Постанова

від 02.01.2014 по справі 810/5732/13-а

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

02 січня 2014 року Справа № 810/5732/13-а

Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Харченко С.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Хіміко-металургійний комбінат «Укрцинк» до про Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, ВСТАНОВИВ: Товариство з обмеженою відповідальністю «Хіміко-металургійний комбінат «Укрцинк» звернулось до суду з позовом до Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 18.05.2013 № 0002371504.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржуване податкове повідомлення - рішення, яким зменшено розмір задекларованого Товариством з обмеженою відповідальністю «Хіміко-металургійний комбінат «Укрцинк» від`ємного значення податку на додану вартість на суму 29766,00 грн., на думку позивача, прийнято відповідачем з порушенням норм матеріального права та не відповідає вимогам закону, висновки податкового органу відносно факту вчинення позивачем правопорушення є помилковими, а тому вказане рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Представник відповідача позов не визнав, надав суду письмові заперечення проти позову, в яких зазначив, що посадові особи Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби діяли на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством України, оскаржуване податкове повідомлення - рішення прийнято відповідачем правомірно, у зв`язку з чим позовні вимоги задоволенню не підлягають.

У судове засідання, призначене на 02.01.2014, представники позивача та відповідача не з`явились, були своєчасно та належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду справи.

Матеріали справи містять клопотання представників сторін про розгляд справи за їх відсутності, що відповідно до приписів статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для здійснення розгляду справи в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Хіміко-металургійний комбінат «Укрцинк» (ідентифікаційний код 25295798) зареєстроване в якості юридичної особи 27.11.1997 та перебуває на податковому обліку в Білоцерківській об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області.

З матеріалів адміністративної справи вбачається, що у вересні 2012 року Товариством з обмеженою відповідальністю «Хіміко-металургійний комбінат «Укрцинк» заявлено до митного оформлення придбаний у АО "Лиепаяс Металургс" (Латвія) товар - відходи виробництва чорних металів, придатні для видобутку з них заліза (пил електрофільтрів від електросталеплавильного виробництва).

Зважаючи на відсутність точних відомостей про характеристики товарів, необхідних для заповнення митних декларацій у звичайному порядку, декларант скористався визначеним частиною першою статті 260 Митного кодексу України правом на подання митному органу тимчасових митних декларацій (МД) від 06.09.2012 № 101030000/2012/010467, 06.09.2012 № 101030000/2012/010472, 07.09.2012 № 101030000/2012/010530 та 13.09.2012 № 101030000/2012/010845 під зобов'язання подати додаткові декларації у строк не більше 45 днів з дати оформлення тимчасових митних декларацій.

Згідно з даними тимчасових МД, митні платежі, у тому числі податок на додану вартість із ввезених на митну територію України товарів (продукції), нараховані декларантом, виходячи із заявленої ним митної вартості цих товарів (для ПДВ - митної вартості та ввізного мита).

Так, за наведеними вище деклараціями позивачем нараховано та сплачено податок на додану вартість у загальному розмірі 29766,46 грн., з них: 3737,11 грн. - за тимчасовою МД від 06.09.2012 № 101030000/2012/010467; 8455,82 грн. - за тимчасовою МД від 06.09.2012 № 101030000/2012/010472; 13410,12 грн. - за тимчасовою МД від 07.09.2012 № 101030000/2012/010530; 4163,41 грн. - за тимчасовою МД від 13.09.2012 № 101030000/2012/010845.

У грудні 2012 року позивачем надіслано до митного органу в електронному вигляді додаткові МД від 19.12.2012 № 101030000/2012/016025, 19.12.2012 № 101030000/2012/016023, 19.12.2012 № 101030000/2012/016022, 20.12.2012 № 101030000/2012/016029, із відображеними точними відомостями про партії товару, що задекларовані за тимчасовими МД, відповідно, від 06.09.2012 № 101030000/2012/010472, 07.09.2012 № 101030000/2012/010530, 13.09.2012 № 101030000/2012/010845, 06.09.2012 № 101030000/2012/010467.

Додатково надані відомості стали підставою для перерахунку митних платежів, у зв`язку з чим декларантом у додаткових МД окремими рядками відображено суми митних платежів, що нараховані за тимчасовими МД, суми митних платежів, що нараховані за додатковими МД, а також визначено та перераховано до бюджету різницю між цими сумами митних платежів, у тому числі податок на додану вартість у розмірі 18690,54 грн.

У січні 2013 року Товариством з обмеженою відповідальністю «Хіміко-металургійний комбінат «Укрцинк» подано до Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби податкову декларацію з податку на додану вартість за грудень 2012 року, відповідно до даних якої податок на додану вартість, сплачений позивачем під час ввезення на митну територію України товарів, у сумі 48457,00 грн. (29766,46 грн. - сума податку, сплачена за тимчасовими МД; 18690,54 грн. - сума податку, сплачена за додатковими МД як різниця між сумами, що нараховані за тимчасовими та додатковими МД), включено до складу податкового кредиту вказаного звітного періоду.

Враховуючи, що показник податкового зобов`язання підприємства за грудень 2012 року становив 0,00 грн., позивачем задекларовано від`ємне значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду та відображено цю суму в рядку 20.2 «зарахування від`ємного значення різниці поточного звітного (податкового) періоду до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду» декларації.

У квітні 2013 року посадовою особою Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби на підставі підпункту 78.1.5 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України проведено документальну позапланову виїзну перевірку з питань правомірності нарахування Товариством з обмеженою відповідальністю «Хіміко-металургійний комбінат «Укрцинк» від`ємного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту за грудень 2012 року.

За результатами перевірки складено акт від 26.04.2013 № 1808/15-3/25295798 (далі - акт перевірки), в якому податковим органом зафіксовано порушення позивачем вимог пункту 198.6 статті 198 та пункту 200.3 статті 200 Податкового кодексу України, що призвело до завищення податкового кредиту за грудень 2012 року на суму 29766,46 грн., що складається з сум податку на додану вартість, сплачених під час ввезення на митну територію України товарів за тимчасовими МД (за переліком, що наведений вище).

Свій висновок про вчинення платником податків податкового правопорушення відповідач обґрунтовує тим, що право на включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених за тимчасовими МД, виникає у платника податку виключно у разі дотримання ним визначеного частиною першою статті 260 Митного кодексу України 45-денного строку для подання додаткових МД, що обчислюється з дати оформлення тимчасових МД.

Відповідач вважає, що оскільки подання додаткових МД (за переліком, що наведений вище) здійснено декларантом з порушенням цього строку, тобто із запізненням, право на нарахування податкового кредиту у сумі 29766,46 грн. та, як наслідок, декларування від`ємного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту за грудень 2013 року у цій сумі у позивача відсутнє.

При цьому, як вбачається з відомостей, що викладені відповідачем в акті перевірки та в запереченнях проти позову, звітний (податковий) період включення позивачем сплачених сум податку на додану вартість за тимчасовими МД не є спірним, обставини перерахування податку до бюджету не заперечуються.

На підставі акта перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення - рішення від 18.05.2013 № 0002371504, яким відповідно до приписів підпункту 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України здійснено коригування у сторону зменшення задекларованого позивачем розміру від`ємного значення податку на додану вартість на суму 29766 грн. 00 коп.

Не погоджуючись із рішенням, прийнятим відповідачем, позивач оскаржив його до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

З 1 січня 2011 року законодавче регулювання оподаткування податком на додану вартість визначається Податковим кодексом України.

Підпунктом 9.1.3 пункту 9.1 статті 9 та підпунктом 14.1.178 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що податок на додану вартість належить до загальнодержавних податків, які нараховуються та сплачуються відповідно до норм розділів V цього Кодексу.

Податок на додану вартість, що справляється під час ввезення на митну територію України товарів (продукції), в силу приписів пункту 27 частини першої статті 4 Митного кодексу України та підпункту 14.1.113 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України вважається митним платежем.

Пунктом 180.1 статті 180 цього Кодексу визначено, що для цілей оподаткування платником податку на додану вартість є, зокрема, будь-яка особа, що ввозить товари на митну територію України в обсягах, які підлягають оподаткуванню, та на яку покладається відповідальність за сплату податків у разі переміщення товарів через митний кордон України відповідно до Митного кодексу України.

Сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду (пункт 200.1 статі 200 Податкового кодексу України).

Датою виникнення податкових зобов'язань у разі ввезення товарів на митну територію України є дата подання митної декларації для митного оформлення (пункт 187.8 статті 187 Податкового кодексу України).

Згідно з приписами підпункту "а" пункту 198.1 та пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов'язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу.

Відповідно до абзацу 1 пункту 190.1 статті 190 Податкового кодексу України, базою оподаткування для товарів, що ввозяться на митну територію України, є договірна (контрактна) вартість, але не нижче митної вартості цих товарів, визначеної відповідно до розділу III Митного кодексу України, з урахуванням мита та акцизного податку, що підлягають сплаті і включаються до ціни товарів.

Згідно з приписами статті 49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відомості про митну вартість товарів використовуються для нарахування митних платежів (пункт 1 частини першої статті 50 Митного кодексу України).

Частиною першою статті 257 Митного кодексу України передбачено, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії.

Відповідно до частини другої цієї статті електронне декларування здійснюється з використанням електронної митної декларації, засвідченої електронним цифровим підписом, та інших електронних документів або їх реквізитів у встановлених законом випадках.

При цьому, в силу вимог частини третьої статті 257 Митного кодексу України митна декларація та інші документи, подання яких митним органам передбачено цим Кодексом, оформлені на паперовому носії та у вигляді електронних документів, мають однакову юридичну силу.

Митна декларація, що містить обсяг відомостей (даних), достатній для завершення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення у заявлений митний режим, вважається митною декларацією, заповненою у звичайному порядку (частина перша статті 258 Митного кодексу України).

Частиною першою статті 260 Митного кодексу України визначено, що у разі, якщо декларант або уповноважена ним особа не володіє точними відомостями про характеристики товарів, необхідні для заповнення митної декларації у звичайному порядку, вона може подати митному органу тимчасову митну декларацію на такі товари за умови, що вона містить дані, достатні для поміщення їх у заявлений митний режим, та під зобов'язання про подання додаткової декларації у строк не більше 45 днів з дати оформлення тимчасової митної декларації.

Для випуску товарів відповідно до заявленого митного режиму за тимчасовою митною декларацією застосовуються курси валют, заходи тарифного та нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, чинні на дату прийняття митним органом тимчасової митної декларації для оформлення. Якщо декларант не володіє точними відомостями, необхідними для визначення ставок митних платежів, для нарахування сум митних платежів за тимчасовою митною декларацією застосовується найбільша ставка митних платежів з тих, під яку може підпадати товар (частина третя статті 260 Митного кодексу України).

Відповідно до частини десятої статті 260 Митного кодексу України, оформлення митним органом тимчасової митної декларації передбачає необхідність виконання вимог цього Кодексу, передбачених для поміщення товарів в обраний митний режим та сплати митних платежів або забезпечення їх сплати відповідно до розділу X цього Кодексу.

Митний орган не має права відмовити в прийнятті тимчасової митної декларації, якщо виконано всі умови, встановлені цим Кодексом (частина восьма статті 260 Митного кодексу України).

Частиною першою статті 261 Митного кодексу України визначено, що у разі подання відповідно до статті 260 цього Кодексу тимчасової митної декларації декларант або уповноважена ним особа повинні протягом строків, визначених відповідно до цього Кодексу, подати митному органу додаткову декларацію, яка містить точні відомості про товари, задекларовані за тимчасовою митною декларацією, що подавалися б у разі декларування цих товарів за митною декларацією, заповненою у звичайному порядку.

Додаткова декларація подається до відповідного митного органу, яким була оформлена відповідна попередня, тимчасова або періодична митна декларація.

Для оформлення митних декларацій (митної декларації, заповненої у звичайному порядку, попередньої, тимчасової, періодичної та додаткової митних декларацій), передбачених статтями 258 - 261 Митного кодексу України використовуються бланки єдиного адміністративного документа.

Відповідно до приписів Порядку заповнення митних декларацій на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30.05.2012 № 651, при оформленні додаткової декларації, поданню якої передувало оформлення тимчасової МД зі сплатою митних платежів, у разі якщо додатково надані відомості стали підставою для перерахунку митних платежів, відображення сум митних платежів здійснюється окремими рядками, а саме: митні платежі, нараховані за тимчасовою МД; митні платежі, нараховані за додатковою декларацією; різниця між сумами платежів, нарахованих за тимчасовою МД та додатковою декларацією, що підлягає сплаті або поверненню.

Частиною восьмою статті 264 Митного кодексу України передбачено, що з моменту прийняття митним органом митної декларації вона є документом, що засвідчує факти, які мають юридичне значення.

Згідно з приписами частини дев`ятої та одинадцятої статті 264 Митного кодексу України, митний орган не має права відмовити у прийнятті митної декларації, якщо виконано всі умови, встановлені цим Кодексом. Митний орган відмовляє у прийнятті митної декларації виключно з таких підстав: 1) митна декларація не містить усіх відомостей або подана без документів, передбачених статтею 335 цього Кодексу; 2) електронна митна декларація не містить встановлених законодавством обов'язкових реквізитів; 3) митну декларацію подано з порушенням інших вимог, встановлених цим Кодексом.

Для цілей нарахування та/або сплати податкових зобов'язань митні декларації прирівнюються до податкових декларацій (абзац 2 пункту 46.1 статті 46 Податкового кодексу України).

Суму податкового зобов'язання, визначену у митній декларації, платник податків зобов'язаний сплатити до/або на день подання митної декларації.

В силу приписів пункту 201.12 статті 201 Податкового кодексу України, у разі ввезення товарів на митну територію України митна декларація, оформлена відповідно до вимог законодавства, яка підтверджує сплату податку, є документом, що посвідчує право на віднесення сум податку до податкового кредиту.

Як вбачається з матеріалів адміністративної справи, подані позивачем тимчасові МД та електронні додаткові МД оформлені митним органом та містять усі визначені чинним законодавством України відомості, що свідчать про сплату сум податку на додану вартість.

Таким чином, наведені вище митні декларації є документами, що засвідчують юридично значимі факти сплати сум податку на додану вартість, які відносяться до складу податкового кредиту підприємства.

Аналіз положень підпункту 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, пунктів 198.1, 198.2, 198.6 статті 198, пункту 201.12 статті 201 Податкового кодексу України надає підстави для висновку про те, що у разі, якщо на момент проведення перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку на додану вартість, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими митними деклараціями, які свідчать про сплату податку за податковими зобов`язаннями із ввезення товарів на митну територію України, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу, у тому числі у вигляді сплати донарахованих за результатами перевірки сум грошових зобов'язань, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення суми податку.

Водночас, подання платником податків до митного органу митної декларації з порушенням визначеного чинним законодавством строку не утворює підстав для втрати права на зменшення суми податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду на суму податку, сплаченого станом на день подання митної декларації, що підтверджено належним чином оформленими та поданими до перевірки митними деклараціями.

За наведених обставин, висновки податкового органу про відсутність у позивача права на включення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених під час ввезення товарів на територію України на підставі належним чином оформлених митних декларацій, суд вважає необґрунтованими.

Слід також звернути увагу на те, що поряд із визначеним частиною першою статті 260 Митного кодексу України обов`язком декларанта подавати додаткову митну декларацію у 45-денний строк, що обчислюється з дати оформлення тимчасової митної декларації, іншими положенням цього Кодексу визначено умови за яких цей строк збільшується (продовжується).

Так, частиною другої статті 260 Митного кодексу України визначено, що, у разі, якщо під час митного оформлення товарів за тимчасовою митною декларацією митним органом бралися проби (зразки) цих товарів для проведення їх дослідження (аналізу, експертизи) і рішення митного органу за результатами такого дослідження (аналізу, експертизи) не може бути прийнято у 30-денний строк з дня оформлення тимчасової митної декларації, цей строк продовжується митним органом, але не більше ніж на 15 днів.

Крім того, частинами другою та третьою статті 261 Митного кодексу України передбачено право декларанта або уповноваженої ним особи подати додаткову декларацію протягом 180 днів з дати випуску товарів (у разі відсутності інформації, необхідної для визначення числових значень складових митної вартості товарів, яка стане відомою після випуску товарів у вільний обіг та сплати роялті, ліцензійних платежів, інших складових вартості, які визначаються залежно від обсягів продажу або прибутку від продажу) та протягом 90 днів дати випуску товарів (у разі, якщо значення ціни товару в зовнішньоекономічному договорі визначається за формулою і на дату декларування невідоме).

Як вбачається з матеріалів адміністративної справи, обставини, що свідчать про можливість використання позивачем визначеного чинним законодавством права на подання додаткових декларацій у збільшені строки, податковим органом не досліджувались.

В силу приписів частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено).

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (частина друга статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України).

Враховуючи, що доводи податкового органу про допущення позивачем податкового правопорушення у вигляді завищення показника податкового кредиту за грудень 2012 року не знайшли свого документального підтвердження у ході судового розгляду справи, суд дійшов висновку, що податкове повідомлення-рішення Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби від 18.05.2013 № 0002371504, яким здійснено коригування у сторону зменшення задекларованого позивачем розміру від`ємного значення податку на додану вартість на суму 29766 грн. 00 коп., є протиправним та підлягає скасуванню.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України, пояснень, наданих представниками позивача та відповідача, доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Статтею 97 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд за клопотанням однієї зі сторін визначає грошовий розмір судових витрат, які повинні бути їй компенсовані.

Оскільки позивачем вимоги про відшкодування понесених ним судових витрат не заявлялись, судові витрати стягненню з бюджету не підлягають.

Керуючись статтями 69, 70, 71, 122, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

1.Адміністративний позов задовольнити.

2.Податкове повідомлення - рішення Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби від 18.05.2013 № 0002371504, - визнати протиправним та скасувати.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Харченко С.В.