Рішення

від 23.10.2014 по справі 910/17643/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/17643/14 23.10.14

За позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Ізобуд"

до товариства з обмеженою відповідальністю "Буд Хауз"

про стягнення 44 574,00 грн.

Суддя Головатюк Л.Д.

Представники сторін:

Від позивача Мазур І.О (дов. № 01/07-14 від 01.07.14)

Від відповідача Штельмах О.С.(дов. від 30.05.2014)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Позивач звернувся до господарського суду м. Києва з позовною заявою про стягнення з відповідача заборгованості за неналежне виконання договору підряду № 373-03874-16242 від 17.02.2014 в розмірі 47 574,00 грн.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 27.08.2014 порушено провадження у справі №910/17643/14 та призначено до розгляду на 11.09.2014.

Представник позивача з'явився в судове засідання 11.09.2014, надав пояснення по суті справи та подав додаткові докази по справі.

Представник відповідача в судове засідання 11.09.2014 не з'явився, проте через канцелярію господарського суду м. Києва подав клопотання про відкладення розгляду справи.

Суд задовольнив дане клопотання.

Розгляд справи відкладено на 23.09.2014.

23.09.2014 в судовому засіданні оголошено перерву на 30.09.2014, 30.09.2014 - на 07.10.2014, а 07.10.2014 - на 23.10.2104 для подання додаткових доказів по справі.

Представник позивача з'явився в судове засідання 23.10.2014, надав пояснення по суті справи, подав заяву про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої просить стягнути з відповідача суму основного боргу в розмірі 41 160,00 грн., пеню в сумі 2812,16 грн., 3% річних в сумі 410,19 грн.

Враховуючи правила ст. 22 ГПК України, згідно яких позивач, до прийняття рішення по справі має право збільшити або зменшити розмір позовних вимог, суд прийняв до розгляду подану позивачем заяву про зменшення позовних вимог, а спір розглядається, виходячи зі зменшеної ціни позову.

При розгляді даної заяви суд бере до уваги п.3.10. Постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" № 18 від 26.12.2011, п. 14 Інформаційного листа Вищого господарського суду України " Про деякі питання порушені у доповідних записках про роботу господарських судів України у 2009 р. щодо застосування норм господарського процесуального кодексу України" від 29.06.2010 № 01-08/369, в яких зазначено, що в разі зменшення позовних вимог, якщо його прийнято господарським судом, має місце нова ціна позову, виходячи з якої вирішується спір.

Представник позивача зменшені позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання 23.10.2014 також з'явився, проти позовних вимог заперечив та просив відмовити в їх задоволенні.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

У судовому засіданні складався протокол згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення проти позову, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вислухавши думку представників позивача та відповідача, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

17.02.2014 між TOB «БК «Ізобуд»(далі позивач, підрядник) і TOB «Буд Хауз»(далі відповідач, замовник) було укладено Договір підряду №373-03874-16242 (далі-договір підряду).

Відповідно до п. 1.1. договору підряду підрядник зобов'язується за завданням Замовника на свій ризик власними або залученими силами виконати роботи по улаштуванню тканинних жалюзів (надалі - «роботи») на об'єкті: «Поточний ремонт офісних приміщень сьомого поверху адміністративної будівлі» (надалі - «Об'єкт»), в порядку та на умовах, передбачених цим Договором.

Відповідно до умов договору - п.2.2. Договірна ціна за цим Договором є твердою, визначається згідно ДСТУ Б Д. 1.1-1:2013 і відповідно до Кошторису складає 88 320,00 грн. з ПДВ. п.2.4. - Остаточна вартість робіт, яку має сплатити Замовник на користь Підрядника, визначається на підставі Актів приймання виконаних будівельних робіт за формою № КБ-2в, підписаних Сторонами на виконання цього Договору і не може перевищувати вартості фактично виконаних робіт, п.4.1.6. Договору підряду визначає, що Замовник зобов'язаний оплатити вартість робіт в повному обсязі, згідно умов цього договору.

Як свідчать матеріали справи, роботи за договором були виконані підрядником якісно і в повному обсязі, про що свідчить підписаний сторонами Акт №1 приймання виконаних будівельних робіт за формою № КБ-2 від 11.03.2014 на суму 88 320,00 грн. Зауважень до виконаних Підрядником робіт у Замовника не було.

Роботи ж Замовником були оплачені частково - 21.02.2014 TOB «Буд Хауз» було сплачено TOB «БК «Ізобуд» 44160,00 грн. - тобто 50% вартості робіт, доказом чого є копія банківської виписки по рахунку ТОВ «БК «Ізобуд».

Відповідно до умов договору підряду - повний розрахунок по договору повинен бути здійснений протягом 20 (двадцять) робочих днів з дати підписання Сторонами акту КБ-2в та надання Підрядником рахунку-фактури, що було виконано Сторонами.

Строк оплати минув 08.04.2014.

В своїх запереченнях на позов відповідач посилається, як на підставу для неоплати боргу, на той факт, що, на його думку, строк платежу не наступив, посилаючись на абз. 2 ч.1 ст. 530 ЦК України, згідно якої «Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор мас право вимагати його виконання у будь- який час.». І як на подію, яка «має неминуче настати» посилається на необхідність отримання від підрядника певних документів, проте в контексті даної норми передача документів не є вказівкою на подію, яка неминуче має настати. До того ж ч.1 даної норми вказує, що «Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).» А укладеним між сторонами Договором в п.7.4. сторони визначили строк для оплати - «строк оплати становить наступні 20 (двадцять) робочих днів з дати підписання Сторонами акту КБ-2в та надання Підрядником рахунку-фактури, крім випадків коли у прийнятих Замовником роботах будуть виявлені недоліки. В цьому випадку строк здійснення оплати продовжується на строк усунення Підрядником виявлених недоліків.»

Таким чином, TOB «Буд Хауз» зобов'язаний був здійснити оплату решти боргу в розмірі 44160,00 грн. в строки, що визначені сторонами в договорі, що ним не було зроблено.

Далі, як на підставу для притримання доплати за виконані роботи відповідач посилається на не передання йому на оплату рахунку-фактури і гарантійного листа, відповідно до п.п.7.3, 7.4 Договору підряду, де вказано, що оплати здійснюються на підставі виставлених Підрядником рахунків-фактур.

Проте матеріали справи свідчать, що всі документи, вказані в договорі, а саме і рахунки-фактури і гарантійний лист були передані замовнику разом з наданням для підписання Акту №1 приймання виконаних будівельних робіт за формою № КБ-2 від 11.03.2014 на суму 88 320,00 грн., який був підписаний відповідачем без зауважень, і роботи вважаються прийнятими. Письмових доказів передачі повного пакету документів бути немає, оскільки договором не передбачено складання сторонами Актів прийошт-передачі документів, який би фіксував такий факт .

Як зазначає позивач, відповідно до звичаїв ділового обороту, практики, що склалася при ділових відносинах двох господарюючих суб'єктів всі документи передавались «з рук в рук» відповідальними працівниками сторін.

Щодо надання Підрядником (TOB «БК «Ізобуд») гарантійного документу на виконані роботи, який передбачений п.9.2. Договору, в якому вказано, що «гарантійні зобов'язання оформлюються окремим документом з підписом та печаткою Підрядника та надаються Замовнику разом з останнім актом КБ-2в. У разі невиконання цієї умови Замовник має право не підписувати останній акт КБ-2в та/або притримати усі належні Підряднику платежі до отримання вищевказаного письмового документа.» Дійсно, TOB «БК «Ізобуд» було надано разом з Актом №1 приймання виконаних будівельних робіт за формою № КБ-2 від 11.03.2014 на суму 88 320,00 грн. Гарантійний лист від 11.03.2014 на роботи з гарантійним строком у два роки за умов правильної експлуатації конструкцій. Доказом цього є факт підписання Замовником для Підрядника Акту виконаних робіт.

До того ж гарантійні зобов'язані у Підрядника перед Замовником виникають згідно Договору підряду, а не факту надання гарантійного документу. Так, в Статті 9 Договору підряду сторонами прописані всі умови гарантійних зобов'язань, де , серед іншого, визначено в п.9.4. строки гарантійних зобов'язань - 2 роки, а також визначено, що « 9. 3Датою початку гарантійних зобов 'язань є дата підписання Замовником останнього акту КБ-2в.»

Наступне, як на підставу своєї несплати, відповідач вказує на невиконання Підрядником свого зустрічного обов'язку по оплаті штрафних санкцій, а саме - пені за порушення строків виконання робіт.

Так, згідно п. 10.2. Договору підряду - у випадку порушення строків виконання робіт (в тому числі робіт з усунення недоліків/несправностей, виявлених у період дії гарантійних зобов'язань) Підрядник сплачує Замовнику пеню у розмірі 0,1% від вартості невиконаних вчасно робіт за кожен день прострочення, за весь час прострочення, а за прострочення понад 30(тридцять) календарних днів додатково сплачує штраф у розмірі 7% (сім відсотків) від вартості невиконаних вчасно робіт.

Судом встановлено, що позивач дійсно прострочив виконання робіт на 12 календарних днів, проте у зв'язку з виною Відповідача - (ним переузгоджувались кольори замовлених штор), і стягнення штрафних санкцій є правом, а не обов'язком Замовника.

Для реалізації такого права він повинен був звернутися до Підрядника про сплату йому таких санкцій (чого він не зробив з чого Підрядник не мав жодних підстав йому сплачувати так штрафні санкцій), вказавши, нарахований їх розмір. До того ж, сплата штрафних санкцій за порушення строків виконання робіт могла б бути предметом розгляду в даній справі у разі пред'явлення Відповідачем зустрічного позову до початку розгляду справи по суті, чого зроблено не було (тобто TOB «Буд Хауз» не звертався до TOB «БК «Ізобуд» з вимогою про стягнення пені ні безпосередньо, ні через господарський суд), а, отже, не може посилатися на цю обставину,як на можливість, згідно вимог ст.538 ЦКУ, зупинити виконання зустрічного зобов'язання по оплаті боргу.

До того ж при застування норми про зупинення виконання зустрічного зобов'язання слід керуватись критеріями співмірності, розмір можливих штрафних санкцій не співмірний з боргом. Також, у разі бажання все ж таки стягнути з Підрядника пеню - Замовник мав право зробити зустрічне зарахування (зарахування зустрічних грошових вимог) і сплатити позивачу борг за винятком зарахованих штрафних санкцій, чого ним зроблено не було.

Листом від 24.09.2014 за вих.№ 4/09-2014 TOB «БК «Ізобуд» було повторно надано TOB «Буд Хауз» документи, проти отримання яких заперечує відповідач. Документи були направленні на юридичну адресу цінним листом з описом вкладення, копію чого долучаємо до даних пояснень.

В своєму письмовому відзиві відповідач зазначає про те, що позивачем невірно вказано суму до оплат, посилаючись на п.7.5. Договору підряду, згідно якого « 5% п'ять відсотків) від договірної ціни (з урахуванням ПДВ 20%) сплачується Замовником на підставі рахунку Підрядника не пізніше 25 (двадцяти п'яти) робочих днів після прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкту .»

Дана норма договору не може братися до уваги судом, як підстава для звільнення для оплат, оскільки ні роботи що виконувались підрядником «улаштуванню тканинних жалюзів» ні об'єкт на якому виконувались роботи «поточний ремонт офісних приміщень сьомого поверху адміністративної будівлі» не потребували введення в експлуатацію, згідно вимог діючого законодавства. Доказів зворотнього відповідач не подає, адже він не здійснював ні капітального будівництва, ні капітального ремонту будівлі, де виконувались роботи позивачем - м. Київ, вул.Дегтярівська,36, які би потребували введення в експлуатацію.

Відповідно до листа Державного комітету будівництва та архітектури України від 30 квітня 2003 року № 7/7-401 «Щодо віднесення ремонтно-будівельних робіт до капітального та поточного ремонтів», вказано, що «поточний ремонт - це комплекс ремонтно-будівельних робіт, який передбачає систематичне та своєчасне підтримання експлуатаційних якостей та попередження передчасного зносу конструкцій і інженерного обладнання. Якщо будівля в цілому не підлягає капітальному ремонту, комплекс робіт поточного ремонту може враховувати окремі роботи, які класифікуються як такі, що відносяться до капітального ремонту.» Такий об'єкт не потребує введення в експлуатацію після поточного ремонту.

Отже, TOB «Буд Хауз» зобов'язаний заплатити повну суму боргу в розмірі 41 160,00 грн. саме протягом 20 робочих днів з моменту прийняття робіт, згідно п.7.3.Договору підряду.

Таким чином, відповідач своїми діями (не проведення розрахунків за виконані роботи по договору) порушив умови договору щодо належного та добросовісного виконання зобов'язання по договору, наслідком чого є неотримання позивачем коштів у сумі 41 160,00 грн.

Відмова в оплаті - є відмовою у виконанні взятих на себе за договором зобов'язань, а це порушення умов договору і прав позивача на отримання узгоджених сум зобов'язання, що зумовило звернення останнього до суду із вимогою про зобов'язання примусово сплатити суми грошового зобов'язання.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Внаслідок укладення договору між сторонами згідно ст. 11 ЦК України, виникли цивільні права та обов'язки. Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення ГК України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Статтею 626 ЦК України визначено поняття договору, яким є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором. Зміст договору становлять умови (пункти) визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦКУ) Відповідно до ст.629 ЦКУ договір є обов'язковим до виконання сторонами, а отже умови договору, укладеного між сторонами є юридично обов'язковими.

Згідно ст. 173 ГК України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

У відповідності до ст.ст. 202, 203, 205, 206 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст.525, 526 ЦК України, відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги , якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

У відповідності до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

На підставі ст. 3 ЦК України, яка закріплює свободу договору, сторони мають право як врегулювати у договорі свої відносини, які не врегульовані цими актами, так і відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Відповідно до ст. 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається у випадках і на умовах, встановлених договором.

Згідно ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати всій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Укладений між сторонами договір має ознаки договору підряду, а відтак суд застосовує норми що регулюють даний вид договорів.

За приписами ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Відповідно до ст. 853 Цивільного кодексу України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові.

Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Замовник, який прийняв роботу без перевірки, позбавляється права посилатися на недоліки роботи, які могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (явні недоліки).

Якщо після прийняття роботи замовник виявив відступи від умов договору підряду або інші недоліки, які не могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (приховані недоліки), у тому числі такі, що були умисно приховані підрядником, він зобов'язаний негайно повідомити про це підрядника.

Оскільки відповідач не виконав взятих на себе зобов'язань за договором щодо оплати заборгованості за виконаних позивачем робіт, то позовні вимоги про стягнення з нього грошових коштів в розмірі 41 160,00 грн. є правомірними та такими, що підлягають задоволенню в розмірі визнаному судом обґрунтованим.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 3% річних в сумі 410,19 грн.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Таким чином, частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.

Отже, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов'язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов'язання.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Згідно розрахунку позивача, 3% річних становлять 410,19 грн. Суд вважає даний розрахунок обґрунтованим та задовольняє позовні вимоги в цій частині.

Відповідно до п. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Матеріалами справи підтверджується те, що відповідач, в порушення умов договору, у визначені строки оплату за виконані роботи вчасно не провів, а отже є таким, що прострочив виконання зобов'язання.

Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Частина 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Одним із правових наслідків порушення зобов'язання, згідно ст. 611 Цивільного кодексу України є сплата боржником неустойки.

Згідно п. 10.1. договору за несвоєчасну оплату виконаних робіт замовник сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла у термін, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

Згідно з ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" встановлює, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Зазначена стаття передбачає строк, у межах якого нараховуються штрафні санкції, у разі якщо інше не встановлено законом або договором, а строк, протягом якого особа може звернутися до суду за захистом свого порушеного права встановлюється Цивільним кодексом України.

В зв'язку з тим, що взяті на себе зобов'язання по сплаті виконаних робіт відповідач виконав несвоєчасно, він повинен сплатити позивачу, крім суми основного боргу, пеню відповідно до п. 10.1. договору, розмір якої, за обґрунтованими розрахунками позивача становить 2812,16 грн.

Вимоги позивача в частині стягнення пені в сумі 2812,16 грн. обґрунтовані і підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. ст. 43, 33, 34 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору пропорційно задоволеним позовним вимогам.

На підставі викладеного, керуючись Цивільним Кодексом України, ст.ст. 33, 34, 49, 64, 75, 82, 83, 84, 85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Ізобуд" задовольнити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Буд Хауз"(03186, м. Київ, вул. Авіаконструктора Антонова, буд. 5-Б, код ЄДРПОУ 35211575) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Ізобуд" (04074, м. Київ, вул. Лугова, буд. 9, код ЄДРПОУ 37313199) основний борг в розмірі 41 160(сорок одна тисяча сто шістдесят) грн. 00 коп., 3% річних в сумі 410(чотириста десять) грн. 19 коп., пеню в сумі 2812(дві тисячі вісімсот дванадцять) грн. 16 коп. та судовий збір у розмірі 1827(одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України, та може бути оскаржене в порядку та строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

5. Копію рішення розіслати сторонам.

Суддя Головатюк Л.Д.

Дата підписання повного тексту рішення - 28.10.2014