Ухвала

від 15.10.2014 по справі 2а-6921/12/2070

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 жовтня 2014 року м. Київ К/9991/79626/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: Лосєва А.М., Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М., розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 19.07.2012

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 28.11.2012

у справі № 2а-6921/12/2070

за позовом Науково-виробничого підприємства «Укрспецзв'язок» у формі Товариства з обмеженою відповідальністю

до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби

про скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 19.07.2012, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 28.11.2012, задоволено позовні вимоги Науково-виробничого підприємства «Укрспецзв'язок» у формі Товариства з обмеженою відповідальністю (надалі - позивач, НВП «Укрспецзв'язок» у формі ТОВ) до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби (надалі - відповідач, ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області ДПС) про скасування податкових повідомлень-рішень від 29.02.2012 № 0002262305, № 0002272305.

Приймаючи рішення, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що виконання зобов'язань та фактичне проведення господарських операцій на підставі укладених між позивачем та його контрагентом договорів підтверджується належно оформленими первинними документами. Суди спростували доводи суб'єкта владних повноважень стосовно формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість та витрат із порушенням норм податкового законодавства.

Вважаючи, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийнято з порушенням норм матеріального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 19.07.2012 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 28.11.2012 і відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Позивач не надав письмових заперечень на касаційну скаргу, що не перешкоджає її розгляду.

Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області ДПС проведено позапланову невиїзну документальну перевірку НВП «Укрспецзв'язок» у формі ТОВ з питань дотримання вимог податкового законодавства та повноти відображення в обліку операцій по взаємовідносинах з ПП «Баварія Ф» за період серпень-жовтень 2011 року.

Результати перевірки НВП «Укрспецзв'язок» у формі ТОВ оформлено актом від 20.02.2012 № 856/2305/31341524.

На підставі вищезазначеного акта перевірки відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення від 29.02.2012: № 0002272305, яким визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 42 501,25 грн., у тому числі: за основним платежем - 34 001,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 8 500,25 грн.; № 0002262305, яким визначено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 42 332,00 грн., у тому числі: за основним платежем - 42 332,00 грн.

Фактичною підставою для винесення спірних рішень стали порушення позивачем вимог п.44.1 ст. 44 , п. 138.2 ст. 138, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст. 198 , п. 201.1, п.201.4 ст. 201 Податкового кодексу України.

Переглянувши судові рішення у межах касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.

Статтею 1 Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, податкові накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно ст. 1 даного Закону господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків, як обов'язкової ознаки господарської операції, кореспондує з нормами Податкового кодексу України .

Так, відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України , що вступив в дію з 01.01.2011, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу , та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу , протягом такого звітного періоду у зв'язку з, зокрема, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу ) чи не підтверджені митними деклараціями , іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу .

Підпунктом 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 Кодексу встановлено, що витрати операційної діяльності включають, зокрема, собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу , які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу (п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України ).

Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Отже, наведені правові норми дозволяють платнику податку формувати податковий кредит та витрати у зв'язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) та на підставі відповідних розрахункових, платіжних та інших документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що НВП «Укрспецзв'язок» у формі ТОВ мало взаємовідносини з ПП «Баварія-Ф» на підставі наступних договорів:

- № 24/06 від 24.06.2011, укладеного між позивачем (Замовник) та ПП «Баварія-Ф» (Виконавець), згідно умов якого Виконавець приймає рекламну інформацію та передає її у ЗМІ; обробляє зібрану рекламну інформацію та передає її в друковані видання; збирає та перераховує грошові кошти за приймання оголошень; проводить тестування програмної продукції; здійснює кур'єрську доставку;

- № 29-09 від 29.09.2011, відповідно до умов якого ПП «Баварія-Ф» (Постачальник) поставляє, а НВП «Укрспецзв'язок» у формі ТОВ (Покупець) сплачує за медичне обладнання: «Комплекс диагностичний Спектр+» у складі блоку рєографічних сигналів Рєо-Спектр+»; «Комплекс диаігностичний Спектр+» у складі блоку спирографічних сигналів Спиро-Спектр+».

Так, на виконання умов договорів ПП «Баварія-Ф» на адресу позивача виписано податкові накладні, складено акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), акт приймання-передавання товарів.

Позивачем до матеріалів справи надано товарно-транспортну накладну перевізника від 29.09.2011 № 29/09-12, відомості про проведення вантажно-розвантажувальної операції.

Відповідно до платіжних доручень оплату за отримані товари та послуги НВП «Укрспецзв'язок» у формі ТОВ здійснено у повному обсязі на суму 218 054,00 грн.

Податкові накладні, отримані від ПП «Баварія-Ф», зареєстровано у Реєстрі виданих та отриманих податкових накладних відповідно до місяця їх виписки.

Отже, досліджені судами попередніх інстанцій первинні документи розкривають зміст господарських операцій, підтверджують рух активів позивача та отримання ним реального результату в процесі господарської діяльності, тому колегія суддів вважає, що НВП «Укрспецзв'язок» у формі ТОВ правильно сформувало податковий кредит з податку на додану вартість та витрати за серпень-жовтень 2011 року за результатом проведення господарських операцій із вказаним контрагентом з дотриманням вимог Податкового кодексу України.

Неможливість проведення зустрічної перевірки контрагента позивача не є підставою для позбавлення позивача права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість та витрат, оскільки це не може вважатись підтвердженням наявності мети ухилення від сплати податків та отримання позивачем податкової вигоди.

З урахуванням наведених обставин, колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про недоведеність факту порушення податкового законодавства з боку позивача при формуванні податкового кредиту з податку на додану вартість та витрат, а також про протиправність спірних податкових повідомлень-рішень, які підлягають скасуванню в повному обсязі.

Відповідно до частини 3 статті 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ст.ст. 210, 214, 215, 220, 220-1, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

2. Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 19.07.2012 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 28.11.2012 у справі № 2а-6921/12/2070 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 - 238, 239 1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя (підпис)А.М. Лосєв Судді: (підпис)Л.І. Бившева (підпис) Т.М. Шипуліна