Ухвала

від 18.03.2015 по справі 810/5732/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 810/5732/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Харченко С.В. Суддя-доповідач: Старова Н.Е.

У Х В А Л А

Іменем України

18 березня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Старової Н.Е.,

суддів: Мєзєнцева Є.І., Чаку Є.В.,

розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Хіміко-металургійний комбінат «Укрцинк» до Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Хіміко-металургійний комбінат «Укрцинк» звернулось до суду з позовною заявою до Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 18.05.2013 №0002371504.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 02.01.2014 року позовні вимоги задоволено.

Не погоджуючись із зазначеною постановою, апелянтом було подано апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просить скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Справа розглянута відповідно до вимог п.2 ч.1 ст.197 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Як вбачається з матеріалів справи, у квітні 2013 року відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку з питань правомірності нарахування ТОВ «Хіміко-металургійний комбінат «Укрцинк» від`ємного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту за грудень 2012 року, за результатами якої складено акт від 26.04.2013 №1808/15-3/25295798, в якому податковим органом зафіксовано порушення позивачем вимог п. 198.6 ст. 198 та п. 200.3 ст. 200 ПК України , що призвело до завищення податкового кредиту за грудень 2012 року на суму 29766,46 грн., що складається з сум ПДВ, сплачених під час ввезення на митну територію України товарів за тимчасовими митними деклараціями.

На підставі акта перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 18.05.2013 №0002371504, яким зменшено задекларований позивачем розмір від`ємного значення ПДВ на суму 29 766 грн.

Не погоджуючись із податковим повідомленням-рішенням, позивач після процедури адміністративного оскарження, звернувся до суду.

При дослідженні матеріалів справи встановлено, що у вересні 2012 року позивачем заявлено до митного оформлення придбаний у АО «Лиепаяс Металургс» (Латвія) товар - відходи виробництва чорних металів, придатні для видобутку з них заліза (пил електрофільтрів від електросталеплавильного виробництва).

Зважаючи на відсутність точних відомостей про характеристики товарів, необхідних для заповнення митних декларацій у звичайному порядку, декларант скористався визначеним ч.1 ст.260 МК України правом на подання митному органу тимчасових митних декларацій від 06.09.2012 №101030000/2012/010467, 06.09.2012 №101030000/2012/010472, 07.09.2012, №101030000/2012/010530 та 13.09.2012 №101030000/2012/010845 під зобов'язання подати додаткові декларації у строк не більше 45 днів з дати оформлення тимчасових митних декларацій. Так, за наведеними вище деклараціями позивачем нараховано та сплачено податок на додану вартість у загальному розмірі 29 766,46 грн.

Відповідно до ч.1 ст.260 МК України, у разі, якщо декларант або уповноважена ним особа не володіє точними відомостями про характеристики товарів, необхідні для заповнення митної декларації у звичайному порядку, вона може подати митному органу тимчасову митну декларацію на такі товари за умови, що вона містить дані, достатні для поміщення їх у заявлений митний режим, та під зобов'язання про подання додаткової декларації у строк не більше 45 днів з дати оформлення тимчасової митної декларації.

Митний орган не має права відмовити в прийнятті тимчасової митної декларації, якщо виконано всі умови, встановлені цим Кодексом (ч.8 ст.260 Митного кодексу України ).

У грудні 2012 року позивачем надіслано до митного органу в електронному вигляді додаткові МД від 19.12.2012 №101030000/2012/016025, 19.12.2012 №101030000/2012/016023, 19.12.2012 №101030000/2012/016022, 20.12.2012 №101030000/2012/016029, із відображеними точними відомостями про партії товару, що задекларовані за тимчасовими МД, відповідно, від 06.09.2012 № 101030000/2012/010472, 07.09.2012 № 101030000/2012/010530, 13.09.2012 № 101030000/2012/010845, 06.09.2012 №101030000/2012/010467.

Додатково надані відомості стали підставою для перерахунку митних платежів, у зв`язку з чим декларантом окремими рядками відображено суми митних платежів, що нараховані за тимчасовими МД, суми митних платежів, що нараховані за додатковими МД, а також визначено та перераховано до бюджету різницю між цими сумами митних платежів.

Датою виникнення податкових зобов'язань у разі ввезення товарів на митну територію України є дата подання митної декларації для митного оформлення (пункт 187.8 статті 187 Податкового кодексу України ).

Приписами пп.«а» п. 198.1 та п. 198.2 ст. 198 ПК України , право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Для операцій із ввезення на митну територію України товарів, датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов'язаннями згідно п. 187.8 ст 187 цього Кодексу .

Для цілей нарахування та/або сплати податкових зобов'язань митні декларації прирівнюються до податкових декларацій (абз.2 п. 46.1 ст. 46 ПК України ).

Суму податкового зобов'язання, визначену у митній декларації, платник податків зобов'язаний сплатити до/або на день подання митної декларації.

В силу приписів п. 201.12 ст. 201 ПК України , у разі ввезення товарів на митну територію України митна декларація, оформлена відповідно до вимог законодавства, яка підтверджує сплату податку, є документом, що посвідчує право на віднесення сум податку до податкового кредиту.

Як вбачається з матеріалів даної справи, подані позивачем тимчасові МД та електронні додаткові МД оформлені митним органом та містять усі визначені чинним законодавством України відомості, що свідчать про сплату сум податку на додану вартість.

Таким чином, наведені вище митні декларації є документами, що засвідчують юридично значимі факти сплати сум податку на додану вартість, які відносяться до складу податкового кредиту підприємства.

В контексті наведеного, подання платником податків до митного органу митної декларації з порушенням визначеного чинним законодавством строку не утворює підстав для втрати права на зменшення суми податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду на суму податку, сплаченого станом на день подання митної декларації, що підтверджено належним чином оформленими та поданими до перевірки митними деклараціями.

А тому, ПК України пов'язує право платника податків на формування кредиту з ПДВ, при ввезенні товарів на митну територію України, лише з належним чином оформленою митною декларацією, та з відображенням сум ПДВ в митній декларації, відповідно дане право не залежить від строку подачі митних декларацій.

Враховуючи все вищевикладене, висновки податкового органу про відсутність у позивача права на включення до складу податкового кредиту сум ПДВ, сплачених під час ввезення товарів на територію України на підставі належним чином оформлених митних декларацій, суд першої інстанції правомірно визнав необґрунтованими.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно того, що доводи про допущення позивачем податкового правопорушення не знайшли свого підтвердження, а податкове повідомлення-рішення від 18.05.2013 року №0002371504 є протиправним та підлягає скасуванню. Відповідно, позовні вимоги є обґрунтованими та правомірно задоволені судом першої інстанції.

Згідно з ч.2 ст.71 КАС України , в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, всупереч вимог ч.2 ст.71 КАС України не надав до суду належних доказів правомірності своїх дій.

Судова колегія апеляційної інстанції не вбачає порушень судом першої інстанції норм матеріального права, на які посилається апелянт в апеляційній скарзі, та вважає, що судом першої інстанції повно встановлені обставини справи, яким надана правильна правова оцінка на підставі законодавства, яке врегульовує спірні правовідносини.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, викладені у постанові від 02.01.2014 року, та не можуть бути підставою для її скасування.

За таких обставин, у відповідності до ст.200 КАС України, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 41, 160, 186, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 02.01.2014 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили згідно ст.254 КАС України, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку і строки, визначені ст.212 КАС України.

Головуючий суддя:

Судді:

Головуючий суддя Старова Н.Е.

Судді: Мєзєнцев Є.І.

Чаку Є.В.