Постанова

від 22.10.2014 по справі 813/5625/14

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 жовтня 2014 року справа № 813/5625/14

16 год. 47 хв. зал судових засідань №6

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Гулика А.Г.,

секретар судового засідання Павлишин Ю.І.,

за участю:

представника позивача Рака В.М.,

представника відповідача Середяка Б.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Яричів" до Державної податкової інспекції у Кам'янка-Бузькому Головного управління Міндоходів у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

встановив:

товариство з обмеженою відповідальністю «Яричів» (далі - ТзОВ "Яричів") звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Кам'янка-Бузькому Головного управління Міндоходів у Львівській області (далі - ДПІ у Кам'янка-Бузькому районі ГУ Міндоходів у Львівській області), в якому просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0001582200 від 29 липня 2014 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що за результатами проведеної документальної позапланової виїзної перевірки ТзОВ "Яричів" відповідач дійшов до необґрунтованих висновків про відсутність господарських операцій між позивачем та його контрагентом ТзОВ «АРГАБУД». Позивач, вважає, що його правочини з контрагентом носять реальний характер, що підтверджується: договорами, укладеними належним чином та у відповідній формі; наявністю первинної документації по господарських операціях з контрагентом; рухом активів в процесі здійснення господарських операцій. Крім того, позивач зазначає, що на момент вчинення дій, визначених у договорах, сторони були зареєстровані у визначеному законом порядку, а також були зареєстровані платниками податку на додану вартість. З урахуванням викладеного, вважає винесене податкове повідомлення-рішення незаконним, таким, що порушує норми чинного податкового законодавства, а відтак, підлягає скасуванню.

Відповідач подав до суду заперечення на позовну заяву, в якому просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог. Свої заперечення обґрунтовує неможливістю реального здійснення правочинів між позивачем та його контрагентом ТзОВ «АРГАБУД», оскільки як вбачається з акта перевірки контрагента з питань дотримання вимог податкового законодавства у нього відсутні необхідні умови для досягнення результатів економічної діяльності, у зв'язку з відсутністю необхідних трудових ресурсів, основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів. Відповідач зазначає, що подані позивачем первинні документи не відповідають вимогам ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», а тому, не можуть підтверджувати реальність господарських відносин з вказаним контрагентом. Просив суд відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав, наведених у позовній заяві. Просив суд позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позову заперечив з підстав, наведених у письмовому запереченні. Просив суд відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору, суд дійшов висновку, що у задоволенні адміністративного позову слід відмовити в повному обсязі з наступних підстав.

Позивач - ТзОВ «Яричів» зареєстрований як юридична особа 16.03.2007р., код ЄДРПОУ - 34928161, місцезнаходження: 80463, Львівська область, Кам'янка-Бузький район, с.Старий Яричів, вул.Заводська, 1, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А01 №138294. та довідкою АБ №485419 з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців. Відповідач зареєстрований як платник податку на додану вартість, що підтверджується свідоцтвом №100320492 про реєстрацію платника податку на додану вартість. Відповідач взятий на податковий облік в контролюючих органах з 19.03.20067 р., перебуває на обліку в ДПІ у Кам'янка-Бузькому районі ГУ Міндоходів у Львівській області.

На підставі п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20, п.п.75.1.2 п.75.1 ст.75, п.78.1.1 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України (далі - ПК України) проведено документальну виїзну позапланову перевірку ТзОВ «Яричів» (код ЄДРПОУ - 34928161) з питань дотримання вимог податкового законодавства під час здійснення фінансово-господарських взаємовідносин з ТзОВ «Аргабуд» (код ЄДРПОУ - 33098556) за період з 01.12.2011р. по 21.12.2011р. за результатами перевірки складено акт від 15.07.2014р. №164/22-00/34928161 (далі - Акт перевірки).

Перевіркою встановлено порушення позивачем п.198.2, п.198.3, п.198.4 ст.198 ПК України, в результаті чого завищено залишок від'ємного значення з податку на додану вартість у сумі 76666,67грн., у т.ч. за грудень 2011 року в сумі 76666,67грн.

На підставі Акта перевірки від 15.07.2014р. №164/22-00/34928161 ДПІ у Кам'янка-Бузькому районі ГУ Міндоходів у Львівській області винесла податкове повідомлення-рішення від 29.07.2014р. №0001582200, яким зменшено розмір від ямного значення суми податку на додану вартість позивача за грудень 2011 року на суму 76666,67грн.

Не погоджуючись з вказаним податковим повідомленням-рішенням позивач звернувся до суду з вимогою про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення.

Суд при вирішенні спору по суті виходить з такого.

Щодо господарських взаємовідносин позивача з ТзОВ «АРГАБУД» (код ЄДРПОУ - 33098556) суд встановив таке.

Між позивачем та ТзОВ «АРГАБУД» укладено договір №АБ-02911 від 29.11.2011р., відповідно до умов якого підрядник (ТзОВ «АРГАБУД») в межах договірної ціни та в погоджені сторонами строки відповідно до наданої замовником (позивачем) проектно-кошторисної документації зобов'язується на свій ризик за допомогою своїх матеріалів і засобів виконати на об'єкті будівництва ремонт другого поверху бісквітного цеху, а замовник зобов'язується прийняти належно виконані роботи та оплатити їх.

На підтвердження фактичного виконання робіт за договором позивач надав суду копії таких документів: договору №АБ-02911 від 29.11.2011р., акта приймання-передачі об'єкта будівництва, від 29.11.2011р., локального кошторису №2-1-1 на ремонт оздоблення стін на суму 3145875 тис. грн., договірної ціни на ремонт другого поверху бісквітного цеху у 2011році, довідок про вартість будівельних робіт та витрати за грудень 2011 року, акта №1 приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2011 року.

Факт оплати позивачем коштів за договором підтверджується платіжними дорученнями №4360 від 20.01.2012р. на суму 300000грн., №4367 від 24.01.2012р. на суму 160000грн.

Позивач надав суду копію податкової накладної від 23.12.2011р. №39 на суму ПДВ 76 777,67грн., яка внесена в реєстр податкових накладних та задекларована в податковій звітності у відповідному звітному періоді в складі інших отриманих податкових накладних, що сторонами не заперечується.

В період здійснення господарських операцій ТзОВ «АРГАБУД» було включене до ЄДРПОУ та було платником податку на додану вартість, що підтверджується копією довідки АА №4149016 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, свідоцтва №100293335 про реєстрацію платника податку на додану вартість. Крім того, ТзОВ «АРГАБУД» 17.03.2011р. відкрило поточний рахунок в національній та іноземній валюті в АТ «Банк Богуслав», що підтверджується довідкою банку від 17.11.2011р.

Як вбачається з ліцензії серії АВ №515518 ТзОВ «АРГАБУД» у період з 13.07.2010 р. по 17.11.2012 р. здійснювало діяльність, пов'язану зі створенням об'єктів архітектури.

Проте, суд не вважає вказані докази достатніми для обґрунтування реальності здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом, виходячи з такого.

Суд бере до уваги довідку за результатами перевірки ДПІ у Солом'янському районі ГУ Міндоходів м.Києва від 04.03.2014р. №250/26-58-22-08-11/33098556 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТзОВ «АРГАБУД» з питань правомірності проведених господарських відносин з контрагентами покупцями та постачальниками за період з 01.01.2011р. по 28.05.2013р.», якою встановлено, що ТзОВ «АРГАБУД» відсутнє за своїм місцезнаходженням. Крім того, у ТзОВ «АРГАБУД» відсутні основні засоби для здійснення фінансово-господарської діяльності, а чисельність працюючих не встановлена, оскільки ТзОВ «АРГАБУД» не подає звітів 1-ДФ в бази даних ДПІ у Солом'янському районі ГУ Міндоходів м.Києва.

Крім того, в межах перевірки досліджено протокол допиту свідка засновника ТзОВ «АРГАБУД» ОСОБА_3 від 21.04.2013р., який зазначив, що про вказане підприємство чує вперше, жодного відношення до фінансово-господарської діяльності ТзОВ «АРГАБУД» він не має, жодних фінансово-господарських документів, податкових накладних, податкових декларацій, договорів та угод від імені ТзОВ «АРГАБУД» він не формував та не підписував. Свідок ОСОБА_3 під час допиту зазначив, що зареєстрував ТзОВ «АРГАБУД» за грошову винагороду, без мети здійснення господарської діяльності та не має жодного відношення до фінансово-господарської діяльності вказаного підприємства.

Як вбачається з наданих позивачем витягів з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 06.10.2014р. №19399185 та №19399091 станом на час укладення договору з ТзОВ «АРГАБУД» (29.11.2011р.) та видачі податкової накладної №39 від 23.12.2011р. керівником ТзОВ «АРГАБУД» була ОСОБА_4 Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 06.10.2014р. №19389741 ОСОБА_3 став керівником ТзОВ «АРГАБУД» з 26.06.2012р.

Суд бере до уваги, що під час допиту 21.04.2013р. свідок засновник ТзОВ «АРГАБУД» ОСОБА_3 зазначив, що з ОСОБА_4 він не знайомий, а вказане прізвище чує вперше. Про реєстрацію на його ім'я ТзОВ «АРГАБУД» за грошові кошти він домовлявся з чоловіком на ім'я ОСОБА_5. З наведеного вбачається, що участь ОСОБА_4 у діяльності ТзОВ «АРГАБУД», зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів від імені товариства, під час проведення перевірки встановити не вдалось.

З огляду на встановлені обставини, суд вважає, що податкова накладна, яка стала підставою для формування позивачем податкового кредиту, видана ТзОВ «АРГАБУД» від імені особи, участь якої у створенні та діяльності цього товариства, зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів не підтверджується, отже, виписана від її імені податкова накладна не може вважатись належно оформленою та підписаною уповноваженими особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним. Вказана позиція суду узгоджується з правовою позицією, висловленою у постанові Верховного Суду України від 05.03.2012р. у справі №21-421а11, прийнятою за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, яка відповідно до ст.244-2 КАС України є обов'язковою для застосування судами України.

Таким чином, суд дійшов висновку про неможливість реального виконання господарських операцій між позивачем та ТзОВ «АРГАБУД» з урахуванням обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виконання робіт, відсутність у контрагента необхідних умов для досягнення результатів відповідної господарської операції в силу відсутності технічного персоналу, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів тощо, а також відсутність інших доказів реального виконання господарської операції.

При цьому, виключно обставини щодо розрахунку за товар не можуть братися судом як доказ реального виконання господарської операції.

Згідно з вимогами Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.99 №996-ХІУ обґрунтування відображення господарських операцій в податковому обліку здійснюється на підставі даних бухгалтерського обліку.

Як вбачається зі ст. 2 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» сфера дії вказаного Закону поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України; незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності (далі - підприємства), які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Відповідно до вимог п.3.2 ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно з п.1 ст.9 вказаного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю й упорядкування оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні і зведені облікові документиможуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назва документа: дату і місце складання; назва підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції: одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (п.2 ст.9 цього Закону).

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами також визначена п.1.2 ст. 1, п.2.1 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. №88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції Україну від 05.06.1995 р. за №168/704 (далі - Положення).

Відповідно до п.2.1 ст.2 вказаного Положення, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації ( власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Згідно з п.2.4 Положення первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл на здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до п.2.15 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим нормативним актам. і

Таким чином, для надання первинним документам юридичної сили і доказовості, вони повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства. Понесені витрати на купівлю товарів (робіт, послуг) повинні оформлятися відповідними документами, які б підтверджували фактичне відвантаження таких товарів, виконання тих чи інших робіт (послуг).

Суд також звертає увагу, що наслідки в податковому обліку платника податку створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов'язані з рухом активів. Зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах.

Якщо певна господарська операція не відбулася чи відбулася не за тим її змістом, який відображений в укладених платником податку договорах, то це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку.

Наявність законодавчо визначених обставин для формування податкового кредиту є обов'язковою, але не безумовною підставою для визначення правомірності такого формування за умови, якщо податковий органом не доведе, що відомості у документах, на підставі яких вони сформовані, не відповідають дійсності, в тому числі, коли господарські операції з придбання товару (робіт, послуг) не мали реального характеру.

Суд зазначає, що з метою дослідження фактичного придбання товару необхідно аналізувати умови поставки такого товару, зокрема, щодо передачі товару від продавця до покупця, досліджувати первинні бухгалтерські документи.

З огляду на наведене, суд дійшов висновку, що документи, подані позивачем на підтвердження фактичного виконання робіт за договором, укладеним з контрагентом ТзОВ «АРГАБУД» не відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року № 996-ХІV, а тому не можуть мати юридичної сили та посвідчувати факт реальності господарських операцій між позивачем та його контрагентами.

Таким чином, суд дійшов висновку про неможливість реального виконання господарської операції між позивачем та ТзОВ «АРГАБУД». При цьому, виключно обставини щодо розрахунку за надані послуги не можуть братися судом як доказ реального виконання господарської операції.

Відповідно до п.п. 14.1.181 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п. 198.3 п.198 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін. визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку: придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Виходячи зі змісту п. 198.3 ст.198 ПК України правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на податковий кредит можуть мати лише реально вчинені господарські операції з придбання товарів, послуг чи основних фондів із метою використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, а не саме лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на поточних рахунках платника податку .

Згідно з п. 198.2 ст.198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредит) вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання; коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу).

Відображатись у податковій звітності повинна лише та господарська операція, яка фактично відбулась, а не та, зміст якої лише відображений в первинних документах, відповідно тоді така господарська операція, яка фактично відбулась і створює відповідні податкові наслідки для платника шляхом формування ним складу податкового кредиту та валових витрат. Господарська операція, яка фактично не відбулась є нікчемною, оскільки не спрямована на реальне настання правових наслідків, а спрямована лише на формування платником податкового кредиту та валових витрат у зв'язку із відображенням її змісту у первинних документах.

Таким чином, в порушення п.198.2, п.198.3, п.198.4 ст.198 ПК України позивачем завищено залишок від'ємного значення з податку на додану вартість на суму 76666,67грн. за грудень 2011року по господарських операціях з ТзОВ «АРГАБУД».

З урахуванням встановлених обставин суд вважає, що податкове повідомлення-рішення ДПІ у Кам'янка-Бузькому районі ГУ Міндоходів у Львівській області від 29.07.2014р. №0001582200 є правомірним та скасуванню не підлягає.

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положення ст. 9 КАС України передбачає, що суди при вирішенні справи керуються принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Відповідно до вимог ст. 94 КАС України судові витрати підлягають стягненню з позивача.

Частиною 3 ст.4 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011р. передбачено, що під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

При поданні адміністративного позову позивач сплатив судовий збір у розмірі 487,20грн., що підтверджується платіжним дорученням від 08.08.2014р. №9.

Таким чином, суд вважає, що з позивача слід стягнути решту суму судового збору у розмірі 1339,80грн.

Керуючись ст.ст. 7-11, 14, 69-71, 86, 87, 94, 159, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

у задоволенні адміністративного позову відмовити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Яричів" (код ЄДРПОУ - судовий збір у сумі 1339 (тисяча триста тридцять дев'ять) грн. 80 коп.

Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено Кодексом адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.

Повний текс постанови суду складений та підписаний 27.10.2014р.

Суддя А.Г. Гулик