Ухвала

від 02.10.2014 по справі 1570/2997/2012

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н А

02 жовтня 2014 р. Справа № 1570/2997/2012

Категорія: 8.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Левчук О. А.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді - Єщенка О.В.

суддів - Димерлія О.О.

- Романішина В.Л.

за участю секретаря судового засідання - Вишневської А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 26 вересня 2012 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Чорномормонтаж» до державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби про визнання нечиними та скасування наказу № 168 від 23.03.2012 року та податкового повідомлення-рішення № 0007712301 від 23.04.2012 року, -

В С Т А Н О В И В:

У травні 2012 року, товариство з обмеженою відповідальністю «Чорномормонтаж» звернулось до суду з адміністративним позовом до державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси про визнання нечинними та скасування наказу № 168 від 23.03.2012 року та податкового повідомлення-рішення № 0007712301 від 23.04.2012 року.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що наказ № 168 від 23.03.2012 року про проведення документальної позапланової виїзної перевірки був виданий безпідставно, при проведенні перевірки та складанні акту відповідачем допущено неповне з'ясування обставин взаємовідносин з ПП «Сатера» та ПП «Одеська будівельна компанія», не перевірено фактичне виконання договорів, допущена однобічна трактовка податкового законодавства.

Відповідач позов не визнав, надав письмові заперечення де зазначив, що наказ № 168 від 23.03.2012 року про проведення перевірки ТОВ «Чорномормонтаж» та оскаржуване податкове повідомлення-рішення № 0007712301 від 23.04.2012 року прийняті відповідачем у відповідності до вимог Податкового кодексу України. Також представник відповідача зазначив, що перевіркою ТОВ «Чорномормонтаж» з питань дотримання податкового законодавства при правових відносинах та взаєморозрахунках з ПП «Одеська будівельна компанія» та ПП «Сатєра» встановлено, що ТОВ «Чорномормонтаж» безпідставно сформовано податковий кредит за рахунок сум ПДВ по податковим накладним, отриманим від ПП «Одеська будівельна компанія» та податковий кредит за рахунок сум ПДВ по податковим накладним, отриманим від ПП «Сатєра», оскільки ці накладні не мають статусу юридично значимих, чим порушено вимоги п.п. 14.1.36, 14.1.91, 14.1.202 п.14.1 ст. 14, п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України. На підставі викладеного представник відповідача просить суд у задоволенні адміністративного позову ТОВ «Чорномормонтаж» відмовити в повному обсязі.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 26 вересня 2012 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси № 0007712301 від 23 квітня 2012 року. В іншій частині позову відмовлено.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, державна податкова інспекція Малиновському районі м. Одеси подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позову.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Судом встановлено, що в період з 27 березня 2012 року по 02 квітня 2012 року, на підставі наказу начальника ДПІ в Малиновському районі міста Одеси від 23.03.2012 року № 168, керуючись п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, п.п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України посадовими особами ДПІ в Малиновському районі міста Одеси проведено позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Чорномормонтаж» з питань дотримання податкового законодавства при правових відносинах та взаєморозрахунках з ПП «Одеська будівельна компанія» за квітень 2010 року, травень 2010 року, липень 2010 року, серпень 2010 року, жовтень 2010 року, листопад 2010 року, лютий 2011 року; та з ПП «Сатєра» за період жовтень 2010 року.

За наслідками перевірки було складено Акт № 105/22-214/06653453/408 від 09 квітня 2012 року, яким встановлені наступні порушення:

- ч. 5 ст. 203, ч.ч. 1, 2 ст. 215, ст. 216 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, здійснених ТОВ «Чорномормонтаж» з приватним підприємством «Одеська будівельна компанія» на загальну суму 122.311,00 грн. у податкових періодах: квітень 2010 року в сумі 17.887,00 грн., травень 2010 року -17.056,00 грн., липень 2010 року -11.875,00 грн., серпень 2010 року - 15.168,00 грн., жовтень 2010 року -15.706,00 грн., листопад 2010 року -25.154,00 грн., лютий 2011 року -19.465,00 грн., які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними та є нікчемними;

- п.п. 14.1.36, 14.1.91, 14.1.202 п.14.1 ст. 14, п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено ПДВ всього у сумі 138.406,00 грн. в податкових періодах: квітень 2010 року в сумі 17.888,00 грн., травень 2010 року -17.056,00 грн., липень 2010 року -11.875,00 грн., серпень 2010 року -15.168,00 грн., жовтень 2010 року -31.800,00 грн., листопад 2010 року -25.154,00 грн., лютий 2011 року -19.465,00 грн.

На підставі висновків Акту перевірки № 105/22-214/06653453/408 від 09 квітня 2012 року ДПІ в Малиновському районі міста Одеси Одеської області Державної податкової служби було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0007712301 від 23 квітня 2012 року, яким ТОВ «Чорномормонтаж» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 168.142,00 грн., з яких 138.406,00 грн. - за основним платежем та 29.736,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Як правильно визначив суд першої інстанції, Порядок обчислення та сплати податку на додану вартість, у тому числі питання формування податкового кредиту, дати його виникнення та умов нарахування до 01.01.2011 року регулювалось Законом України «Про податок на додану вартість», а після 01.01.2011 року вказані відносини врегульовані Податковим кодексом України.

Відповідно до п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті), послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставки товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно до п.п. 7.5.1 п.7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

З 01.01.2011 року порядок обчислення та сплати податку на додану вартість, у тому числі питання формування податкового кредиту, дати його виникнення та умов нарахування регулюється Розділом V Податкового кодексу України (чинний з 01.01.2011 року).

Відповідно до п. 198.1. ст. 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту, зокрема, виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2. ст. 198 Податкового кодексу України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3. ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6. ст. 198 цього кодексу передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Зробивши аналіз загальних положень законодавства, що регулює питання господарської діяльності, її змісту та спрямованості, аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. А для визначення правомірності формування платниками податку податкового кредиту потрібно встановлення всіх фактичних обставин, що підтверджують реальне здійснення господарських операцій, на підставі яких визначено суму податкового кредиту.

Судом першої інстанції встановлено, що між ТОВ «Чорномормонтаж» (замовник) та ПП «Одеська будівельна компанія» (виконавець) було укладено ряд договорів на виконання робіт, а саме:

- договір № 165/5 на виконання робіт від 01 квітня 2010 року, відповідно до умов якого Замовник доручає, а Виконавець виконує ремонтно-монтажні та діагностичні роботи на об'єктах Замовника згідно проектно-кошторисної документації;

- договір № 167 на виконання робіт від 01 травня 2010 року, відповідно до умов якого Замовник доручає, а Виконавець виконує роботи з проектування тепло-водо-повітря постачання та збору конденсату в корпусі інв. № 1-02 ВАТ «Чорноморполіграфметал» згідно проектно-кошторисної документації;

- договір № 105 на виконання робіт від 01 липня 2010 року, відповідно до умов якого Замовник доручає, а Виконавець виконує роботи з капітального ремонту обмурування котлів HOLMAN та роботи з модернізації котла ДЕ 6, 5/14;

- договір № 109 на виконання робіт від 02 серпня 2010 року, відповідно до умов якого Замовник доручає, а Виконавець виконує роботи з капітального ремонту котла типу ДЕ 10/14 в котельні Ренійського НПК;

- договір № 126 на виконання робіт від 10 вересня 2010 року, відповідно до умов якого Замовник доручає, а Виконавець виконує роботи з ремонту теплоенергетичного обладнання (а.с. 85, 86 том 1).

- договір № 129 на виконання робіт від 02 жовтня 2010 року, відповідно до умов якого Замовник доручає, а Виконавець виконує роботи з ремонту теплоенергетичного обладнання;

- договір підряду № 90/Д від 06 жовтня 2010 року, відповідно до умов якого Замовник доручає, а Підрядник виконує роботи з ультразвукового контролю якості зварних сполучень свай, технічної діагностики ємностей, рентгену контролю якості зварних сполучень газопроводів, неруйнівний контроль якості зварних сполучень трубопроводів та обладнання;

- договір підряду № 131/Д від 01 січня 2011 року, відповідно до умов якого Замовник доручає, а Підрядник виконує роботи з ультразвукового контролю якості зварних сполучень та товщинометрія свай, технічної діагностики ємностей, які працюють під тиском, рентгену контролю якості зварних сполучень.

Також у перевіряємому періоді ТОВ «Чорномормонтаж» мало договірні відносини з ПП «Сатєра».

Так, 10 вересня 2010 року, ТОВ «Чорномормонтаж» (Замовник) було укладено договір на виконання робіт № 128 з приватним підприємством «Сатєра» (Виконавець), відповідно до умов якого Замовник доручає, а Виконавець виконує роботи з монтажу технологічного обладнання та ремонту теплоенергетичного обладнання на об'єктах Замовника.

Судом першої інстанції встановлено, з чим погоджується суд апеляційної інстанції, що виконання умов договорів підтверджується актами виконаних робіт, рахунками, платіжними дорученнями, висновками щодо перевірки якості виконаних робіт.

Всі податкові накладні, отримані ТОВ «Чорномормонтаж» від ПП «Одеська будівельна компанія» та ПП «Сатєра» за вказаними договорами за квітень 2010 року, травень 2010 року, липень 2010 року, серпень 2010 року, жовтень 2010 року, листопад 2010 року, лютий 2011 року, оформлені належним чином включені позивачем до складу податкового кредиту з податку на додану вартість відповідного звітного періоду.

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, який вважає необґрунтованими обставини, на які посилається відповідач в обґрунтування правомірності прийнятого спірного податкового повідомлення-рішення, що ТОВ «Чорномормонтаж» порушено п.п. 14.1.36, 14.1.91, 14.1.202 п.14.1 ст. 14, п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено ПДВ всього у сумі 138.406,00 грн. в податкових періодах: квітень 2010 року в сумі 17.888,00 грн., травень 2010 року -17.056,00 грн., липень 2010 року -11.875,00 грн., серпень 2010 року -15.168,00 грн., жовтень 2010 року -15.706,00 грн., листопад 2010 року -25.154,00 грн., лютий 2011 року -19.465,00 грн.

Колегія суддів вважає, що формування суб'єктом господарювання податкового кредиту не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами, а пов'язане з призначенням придбаних товарів (послуг) для використання у господарській діяльності та наявності податкової накладної (накладних).

Законодавство України, не ставить в залежність виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання. Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальності та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Неприпустимість притягнення до відповідальності однієї компанії, у випадку за неправомірні дії іншої компанії підтверджується практикою Європейського суду з прав людини. Так, в пункті 71 рішення у справі «Булвес» АД проти Болгарії» Європейського суду з прав людини дійшов такого висновку: «...Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування податку на додану вартість і, як наслідок, сплачувати податок на додану вартість повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності».

Отже, Європейський суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення з боку його контрагентом.

Крім того, колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції щодо неправомірності визнання податковим органом нікчемними правочинів позивача з вказаними контрагентами.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Зазначена норма недійсність господарського зобов'язання пов'язує з наступним: невідповідністю його змісту вимогам закону; наявністю мети, що за відомо суперечить інтересам держави і суспільства; укладенням учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним із них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності).

За вимогами цивільного законодавства існує презумпція правомірності правочину (ст. 204 ЦК України). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до статті 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У складі цивільного правопорушення, передбаченого ст. 228 ЦК України міститься обов'язкова ознака - специфічна мета - порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Наявність мети, включеної до складу правопорушення підлягає обов'язковому доведенню.

Мета юридичної особи має бути доведена через мету відповідного керівника - фізичної особи, яка на момент укладання угоди виконувала представницькі функції за статутом (положенням) або за довіреністю. Слід зазначити, що наявність мети зазначеної в диспозиції ст. 228 ЦК України у фізичної особи тягне кримінальну відповідальність за відповідними статтями Кримінального кодексу України за скоєний злочин, замах на злочин або готування до злочину.

Такі обставини можуть бути доведені лише обвинувальним вироком.

Відповідачем не надано доказів, фактів порушення конституційних прав чи свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконного володіння ним внаслідок укладання та виконання правочинів позивачем та ПП «Одеська будівельна компанія» та ПП «Сатєра».

З урахуванням вище значеного та вимог ст. 203, ч.1, 2 ст.215, ст. 228 ЦК України, ст. 207 ГК України ст. 14 Конституції України, положень Податкового кодексу України та Закону України «Про державну податкову службу в Україні», якими не передбачено такого права, як визнання в односторонньому порядку господарських правочинів нікчемними, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що висновки відповідача про ознаки нікчемності укладених угод (навіть без їх переліку) ґрунтуються на припущеннях та не підтвердженні посиланнями на будь-які первинні документи.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи та дав їм належну правову оцінку. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Згідно з ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, п.1 ч.1 ст. 200, ст. 206, ст. 254 КАС України, суд -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби залишити без задоволення, постанову Одеського окружного адміністративного суду від 26 вересня 2012 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Повний текст виготовлено та підписанно суддями 24 жовтня 2014 р.

Головуючий суддя /підпис/ Єщенко О.В.

суддя /підпис/ Димерлій О.О.

суддя /підпис/ Романішин В.Л.