Постанова

від 20.10.2014 по справі 908/2897/14

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" жовтня 2014 р. Справа № 908/2897/14

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Здоровко Л.М., суддя Плахов О.В., суддя Шутенко І.А.,

при секретарі Міракові Г.А.

за участю представників:

апелянта - не з'явився,

боржника - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "ІНГ Банк Україна" (вх.№3023 З/2) на ухвалу господарського суду Запорізької області від 18.08.2014р. у справі № 908/2897/14

за заявою Публічного акціонерного товариства "ІНГ Банк Україна", м. Київ

до Корпорації "Золоті Ворота", м. Запоріжжя

про визнання банкрутом

ВСТАНОВИЛА:

Публічне акціонерне товариство "ІНГ Банк Україна" звернулось до господарського суду Запорізької області з заявою про порушення справи про банкрутство Корпорації "Золоті Ворота".

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 18.08.2014р. у справі №908/2897/14 повернуто без розгляду заяву Публічного акціонерного товариства "ІНГ Банк Україна" про порушення справи про банкрутство Корпорації "Золоті Ворота" та додані до неї матеріали на тій підставі, що долучені до заяви фотокопії документів виготовлені не з оригіналів документів, а з копій; заявник у заяві про порушення справи про порушення справи про банкрутство доручає суду здійснити певні дії, зокрема, зобов'язати сторонніх осіб: Службу автомобільних доріг, ПАТ "Будівельне управління №813", ПАТ "Південьзахідшляхбуд" надати суду інформацію про чинність якихось договорів; всупереч вимогам закону заявником не доведено, що сума заборгованості становить саме 110 280 893, 35грн.

Не погодившись з ухвалою місцевого господарського суду від 18.08.2014р., заявник звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просить оскаржувану ухвалу скасувати, матеріали справи передати на розгляд господарському суду Запорізької області.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що долучені до заяви копії документів засвідчені представником Банку за довіреністю належним чином відповідно до вимог Національного стандарту України ДСТУ 4163-2003 "Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації", затвердженого Наказом Держспоживстандарту України №55 від 07.04.2003р., наявність сумнівів суду відносно наданих копій документів повинно мати наслідком витребування оригіналів цих документів, але не повернення заяви без розгляду, оцінка належності доказів має здійснюватись судом при судовому розгляді; право суду витребувати у третіх осіб додаткову інформацію, що необхідна для вирішення питання про порушення провадження у справі про банкрутство передбачено статтею 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"; сума заборгованості, яка є кредиторськими вимогами заявника у розмірі 110 280 893, 35грн., підтверджена судовим рішенням у справі №5011-71/17873-2012, у зв'язку з чим не потребує додаткового доказування.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 03.10.2014р. у справі №908/2897/14 апеляційну скаргу прийнято до провадження, розгляд скарги призначено на 20.10.2014р.

У судове засідання Харківського апеляційного господарського суду 20.10.2014р. представники сторін не з'явились, про причини неявки суд не сповістили.

Враховуючи, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду апеляційної скарги по суті, зважаючи на те, що учасники судового процесу про дату, час і місце розгляду апеляційної скарги повідомлені належним чином, а також, що явка представників учасників судового процесу у судове засідання не була визнана обов'язковою та зважаючи на строки розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду, у відповідності до приписів статті 102 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів вважає за можливе розглянути скаргу в даному судовому засіданні.

Дослідивши матеріали справи №908/2897/14, викладені в апеляційній скарзі доводи апелянта, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, колегія суддів прийшла до висновку, що ухвала місцевого господарського суду підлягає скасуванню, виходячи з наступного.

Згідно статті 4-1 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Разом з цим, стаття 2 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" визначає, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.

Стаття 11 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (надалі - Закон про банкрутство) визначає, що заява про порушення провадження у справі про банкрутство подається боржником або кредитором у письмовій формі та повинна містити: найменування господарського суду, до якого подається заява; ім'я або найменування боржника, його місцезнаходження або місце проживання, ідентифікаційний код юридичної особи та реєстраційний номер облікової картки платника податків (за наявності); ім'я або найменування кредитора, його місцезнаходження або місце проживання, ідентифікаційний код юридичної особи та реєстраційний номер облікової картки платника податків (за наявності); виклад обставин, що є підставою для звернення до суду; перелік документів, що додаються до заяви.

До заяви про порушення справи про банкрутство додаються докази сплати судового збору, крім випадків, коли згідно із законом він не підлягає сплаті; довіреність чи інший документ, що засвідчує повноваження представника, якщо заяву підписано представником; докази того, що сума безспірних вимог кредитора (кредиторів) сукупно становить не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, якщо інше не передбачено цим Законом; рішення суду про задоволення вимог кредитора, що набрало законної сили; відповідна постанова органу державної виконавчої служби про відкриття виконавчого провадження з виконання вимог кредитора; докази того, що сума вимог кредитора (кредиторів) не забезпечена повністю заставою майна боржника (за наявності застави).

До заяви кредитора додаються також копія виконавчого документа; докази надсилання боржнику копії заяви і доданих до неї документів.

Таким чином, зазначеною нормою Закону про банкрутство встановлені порядок і умови подачі кредитором до господарського суду заяви про порушення справи про банкрутство, у тому числі, наведено перелік необхідних та достатніх доказів та документів для порушення справи про банкрутство.

Як вбачається із матеріалів справи, заява Публічного акціонерного товариства "ІНГ Банк Україна" оформлена у відповідності до вимог Закону про банкрутство, до заяви додані передбачені Законом про банкрутство документи. Зокрема, сплачений у передбаченому порядку та розміру судовий збір, безспірність грошових вимог кредитора у розмірі 110 280 893, 36грн. підтверджуються рішенням господарського суду міста Києва від 06.02.2013р. у справі №5011-71/17873-2012 (а.с.139-149), розмір безспірних вимог до боржника, що становить 110 280 893, 36грн. перевищує 300 розмірів мінімальних заробітних плат, сума боргу у розмірі 110 280 893, 36грн. є основним боргом та не включає в себе штрафні санкції, на момент подачі заяви до суду сума боргу є непогашеною (а.с.160), на даний час здійснюються виконавчі дії (а.с.168), строк прострочення виконання боржником зобов'язання перевищує 3 місяці (а.с.150-151).

Щодо висновку суду першої інстанції, що відсутність обґрунтованого розрахунку суми у розмірі 110 280 893, 35грн., що просить визнати заявник, є підставою для повернення заяви про порушення справи про банкрутство без розгляду, колегія суддів зазначає, що статтею 11 Закону про банкрутство чітко зазначено, що до заяви про порушення справи про банкрутство кредитором додається рішення суду про задоволення вимог кредитора, що набрало законної сили та відповідна постанова органу державної виконавчої служби про відкриття виконавчого провадження з виконання вимог кредитора.

Таким чином, рішення господарського суду міста Києва від 06.02.2013р. у справі №5011-71/17873-2012, яким стягнуто з Корпорації "Золоті Ворота" на користь ПАТ "Інг Банк Україна" заборгованість за кредитним договором №08/016 в розмірі 110 280 893, 35грн. є належним та допустимим у розумінні статті 34 Господарського процесуального кодексу України доказом безспірності вимог заявника до боржника.

Отже, колегія суддів погоджується з доводами апелянта, що сума заборгованості, яка є кредиторськими вимогами заявника у розмірі 110 280 893, 35грн., підтверджена судовим рішенням від 06.02.2013р. у справі №5011-71/17873-2012, у зв'язку з чим в обгрунтування заявлених кредиторських вимог не потребує подання додаткових документів, зокрема розрахунку суми боргу.

Щодо зауважень місцевого господарського суду, що долучені заявником до заяви про порушення справи про банкрутство фотокопії документів виготовлені не з оригіналів документів, а з копій, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що у пункті 2.2. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" визначено, що письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Якщо документи, які мають значення для правильного вирішення спору, і підписи на них виготовлені стороною за допомогою будь-яких технічних засобів, то такі документи повинні прийматись господарським судом як письмові докази, досліджуватись та оцінюватись за загальними правилами ГПК.

Разом з цим, наведеним пунктом Постанови пленуму зазначено, що подані сторонами копії документів, виготовлені з використанням технічних засобів (фотокопії тощо), засвідчуються підписом особи, яка їх виготовила або яка перевірила їх на відповідність оригіналам, із зазначенням її прізвища, ініціалів та посади (якщо вона є посадовою особою) та з прикладенням печатки (за її наявності).

Якщо подані копії документів, у тому числі виготовлені з використанням технічних засобів, викликають сумніви, господарський суд може витребувати оригінали цих документів, у тому числі для огляду в судовому засіданні з наступним поверненням цих оригіналів особі, яка їх подала. Для перевірки достовірності поданих суду документів може бути призначено судову експертизу.

У випадку коли копії документів не засвідчені належним чином, але господарським судом при дослідженні витребуваних оригіналів документів з'ясовано відповідність копій цим оригіналам, то суд долучає копії до матеріалів справи, зазначивши про таку відповідність в описовій частині рішення або в ухвалі, якою закінчується розгляд справи.

Відповідно до статті 4-3 Господарського процесуального кодексу України господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Стаття 65 Господарського процесуального кодексу України визначає, що з метою забезпечення правильного і своєчасного вирішення господарського спору суддя вчиняє в необхідних випадках, зокрема такі дії по підготовці справи до розгляду: викликає представників сторін для уточнення обставин справи і з'ясовує, які матеріали може бути подано додатково; витребовує від сторін документи, відомості, висновки, необхідні для вирішення спору; вчиняє інші дії, спрямовані на забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи.

Окрім цього, стаття 16 Закону про банкрутство зазначає, що перевірка обґрунтованості вимог заявника, а також з'ясування наявності підстав для порушення провадження у справі про банкрутство здійснюються господарським судом у підготовчому засіданні, яке проводиться в порядку, передбаченому цим Законом.

У підготовчому засіданні господарський суд розглядає подані документи, заслуховує пояснення сторін, оцінює обґрунтованість заперечень боржника, а також вирішує інші питання, пов'язані з розглядом справи.

Якщо справа порушується за заявою кредитора, господарський суд перевіряє обґрунтованість його вимог, їх безспірність, вжиття заходів щодо примусового стягнення за цими вимогами в порядку виконавчого провадження.

Отже, чинним процесуальним законодавством з метою дотримання принципу змагальності судового процесу, а також забезпечення правильного вирішення спору надані повноваження господарському суду по підготовці справи до розгляду витребувати необхідні для розгляду справи додаткові пояснення сторін та докази в обгрунтування їх вимог, а за наявності підстав для сумніву відносно порушення справи про банкрутство, для з'ясування всіх неточностей, отримання пояснень, підтвердження спірної інформації додатковими доказами Законом про банкрутство передбачена спеціальна стадія судового процесу - підготовче засідання, в якому вирішуються питання обґрунтованості та достатності наданих кредитором доказів.

Щодо висновку суду першої інстанції, що заявник у заяві про порушення справи про банкрутство всупереч статті 11 Закону про банкрутство та статті 33 Господарського процесуального кодексу України намагається перекласти свої обов'язки, які він повинен виконати перед зверненням з відповідною заявою до суду, на господарський суд, судова колегія вважає за необхідне зазначити наступне.

Стаття 38 Господарського процесуального кодексу України визначає, що сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів. У клопотанні повинно бути зазначено: який доказ витребовується; обставини, які перешкоджають його наданню; підстави, з яких випливає, що цей доказ має підприємство чи організація; обставини, які може підтвердити цей доказ.

Як зазначено у пункті 2.1. Постанови пленуму Вищого господарського суду України, від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" згідно з частиною другою статті 4-3 ГПК та статтею 33 ГПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Якщо подані сторонами та іншими учасниками судового процесу докази є недостатніми, господарський суд може за їх клопотанням чи за власною ініціативою витребувати в порядку підготовки справи до розгляду необхідні для цього письмові і речові докази, інші матеріали (пункти 3, 4, 6, 8 і 11 статті 65 ГПК), притому не лише від учасників судового процесу, а й від інших підприємств, установ, організацій, державних органів. У разі неможливості самостійно подати необхідні для розгляду справи докази сторона, прокурор, третя особа вправі звернутися до господарського суду з клопотанням про витребування доказів.

Таким чином, у разі якщо у сторони у справі немає можливості самостійно отримати необхідний доказ від особи, в якої він є, сторона вправі звернутись до господарського суду із клопотанням про витребування доказу.

Законом про банкрутство передбачено, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України. Отже, у справах про банкрутство допускається застосування статті 38 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи вищенаведене, подана заявником до господарського суду заява про витребування доказів має бути розглянута судом, та за результатами розгляду клопотання господарський суд з посиланням на відповідні норми процесуального права може задовольнити його та винести ухвалу, якою витребувати необхідні докази, або відхилити клопотання з наведеним обгрунтуванням та підстав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України.

Проте, у будь-якому випадку подання клопотання про витребування доказів не є підставою для повернення заяви про порушення справи про банкрутство.

Колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне також зазначити, що Конституцією України та Законом України "Про судоустрій і статус суддів" гарантовано право кожного на звернення до суду та захист його прав, свобод та законних інтересів судами, утвореними відповідно до закону.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, ратифікованої Законом від 17.07.1997 року, визначає, що кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.

З огляду на викладене та враховуючи, що місцевий господарський суд не забезпечив дотримання вимог чинного законодавства щодо всебічного, повного та об'єктивного дослідження усіх фактичних обставин та прийняв оскаржувану ухвалу з порушенням норм процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства "ІНГ Банк Україна" підлягає задоволенню, а ухвала господарського суду Запорізької області від 18.08.2014р. у справі № 908/2897/14 підлягає скасуванню.

Керуючись ст.ст. 91, 99, 101, 102, п. 2 ч. 1 ст. 103, п. 4 ч. 1 ст. 104, ст.ст. 105, 106 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "ІНГ Банк Україна" задовольнити

Ухвалу господарського суду Запорізької області від 18.08.2014р. у справі № 908/2897/14 скасувати.

Заяву Публічного акціонерного товариства "ІНГ Банк Україна" про порушення справи про банкрутство з матеріалами справи № 908/2897/14 направити на розгляд господарського суду Запорізької області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови складено 27.10. 2014 року.

Головуючий суддя Здоровко Л.М.

Суддя Плахов О.В.

Суддя Шутенко І.А.