправними і скасовані податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва, правонаступником якої є Державна податкова інспекція у Печерському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві, від 05 квітня 2012 року № 0010621703, від 15 лютого 2013 року № 0007421703.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції відповідач звернувся до Київського апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалене у справі судове рішення скасувати та постановити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

У судове засідання сторони не з'явилися, причини неявки сторін суду невідомі, про розгляд справи були повідомлені належним чином.

Відповідно до ч.4 ст.196 КАС України неприбуття в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

У зв'язку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь в справі, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, відповідно до ч.1 ст.41 КАС України, не здійснюється.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши за матеріалами справи наведені у апеляційній скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 05 квітня 2012 року ДПІ у Печерському районі м. Києва, правонаступником якої є ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві, було проведено нарахування ОСОБА_3 земельного податку на 2012 рік у розмірі 16 889, 06 грн. та відповідно до пп. 54.3.3 п. 54.3 ст. 54 і п. 286.5 ст. 286 ПК України прийнято податкове повідомлення-рішення № 0010621703 (форма «Ф») по платежу «земельний податок з фізичних осіб» на суму грошового зобов'язання в розмірі 16 889, 06 грн. При цьому згідно наявного в матеріалах справи розрахунку ДПІ податку на землю, копія якого була надана позивачем, визначення відповідачем суми плати за землю здійснювалося відносно земельної ділянки площею 165,30 м2, економіко-планувальної зони 100.

Згодом, 15 лютого 2013 року ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС, правонаступником якої є ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві, було проведено нарахування ОСОБА_3 земельного податку на 2013 рік у розмірі 16 889, 06 грн. та відповідно до пп. 54.3.3 п. 54.3 ст. 54 і п. 286.5 ст. 286 ПК України прийнято податкове повідомлення-рішення № 0007421703 (форма «Ф») по платежу «земельний податок з фізичних осіб» на суму грошового зобов'язання в розмірі 16 889, 06 грн. При цьому згідно наявного в матеріалах справи розрахунку ДПІ податку на землю, копія якого була надана позивачем, визначення відповідачем суми плати за землю здійснювалося відносно земельної ділянки площею 165,30 м2, економіко-планувальної зони 66, нормативна грошова оцінка якої становить 1 688 905, 91 грн., та з використанням, зокрема, коефіцієнту на функціональне використання землі - 2,5, локального коефіцієнту на місцезнаходження земельної ділянки в межах економіко-планувальної зони - 1,5.

Позивач, вважаючи дані податкові повідомлення-рішення неправомірними, звернувся до суду.

Приймаючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з наступних мотивів, з чим погоджується колегія суддів.

Згідно положень статті 14 Податкового кодексу України земельний податок - обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів

Відповідно до п. 286.1 ст. 286 Податкового кодексу України підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру. Відповідні органи виконавчої влади з питань земельних ресурсів за запитом відповідного органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки подають інформацію, необхідну для обчислення і справляння плати за землю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно зі ст. 269 цього Кодексу платниками податку (плати за землю) є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв), та землекористувачі.

Власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою (п. 287.1 ст. 287 Податкового кодексу України).

З вищенаведеного, з урахуванням положень п. 1.1 ст. 1 Податкового кодексу та ст.ст. 2 і 3 Земельного кодексу України, слідує, що для цілей оподаткування земельним податком особа повинна мати статус землевласника/землекористувача, набутого в порядку встановленому Земельним кодексом України.

Відповідно до норм ст. 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом, крім випадків, визначених частиною другою цієї статті. Право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державним актом на право постійного користування земельною ділянкою (ст. 126 Земельного кодексу України). Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Статтею 42 ЗК України визначено, що земельні ділянки, на яких розташовані багатоквартирні жилі будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території державної або комунальної власності, надаються в постійне користування підприємствам, установам і організаціям, які здійснюють управління цими будинками. У разі приватизації громадянами багатоквартирного жилого будинку відповідна земельна ділянка може передаватися безоплатно у власність або надаватись у користування об'єднанню власників. Порядок використання земельних ділянок, на яких розташовані багатоквартирні жилі будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території, визначається співвласниками. Розміри та конфігурація земельних ділянок, на яких розташовані багатоквартирні жилі будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території, визначаються на підставі проектів розподілу території кварталу, мікрорайону та відповідної землевпорядної документації.

Згідно з п. 286.6 ст. 286 Податкового кодексу України за земельну ділянку, на якій розташована будівля, що перебуває у спільній власності кількох юридичних або фізичних осіб, податок нараховується з урахуванням прибудинкової території кожному з таких осіб: 1) у рівних частинах - якщо будівля перебуває у спільній сумісній власності кількох осіб, але не поділена в натурі, або одній з таких осіб-власників, визначеній за їх згодою, якщо інше не встановлено судом; 2) пропорційно належній частці кожної особи - якщо будівля перебуває у спільній частковій власності; 3) пропорційно належній частці кожної особи - якщо будівля перебуває у спільній сумісній власності і поділена в натурі.

Пунктом 286.5 вказаної статті Податкового кодексу України визначено що нарахування фізичним особам сум податку проводиться органами державної податкової служби, які видають платникові до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку визначеному ст. 58 цього Кодексу.

Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер НОМЕР_3) являється власником нежилих приміщень з АДРЕСА_1.

Попередньо вказані нежилі приміщенні належали ПП «Антуріум Плюс» (ідентифікаційний код 34474952).

Відповідно до листа Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 10.02.2014р. № 057026-1509, наданого у відповідь на запит ОСОБА_3, земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_1, згідно даних міського земельного кадастру обліковується за Державним комунальним підприємством по утриманню будівель, споруд та прибудинкової території Печерського району м. Києва на підставі технічного звіту по встановленню зовнішніх меж землекористування. Натомість реєстрація права власності (користування) вказаною земельною ділянкою за ОСОБА_3 в Департаменті земельних ресурсів станом на 31 грудня 2012 року відсутня.

Водночас, відповідачем не надано доказів того, що позивач набув статус власника або землекористувача щодо частини земельної ділянки площею 173,70 м2 під багатоквартирним жилим будинком, де знаходяться належні йому нежитлові приміщення.

Крім того, доказів належності йому вказаної земельної ділянки на праві власності чи праві користування або виділення її в якості прибудинкової території відповідачем суду також не надано.

За таких обставин, оскаржувані податкові повідомлення-рішення не можна визнати законними та обґрунтованими.

Враховуючи наведене, підстав для задоволення апеляційної скарги судова колегія не вбачає.

Отже, судова колегія визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, враховуючи відповідні правові норми та встановлені обставини, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про застосування статті 200 КАС України.

Керуючись статтями 195, 196, 200, 205, 206 КАС України, суд,

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 травня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст.212 КАС України.

Головуючий:

Судді:

Головуючий суддя Гром Л.М.

Судді: Бєлова Л.В.

Міщук М.С.