Рішення

від 16.10.2014 по справі 908/2973/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251 номер провадження справи 9/85/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.10.2014 Справа № 908/2973/14

За позовом Приватного підприємства "Райдуга-18" (10025, м. Житомир, вул. Промислова, 17)

до відповідача Приватного підприємства "Агропромислова фірма "Алекс" (71313, Запорізька область, Кам'янсько-Дніпровський район, с. Велика Знам'янка, пров. Свободний, 1)

про стягнення суми 202579,44 грн.

Суддя Боєва О.С.

За участю представників сторін

Від позивача: Колесник Є.Ю. (дов. № б/н від 06.08.14)

Від відповідача: Чернов В.В. (дов. № б/н від 10.07.14)

СУТНІСТЬ СПОРУ:

Заявлено позов про стягнення з відповідача суми 202579,44 грн., з яких: сума 169383,24 грн. - основний борг, сума 23575,92 грн. - інфляційні втрати, сума 9620,28 грн. - 3% річних.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 19.08.2014р. позовна заява прийнята до розгляду, порушено провадження у справі № 908/2973/14, судове засідання призначено на 23.09.2014р. У судовому засіданні 23.09.2014р. на підставі ст. 77 ГПК України оголошено перерву до 16.10.2014р.

16.10.2014р. справу розглянуто, оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Справа розглянута без застосування засобів технічної фіксації судового процесу.

Позивач підтримав позовні вимоги з підстав викладених у позовній заяві та письмових поясненнях, які надійшли до суду 30.09.2014р., зазначивши, зокрема, про наступне. На виконання умов договору поставки № 9 від 20.06.2012р. та додатків до нього, позивач передав у власність відповідачу товар на загальну суму 229383,24 грн., відповідач, в свою чергу, оплату за товар сплатив частково в розмірі 60000 грн. Несплаченою залишилась сума 169383,24 грн. Також позивач зазначив, що оскільки умовами договору та додатками до нього термін оплати не визначений, то відповідач повинен був оплатити товар негайно, тобто, в день його прийняття. У зв'язку з чим, на підставі ст.ст. 11, 15, 16, 525, 526, 610, 612, 625, 692, 712 ЦК України, ст.ст. 20, 193 ГК України просить стягнути з відповідача суму 169383,24 грн. заборгованості, а також суму 23575,92 грн. інфляційних втрат та суму 9620,28 грн. - 3% річних.

Відповідач проти позову заперечив про що зазначив у своєму відзиві на позов, який надійшов до суду 23.09.2014р., зазначивши, зокрема, наступне. Відповідно до п. 3.2. договору поставки № 9 від 20.06.2012р. умови оплати за кожну поставку визначаються додатком-специфікацією до основного договору. Однак, додатками № 2, № 3, № 4, № 5 та № 6 термін оплати не визначено. За таких обставин, розрахунок за поставлений товар повинен здійснюватися з урахуванням ч. 2 ст. 530 ЦК України, тобто, після пред'явлення вимоги. Однак такої вимоги відповідач від позивача не отримував. Також у судовому засіданні 23.09.2014р. представник відповідача в усній формі зазначив, що претензії від 09.08.2013р. та від 08.08.2014р., на які посилається позивач, не є вимогами в розумінні ст. 530 ЦК України. Отже строк оплати за отриманий товар не настав. Просить в позові відмовити повністю.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

20.06.2012р. між Приватним підприємством "Райдуга-18" (постачальник, позивач у справі) та Приватним підприємством "Агропромислова фірма "Алекс" (покупець, відповідач у справі) був укладений договір поставки № 9, відповідно до умов якого, постачальник зобов'язався поставити, а покупець прийняти та оплатити біодобриво органічне рідинне «Ескорт», ТУ № 21.1-357634444-001:2009 (далі «товар»), визначений в п. 1.2. цього договору (п.1.1).

Пунктом 1.2. визначено, що найменування, одиниці виміру, вартість та загальна кількість товарів кожної партії, що підлягає поставці за цим договором, оформлюється додатком та специфікацією, що є невід'ємною частиною цього договору.

Відповідно до п. 3.1. договору покупець оплачує товари по цінах, зазначених в рахунках-фактурах згідно специфікацій додатку до договору.

У пункті 3.2. договору зазначено, що умови оплати визначені у відповідних додатках-специфікаціях до основного договору.

Згідно з п. 8.1., п. 8.2. договору він набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2012р. Закінчення строку цього договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

На виконання п. 1.2. договору, сторони визначаючі найменування товару, який необхідно поставити, його кількість та вартість, укладали додатки до договору.

Так, сторонами було укладено: додаток № 1 від 20.06.2012р., за яким позивач зобов'язався поставити відповідачу товар на суму 45954 грн., додаток № 2 від 29.08.2012р. - на суму 48840 грн., додаток № 3 від 30.08.2012р. - на суму 53280 грн., додаток № 4 від 31.08.2012р. - на суму 33886,80 грн., додаток № 5 від 11.10.2012р. - на суму 899,64 грн., додаток № 6 від 12.11.2012р. - на суму 46522,80 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач виконав свій обов'язок щодо поставки товару, що підтверджується видатковими накладними: № РН-0000011 від 27.06.2012р. на суму 45954 грн., № РН-0000015 від 29.08.2012р. на суму 48840 грн., № РН-0000016 від 30.08.2012р. на суму 53280 грн., № РН-0000017 від 31.08.2012р. на суму 33886,80 грн., № РН-0000027 від 11.10.2012р. на суму 899,64 грн., № РН-0000031 від 12.11.2012р. на суму 46522,80 грн., а також довіреностями на отримання матеріальних цінностей, копії яких містяться в матеріалах справи. При цьому, у видаткових накладних є посилання на відповідні рахунки-фактури, копії яких також містяться в матеріалах справи. Загалом позивачем здійснено поставку товару на суму 229383,24 грн.

Відповідач, в свою чергу, оплату за отриманий товар здійснив частково на суму 60000 грн. грн., про що свідчить виписка ПАТ «Укрсоцбанк» за 17.12.2012р. Несплаченою залишилась сума 169383,24 грн.

03.09.2013р. позивач направив на адресу відповідача претензію (вих. № 1 від 09.08.2013р.) з проханням у десятиденний строк з дня отримання претензії перерахувати на розрахунковий рахунок вартість неоплаченого товару в сумі 169383,24 грн.

08.08.2014р. позивач повторно направив відповідачу претензію (за вих. № 24 від 08.08.2014р.) про сплату заборгованості.

Претензії були залишені відповідачем без виконання.

Згідно зі ст.ст. 11, 509 ЦК України підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору є договір.

Приписами ст. 629 цього Кодексу встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 265 ГК України передбачено, що за договором поставки одна сторона -постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні -покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Приписами 691 ЦК України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

Частиною 2 ст. 530 ЦК України ЦК України передбачено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства .

Частиною ж ч. 1 ст. 692 ЦК України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

З аналізу вищезазначених норм вбачається, що термін виконання зобов'язання, що випливає з правовідносин купівлі-продажу, чітко встановлений спеціальною нормою права, а саме зі статті 692 ЦК України, відповідно до якої покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього. Відтак якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару, відповідна оплата має бути здійснена боржником негайно після такого прийняття, незалежно від того, чи пред'явив йому кредитор пов'язану з цим вимогу. Зазначена позиція викладена у Постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань».

Оскільки умовами договору поставки № 9 від 20.06.2012р. та додатками № 2, 3, 4, 5, 6 до нього строк оплати товару сторонами встановлений не був, то відповідач мав розрахуватися з позивачем за товар негайно, тобто, в день прийняття товару та підписання видаткових накладних.

Відповідач доказів належного виконання зобов'язання та сплати заявленої до стягнення суми заборгованості за поставлений товар не надав.

Факт наявності заборгованості у відповідача перед позивачем в розмірі 169383,24 грн. грн. грн. підтверджується матеріалами справи.

Таким чином позовні вимоги про стягнення з відповідача суми 169383,24 грн. заборгованості є обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягають задоволенню.

Також позивач просить стягнути з відповідача 3% річних за загальний період з 30.08.2012р. по 06.08.2014р. в розмірі 9620,28 грн. та інфляційні втрати за загальний період з вересня 2012р. по червень 2014р.

Як вбачається з розрахунку 3% річних та інфляційні нараховані позивачем з наступного дня після отримання відповідачем товару за видатковими накладними.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання, за вимогою кредитора зобов'язаний оплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо законом чи договором не встановлений інший розмір відсотків.

Виходячи зі змісту коментованої статті, головною умовою для стягнення з боржника втрат від інфляції та 3% річних є встановлення факту прострочення боржником виконання зобов'язання.

З приписів п. 1.7. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» вбачається, якщо умовами договору сторони не визначили строк оплати товару, то передбачена законом відповідальність за невиконання грошового зобов'язання підлягає застосуванню починаючи з дня, наступного за днем прийняття товару.

Перевіривши розрахунок 3% річних суд встановив, що розрахунок здійснений позивачем вірно.

Таким чином вимоги позивача про стягнення з відповідача суми 9620,28 грн. 3 % річних є законними, обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Перевіривши розрахунок втрат від інфляції, суд вважає за необхідне скоригувати його в частині визначення періоду нарахування інфляційних втрат по кожній із прострочених сум, беручи до уваги п. 3.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» в якому визначено, що розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому, в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Так, за загальний період з вересня 2012р. по червень 2014р. інфляційні втрати складають -20928,49 грн. Таким чином з відповідача підлягає стягненню сума 20928,49 грн. інфляційних втрат.

Отже, в цілому, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Згідно зі ст. 49 ГПК України витрати зі сплати судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Приватного підприємства "Агропромислова фірма "Алекс" (71313, Запорізька область, Кам'янсько-Дніпровський район, с. Велика Знам'янка, пров. Свободний, 1; код ЄДРПОУ 22162743) на користь Приватного підприємства "Райдуга-18" (10025, м. Житомир, вул. Промислова, 17; код ЄДРПОУ 35763444) суму 169383 (сто шістдесят дев'ять тисяч триста вісімдесят три) грн. 24 коп. основного боргу, суму 9620 (дев'ять тисяч шістсот двадцять) грн. 28 коп. -3% річних, суму 20928 (двадцять тисяч дев'ятсот двадцять вісім) грн. 49 коп. інфляційних втрат, суму 3998 (три тисячі дев'ятсот дев'яносто вісім) грн. 63 коп. витрат зі сплати судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

У задоволенні іншої частини позову -відмовити.

Суддя О.С. Боєва

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання. Повне рішення підписано 24.10.2014р.