Постанова

від 25.09.2014 по справі 820/10426/14

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

25 вересня 2014 р. № 820/10426/14

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді - Панченко О.В.

при секретарі судового засідання - Самігулліної К.В..

за участю:

представника позивача - Галецького І.М., Самойлова, К.В.,

представників відповідача - Гуди К.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "СПЕЦІНДУСТРІЯ НВП ЛТД" до Основ'янської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "СПЕЦІНДУСТРІЯ НВП ЛТД", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд скасувати податкові повідомлення-рішення Основ'янської державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області від 06.05.2014 року №0000512201, стягнути з Державного бюджету України суму сплаченого судового збору.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що вважає незаконними та необґрунтованими висновки Основ'янської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області, які викладені в акті перевірки №1341/20-38-22-01-09/37656568 від 18.04.2014р., оскільки дані висновки не відповідають положенням закону та не узгоджуються з дійсними фактичними обставинами проведених платником податків господарських операцій. Платник податків пояснював, що податки у спірних правовідносинах обчислював правильно, господарські взаємовідносини з контрагентами, відбувались за правочинами, котрі повністю відповідають вимогам закону, господарські операції за цими правочинами проведені реально, спричинили зміни у стані та структурі активів сторін, первинні документи оформлені у відповідності до закону, господарські зобов'язання за спірними правочинами виконані.

Позивач також стверджує, що відповідач в акті перевірки не навів будь - яких належних доказів на підтвердження того, що контрагент позивача - ТОВ "Полімер-Універсал", не виконав свої податкові зобов'язання та господарські операції між позивачем та ТОВ "Полімер-Універсал" не мають реального товарного характеру, тим самим не обґрунтував правомірність та законність своїх висновків. З урахуванням викладеного, позивач просить суд задовольнити позовні вимоги та скасувати прийняте відповідачем податкове повідомлення-рішення №0000512201 від 06.05.2014 року.

Представники позивача у судовому засіданні підтримали доводи, викладені в позовній заяві, просили суд ухвалити рішення про задоволення позову.

Відповідач - Основ'янська об'єднана державна податкова інспекція м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області, позов не визнав.

У письмових запереченнях на позов (а.с.31-35) відповідач вказав, що до Основ'янської ОДПІ м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області надійшла постанова від 29.01.2014 р. старшого прокурора відділу нагляду за додержанням законів органами податкової міліції прокуратури Запорізької області радника юстиції Маміч А.І. про призначення документальної перевірки ТОВ "СПЕЦІНДУСТРІЯ НВП ЛТД", код ЄДРПОУ 37656568, з питань своєчасності, правильності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ "Полімер-Універсал", код ЄДРПОУ 37431272, за період з 01.02.2013 р. по 30.09.2013 р. Відповідно до вказаної постанови, відкрито кримінальне провадження, яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №32013080280000045, за фактом умисного ухилення службовими особами ТОВ "Єврозапчасть" (код ЄДРПОУ 32890126) від сплати податків в особливо великих розмірах, за ознаками злочину, передбаченого ч.3 ст.212, ч.2 ст.205 КК України. Відносно ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 досудовим розслідуванням встановлено, що в період 2012 - 2013 років, вказані особи за попередньою змовою, повторно, створили ряд фіктивних суб'єктів підприємницької діяльності, серед яких - ТОВ "Полімер-Універсал", код ЄДРПОУ 37431272. Вказаною групою осіб ТОВ "Полімер-Універсал" використовувався з метою безпідставного формування податкового кредиту та валових витрат підприємствам-контрагентам.

Крім того, відповідач стверджує, що до перевірки не було надано доказів розрахунків між суб'єктами господарювання за відвантажений товар, документів ТОВ "СПЕЦІНДУСТРІЯ НВП ЛТД", що підтверджують подальшу реалізацію товару (тканини), яка отримана від ТОВ "Полімер-Універсал", документів, що підтверджують рух товарно - матеріальних цінностей по ланцюгу постачальника до покупця, а саме: не надано товарно - транспортні накладні, які засвідчують факт отримання зазначеного товару. На підставі пояснень керівника ТОВ "Полімер-Універсал", Старченка О.М. та кримінального провадження № 32013080280000045, в порушення п. 198.3 ст. 198 ПК України, ТОВ "СПЕЦІНДУСТРІЯ НВП ЛТД" занизило податковий кредит по податку на додану вартість на загальну суму ПДВ 19500 за березень 2013 року.

Посилаючись на викладені вище доводи, відповідач просив суд ухвалити рішення про відмову у задоволенні заявлених вимог.

Представник відповідача у судовому засіданні підтримав доводи, викладені у письмових запереченнях на позов, просив суд ухвалити рішення про відмову у задоволенні позову.

Суд, вивчивши доводи позову та заперечень проти нього, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з наступних підстав та мотивів:

Судовим розглядом встановлено, що позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "СПЕЦІНДУСТРІЯ НВП ЛТД", пройшов передбачену законодавством процедуру державної реєстрації, набув правового статусу суб'єкта господарювання - юридичної особи, включений до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців з ідентифікаційним кодом - 37656568.

На обліку як платник податків підприємство перебуває в Основ'янській об'єднаній державній податковій інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області.

З 03.04.2014р. по 11.04.2014р. Основ'янською ОДПІ м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ "СПЕЦІНДУСТРІЯ НВП ЛТД", код ЄДРПОУ: 37656568, щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків ТОВ "Полімер-Універсал", код 37431272, за період з 01.02.2013 р. по 30.09.2013р.

Документально результати проведеної перевірки оформлені актом № 1341/20-38-22-01-09/37656568 від 18.04.2014 року. (а.с.7- 11), який містить судження інспекції про вчинення платником податків податкового правопорушення - заниження податку на додану вартість за рахунок недотримання вимог п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України.

З посиланням на згаданий акт відповідач - ОДПІ, виніс спірне податкове повідомлення - рішення №0000512201 від 06.05.2014 року, яким ТОВ "СПЕЦІНДУСТРІЯ НВП ЛТД " збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за березень 2013р. в сумі 19500,00грн. та нараховані штрафні санкції у сумі 4875,00 грн. (а.с. 12).

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених суб'єктом владних повноважень в основу спірного податкового повідомлення - рішення та відображених в акті перевірки суджень суб'єкта владних повноважень, суд наголошує на такому.

Критерії правомірності рішень та діянь суб'єктів владних повноважень, до яких в розумінні ст. 3 КАС України та Податкового кодексу України належить і відповідач, викладені законодавцем в ч.3 ст.2 КАС України.

Досліджуючи обставини дотримання відповідачем згаданих критеріїв при реалізації владної управлінської функції у спірних правовідносинах, суд враховує, що відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

За визначенням ч.1 ст.69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Статтею 86 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч.1 ст.86); ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили (ч.2 ст.86); суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ч.3 ст.86).

Керуючись приписами ст.11 КАС України, а також наведених норм процесуального закону, суд встановив, що між позивачем - Товариством з обмеженою відповідальністю "СПЕЦІНДУСТРІЯ НВП ЛТД" (покупець) та його контрагентом - ТОВ "Полімер-Універсал" (постачальник), був укладений договір поставки товару №10/2 від 10.03.2013 року, за умовами якого постачальник зобов'язується у порядку та на умовах, визначених договором, поставити і передати у власність (повне господарське відання) покупцю товар згідно замовлень покупця, а покупець зобов'язується прийняти цей товар та своєчасно здійснити його оплату на умовах даного договору. (а.с.55-56).

Суд відмічає, що за формою складення, змістом прав і обов'язків сторін, предметом домовленостей, суттєвими умовами, порядком виконання зобов'язань тощо, означений договір закону не суперечить, був вчинений між реально існуючими суб'єктами права зі статусом юридичних осіб, не має відношення до обігу обмежених в цивільному/господарському обороті товарів (робіт, послуг), на порушення інтересів держави як учасника суспільних публічних правовідносин з справляння податків (зборів) не спрямований.

При вирішенні спору суд бере до уваги, що в силу п.20.1.30 ст.20 Податкового кодексу України органи доходів і зборів мають право звертатися до суду, у тому числі подавати позови до підприємств, установ, організацій та фізичних осіб, щодо визнання оспорюванних правочинів недійсними та застосування визначених законодавством заходів, пов'язаних із визнанням правочинів недійсними, а також щодо стягнення в дохід держави коштів, отриманих за нікчемними договорами.

Наведена норма Податкового кодексу України повністю кореспондує приписам ст.ст.202-204, 228 Цивільного кодексу України, ст.ст.207, 208, 250 Господарського кодексу України, і зумовлює відсутність у контролюючого органу жодних правових підстав для прийняття рішення про збільшення грошових зобов'язань платника податків, сформованих за певним за правочином, до моменту визнання такого правочину недійсним в судовому порядку чи стягнення у судовому порядку активів, одержаних чи належних платнику податків за таким правочином у зв'язку з встановленою судом нікчемністю правочину.

Однак, як з'ясовано судом в ході розгляду спору, зазначений вище правочин податковою інспекцією у судовому порядку не оспорений.

На підтвердження доводів про реальність господарських операцій за правочином платник податків подав до суду складені контрагентом податкові накладні: №2905 від 29.03.2013 року на загальну суму з ПДВ 58500,00 грн. та №2807 від 28.03.2013 року на загальну суму з ПДВ 58500,00 грн. (а.с.58; 61), видаткові накладні №2907 від 29.03.2013 року на загальну суму з ПДВ 58500,00 грн. та №2805 від 28.03.2013 року на загальну суму з ПДВ 58500,00 грн. (а.с.57; 60).

Обставини фізичного переміщення товарів підтверджується укладеним з гр. ОСОБА_8 договором перевезення від 01.01.2013р. (а.с. 75-76).

Оплата за товар здійснена в безготівковій формі, що підтверджується платіжними дорученнями №13/03 від 13.05.2013 р. та №17/05/13 від 17.05.13 р. (а.с.63-64).

Придбане у ТОВ "Полімер-Універсал" використано позивачем у господарській діяльності, що підтверджується витребуваними та наданими позивачем суду документами (а.с. 77-103, 107-132).

Оцінивши наявні в справі докази, суд відмічає, що матеріалами справи підтверджено факт виконання позивачем та його контрагентом зобов'язань за вказаним вище правочином.

Копії витребуваних, оглянутих судом і долучених до матеріалів справи первинних документів (договори, податкові та видаткові накладні, довіреності на отримання товарів та інші документи) не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст.44 Податкового кодексу України та п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704; далі за текстом - Положення №88) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості. Обставини понесення позивачем витрат за договором підтверджені матеріалами справи.

Відносно викладених в акті перевірки обставин господарської діяльності контрагента позивача - ТОВ "Полімер-Універсал", код ЄДРПОУ: 37431272, суд зазначає, що відповідач не надав до суду жодних доказів прийняття компетентною особою за актом перевірки діяльності ТОВ "СПЕЦІНДУСТРІЯ НВП ЛТД" рішення про порушення кримінальної справи, наявність якого згідно зі ст. 97 Кримінально-процесуального кодексу України є обов'язковою в разі вчинення посадовими особами позивача кримінально-караного діяння у сфері оподаткування.

Оскільки матеріали справи не містять жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентами взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад, то суд визнає помилковим судження відповідача, про безпідставне отримання ТОВ "СПЕЦІНДУСТРІЯ НВП ЛТД" у спірних правовідносинах податкової вигоди.

Слушність наведеного висновку окружного адміністративного суду підтверджується правозастосовчою практикою Європейського Суду з прав людини (рішення від 22.01.2009р. у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03), а також правозастосовчою практикою Верховного Суду України (постанова від 09.09.2008р. у справі №21-500во08, постанова від 01.06.2010р. у справі № 21-573во10, постанова від 31.01.2011р. у справі за позовом ЗАТ "Мукачівський лісокомбінат" до Мукачівської ОДПІ про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, постанова від 31.01.2011р. у справі за позовом ТОВ "Фірма "ВІК" до ДПІ у м. Херсоні про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень), врахування якої при відправленні правосуддя є обов'язковим в силу приписів ст.244-2 КАС України.

Вирішуючи спір, суд відзначає, що положеннями п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

За приписами ч. 2 ст. З Закону України "Про бухгалтерський облік та-фінансову звітність в Україні", бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. При цьому, ч. 1 ст. 9 зазначеного Закону встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Отже, виходячи із системного аналізу вказаних норм, для підтвердження даних податкового обліку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Тобто, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. При цьому, оцінюватись при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п. 2.1 Розділу 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 р. за №168/704, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Із наданих позивачем та досліджених судом первинних документів вбачається, що господарська операція між ТОВ "СПЕЦІНДУСТРІЯ НВП ЛТД", та його контрагентом - ТОВ "Полімер-Універсал" мала реальний характер.

Відповідно до п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за встановленою ставкою, протягом такого звітного періоду, окрім іншого, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 Кодексу).

Отже, виходячи із системного аналізу вказаних норм, для підтвердження даних податкового обліку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Тобто, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. При цьому, оцінюватись при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Відповідно до ст.3 Господарського кодексу України господарська діяльність - це діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва -підприємцями.

Відповідно до п.п. 201.6, 201.7 та 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України, податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Згідно п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Виходячи із вищезазначеної норми, податкова накладна є документом, який підтверджує факт сплати покупцем податку на додану вартість у ціні товару.

Під час судового розгляду справи підтвердився той факт, що позивач виконав вимоги норм Податкового кодексу України, що регулюють спірні правовідносини, сплативши податок на додану вартість в ціні придбаного товару, а його контрагент в свою чергу, виконав вимоги п. 201.10 ст. 201 ПК України, видавши позивачу належним чином оформлену податкову накладну на визначені та сплачені позивачем суми податку.

Отже, з'ясувавши обставини спірних правовідносин добутими доказами, оцінивши обґрунтованість доводів сторін, суд доходить висновку про відсутність в матеріалах справи зібраних суб'єктом владних повноважень за визначеною законом процедурою фактичних даних, які б однозначно та поза розумним сумнівом спростовували презумпцію добропорядності і добросовісності суб'єкта господарювання як платника податків, беззаперечно та безсумнівно доводили взаємоузгодженість та зловмисність дій сторін спірних правочинів, обізнаність сторін спірних правочинів з обставинами організації господарської діяльності один одного та дійсними намірами і інтересами іншого учасника господарської операції.

Суд в ході розгляду справи не виявив доказів наявності у спірних правовідносинах транзитних грошових потоків, штучності господарської діяльності сторін спірних правочинів, явної нерозсудливості або невиваженості сторін спірного правочину як при укладанні господарського договору, так і при виконанні зобов'язань за ним. Як з'ясовано судом, такими мотивами суб'єкт владних повноважень при винесенні спірних рішень не керувався.

За таких обставин, слід дійти висновку стосовно недоведеності контролюючим органом за правилами ч.2 ст.71 КАС України п.4.1.4 ст.4 Податкового кодексу України в ході розгляду справи факту вчинення платником податків податкового правопорушення, оскільки використані податковою інспекцією мотиви, судження і доводи мають виключно характер припущень, а не належно та з достатньою повнотою підтверджених обставин дійсності.

Оскільки судовим розглядом встановлено факт порушення спірним податковим повідомленням - рішенням прав та охоронюваних законом інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин, то позов належить задовольнити.

Судові витрати слід розподілити у відповідності до ч. 1 ст. 94 КАС України.

Враховуючи наведене та керуючись ст. ст. 11, 12, 51, 71, 158, ст. 159, ст. 160, ст. 161, ст. 162, ст. 163, ст. 167, ст. 186, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "СПЕЦІНДУСТРІЯ НВП ЛТД" до Основ'янської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити

Скасувати податкове повідомлення-рішення Основ'янської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області від 06.05.2014 року № 0000512201.

Стягнути з державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СПЕЦІНДУСТРІЯ НВП ЛТД" (місцезнаходження: 61036, м.Харків, вул. Войкова, б.1-А, код ЄДРПОУ - 37656568) судовий збір у розмірі 182,70грн. (сто вісімдесят дві гривні сімдесят копійок).

Постанова набирає законної сили згідно з ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова чи ухвала суду не набрала законної сили.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду згідно з ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: шляхом подачі через Харківський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення (у разі застосування судом ч. 3, ст. 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, у разі повідомлення суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених ч.4 ст.167 цього Кодексу, про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду) апеляційної скарги з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.

Повний текст постанови виготовлений 30 вересня 2014 року.

Суддя Панченко О.В.